Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №155/577/24 — Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/577/24

Провадження №2/155/12/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Сметани В.М.,

при секретарі судового засідання Романенка І.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ майна

УСТАНОВИВ:

Позивач 01 квітня 2024 року звернувся до суду з позовом до відповідача про поділ майна.

Свої вимоги обґрунтовує, що вони з листопада 2009 року по липень 2023 року перебували в шлюбі, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Локачинського районного управління юстиції Волинської області, актовий запис №38 від 30 листопада 2009 року. Від даного шлюбу в них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказує, що за час перебування в шлюбі з відповідачем в 2016 році набуто право власності згідного договору дарування №573 від 22 липня 2016 року, на частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач проживає у вказаному житловому будинку без реєстрації.

Зазначає, що рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 03 липня 2023 року, шлюб між сторонами розірвано.

Після розірвання шлюбу дійти згоди з відповідачем щодо розподілу житлового будинку з надвірними спорудами та будівлями в рівних частках в натурі не надається за можливе. Окрім того, відповідач без її згоди та відома заселив до їхнього набутого спільного житлового будинку свого рідного брата, який являється особою з інвалідністю І групи, та за яким здійснює догляд. Крім того, відповідач та його рідний брат зареєстровані та володіють на праві власності житловим будинком, що розташований в смт.Локачі, Володимирського району, Волинської області. В результаті чого, дії відповідача обмежують її права як рівноправного співвласника житлового будинку, що унеможливлює повноцінно користуватися, розпоряджатися та володіти своєю часткою житлового будинку з будівлями та надвірними спорудами.

Враховуючи вищенаведене, просить здійснити поділ в натурі житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 66,2 кв.м: веранда 5,8 кв.м., кухня – 14,4 кв.м., кімната 1 – 10,4 кв.м., кімната 2 – 14,0 кв.м., кімната 3 -10,6 кв.м., кладочка – 11,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , частки якого належить їй на праві спільної сумісної власності. А також, визнати за нею право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Судові витрати по справі стягнути з відповідача.

Ухвалою від 08 квітня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі з проведенням підготовчого засідання.

Протокольною ухвалою суду від 09 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач підтримала свою позовну заяву, та з врахуванням висновку експерта № 02/09 від 28 лютого 2026 року уточнила позовні вимоги, просила їй виділити у власність приміщення: літ.1-3, площею – 10,4 кв.м., приміщення літ.1-4, площею – 14,0 кв.м у спірному будинку відповідно до варіанту № 2 вказаного висновку судової будівельно-технічної експертизи, господарські будівлі та споруди залишити у спільному користуванні з відповідачем.

Відповідач, в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав, не заперечував щодо виділення йому у власність приміщення: літ.1-2, площею – 14,4 кв.м., приміщення літ.1-5, площею – 10,6 кв.м, приміщення літ.1-6, площею – 11,0 кв.м. у спірному будинку відповідно до варіанту № 2 вказаного висновку судової будівельно-технічної експертизи, господарські будівлі та споруди залишити у спільному користуванні з позивачем.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, згідно з положеннями ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, і обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували в шлюбі, який рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 03 липня 2023 року розірвано (а.с.11, 12).

Від даного шлюбу народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження з застосунку «ДІЯ»(а.с.9, 10).

Як вбачається з копії договору дарування від 22 липня 2016 року, ОСОБА_5 , яка діє від свого імені та від імені ОСОБА_6 , передали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 безоплатно у власність належні їм частки по на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га, кадастровий номер якої №0720887400:01:001:1193 (а.с.28).

Відповідно до копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта №365552895 від 13 лютого 2024 року, ОСОБА_1 є власником частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 66,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.33).

Згідно з копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта №64099514 від 22 липня 2016 року, ОСОБА_2 є власником частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 66,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.29).

Відповідно до витягу №666 від 20 березня 2024 року про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, наданого відділом «Центр надання адміністративних послуг» Горохівської міської ради, з адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Відповідно до частини 2 статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, - з моменту прийняття його до експлуатації, а в разі, коли право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, - з моменту державної реєстрації.

Згідно із частиною 3 статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Підставою для державної реєстрації об?єкта нерухомого майна, а саме житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , був договір дарування, житлового будинку, серії та номер 573, виданий 22 липня 2016 року, приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Кудимом Р.А.

Згідно з копії висновку про вартість об`єкта оцінки частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа – 66,20 м2, оцінювальна площа – 33,10 м2, ринкова (оціночна) вартість об`єкта оцінки, становить 139846,38 гривень (а.с.18) .

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 26 вересня 2024 року,призначено будівельно-технічну експертизу.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №02/09 від 28 лютого 2026 року, технічно можливий поділ житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до та ідеальних частин, технічно можливий шляхом реконструкції, яка передбачатиме окремі ізольовані виходи для кожної частини та забезпечення нормативного комфорту та наведено три варіанти розподілу житлового будинку (а.с.127-152).

Правом власності – є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, і власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, при цьому, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст.ст.316-319 ЦК України).

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, і право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).

За приписами ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), зокрема, на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності, що виникає з підстав, не заборонених законом.

За правилами ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом, і, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду, і, відповідно, виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст.364 ЦК України.

У відповідності до положень ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року – кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції, і органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві, в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За загальним правилом – майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу), тобто, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст.60 СК України).

Однак, відповідно до п.2 ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власності дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Таким чином, оскільки сторони під час перебування у шлюбі набули право власності на спірний будинок на підставі договору дарування, кожному з них належить по його частини і є їх особистою приватною власністю.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з ч.1 ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Надавши оцінку аргументам сторін, суд зауважує, що системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380 ЦК України дає підстави для висновку, що у спорах про поділ (виділ частки) будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Сторони спільно обрали варіант поділу нерухомого майна за наведених вище обставин, який і слід врахувати при ухваленні рішення у цій справі виходячи з такого.

З наданого у справі висновку експерта вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами можуть бути поділені в натурі, при цьому запропонований варіант поділу є технічно можливим та забезпечує самостійне користування кожною із сторін виділеними частинами майна. Водночас експертом визначено перелік робіт з перепланування, які необхідно виконати сторонам для забезпечення об`ємно-планувальних рішень відповідно до вимог будівельних норм і правил, що свідчить про реальність такого поділу за умови здійснення зазначених заходів та саме по собі не спростовує можливості виділу часток у натурі.

Судом встановлено, що між співвласниками частково досягнуто домовленості щодо порядку користування спірним нерухомим майном. Суд також враховує, що відповідно до умов договору дарування спірне нерухоме майно було передано сторонам у рівних частках по 1/2 кожному, при цьому у договорі визначено, що у такому співвідношенні їм належать усі складові житлового будинку, його приміщення, а також господарські будівлі, споруди та інші елементи нерухомого майна. Вказане свідчить про набуття сторонами саме ідеальних часток у праві спільної часткової власності без виділення в натурі конкретних частин майна, що додатково підтверджує відсутність між ними погодженого чи усталеного порядку користування таким майном.

Відступ від ідеальних часток співвласників при запропонованому варіанті поділу є незначним, а позивач погодився на поділ без стягнення грошової компенсації, фактично прийнявши на себе відповідний дисбаланс вартості.

В судовому засіданні сторони за обопільною згодою дійшли висновку щодо поділу майна, саме: житловий будинок поділити згідно запропонованого варіантом експерта №2, а нежитлові приміщення та господарські будівлі залишити в їхньому спільному користуванні.

За таких обставин, з урахуванням принципу справедливості та необхідності ефективного припинення спільної часткової власності, суд дійшов переконання про можливість здійснення поділу спірного майна відповідно до обраного сторонами варіанту, відтак позов слід задовольнити частково.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України, визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 699,25 гривень (1398,50грн./50%. = 699,25 гривень).

Керуючись ст.ст. 355, 358, 364 ЦК України, ст.ст.10, 19, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позов задовольнити частково.

Провести поділ житлового будинку АДРЕСА_1 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 відповідно до варіанту № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи №02/09 від 28 лютого 2026 року.

Виділити у власність ОСОБА_1 у житловому будинку АДРЕСА_1 , наступні приміщення: приміщення: літ.1-3, площею – 10,4 кв.м., приміщення літ.1-4, площею – 14,0 кв.м.

Виділити у власність ОСОБА_2 у житловому будинку АДРЕСА_1 , наступні приміщення: приміщення: літ.1-2, площею – 14,4 кв.м., приміщення літ.1-5, площею – 10,6 кв.м, приміщення літ.1-6, площею – 11,0 кв.м.

Приміщення та господарські будівлі, які зазначені на схематичному плані технічного паспорта земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 , літери за планом: а, Б-1, В, Г-1, Д – залишити в спільному користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 699 (шістсот дев`яносто дев`ять) гривень 25(двадцять п`ять) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторонами по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Дата складення повного тексту рішення 23 липня 2026 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М. Сметана