Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №465/2788/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/2788/25 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О

Провадження № 22-ц/811/419/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 липня 2025 року в складі судді Даниліва Є.О. у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -

встановив:

У квітні 2025 року позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення місць загального користування, загально будинкові потреби на опалення та за абонентське обслуговування за період з 01.12.2021 по 31.12.2024 в сумі 4780 грн 28 коп та витрати з оплати судового збору цивільної справи в сумі 3028,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 14.11.2024 року скасовано судовий наказ по справі №465/7101/24 про стягнення заборгованості з відповідача.

З 01.12.2021 між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та споживачами вважається укладеним індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Даний договір є публічним договором приєднання, укладається сторонами з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України та має на меті надання послуг з постачання теплової енергії споживачам. Договір є опублікований на офіційному сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго». Абзацом 6 п. 14 Правил № 830 передбачено, що відокремлення (відключення) від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку від шкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинків.

Згідно із довідкою з місця проживання, в квартирі АДРЕСА_1 проживає відповідач, відповідно користується послугами з централізованого опалення та послугами з централізованого постачання гарячої води. Відповідачу для здійснення оплати за надання послуг з теплопостачання був відкритий особовий рахунок.

Станом на 01.05.2025 за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2021 до 31.12.2024 у відповідача перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» рахується заборгованість в сумі 4780,28 грн, яка залишилась неоплаченою, що підтверджується довідкою про стан розрахунків заборгованості за послуги з централізованого опалення.

Таким чином, неправомірні дії відповідача призвели до порушення майнових прав та законних інтересів позивача. Через несвоєчасність проведення розрахунків відповідачами за надані послуги, Позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго» не може забезпечити своєчасну оплату податків, внесків до пенсійного фонду, а також мас заборгованість перед іншими підприємствами. Просив позов задовольнити.

Заочним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 липня 2025 року позовні вимоги Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) в сумі 4780,28 грн, а також 3028,00 грн судового збору.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 грудня 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 – Бігус Н.І. про перегляд заочного рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 липня 2025 року у цивільній справі №465/2788/25 за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання залишено без задоволення.

Заочне рішення в загальному порядку оскаржив ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якого за довіреністю подала ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» не надає відповідачу послуги з централізованого опалення, враховуючи, що весь під`їзд, в якому знаходиться квартира відповідача, відключений від мережі центрального опалення ще у 2016 році. На підтвердження чого до матеріалів справи долучено відповідні докази, а саме акт про відключення під`їзду від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВ від 23.09.2016; акт №15-62 прийому-здачі робіт по видачі технічних умов на від`єднання окремих споживачів від мереж ЦО та ГВ, який підписаний представником ЛМКП «Львівтеплоенерго»; рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №851 від 23.09.2016 року, яким надано дозвіл на відключення від мережі ЦО і влаштування індивідуальних систем опалення у квартирах АДРЕСА_2 ; технічні умови на відключення від мереж; акт ЛКП «Львівський ліхтар» від 08.06.2022 року, яким встановлено, що квартири та сходова клітка будинку АДРЕСА_3 відключені від ЦО, а також ліквідовано стояки ЦО на сходовій клітці; висновок експерта №07/07-25 по результатах проведення експертного будівельно-технічного дослідження за заявою власників квартир другого під`їзду в будинку по АДРЕСА_3 .

Вважає, що у відповідача відсутній обов`язок щодо сплати боргу, так як такий є необґрунтовано нарахований і сума заборгованості є спірною, так як документально підтверджено ненадання послуг з централізованого опалення і відповідно нарахована сума боргу.

Просить скасувати заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 липня 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог позивача.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, сумарний розмір яких не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

При цьому, виключно бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц).

Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 385639651 від 05.07.2024 ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_4 .

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання», Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією — суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

З 01.12.2021 з відповідачем укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який за своєю правовою природою є публічним договором приєднання, типова форма якого затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08.09.2021р.

У зв`язку з невиконанням належним чином свого зобов`язання щодо оплати за отриману послугу з постачання теплової енергії, хоча послугою користувався та від неї не відмовлявся, у відповідача виникла заборгованість за послугу з постачання теплової енергії, за період з 01.12.2021 по 31.12.2024 в розмірі 4780,28 грн. За відсутності будь яких заперечень зі сторони відповідача, суд погодився з розрахунком позивача та вирішив питання про стягнення заборгованості.

Перевіряючи законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення, суд виходить із такого.

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 385639651 від 05.07.2024 ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_4 .

ЛМКП «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією, суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідачу для здійснення оплати за надані послуги ЛМКП «Львівтеплоенерго» відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Із відомостей про нарахування та оплату послуги постачання теплової енергії за період з 01.07.2014 по 31.12.2024 за адресою: АДРЕСА_4 , особовий рахунок НОМЕР_1 слідує, що сума заборгованості з пенею перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» становить 4780 грн 28 коп.

Представником позивача зазначено, що нарахована сума заборгованості відповідачів стосується оплати за теплопостачання місць загального користування, загальнобудинкові потреби на опалення та за абонентське обслуговування.

На підтвердження цього надано суду Індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.12.2021.

Як зазначено відповідачем, квартира за адресою: АДРЕСА_4 , відключена від системи центрального опалення з 2016 року.

Вказане підтверджується наявним в матеріалах справи рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 851 від 23.09.2016 про надання дозволу на відключення від мережі центрального опалення і влаштування індивідуальних систем опалення у квартирах АДРЕСА_2 , а також актом про відключення квартири (під`їзду) від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП від 23.09.2016.

Згідно із актом ЛКП «Львівський ліхтар» (балансоутримувача будинку) від 08.06.2022 квартири та сходова клітка під`їзду №2 буд. АДРЕСА_3 відключена від мереж центрального опалення, а також ліквідовано стояки центрального опалення на сходовій клітці.

Відповідно до висновку експерта №07/07-25 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження за заявою власників квартир АДРЕСА_5 від 11.07.2025, в приміщеннях загального користування (сходових клітках та підвальних приміщеннях) в другому під`їзді житлового будинку по АДРЕСА_3 відсутня будь-яка діюча система опалення.

Також відповідно до акту №15-62 прийому – передачі виконаних робіт по видачі технічних умов на від`єднання окремих споживачів від мереж ЦО і ГВП від 24.08.2016 року представник замовника п. Петрущак Г. з однієї сторони, та представник Підрядника, головний інженер Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» Штейбарт Володимир Вільгельмович склали акт про те, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконало, а Замовник прийняв роботи по видачі технічних умов на від`єднання від мереж централізованого теплопостачання 2-го під`їзду житлового будинку по АДРЕСА_3 , які проводились згідно з листом Замовника.

Із наданого стороною відповідача висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №07/07-25 від 11.07.2025 року, в приміщеннях загального користування (сходових клітках та підвальних приміщеннях) в другому під`їзді житлового будинку по АДРЕСА_3 відсутня будь-яка діюча система опалення.

Разом із тим, як зазначено судовим експертом Заяць І.Г. у дослідницькій частині висновку, станом на час проведення візуального огляду об`єкту дослідження встановлено, що в приміщеннях загального користування другого під`їзду житлового будинку по АДРЕСА_3 наявні 2-а транзитні трубопроводи центрального опалення, які проходять з 3-го в 1-ий під`їзд будинку АДРЕСА_3 , а саме на 4-му поверсі будинку довжиною 5,55 м. з діаметром труби 7,4 см. та в приміщеннях підвалу довжиною 7,9 м. з діаметром труби 4,8 см. В підвалі транзитний трубопровід є утеплений, що зменшує його тепловтрати. Фотофіксація транзитних трубопроводів відображена на фото №13 і №18 в ілюстративній таблиці № 3 додатку № 1 до висновку. Дані транзитні трубопроводи не є системою опалення другого під`їзду житлового будинку по АДРЕСА_3 та не використовуються для опалення досліджуваних приміщень та до них не під`єднані жодні прилади обліку та будь-які опалювальні прилади.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно із п. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

За змістом ст.ст. 12, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

За змістом ч. 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії зобов`язаний своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

На виконання положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, в які внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, а постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 затверджені Правила надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, в які внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1023.

Зазначені договори є розміщеними на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://mkp.Ite.lviv.ua. Вказаний договір є публічним договором приєднання.

За умовами зазначеного договору, ЛМКП «Львівтеплоенерго» зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами.

Отже, ЛМКП «Львівтеплоенерго» будучи наділеним повноваженнями виконавця послуг за договором приєднання про надання послуг, надавало послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_3 .

Однак, зважаючи на відключення 2 (другого) під`їзду будинку АДРЕСА_3 , згідно відповідних рішень, та відсутністю в приміщеннях загального користування (сходових клітках та підвальних приміщеннях) в другому під`їзді житлового будинку по АДРЕСА_3 будь-якої діючої система опалення, ЛМКП «Львівтеплоенерго» не могло фізично надавати послуги з теплопостачання та гарячої води до під`їзду 2, де знаходиться квартира АДРЕСА_6 , яка належить відповідачу. Доказів, які б спростовували наведене, позивачем суду не надано.

Разом з тим, як встановлено матеріалами справи, у другому під`їзді будинку АДРЕСА_3 в приміщеннях загального користування наявні 2-а транзитні трубопроводи центрального опалення, які проходять з 3-го в 1-ий під`їзд будинку АДРЕСА_3 , а саме на 4-му поверсі будинку довжиною 5,55 м. з діаметром труби 7,4 см. та в приміщеннях підвалу довжиною 7,9 м. з діаметром труби 4,8 см. В підвалі транзитний трубопровід є утеплений, що зменшує його тепловтрати. Дані транзитні трубопроводи не є системою опалення другого під`їзду житлового будинку по АДРЕСА_3 та не використовуються для опалення досліджуваних приміщень та до них не під`єднані жодні прилади обліку та будь-які опалювальні прилади.

Таким чином, для вирішення питання щодо обов`язку сплати заборгованості за опалення місць загального користування, загальнобудинкові потреби на опалення та за абонентське обслуговування необхідною умовою є встановлення до якого типу належить приміщення, де проходять транзитні трубопроводи, яку роль вони відіграються у теплопостачанні будинку (під`їзду) та які наслідки наявності транзитних трубопроводів мають для мешканців цього під`їзду.

За приписами частини 2 статті 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Пунктом 24 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, яка затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року №315 (далі - Методика розподілу).

Цією Методикою розподілу встановлено, що обсяги теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень (пункт 12 розділу IV Методики розподілу).

Пункт 14 Правил надання послуг №830 прямо передбачає: відокремлення (відключення) від мереж централізованого опалення не звільняє власників від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення МЗК та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Відповідно до Методики розподілу загальнобудинкові потреби на опалення складаються з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку.

Місця загального користування - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.

Допоміжні приміщення - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Нарахування обсягу та вартості теплової енергії за місця загального користування і допоміжні приміщення розподіляється між усіма приміщеннями, які є самостійними об`єктами нерухомого майна незалежно приєднані чи відокремлені ці приміщення від системи центрального опалення.

Стосовно типу приміщення, суд зауважує, що згідно із наказом № 358 від 28.12.2021 «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (оновлена редакція) визначено, що в будинку/будівлі вирізняється 4 типи приміщень: опалюване приміщення, приміщення з індивідуальним опаленням, окремі приміщення з транзитними мережами опалення, приміщення з комбінованою системою опалення.

Для всіх типів приміщень, крім опалювального, у Методиці визначена певна сукупність документів та ознак за якими можливо їх визначити.

Опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії.

Тобто, в даному випадку необхідно розмежовувати поняття «неопалювального приміщення» та «опалювального приміщення», а саме, в першому випадку не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води, в другому випадку - теплова енергія забезпечується за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

З урахуванням обставин справи та вищенаведених положень, слід дійти висновку, що приміщення загального користування другого під`їзду житлового будинку по АДРЕСА_3 та приміщення підвалу у цьому під`їзді, в яких проходять 2 транзитні трубопроводи не є опалювальними приміщеннями, оскільки в таких відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії та класифікуються як «окремі приміщення з транзитними мережами опалення». Разом з тим, такі трубопроводи складають загальну внутрішньобудинкову систему теплопостачання.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», загальний обсяг тепла, спожитий у будівлі, включає не лише опалення квартир, а й обсяги на опалення місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем.

Цей обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби, розподіляється між усіма власниками приміщень у будинку, включаючи: приміщення з індивідуальним опаленням, приміщення, в яких комунальна послуга з теплопостачання не надається (відключені від центрального опалення), окремі приміщення з транзитними мережами опалення.

Оскільки через транзитні труби у приміщенні будинку (під`їзду) проходить теплоносій, ці труби є джерелом втрат тепла (або його передачі). Ця теплова енергія враховується як частина загальнобудинкових потреб (опалення МЗК та функціонування системи) і розподіляється між споживачами пропорційно до площі квартир споживачів.

В редакції п. 2 розділу І «Загальні положення» Методики № 315, дано визначення поняттю загальнобудинкові потреби на опалення – це витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Зважаючи на те, що власники приміщень у під`їзді 2 будинку по АДРЕСА_3 , який від`єднаний від мережі ЦО і ГВП, залишаються співвласниками всього багатоквартирного будинку, включаючи внутрішньо будинкові системи, навіть якщо їх під`їзд відключений від теплопостачання, за ними зберігається обов`язок оплачувати понесені позивачем витрати на загальнобудинкові потреби. І навіть після відключення місць загального користування від теплопостачання, їх обігрів відбувається за рахунок теплопередачі крізь огороджувальні конструкції та тепловіддачі від сусідніх приміщень. Тобто певна кількість теплової енергії все одно витрачається на підтримку температури в МЗК.

Таким чином стягнення заборгованості за опалення МЗК та функціонування внутрішньобудинкової системи є обґрунтованим, оскільки всі власники є співвласниками будинку і зобов`язані нести відповідні витрати.

Обсяг спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається відповідно до розділу IV Методики №315.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення здійснюється відповідно до розділів III, IV цієї Методики.

Відповідно до п. 1 Розділу IV Методики у разі, якщо у будівлі/будинку незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, то обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення окремо не визначається, а входить до загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення.

У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку. (п. 8 Розділу IV Методики).

Таким чином, у першій редакції Методики не було передбачено категорії приміщення з транзитними мережами опалення, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку. Разом із тим, була наявна категорія неопалювального приміщення, в якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води.

Згідно п. 3 розділу ІІІ Методики № 315 для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях.

Визначення обсягу теплової енергії що надходить у приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньо будинкових систем опалення та ГВП здійснюється на підставі формули № 3 розділу ІІ Методики № 315.

Обсяг теплової енергії, витрачений на загально будинкові потреби опалення будинку/будівлі, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку/будівлі (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалювальних площ/об`ємів їх житлових/ нежитлових приміщень. (п. 8 розділу IV Методики № 315).

Загальний обсяг розподіленої теплової енергії на опалення приміщень з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення розраховується за формулою № 15 Методики № 315.

Для під`їзду 2 будинку АДРЕСА_3 обсяг теплової енергії витрачений на загально будинкові потреби опалення складає 25%.

Вказані доводи позивача відповідачем не спростовані у спосіб, визначений ЦПК України.

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Підпункт 13 пункту 45 вищевказаної постанови КМУ №830 передбачає, що індивідуальний споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов`язку по сплаті послуг з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.09.2018 у справі №522/7683/13-ц, саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості за житлово-комунальні послуги, заявленого стороною позивача - надавачем відповідних послуг.

Водночас у даному випадку відповідач всупереч вищенаведеному та вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України, заперечуючи позовні вимоги відсутністю підстав для нарахування та стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, не надав належних та допустимих доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості по оплаті загальнобудинкових потреб на опалення та плати за абонентське обслуговування.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскарженого рішення суду.

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.367, 368, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст рішення складено 21 липня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк