Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №465/3718/26 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/3718/26

Провадження 2/465/3835/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23.07.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Баран О.І.,

з участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові, в порядку спрощеного провадження цивільну справу:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ),

предмет позову: розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

21 квітня 2026 року на адресу Франківського районного суду м. Львова надійшла указана позовна заява, у якій позивач просить суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 31.05.2011 Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного Львівського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 197.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи, судове засідання у справі призначено на 22.06.2026 (а.с.17-18).

Судовий розгляд розпочато 22.06.2026 та оголошено перерву до 23.06.2026 за клопотанням відповідача, обґрунтованим необхідністю його підготовки до судового розгляду, зважаючи на те, що на його думку у погіршенні подружніх відносин винна його дружина, яка позбавила його майна, у тому числі нерухомості його батьків.

У судове засідання, призначене на 23.07.2026, учасники справи не з`явились.

23 липня 2026 року від сторін на адресу суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, відповідно до яких позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі, а відповідач проти розірвання шлюбу не заперечив (а.с. 30-31).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Львова та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Малнівська Воля, Мостиського району, Львівської області перебувають у шлюбі, зареєстрованому 31.05.2011, про що зроблено актовий запис № 197 (а.с. 4).

Під час шлюбу у сторін народилась діти:

дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції (а.с. 8);

син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції (а.с. 7).

Позивач стверджує, що починаючи з 2017 року стосунки між подружжям поступово погіршувались, оскільки відповідач зловживав алкоголем і його поведінка для позивача стала нестерпною. До відповідача неодноразово застосовувались обмежувальні приписи. У 2024 році рішенням Франківського районного суду м. Львова, відповідача знято з реєстрації місця проживання у квартирі. Після чого відповідач покинув житло і подружжя з цього часу разом не проживає. Відтак, подальше сумісне життя, збереження шлюбу, а також примирення з відповідачем неможливі.

Відповідач у своїй заяві від 23.07.2026 позовні вимоги визнав. При цьому, як зазначено вище, у судовому засіданні звинуватив позивача у погіршенні подружніх відносин, яка зрештою не бажала збереження сім`ї і позбавила його нерухомого майна, яке належало його батькам.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси іншихосіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У постанові від 09.09.2020 у справі № 572/2515/15-ц Верховний Суд вказав, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».

Отже, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову. Вказана правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 588/1311/17.

Частиною 1 ст. 51 Конституції України, ст. 24 Сімейного кодексу України (надалі – СК України) визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Отже, однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу. Зокрема особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин.

Статтею 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб.

Згідно з ч. 1 ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. За приписами частини другої цієї ж статті суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду викладеною у постанові № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) від 15.01.2020.

Cуди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що їх подальше спільне життя подружжя збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача та відповідача, збереження шлюбу є неможливим, оскільки подружжя фактично вважає подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливим, взаємно конфліктує.

Враховуючи зазначені причини розірвання шлюбу, характер відносин подружжя, наполягання на розірванні шлюбу, твердження, що збереження сім`ї неможливо, беручи до уваги позицію відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 4, 10-13, 19, 76-80, 141, 206, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, ЦПК України, ст. 56, 104, 105, 110-113 СК України –

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений 31.05.2011 Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем міста Львова та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою села Малнівська Воля, Мостиського району, Львівської області, про що зроблено актовий запис № 197 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Текст судового рішення у справі № 465/3718/26 складено 23.07.2026 року.

Суддя: Баран О.І.