Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №154/2514/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/2514/26

2/154/1516/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 Володимирський міський суд Волинської області у складі головуючого судді Пустовойт Т.В., при секретарі судового засідання Мазій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Володимирі на стадії підготовчого розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Лесик С.І., до ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визначення часток у праві спільної сумісної власності,

В С Т А Н О В И В :

19.09.2026 представник позивача адвокат Лесик С.І. звернувся до Володимирського міського суду Волинської області із вищезазначеною заявою, в якій просить суд встановити факт належності ОСОБА_1 . Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №285759 від 27 червня 2007 року, у якому її прізвище зазначене як « ОСОБА_1 ». Визначити, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належали рівні частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 455 кв.м., кадастровий номер 0710200000:01:003:7572, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а саме по 1/3 частці кожному.

До підготовчого судового засідання уточнив позовні вимоги та просив встановити факт належності ОСОБА_1 . Державного акта на право власності на земельну ділянку, у якому її прізвище зазначене як « ОСОБА_1 ».

Визначити, за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частки земельної ділянки площею 455 кв.м., кадастровий номер 0710200000:01:003:7572, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а також визначити за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частки земельної ділянки площею 455 кв.м., кадастровий номер 0710200000:01:003:7572, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви зазначив, що позивачка є співвласником земельної ділянки площею 455 кв.м., кадастровий номер 0710200000:01:003:7572, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказану земельну ділянку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №285759, зареєстрованим 27 червня 2007 року за №010707900183.

Зі списку співвласників земельної ділянки вбачається, що співвласниками зазначено ОСОБА_3 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 .

Разом з тим у вказаному державному акті допущено помилки у написанні прізвищ співвласників.

Так, позивачка зазначена, як « ОСОБА_1 », тоді як відповідно до паспорта громадянина України її прізвище правильно зазначається як « ОСОБА_1 ».

Аналогічно співвласник земельної ділянки зазначений як « ОСОБА_2 », хоча відповідно до паспорта громадянина України та свідоцтва про народження правильним написанням є « ОСОБА_2 ».

Зазначені розбіжності виникли виключно внаслідок технічної помилки під час оформлення державного акта на землю.

Факт належності вказаного державного акта саме позивачці та відповідачу підтверджується сукупністю поданих доказів, а саме паспортами громадян України, витягами з Реєстру територіальної громади, свідоцтвом про народження відповідача, а також документами щодо права власності на житловий будинок, для обслуговування якого була надана спірна земельна ділянка.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла співвласниця земельної ділянки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Після смерті ОСОБА_3 виникла необхідність оформлення спадкових прав на належну їй частку земельної ділянки.

12 червня 2026 року позивач звернулася до Володимирської державної нотаріальної контори щодо оформлення спадщини.

Листом №576/01-16 від 12.06.2026 року державним нотаріусом роз`яснено, що земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому для оформлення спадкових прав необхідним є визначення частки померлої співвласниці у судовому порядку.

Таким чином, без встановлення належності правовстановлюючого документа та визначення часток співвласників оформлення спадщини є неможливим.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 16 лютого 2005 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності без визначення часток.

Земельна ділянка була передана зазначеним особам для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд і перебувала у такому ж правовому режимі спільної сумісної власності.

Будь-яких договорів між співвласниками щодо визначення іншого розміру часток не укладалося.

Судові рішення щодо визначення часток співвласників також відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Отже, частки співвласників земельної ділянки є рівними та становлять по 1/3 частці кожному.

Наданими суду доказами підтверджується, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №285759, у якому зазначені « ОСОБА_1 » та « ОСОБА_2 », фактично належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а розбіжності у написанні прізвищ виникли внаслідок технічної помилки під час оформлення правовстановлюючого документа.

Крім того, земельна ділянка площею 455 кв.м., кадастровий номер 0710200000:01:003:7572, перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без визначення часток кожного із співвласників.

Оскільки один із співвласників помер, а оформлення спадкових прав є неможливим без визначення розміру частки спадкодавця у спільному майні, встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визначення часток співвласників є необхідним та єдиним ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 22.06.2026 року у вказаній справі було відкрито провадження та призначено її до підготовчого судового розгляду в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання позивачка та її представник адвокат Лесик С.І., яка діє на підставі ордеру №1191093 від 12.06.2026, не з`явились надали до суду письмову заяву, про розгляд справи без їхньої участі, заявлені позовні вимоги підтримали повністю просили задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву про завершення розгляду справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення позову за наявними в матеріалах справи доказами.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2ст.247 ЦПК Україниу зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом статей15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено в п.12 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Згідно із листом Верховного Суду України 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Судом встановлено наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності без визначення часток.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.12.1973, батьками ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивачки– ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 04.01.2018.

Як вбачається зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , актовий запис № 1335, ОСОБА_4 одружилась із ОСОБА_7 , змінивши прізвище на " ОСОБА_8 ".

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , від 22.04.2002 ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_2 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №285759, земельна ділянка площею 455 кв.м., кадастровий номер 0710200000:01:003:7572, перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без визначення часток кожного із співвласників.

12.06.2026 позивачка звернулась до 12 червня 2026 року до Володимирської державної нотаріальної контори щодо оформлення спадщини.

Листом №576/01-16 від 12.06.2026 року державним нотаріусом роз`яснено, що земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому для оформлення спадкових прав необхідним є визначення частки померлої співвласниці у судовому порядку.

Аналізуючи наведені докази, у тому числі і надані пояснення в письмових заявах заінтересованих осіб, суд доходить висновку, що зазначені розбіжності у написанні прізвищ осіб були викликані невірним (помилковим) перекладом їх прізвищ з російської на українську мову.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 також звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

Заінтересована особа ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 03.07.2026 заяву позивача задоволено, встановлено факт належності ОСОБА_2 Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №285759 від 27.06.20007 року, що виданий на ім`я « ОСОБА_2 ».

Встановлення належності правовстановлюючого документа має для позивачки юридичне значення та породжує юридичні наслідки, оскільки необхідне для оформлення спадкових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з матеріалів справи вбачається, що виправлення розбіжності написання прізвища позивачки у документі в позасудовому порядку не виявляється можливим, зважаючи на відсутність механізму внесення таких змін.

На переконання суду, наявність розбіжності в написанні прізвища особи у вказаних документах виникла внаслідок людського фактору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Щодо вимог позивачки про встановлення факту рівності часток у праві спільної сумісної власності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст.1218,ч.ч.1,2ст.1220ЦК України внаслідок смерті особи відкривається спадщина,до складу якої входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Земельна ділянка площею 455 кв.м., кадастровий номер 0710200000:01:003:7572, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належала ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності без визначення часток, була передана зазначеним особам для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд і перебувала у такому ж правовому режимі спільної сумісної власності.

Судом з`ясовано, що при зверненні заявника до державного нотаріуса, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадкове майно, зокрема, й внаслідок того, що не було визначено часток співвласників у праві спільної власності на земельну ділянку.

Отже, при видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку не були визначені частки в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку. Однак, в силу ч.1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч.2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦК України У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 86 ЗК України встановлено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Суб`єктами права спільної власності на земельну ділянку можуть бути громадяни та юридичні особи, а також держава, територіальні громади.

Також Земельним кодексом України, а саме ст.89, визначено, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку.

Статтею 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Отже, чинним законодавством встановлений принцип єдності юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки, яка виділена для його обслуговування. Якщо сторони володіють на праві спільної часткової власності житловим будинком, то і їх частки у земельні ділянці, на якій розташований такий будинок, мають відповідати їх часткам у праві власності на будинок. Інший підхід був би несправедливим та суперечив би принципу, закріпленому у ст.377 ЦК України, а також ст.120 ЗК України.

Оскільки позивачка ОСОБА_1 у встановленому законом порядку набула право власності на будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері, до неї також переходить право спільної сумісної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи рівність часток усіх співвласників у праві спільної сумісної власності та той факт, що співвласниками на земельну ділянку є 3 осіб,при цьому слід врахувати що співвласник ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому відповідно до ч.4 ст.25 ЦК Ураїни її цивільна правоздатність припинилась, що свідчить про неможливість права власності на 1/3 частку спірного майна за померлим, то слід вважати, що кожному із співвласників земельної ділянки належить по 1/3 частин.

Враховуючи встановлені судом обставини, а також беззаперечне визнання позову відповідачем, з метою захисту спадкових прав позивачки, вимоги в частині визначення часток у земельній ділянці у відповідності до розміру успадкованої частки у будинку та визнання за співвласниками права власності на це майно підлягають до задоволення.

Таким чином, суд, оцінивши всі докази в їх сукупності, ураховуючи, що зазначені вище обставини позбавляють позивачку можливості реалізувати надане їй ч. 1 ст. 319 ЦК України право володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, вважає вимоги заяви в цій частині також законними і обґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 77-84, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 315, 319 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Лесик Сергій Ігорович до ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визначення часток у праві спільної сумісної власності - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №285759 від 27 червня 2007 року, у якому її прізвище зазначене як « ОСОБА_1 ».

Визначити, за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 право власності на 1/3 частки земельної ділянки площею 455 кв.м., кадастровий номер 0710200000:01:003:7572, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначити, за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 право власності на 1/3 частки земельної ділянки площею 455 кв.м., кадастровий номер 0710200000:01:003:7572, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Тетяна ПУСТОВОЙТ