Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №452/1035/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №452/1035/26

Провадження №3/452/513/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м.Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),-

В С Т А Н О В И В :

24 березня 2026 року до суду від Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно гр. ОСОБА_1 ..

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 12 січня 2026 року о 19 год. 32 хв. в м. Самборі Львівської області по вул. В`ячеслава Чорновола керував автомобілем марки «Opel Vectra», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, тремтіння пальців рук, проте на пропозицію працівників поліції відмовився від проходження в установленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Drager Alkotest» та в медичному закладі, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України).

За цим фактом 12 січня 2026 року о 20 год. 13 хв. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Вперше розгляд справи було призначено на 30 березня 2026 року о 10 год. 30 хв. та в подальшому судові засідання неодноразово було відкладено, у тому числі за клопотаннями ОСОБА_1 , востаннє на 22 липня 2026 року о 09 год. 00 хв..

22 липня 2026 року ОСОБА_1 подав до канцелярії суду письмове клопотання про закриття провадження у справі з посиланням на те, що у зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення місці, день і час він не перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки в цей день не вживав алкогольних напоїв. Зазначив, що не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, а лише відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, оскільки не довіряв такому технічному приладу. Після того як відмовився від проходження огляду на місці зупинки, поліцейські запропонували йому проїхати у медичний заклад для проходження там такого огляду, на що він погодився та сів у службовий автомобіль, на якому разом із поліцейськими поїхав у медичний заклад - Комунальне некомерційне

підприємство Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» (далі - КНП СМР «Самбірська ЦЛ»). По приїзду на місце, поліцейські не запропонували йому пройти в приміщення лікарні для проходження огляду та взагалі відмовились супроводжувати його, хоча він повідомляв, що не вживав напередодні алкогольні напої та виявляв готовність пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння безпосередньо в медичному закладі. Навпаки, не виходячи із службового автомобіля, поліцейські почали оформлювати певні документи, котрі пізніше дали йому підписати та повідомили, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, розгляд якого відбудеться в суді, після чого повідомили, що він може бути вільний.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У всі судові засідання, у тому числі в судове засідання, призначене на 22 липня 2026 року, ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення був повідомлений належним чином засобами телефонного зв`язку, а саме, шляхом направлення SMS-повідомлення у додаток «Viber» на номер телефону, зазначений у матеріалах, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, яке він отримав, зокрема, 16 червня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку SMS-повідомлення у додаток «Viber» адресату, про причини своєї неявки не повідомив, будь-яких додаткових заяв та клопотань з процесуальних питань до суду не подавав.

Враховуюче наведене, а також відсутність клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити постанову без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що відповідає положенням статті 268 КУпАП.

Суд, вивчивши письмове клопотання ОСОБА_1 , подане через канцелярію суду 22 липня 2026 року, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, у тому числі долучені відеозаписи, вирішуючи питання про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, дійшов такого висновку.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

З п.1 ч.1 ст.247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка

притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно роз`яснень, наданих у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року (далі – Постанова), при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз, тощо.

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

При цьому, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ч.1 ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться щодо особи правопорушника, в даному конкретному випадку щодо ОСОБА_1 , і в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.9 Розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1376 від 06 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27941 (далі – Інструкція з оформлення матеріалів), вимагається викладення у протоколі суті адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №565139 від 12 січня 2026 року зафіксовано день, час та місце вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку із порушенням останнім п.2.5 ПДР України. Вказаний протокол складений уповноваженою посадовою особою у встановленому законом порядку та містить інформацію відповідно до вимог ст.256 КУпАП.

Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом 2.9 (а) ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Адміністративним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.130 КпАП України, визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.1.10 ПДР України водій – це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у абз.3 п.27 Постанови, під керуванням транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Згідно п.12 Розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року за №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (далі – Інструкція), у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції (наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Згідно п.7 Розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Відповідно до положень Розділу II Інструкції, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. При цьому, саме поліцейський забезпечує доставку таких осіб до найближчого закладу охорони здоров`я . Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Положеннями ч.2 ст.266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного

чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною третьою статті 266 КУпАП передбачено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Крім того, пунктом 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 (далі – Інструкція-2), передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Факт керування транспортним засобом автомобілем марки «Opel Vectra», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , за обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №565139 від 12 січня 2026 року, підтверджено матеріалами справи та не оспорюється самим водієм ОСОБА_1 ..

Однак, у письмових поясненнях, поданих до суду 22 липня 2026 року, ОСОБА_1 заперечував факт його відмови від проходження огляду на стан сп`янінняу медичному закладі за обставин, зазначених у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення, натомість вказав, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у найближчому медичному закладі, та погодився проїхати у медичний заклад, що було зафіксовано на бодікамеру працівника поліції.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно з вимогами стст.31,40 Закону України «Про Національну поліцію», Наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03 лютого 2016 року №100, яким затверджено «Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ відеозаписів з них» та Наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «Про порядок зберігання, використання відеозапису та відеореєстраторів патрульних» від 24 листопада 2015 року №14/1, кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера, вказаними актами передбачено також порядок її використання.

Враховуючи те, що відеозаписи, долучені до матеріалів справи, продовжуються тривалий час, суд вважає, що доданий до протоколу про адміністративне правопорушення DVD-диск із відеозаписами зі службового відеореєстратора та службової нагрудної камери є належним доказом у справі.

Крім того, відеозапис здійснено працівниками поліції на підставі п.1 ст.40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення. На переконання суду, вказаний відеозапис має високу інформативність, безсторонній характер, позбавлений упередження та суб`єктивного ставлення, надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і береться судом до уваги, оскільки, виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.

При цьому, судом переглянуто усі відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора, котрі складаються з декількох окремих файлів, на яких зафіксовано розмову працівників поліції із ОСОБА_1 з приводу причини зупинки транспортного засобу та виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння. Разом з тим, на останньому відеофайлі із нагрудної боді-камери поліцейського зафіксовано як ОСОБА_1 погоджується пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі та сідає у службовий автомобіль поліцейського, щоб проїхати у КНП СМР «Самбірська ЦЛ», після чого відеозапис завершується. Інших відеозаписів, на яких би була зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі та процедура складення протоколу про адміністративне правопорушення, відповідальними посадовими особами до такого протоколу не долучено.

При цьому, суд зауважує, що постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16 березня 2026 року протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вже було повернуто до Самбірськогорайонного відділу поліції ГУНП у Львівській області з підстав відсутності повного відеозапису події за участі ОСОБА_1 , що мала місце 12 січня 2026 року.

Відтак, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`янінняу встановленому законом порядку, як про це зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, взагалі не зафіксовано працівниками поліції на відеозаписах, долучених до матеріалів справи.

Вказане свідчить про недотримання працівниками поліції вимог КУпАП та інших нормативних актів, у тому числі вищевказаної Інструкції-2 щодо порядку фіксування, зокрема, дійсної та категоричної відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`янінняу встановленому законом порядку як на місці зупинки транспортного засобу, так і в найближчому медичному закладі.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду неодноразово висловлював правову позицію щодо обов`язковості належного відеозапису процедури за ст.130 КУпАП. Зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі №524/7184/16-а та від 18 липня 2019 року у справі №592/5576/17 зазначено, що належним доказом відмови від проходження огляду може бути виключно відеозапис, який відображає увесь процес спілкування, пропозиції та відмови водія, або показання двох свідків у разі технічної неможливості зйомки.

Верховний Суд наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним та беззаперечним доказом, а є лише процесуальним документом, де фіксується позиція працівника поліції. Якщо зміст протоколу про адміністративне правопорушення не підтверджується безперервним та чітким відеозаписом (або свідками), вина особи вважається недоведеною.

Таким чином долучений до матеріалів справи відеозапис із нагрудних камер поліцейських не відображає категоричну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, не відображає завершення процедури направлення до закладу охорони здоров`я та негативної відповіді на таку пропозицію, а містить лише фрагменти спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 , на яких останній виявляє бажання проїхати до КНП СМР «Самбірська ЦЛ» для проходження відповідного огляду.

Отже, підставою для складання протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП є наявність у працівників поліції підстав вважати, що особа здійснила рух на транспортному засобі одночасно з наявністю ознак сп`яніння та з подальшою категоричною відмовою такої особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`янінняу встановленому законом порядку.

Разом з тим, будь-яких допустимих та належних доказів, які б свідчили про беззаперечну та категоричну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, матеріали адміністративної справи не містять і при її розгляді в суді таких доказів не встановлено, відтак дії ОСОБА_1 не містять складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

До того ж, суд не тільки не зобов`язаний, але й не має права сам особисто звинувачувати особу у вчиненні неправомірних дій. Компетенція суду полягає в тому, щоб перевірити обґрунтованість складеного протоколу шляхом дослідження доказів та надання їм оцінки.

При цьому, висновки суду про фактичні обставини вчиненого правопорушення не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Таким чином, оцінюючи зібрані докази, зважаючи на відсутність даних, які б підтверджували факт беззаперечної та категоричної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні достовірні дані та докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та, з огляду на вищевикладене, в його діях відсутні ознаки зазначеного адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, - у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги, що в силу вимог ст.251 КУпАП обов`язок доказування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, покладено на особу, яка уповноважена складати такий протокол, та враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні докази кваліфікуючої ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, вважаю, що провадження в справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись стст,130,247,283,284 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ознаками ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції – Самбірський міськрайонний суд Львівської області.

Суддя Т.М. Кущ