Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №463/6223/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/6223/26

Провадження №3/463/1257/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Жовнір Г.Б., за участі особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління Патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП України,-

в с т а н о в и в:

як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення №706197 від 29.06.2026, ОСОБА_1 28.06.2026 о 14:20 год. у м. Винники на вул. Стрілецькій, керуючи транспортним засобом «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди залишила місце події та не повідомила поліцію, чим порушила п.2.10.а Правил дорожнього руху.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення заперечила. Пояснила, що місце пригоди залишила не з метою ухилення від виконання обов`язків учасника дорожньо-транспортної пригоди, а через те, що не усвідомлювала факту її настання.

Відповідно до вимог ст.280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При цьому, відповідно до ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували, що ОСОБА_1 усвідомлювала факт настання дорожньо-транспортної пригоди та, будучи її учасником, умисно залишила місце події на порушення вимог пункту 2.10.а Правил дорожнього руху України.

Сам по собі факт залишення місця, де згодом було встановлено настання дорожньо-транспортної пригоди, не є безумовною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП. Обов`язковою ознакою складу цього адміністративного правопорушення є усвідомлення особою факту своєї участі у дорожньо-транспортній пригоді та невиконання у зв`язку з цим обов`язків, передбачених Правилами дорожнього руху.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 послідовно пояснювала, що під час руху будь-якого удару чи зіткнення не відчула, у зв`язку з чим вважала, що дорожньо-транспортна пригода не відбулася, а тому продовжила рух.

При цьому матеріали справи не містять жодних об`єктивних доказів, які б спростовували зазначені пояснення. Зокрема, до суду не надано відеозаписів або інших доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 усвідомлювала факт дорожньо-транспортної пригоди та свідомо залишила її місце.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наявні у справі докази не дають можливості поза розумним сумнівом встановити наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Враховуючи викладене, відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.

Керуючись ст.ст. 9, 122-4, 247, 251, 280, 283, 284, 289, 294 КУпАП України, -

п о с т а н о в и в:

провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП України, закрити у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративних правопорушень.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Г.Б. Жовнір