Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №450/2605/20 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/2605/20 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/811/577/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю представника приватного виконавця Кусого А.В., стягувача ОСОБА_1 , представника стягувача Підбірного М.Я., стягувачки ОСОБА_2 , боржника ОСОБА_3 , представника боржника Буженка Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича та представника ОСОБА_1 - адвоката Підбірного Миколи Ярославовича на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 лютого 2026 року в складі судді Кукси Д.А. у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника,-

встановив:

У жовтні 2025 року приватний виконавець Білецький І.М. звернувся до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, просив звернути стягнення на нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3 , а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані неповнолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Подання мотивоване тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження № 78264632 щодо примусового виконання виконавчих листів Пустомитівського районного суду Львівської області №450/1612/21, виданого 08 серпня 2022 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 665537 грн. 14 коп., № 450/2605/20, виданого 27 липня 2021 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 26400 доларів США.

У ході виконавчих дій встановлено, що у боржника відсутні грошові кошти для повернення заборгованості стягувачам, при цьому, на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані неповнолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Приватний виконавець 16.07.2025 та 01.09.2025 звернувся до служби у справах дітей Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, як органу опіки та піклування, з проханням розглянути питання про примусову реалізацію житла, право користування яким має неповнолітні діти.

Листом № 161 від 07 жовтня 2025 року відмовлено у наданні такого дозволу.

Звертає увагу, що неповнолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживають разом із матір`ю ОСОБА_6 .

Просив клопотання задовольнити та звернути стягнення на вказане майно.

Оскаржуваною ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 лютого 2026 року у задоволені клопотання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича – відмовлено.

Ухвалу суду оскаржили приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М. та представник стягувача ОСОБА_1 - адвокат Підбірний Микола Ярославович.

В апеляційній скарзі приватний виконавець Білецький І.М., зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Звертає увагу, що згідно із ч. 1 п. 1 ст. 12 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування).

Незважаючи на таку заборону, 02.05.2025 за адресою АДРЕСА_2 , були зареєстровані неповнолітні ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Батьками дітей є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , які вже не мають жодного відношення до будинку та навіть не зареєстровані у ньому.

Судом проігноровано той факт, що арешт накладений постановою приватного виконавця у виконавчому провадженні 66901125 від 23.09.2021, на виконання ухвали про забезпечення позову у справі №450/1612/21. Даний арешт є чинним, тому орган реєстрації мав відмовити у реєстрації дітей у 2025 році.

Зазначає, що у 2024 році вже звертався з поданням до суду про звернення стягнення на нерухоме майно в якому зареєстровані діти а саме: Житловий будинок, реєстраційний номер 569717946236, місце знаходження: АДРЕСА_2 , Загальною площею 395.4 кв. м., житлова площа 170.5 кв. м.

У цей час у будинку був зареєстрований неповнолітній син боржника – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_3 вказав про наявність у нього іншого майна, яким бажає погасити заборгованість, а спірний житловий будинок є єдиним місцем проживання його та сина.

Тобто при розгляді подання у 2024 році ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 взагалі не фігурували та відомостей про те що вони проживали за адресою АДРЕСА_2 не було, ні озвучено в судових засіданнях ОСОБА_3 , ні підтверджено доказами.

В судовому засіданні 30.01.2026 свідки повідомили, що квартира, де були зареєстровані діти, відчужена іпотекодержателем.

Покликається на справу № 450/2605/20 про визнання особи такою, що втратила право користування приміщенням, де рішенням суду виселено тільки ОСОБА_3 , однак останній зазначав, що за адресою АДРЕСА_3 прожиивають і його діти.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживали за адресою АДРЕСА_2 з моменту народження, а свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_3 давали під присягою неправдиві показання.

Також свідки заявляли, що реєстрацію було проведено у ЦНАП с. Поршна у зв`язку з відсутністю електропостачання у Солонківському ЦНАП, проте 05 травня 2025 року відключень електроенергії в Україні не було, що підтверджуються з архівних даних, розміщених на сайті https://loe.lviv.ua/page/arhiv_grafikiv.

Звертає увагу, що відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

Згідно із ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.

Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від ід 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).

Передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.

Однак, особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє.

Разом із тим, виконавець в силу приписів частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.

Суд наділений правом вживати заходів забезпечення виконання рішення, встановлювати порядок і спосіб його виконання, отже і вирішити питання про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровано місце проживання дітей.

З метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець має право звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому в статті 435 ЦПК України.

Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: статус нерухомого майна (чи є воно предметом іпотеки), з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; який ступінь споріднення між дітьми і боржником та інші обставини.

Встановлені обставини вказують на недобросовісність дій ОСОБА_3 , який провів реєстрацію місця проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 саме з метою перешкоджання виконанню рішення суду.

Протиправні дії боржника, направлені на неможливість виконання рішення суду, призвели до того, що фактично стягувач, як кредитор, позбавлений можливості задовольнити свої вимоги та захистити порушене право.

З огляду на те, що добровільно боржник заборгованість не сплачує, іншого майна на яке можна звернути стягнення у боржника не виявлено, необхідно звернути стягнення на нерухоме майно боржника а саме: житловий будинок, реєстраційний номер 569717946236, та земельна ділянка кадастровий номер 4623686600:02:001:1272 місце знаходження: АДРЕСА_2 , загальною площею 395.4 кв. м., житлова площа 170.5 кв. м.

Просить скасувати ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05.02.2026 та постановити нове рішення (постанову), яким задоволити подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, а саме житловий будинок, реєстраційний номер 569717946236, та земельна ділянка кадастровий номер 4623686600:02:001:1272 місце знаходження: АДРЕСА_2 , загальною площею 395.4 кв. м., житлова площа 170.5 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі представник стягувача ОСОБА_1 – адвокат Підбірний М.Я., зазначає, що ухвала є незаконною та підлягає скасуванню.

Звертає увагу, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича перебуває зведене виконавче провадження № 78264632 з примусового виконання:

- виконавчого листа №450/1612/21 виданого 08.08.2022, Пустомитівським районним судом Львівської області про стягнення ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 665 537,14 грн.;

- виконавчого листа №450/2605/20 виданого 27.07.2021, Пустомитівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 26400,00 дол. США.

Вказані виконавчі листи вже переребували на примусовому виконанні та повторно виконавчі провадження відкрито 02.05.2025.

Судові рішення боржником не виконувалися, заборгованість не сплачувалась.

В ході виконавчих дій встановлено, що у боржника відсутні грошові кошти для повернення заборгованості стягувачам, а на праві власності належить житловий будинок пл. 395,4 кв.м., житловою площею 170,5 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Із 23.09.2021 на вищезазначене майно накладено арешт постановою приватного виконавця, на виконання ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 серпня 2021 року про забезпечення позову у справі №450/1612/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Незважаючи на таку заборону, 02.05.2025 за адресою АДРЕСА_2 , були зареєстровані неповнолітні ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Приватний виконавець звернувся до служби у справах дітей Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, як органу опіки та піклування, з проханням розглянути питання про примусову реалізацію житла, право користування яким має неповнолітні діти. Листом № 161 від 07.10.2025 відмовлено у наданні такого дозволу.

Неповнолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є рідними дітьми боржника.

Батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , які не мають жодного юридичного відношення до будинку та відповідно до вимог ст.180 Сімейного кодексу України зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади №2025/007450492, №2025/007450285 та №2025/007450283 від 05.06.2025, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 з 02.05.2025 по даний час.

Вважає, що судом не надано оцінку добросовісності дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.

Судом не враховано правові висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 19 березня 2025 року по справі № 2-2408/11 (провадження № 61-5941св24), згідно яких факт реєстрації місця проживання малолітньої дитини після набрання чинності рішенням суду про стягнення з боржника заборгованості слід розцінювати як спосіб уникнути відповідальності, та вважати таку поведінку боржника недобросовісною.

Помилковим та необґрунтованим є висновок суду про те, що «на час реєстрації неповнолітніх та їх матері, було припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення».

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.09.2025 вбачається, що спірний будинок пл.395.4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3 , а також на вказаний будинок накладено арешт нерухомого майна постановою приватного виконавця від 21.09.2021 №66901125 (номер запису про обтяження 44127028 від 23.09.2021).

Станом на момент виникнення спірних правовідносин 02.05.2025 та станом на даний час вказаний арешт згідно ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 серпня 2021 року про забезпечення позову у справі №450/1612/21 є чинним та не скасований.

Судове рішення у справі №450/1612/21 про стягнення боргу з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 набрало законної сили 28.06.2022 та станом на даний час не виконано.

Докази часткового виконання рішення відсутні.

Судове рішення у справі №450/2605/20 про стягнення боргу з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 набрало законної сили 21.04.2023 та станом на даний час не виконано.

Докази часткового виконання рішення суду також відсутні.

Виконані листи у справі №450/1612/21 та №450/2605/20 вже перебували на виконанні, однак повертались без виконання.

Реєстрація неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у спірному будинку відбулась в день відкриття виконавчого провадженя після повторного пред`явлення виконавчих листів до примусового виконання під час дії арешту майна боржника.

Зазначені обставини свідчать про намагання боржника уникнути примусової реалізації майна, що є порушенням конституційного права особи, у цьому випадку стягувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на обов`язковість виконання судового рішення, що є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року та пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року).

Наведене дає підстави для висновку про необхідність задоволення подання приватного виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані неповнолітні діти.

Покликаючись на положення ЗУ «Про виконавче провадження», ЗУ «Про охорону дитинства», ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», Порядок реалізації арештованого майна, зазначає, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21), Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в межах виконавчого провадження.

Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/ або органу опіки та піклування.

Суд першої інстанції не врахував того, що станом на дату реєстрації дітей у спірному будинку (02.05.2025) був та залишається чинним арешт нерухомого майна згідно ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 серпня 2021 року про забезпечення позову у справі №450/1612/21, що свідчить про протиправність дій органу реєстрації та неправомірну поведінку боржника, який дав згоду на реєстрацію.

Також суд не врахував, що боржник ОСОБА_3 не є ні батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ні особою, яка їх замінює.

З метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом у порядку статті 435 ЦПК України, тому приватним виконавцем було дотримано вимоги чинного законодавства щодо порядку отримання дозволу на реалізацію нерухомого майна.

Матеріалами справи підтверджується обґрунтованість та підставність подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить боржнику, в якому зареєстровані неповнолітні діти, які не є членами сім`ї боржника та зареєстровані у спірному будинку після набрання судовими рішеннями законної сили та під час дії арешту нерухомого майна, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні подання приватного виконавця.

У зв`язку із необхідністю звернення до апеляційного суду із скаргою у дані справі, апелянт очікує понести додаткові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Детальний розрахунок судових витрат із доказами їх понесення буде надано в порядку та строки визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Просить скасувати ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05.02.2026 та постановити нове рішення, яким подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника задоволити повністю. Судові витрати покласти на суб`єкта оскарження.

11.03.2026 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_8 на апеляційну скаргу приватного виконавця, покликаючись на відповідне обґрунтування, зокрема щодо законності реєстрації місця проживання дітей у спірному будинку та права на таку реєстрацію у будинку, який належить їхнім родичам, що автоматично не може трактуватися, як недобросовісна поведінка, просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

12.03.2026 представник приватного виконавця Білецького А.В. – ОСОБА_9 подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарги необхідно задовольнити враховуючи таке.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець Білецький І.М. звертався до органу опіки і піклування для отримання дозволу на реалізацію вищезгаданого будинку, в чому йому відмовлено, відтак ним реалізовано передбачений законом механізм реалізації майна боржника, у якому зареєстроване місце проживання неповнолітніх дітей.

Суд врахував правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11, згідно якого під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.

Судом встановлено, що відповідно до витягів з реєстру територіальної громади №2025/007450492, №2025/007450285 та №2025/007450283 від 05.06.2025, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 з 02.05.2025.

При цьому, на час реєстрації неповнолітніх та їх матері, постановами приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидій О.В. від 02.05.2025 було повернено виконавчі документи стягувачам, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

При цьому, судом встановлено, що боржник, який є власником спірного майна, перебуває з дітьми у близьких родинних зв`язках, а саме є їх рідним дядьком, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_3 є рідними братами.

Таким чином, мотиви наведені в поданні приватним виконавцем, що батьками неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , які не мають жодного відношення до будинку та навіть не прописані у ньому, спростовані у повному обсязі.

З відповіді Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області № 02-14-1001 від 15.07.2025, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_3 - власник житлового будинку, його син ОСОБА_7 , 2007 року народження, а також племінники - ОСОБА_4 , 2012 року народження та ОСОБА_5 , 2016 року народження, разом із їх матір`ю ОСОБА_6 , 1986 року народження.

Приватним виконавцем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження перебування у приватній власності батьків неповнолітніх ОСОБА_4 , 2012 року народження та ОСОБА_5 , 2016 року народження, іншого нерухомого майна, придатного для їх проживання, відтак матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про наявність у неповнолітніх дітей альтернативного житла.

Аналогічну позицію зазначила Солонківська сільська рада Львівського району Львівської області у своєму рішенні №281 від 24.09.2024, відмовляючи у наданні дозволу на вчинення правочину щодо реалізації майна, що належить боржнику, оскільки особисті житлові права та інтереси малолітніх дітей підлягають захисту.

З урахуванням того, що виселення є серйозним втручанням у право на житло та повагу до приватного і сімейного життя, суд повинен оцінювати можливість такого втручання з позицій пропорційності та відповідності найкращим інтересам дитини. Права дитини на житло та стабільні умови проживання мають бути належним чином враховані, а їх реалізація за конкретних обставин справи може переважати майнове право стягувача на виселення.

Суд дійшов висновку, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , є єдиним місцем фактичного проживання та реєстрації неповнолітніх дітей, що має істотне значення при вирішенні спору, при цьому, звертаючись із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, приватним виконавцем не надано суду доказів на підтвердження дотримання прав та інтересів дітей, тому суд відмовив у задоволенні клопотання приватного виконавця Білецького І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів виходить з такого.

Згідно із ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції закону від 02.06.2016 № 1404-VIII) та положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Згідно із ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 19 серпня 2022 року відкрито виконавче провадження № 69688518 на підставі виконавчого листа № 450/1612/21, виданого 08 серпня 2022 року Пустомитівським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 основної суми заборгованості в загальному розмірі 10648,49 доларів США., що згідно з офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення 26 травня 2022 року становить 311520 грн. 51 коп., 10648,49 Євро, що згідно з офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення 26 травня 2022 року становить 332033 грн. 76 коп., судових витрат у розмірі 21982 грн. 87 коп.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 17 листопада 2023 року відкрито виконавче провадження №73372092 на підставі виконавчого листа № 450/2605/20, виданого 27 липня 2021 року Пустомитівським районним судом Львівської області, про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 22000 доларів США та 2000 Євро боргу згідно договору позики, 3873 грн. 64 коп. судового збору.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидій О.В. від 02 травня 2025 року повернуто виконавчий документ стягувачу ОСОБА_1 , а саме виконавчий лист №450/2605/20 виданий 27.07.2021. У п. 2 резолютивної частини постанови зазначено про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення (т. 3 а.с. 155-156).

Також, постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидій О.В. від 02 травня 2025 року повернуто виконавчий документ стягувачу ОСОБА_2 , а саме виконавчий лист №450/1621/21 виданий 08.08.2022. У п. 2 резолютивної частини постанови зазначено про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення (т. 3 а.с. 157-158).

02.05.2025 надійшла заява №1659 про відкриття виконавчого провадження від ОСОБА_1 з виконання виконавчого листа №450/2605/20, виданого 27.07.2021 Пустомитівським районним судом Львівської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_3 суми боргу та судових витрат на користь ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 73).

Також, 02.05.2025 заяву про прийняття до виконання виконавчого листа №450/1612/21 подала ОСОБА_2 (т. 3 а.с. 76).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 02.05.2025 відкрито виконавче провадження № 77966820 на підставі виконавчого листа №450/2605/20, виданого 27 липня 2021 року Пустомитівським районним судом Львівської області, про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 22000 доларів США та 2000 Євро боргу згідно договору позики, 2200 доларів США та 200 євро компенсації, стягнення з ОСОБА_3 3873 грн. 64 коп. та ОСОБА_3 3873 грн. 64 коп. на користь ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору (т. 3 а.с. 129).

Крім цього, постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 02.05.2025 відкрито виконавче провадження № 77964838 на підставі виконавчого листа № 450/1612/21, виданого 08 серпня 2022 року Пустомитівським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 основної суми заборгованості в загальному розмірі 10648,49 доларів США., що згідно з офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення 26 травня 2022 року становить 311520 грн. 51 коп., 10648,49 Євро, що згідно з офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення 26 травня 2022 року становить 332033 грн. 76 коп., судових витрат у розмірі 21982 грн. 87 коп. (т. 3 а.с. 75, 132).

03.06.2025 приватний виконавець наклав арешт та встановив обмеження правом користування майном боржника ОСОБА_10 , а саме земельною ділянкою та житловим будинком, як знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (т. 3 а.с. 119, 122).

03.06.2025 постановою приватного виконавця Білецького І.М. виконавчі провадження №77964838 та № 77966820 об`єднані у зведене виконавче провадження № 78264632 (т.3 а.с. 126-127).

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади №2025/007450492, №2025/007450285 та №2025/007450283 від 05.06.2025, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02.05.2025 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином беззаперечним є те, що ОСОБА_6 , а також малолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані у будинку АДРЕСА_2 значно пізніше набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 450/1612/21, № 450/2605/20 про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_3 грошових коштів та видачі виконавчих листів у таких справах, а відтак набуття спірним житловим будинком статусу потенційного об`єкта реалізації з метою виконання зобов`язань боржників на стадії виконавчого провадження.

Крім цього, колегією суддів встановлено, що 01.04.2024 приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М. вже звертався до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника та просив звернути стягнення на нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3 , а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому зареєстрована неповнолітня дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , однак увалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2024 року, справа № 450/1612/21, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року,у задоволені клопотання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича – відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні подання суди виходили з того, що приватним виконавцем не долучено доказів на підтвердження перебування у приватній власності матері неповнолітнього ОСОБА_11 квартири АДРЕСА_4 , житлові умови такої не досліджені, висновку служби у справах дітей, щодо можливості належного зростання та виховання дитини за вказаною адресою, суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження перебування у приватній власності батьків неповнолітнього ОСОБА_7 іншого нерухомого майна для його проживання.

Також суди констатували, що реєстрація малолітнього ОСОБА_7 була здійснена задовго до відкриття судових проваджень, рішення по яких звернуті до примусового виконання, тобто не може свідчити про навмисні дії боржника з невиконання своїх зобов`язань перед кредитором, тому відсутні підстави вважати, що реєстрація неповнолітного за місцем реєстрації та проживання батька, за відсутності будь-яких даних про наявність на праві власності іншого житла у матері, батька, неповнолітнього, є навмисними діями боржника з невиконання своїх зобов`язань перед кредиторами.

В свою чергу, у межах розгляду даної справи встановлено, що реєстрація дітей у спірних правовідносинах, які не є рідним дітьми власника будинку, проведена 02 травня 2025 року, тобто після набрання законної сили судовими рішеннями та відкриття виконавчих проваджень з виконання таких, а саме у день повернення виконавчих документів стягувачам та припинення приватним виконавцем Сидієм О.В. чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення, лише 03.06.2025 приватний виконавець Білецький І.М. наклав арешт та встановив обмеження правом користування майном боржника ОСОБА_10 , а саме земельною ділянкою та житловим будинком, як знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та об`єднав виконавчі провадження №77964838 та № 77966820 у зведене виконавче провадження № 78264632.

Враховуючи наведене, колегія суддів виходить з того, що у даному провадженні, фактично по різні сторони правової істини, існують інтереси малолітніх дітей та стягувачів у виконавчому провадженні.

Так, відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У пункті 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно із частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (частина п`ята статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

У частині шостій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), яким визначено перелік документів (в електронній або паперовий формі), які подаються разом із заявкою на реалізацію арештованого майна, встановлено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - надається копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

У пункті 30 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкції № 512/5), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

У частині другій статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Таким чином, беззаперечним є те, що, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та положення Інструкції № 512/5, державний або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна (див. постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 751/15667/15ц (провадження № 61-12151св19), від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 (провадження № 61-7501св18), від 22 жовтня 2025 року у справі № 448/778/23(провадження № 61-3764св25)).

Вимога про отримання державним або приватним виконавцем дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить малолітній/неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема, передбачених статтями 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», від можливого порушення.

Отже, передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду, є неможливою.

Водночас законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.

Особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. В свою чергу боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. В той же час, чинним законодавством не передбачено механізмів зобов`язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року в справі №755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) вказано, що «для судових рішень, які передбачають стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житлової нерухомості є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього учасника виконавчого провадження щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування».

Таким чином, державний чи приватний виконавець спочатку повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а в разі відмови органу опіки та піклування, державний чи приватний виконавець з метою виконання судового рішення та забезпечення дотримання прав дітей повинен звернутися до суду (схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 (провадження № 61-5415св22), від 04 жовтня 2023 року у справі № 925/362/20, від 13 березня 2025 року у справі № 2-2116/11 (провадження № 61-7800св24)).

16.07.2025 та 01.09.2025 приватний виконавець Білецький І.М подав до служби у справах дітей Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області вимогу виконавця про надання дозволу на реалізацію житлового будинку АДРЕСА_5 , в якому зареєстровані неповнолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням № 281 Комісії з питань захисту прав дитини Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області від 24.09.2024 приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Білецькому І.М. відмовлено у наданні такого дозволу.

З метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом у порядку статті 435 ЦПК України (див. постанови Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 (провадження № 61-5415св22), від 15 травня 2025 року у справі № 158/3041/21 (провадження № 61-12261св24)).

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під час розгляду подання державного або приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні: чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення: чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання: чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання: яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини (постанови Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 (провадження № 61-5415св22), від 22 жовтня 2025 року у справі № 448/778/23 (провадження № 61-3764св25)).

Частиною першою статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також частина перша статті 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Дійсно реалізація майна, в якій зареєстровані батьки та діти, є крайнім заходом, тому доводи та докази приватного виконавця мають бути переконливими, з урахуванням того, орган опіки та піклування відмовив у реалізації приватним виконавцем звернення стягнення на нерухоме майно.

Таким чином, з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, приватний виконавець Білецький І.М. обґрунтовано звернувся до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти.

Разом з цим, колегія суддів виходить з того, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є дітьми боржника ОСОБА_3 , який є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , а разом матір`ю ОСОБА_6 лише з 02.05.2025 зареєстровані у такому.

Доказів більш ранньої реєстрації ОСОБА_6 та її дітей, як належного речового права користування спірним житловим будинком, матеріали справи не містять.

Боржник ОСОБА_3 є рідним братом батька неповнолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_3 .

З пояснень батьків дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з часу свого народження проживають за адресою: АДРЕСА_2 , іншого житла придатного для проживання у них немає, суду не надано належних доказів цього.

Згідно із статтею 379 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, шостої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Стаття 29 ЦК України не пов`язує місце проживання особи з місцем її реєстрації. Право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження.

В свою чергу, пункт 1 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Частиною восьмою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Колегія суддів виходить з того, що діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а такожрідний брат батька (рідний дядько) боржник ОСОБА_3 перебувають у третьому ступені споріднення між собою, а їх реєстрація у будинку з дозволу власника ОСОБА_3 цього факту не міняє.

Зважаючи на наявність відповідних судових проваджень, а також виконавчих листів по виконанню таких, як наслідок відкритих виконавчих проваджень, у межах яких приватний виконавець вже звертався до суду із поданням про звернення стягнення на майно боржника, колегія суддів вважає за можливе зробити висновок про те, що ОСОБА_3 , який є власником спірного житлового будинку та не є батьком малолітніх дітей, зареєстрованих у такому, не виконує рішень судів, які набрали законної сили про стягнення з нього значної суми заборгованості, а відсутність дозволу органу опіки та піклування на реалізацію належного йому на праві власності будинку унеможливлює виконання рішення суду.

Що стосується часу та правомірності реєстрації ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , колегія суддів погожєується з тим, що така проведена у день повернення виконавцем виконавчого документа стягувачу та припинення чинності арешту майна боржника, зокрема, як зазначалося вище, з 02.05.2025 (повернення виконавчого документа стягувачу) до 03.06.2025 (опису та арешту майна (коштів) боржника), спірний житловий будинок АДРЕСА_2 , не перебував під арештом, а також були скасовані інші заходи примусового виконання рішення.

Однак, не може залишатися поза увагою суду покликання представника стягувача ОСОБА_1 - адвоката Підбірного М.Я. на те, що чинний арешт спірного нерухомого майна згідно ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 серпня 2021 року про забезпечення позову у справі №450/1612/21, свідчить про протиправність дій органу реєстрації та неправомірну поведінку боржника, який дав згоду на реєстрацію дітей.

Поряд з цим, будь яких належних доказів оскарження факту реєстрації дітей (рішень компетентних органів) чи постанов виконавця щодо припинення чинності арешту на майно боржника, а також відповідних судових рішень з цього приводу, у межах даного судового провадження, суду не надано.

Крім цього, вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини передбачений у ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», при цьому, жодної із таких судом не встановлено.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, однак доказів наявності відповідних судових рішень (про зняття арешту з майна боржника), суду не представлено.

Таким чином за недоведенням фактів про те, що проведення реєстрації місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_2 , було здійснено виключно у їх найкращих інтересах та не суперечить вимогам закону, колегія суддів констатує, що такий факт (дія) суперечить принципу обов`язковості виконання судового рішення, як фундаментальної складової права на справедливий суд і принципу верховенства права.

Виконавець на підставі частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.

Таким чином, державний чи приватний виконавець зобов`язаний звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а у разі відмови у наданні такого дозволу органом опіки та піклування виконавець має повноваження звернутися до суду з відповідним поданням (див. постанову Верховного Суду від 01 листопада 2023 року 127/30546/21 (провадження № 61-8695св23)).

Встановивши, що у боржника ОСОБА_3 відсутнє інше майно, на яке можна звернути стягнення, чого останнім не спростовано, боржник не подав доказів наявності у нього іншого майна, на яке можна звернути стягнення, або достатніх доходів, коштів, чи рухомого майна, щоб погасити заборгованість, що виникла, колегія суддів вважає, що приватний виконавець Білецький І.М. діяв у рамках Закону України «Про виконавче провадження», звернувшись до суду із цим поданням, яке належиться задовольнити.

Крім цього, боржник ОСОБА_3 не був позбавлений права у добровільному порядку виконати рішення суду, яке набрало законної сили та надати приватному виконавцю докази такого виконання, у тому числі з часу звернення приватним виконавцем до суду поданням (жовтень 2025 року) (т. 3 а.с. 49).

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, у якому фактично проживає боржник.

При цьому, реєстрація неповнолітніх ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у будинку АДРЕСА_2 проведена після того, як рідному сину боржника ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виповнилося 18 років, відповідно він втратив статус неповнолітньої дитини, відтак у приватного виконавця до моменту реєстрації племінників не було необхідності звертатися за дозволом органу опіки та піклування не звернення стягнення на майно боржника.

Таким чином, оцінюючи через призму дотримання прав та інтересів неповнолітніх дітей добросовісність дій боржника, апеляційний суд вважає, що задоволення подання приватного виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, з урахуванням обставин, що склалися, не призведе до безпідставного та невиправданого позбавлення дітей права користування спірним житлом, в якому вони зареєстровані.

Такий висновок відповідає не лише «букві закону», як безальтернативного виконання правил (норм), але й «духу закону», як глибокому змісту, меті, ідеї та соціальній справедливості, які законодавець намагається втілити у прийняті закони (норми).

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить висновку, що оскаржувана ухвала суду не може залишатись в силі і підлягає скасуванню, а подання приватного виконавця необхідно задовольнити, що свідчить про підставність поданих апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційні скарги приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича та представника ОСОБА_1 - адвоката Підбірного Миколи Ярославовича - задовольнити.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 лютого 2026 року – скасувати.

Подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника – задовольнити.

Звернути стягнення на нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3 , а саме житловий будинок АДРЕСА_5 в якому зареєстровані неповнолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також земельну ділянку кадастровий номер 4623686600:02:001:1272 місце знаходження: АДРЕСА_2 , з метою виконання зведеного виконавчого провадження № 78264632 щодо примусового виконання виконавчих листів Пустомитівського районного суду Львівської області №450/1612/21 та № 450/2605/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 23 липня 2026 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк