Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №438/1234/21 — Львівський апеляційний суд

Справа № 438/1234/21 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.

Провадження № 22-ц/811/3845/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Провадження № 22-ц/811/4150/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А.Левика, М.М. Шандри

секретар: Л.М. Чиж

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Бориславського міського суду Львівської області від 20 жовтня 2022 року та на ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 28 жовтня 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у якому просило стягнути солідарно з відповідачів 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за кредитним договором № E/V 2892 від 16.05.2007 року за період з 08.04.2017 року по 05.05.2021 року у розмірі 4748,33 доларів США, що за курсом 27,73 грн відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.05.2021 року становить 131671,19 грн; стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позову позивач покликався на те, що 16.05.2007 року між AT КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №E/V 2892, згідно якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 50000,00 доларів США на термін до 16.05.2022 року, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором. У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 покладені на неї зобов`язання не виконувала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. 15.05.2015 року AT КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 . Рішенням апеляційного суду Львівської області від 16.01.2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість в розмірі 69053,67 доларів США, нараховану станом на 21.03.2017 року. Ухвалення рішення апеляційного суду Львівської області від 16.01.2018 року не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання. Прострочена сума заборгованості становить 38824,80 доларів США. Оскільки з відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була зазначена в рішенні апеляційного суду Львівської області від 16.01.2018 року, тобто за період з 16.05.2007 року по 21.03.2017 року, то за період після подання позовної заяви від 15.05.2015 року та уточненої позовної заяви від 07.04.2017 року, а саме з 08.04.2017 року по 05.05.2021 року, у ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка становила 4748,33 доларів США

16.05.2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором №E/V2892 між AT КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, на підставі п. 5 якого Банк направив на адресу поручителя письмову вимогу зі зазначенням невиконаних ОСОБА_1 зобов`язань за договором №E/V2892. Однак, зазначена вимога залишилася без виконання. Просив позов задоволити.

Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 4748,33 доларів США, що за курсом 27,73 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.05.2021 року становить 131671,19 грн станом на 05.05.2021 року за кредитним договором № E/V 2892 від 16.05.2007 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір у розмірі по 1135 гривень 00 копійок.

27.06.2025 року приватний виконавець Пиць А.А. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості по зведеному виконавчому провадженні №70721162.

Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 08.07.2025 року подання задоволено, тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості по зведеному виконавчому провадженні № 70721162, що перебуває на виконанні в приватного виконавця Пиця А.А.

05 серпня 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Оскаржуваною ухвалою зупинено провадження у справі №438/1234/21 (провадження 6/438/16/2025) за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон до набрання рішенням законної сили у справі №438/1234/21 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 03 листопада 2025 року заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення у цивільній справі №438/1234/21 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.

Заочне рішення оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Вважає заочне рішення суду незаконним, необґрунтованим, такими, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

У скарзі зазначив, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду даної справи, оскільки всі судові повістки були надіслані судом на адресу АДРЕСА_1 , однак остання з 16.07.2015 року проживає за адресою АДРЕСА_2 . Крім того, як убачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з боржників 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за кредитним договором № E/V 2892 від 16.05.2007 у розмірі 4748,33 доларів США за період з 08.04.2017 року по 05.05.2021 року, однак вимога про стягнення заборгованості за період з 05.05.2018 року по 05.05.2021 року, яка за цей період становить 3500,61 доларів США, не підлягає задоволенню у зв`язку з пропуском Банком строку позовної давності на звернення до суду зі зазначеною позовною вимогою. Крім того, суд не врахував, що зобов`язання ОСОБА_3 за укладеним ним договором поруки припинилися, що встановлено рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 15.08.2017 року, залишеним в цій частині без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 16.01.2018 року, а відтак позов в частині стягнення заборгованості солідарно з відповідача ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Просить заочне рішення суду скасувати.

03.06.2026 року на адресу суду від представника АТ КБ «ПриватБанк» - Гринихи Т.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Бориславського міського суду Львівської області від 20 жовтня 2022 року, в якому зазначено, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у позивача виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Враховуючи, що заява про пропуск позивачем строку позовної давності не була подана ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції, така не може бути взята до уваги судом під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення. Оскаржуючи заочне рішення суду в частині солідарного стягнення заборгованості з поручителя, ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження у неї повноважень на представництво інтересів ОСОБА_3 , у зв`язку з чим підстави для скасування оскаржуваного рішення суду в цій частині відсутні. Просила апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, заочне рішення Бориславського міського суду Львівської області від 20 жовтня 2022 року залишити без змін.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Вважає її незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначив, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про зупинення провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон до набрання законної сили рішенням у справі №438/1234/21на підставі п. 6 ч. 1 ст.251 ЦПК України, оскільки об`єктивна неможливість розгляду зазначеної заяви до набрання рішенням законної сили у цій же справі (№438/1234/21) за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відсутня. При цьому, суд не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 1885/446/18, згідно якої можливість зупинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в разі оскарження судових рішень у тій самій справі, яка переглядається, виключається. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов необгрунтованого висновку про наявність у нього обов`язку зупинити провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, яка підлягає розгляду у десятиденний строк з дня її надходження до суду.

Просить ухвалу суду скасувати.

У засіданні колегії суддів представник ОСОБА_1 - Лучків А.В. апеляційні скарги підтримав з підстав, наведених у них, просив скарги задоволити.

Інші учасники, які беруть участь у справі, не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому колегія суддів вважає, що розгляд справи слід проводити без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Бориславського міського суду Львівської області від 20 жовтня 2022 рокупідлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга на ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 28 жовтня 2025 року підлягає задоволенню повністюз наступних мотивів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Пуктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строки, встановлені договорами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно положень ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу . Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

При цьому, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи з відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (пункти 41, 64)).

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що 16.05.2007 року AT КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №E/V2892, згідно якого AT КБ «ПриватБанк» зобов`язувалося надати позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 50000,00 доларів США на термін до 16.05.2022 року, а відповідач ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

Відповідно до умов кредитного договору №E/V2892 від 16.05.2007 року погашення заборгованості за договором підлягає здійсненню в такому порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається з заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. У випадку порушення зобов`язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

16.05.2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №E/V2892 між AT КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно якого у випадку невиконання боржником обов`язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. AT КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконало, а саме видало відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 50000,00 доларів США.

Разом з тим, у порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 покладені на неї зобов`язання не виконувала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки.

15.05.2015 року AT КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №E/V2892 від 16.05.2007 року.

Рішенням Бориславського міського суду від 15.08.2017 року позов AT КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №E/V2892 від 16.05.2007 року у розмірі 62 876,25 доларів США, що за курсом 26,88 гривень відповідно до службового розпорядження НБУ від 21.03.2017 року становить 1 690 113 гривень 60 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 3 243 гривень 18 копійок. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 16.01.2018 року апеляційну скаргу AT КБ «ПриватБанк» задоволено частково, рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15.08.2017 року в частині стягнення пені та загального розміру заборгованості змінено, викладено абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: стягнути з ОСОБА_1 на користь ПAT КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №E/V2892 від 16.05.2007 року в сумі 69053,67 дол. США, що згідно курсу НБУ станом 21.03.2017 року становить 1856162 грн 65 коп., з яких 38824,80 дол. США - заборгованість за кредитом, 18500,14 дол. США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 35,83 дол. США - заборгованість по комісії, 11692,90 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором. В решті рішення залишено без змін.

Таким чином, прострочена сума заборгованості за кредитним договором №E/V2892 від 16.05.2007 року становила 38824,80 Доларів США.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 покладених на них зобов`язань по сплаті заборгованості за кредитом та відсотками за його використання, 02.06.2021 року позивач направив на адресу відповідачів письмові вимоги від 27.05.2021 року із зазначенням невиконаних зобов`язань за договором кредиту №E/V 2892 від 16.05.2007 року, однак такі залишилася без виконання боржником та поручителем.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості зі сплати 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за кредитним договором № E/V 2892 від 16.05.2007 року, АТ КБ «ПриватБанк» покликалося на те, що оскільки з відповідача було стягнуто заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була зазначена в рішенні апеляційного суду Львівської області від 16.01.2018 року, тобто за період з 16.05.2007 року по 21.03.2017 року, то за період після подання позовної заяви від 15.05.2015 року та уточненої позовної заяви від 07.04.2017 року, а саме з 08.04.2017 року по 05.05.2021 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість зі сплати 3 % річних від простроченої суми, що згідно наданого банком розрахунку становить 4748,33 доларів США, що відповідає погодженим сторонами умовам кредитного договору та не спростовано відповідачем.

Задовольняючи позов АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з обгрунтованості пред`явлених Банком позовних вимог у зв`язку з невиконанням відповідачами покладених на них за договором кредиту та договором поруки зобов`язань. При цьому, суд вважав, що відповідачі не спростували розрахунків банку щодо розміру 3 % річних від простроченої суми зобов`язання, що було їхнім процесуальним обов`язком відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися, виходячи з наступного.

Так, як убачається з рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15.08.2017 року, залишеним в цій частині без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 16.01.2018 року, суд дійшов висновку про припинення у ОСОБА_3 зобов`язання за договором поруки, у зв`язку з чим відмовив у солідарному стягненні боргу за договором кредиту № E/V 2892 від 16.05.2007 року з боржника та поручителя.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та за відсутності у ОСОБА_3 прострочених грошових зобов`язань перед Банком дійшов необгрунтованого висновку про солідарне стягнення з відповідачів 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за кредитним договором № E/V 2892 від 16.05.2007 року за період з 08.04.2017 року по 05.05.2021 року у розмірі 4748,33 доларів США.

Що стосується доводів скарги в частині пропуску АТ КБ «ПриватБанк» строку звернення до суду з позовом в частині стягнення заборгованості за період з 05.05.2018 року по 05.05.2021 року, то такі колегією суддів не враховуються, виходячи з наступного.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша й абзац перший частини п`ятої статті 261 ЦК України).

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням. Тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц).

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Оскільки строки, визначені ст.ст. 257, 258 ЦК України, продовжувались на строк дії карантину та на час дії воєнного стану, а їх перебіг відновлено лише з 04 вересня 2025 року, підстави вважати, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту за період з 05.05.2018 року по 05.05.2021 року відсутні.

З наведених мотивів рішення суду в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_3 слід скасувати та ухвалити у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 відмовити, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 4748,33 доларів США, що за курсом 27,73 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.05.2021 року становить 131671,19 грн станом на 05.05.2021 року за кредитним договором № E/V 2892 від 16.05.2007 року залишити без змін, рішення суду в частині стягнення судового збору змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір у розмірі 2270 гривень 00 копійок.

Що стосується висновку суд про зупинення провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон до набрання законної сили рішенням у справі №438/1234/21за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у разі об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Згідно п.5 ч.1 ст.253 ЦПК України: суд зупиняє провадження по справі у випадку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Таким чином, суд зупиняє провадження у справі, коли її неможливо розглянути у зв`язку з тим, що питання про наявність певних фактів, від яких залежить її вирішення, відповідно до чинного законодавства вирішується в іншій цивільній, господарській або кримінальній справі чи у справі, що розглядається в адміністративному порядку, тобто коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору. Зупинення провадження у справі до вирішення іншої запобігає постановленню суперечливих рішень у різних, але пов`язаних справах.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, суд першої інстанції виходив з об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у справі №438/1234/21за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки такий не відповідає вимогам процесуального закону, який передбачає можливість зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у іншій справі лише у випадку неможливості з`ясування обставин, встановлення яких необхідне для правильного вирішення спору.

При цьому, для вирішення судом заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України встановленню підлягають лише обставини, які свідчать про виконання боржником покладених на неї судовим рішенням зобов`язань або про відсутність підстав вважати, що боржник ухиляється від їх виконання.

У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції зупинив провадження у справі з порушенням п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, без належного обґрунтування підстав для зупинення провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордонта всупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

З наведених мотивів, ухвала суду про зупинення провадження у справі підлягає скасуванню з направленням заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордондля продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1, 2 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Бориславського міського суду Львівської області від 20 жовтня 2022 року задоволити частково.

Заочне рішення Бориславського міського суду Львівської області від 20 жовтня 2022 року в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 4748,33 доларів США, що за курсом 27,73 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.05.2021 року становить 131671,19 грн станом на 05.05.2021 року за кредитним договором № E/V 2892 від 16.05.2007 року - залишити без змін.

Заочне рішення Бориславського міського суду Львівської області від 20 жовтня 2022 року в частині стягнення судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір у розмірі 2270 гривень 00 копійок.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 28 жовтня 2025 року задоволити.

Ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 28 жовтня 2025 року скасувати, заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордоннаправити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 21 липня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра