Постанова від 20 червня 2026 р. у справі №712/7740/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1384/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №712/7740/25 Категорія: 331060300 Токова С.Є

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіВасиленко Л. І., Новіков О. М

секретарЛюбченко Т.М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача – адвоката Плакущого С.В. на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.04.2026 (повний текст складено 10.04.2025, суддя в суді першої інстанції Токова С. Є.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в :

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом, в якому просила встановити факт, що вона та ОСОБА_4 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу з 2015 року до дня його смерті, а також встановити факт перебування ОСОБА_1 на повному утриманні ОСОБА_4 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач зареєстрована та проживала з 2015 року у АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_4 та своїм сином від попереднього шлюбу ОСОБА_5 . ОСОБА_4 хоча і проживав однією сім`єю із ОСОБА_1 , проте був зареєстрований за місцем проживання своєї матері ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

02.06.2023 ОСОБА_4 був призваний на військову службу, а 24.09.2023 під час виконання службових обов`язків загинув.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом повноцінною сім`єю без реєстрації шлюбу майже 8 років до загибелі останнього, з планами на спільне майбутнє, вели спільне господарство, підтримували сімейні стосунки, мали взаємні права та обов`язки, разом відпочивали, мали спільних друзів, інколи разом відвідували матір ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , у 2017 році разом проводили поточний ремонт квартири у якій проживали. Спільне проживання підтверджується долученими до справи фотографіями, зокрема святкування Нового року у 2015, 2016, 2017 року, спільні відпочинки, святкування дня народження позивача, дарування сину позивачки велосипеда та інші.

Повноцінність сім`ї підтверджується також медичними документами про проходження ОСОБА_4 медичної комісії під час призову та скріншоти з телефону позивача, які свідчать про переписки позивача з ОСОБА_4 , з його товаришами по службі; відправлення позивачем посилок чоловіку до місця його служби.

Про добрі сімейні стосунки позивача з ОСОБА_4 свідчить і той факт, що ОСОБА_4 при оформленні особової справи та визначенні складу сім`ї військовослужбовця вказав як свою дружину ОСОБА_1 (позивача). Враховучи вказане, ІНФОРМАЦІЯ_3 28.09.2023 ОСОБА_1 було направлено сповіщення сім`ї №155 про загибель ОСОБА_4 . Тобто, сам ОСОБА_4 вважав ОСОБА_1 своєю дружиною та особисто зазначив її дані в військово-облікових документах.

Після загибелі ОСОБА_4 позивача, як його дружину, викликали на впізнання. Також позивача та матір загиблого ОСОБА_3 запрошували для отримання нагород та вшанування його пам`яті до Черкаської міської ради та Черкаської ОВА. Такими чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловік та жінка з 2015 року до смерті ( загибелі) ОСОБА_4 .

Також позивач вказує, що вона є малозабезпеченою особою: з 2012 року по 2018 рік працювала прибиральницею виробничих приміщень аптеки "Хрещатик", з 2018 року по 2020 рік позивач працювала прибиральницею виробничих приміщень аптеки "Ваше здоров`я " № 1 у м. Черкаси, з 2020 по 2024 рік позивач працювала на посаді молодшої медичної сестри аптеки № 14 ТОВ " Юрія фарм". За вказаними місцями роботи вона отримувала заробітну плату, розмір якої був незначним від 1500 грн. до 2800 грн., інших доходів вона не мала. Таким чином, розмір її доходів не дозволяв оплачувати комунальні послуги, купувати продукти харчування, необхідні для проживання речі, одяг та предмети побуту. Аліменти на утримання малолітньої дитини вона не отримувала. Позивач перебувала на постійному утриманні ОСОБА_4 з 2015 по день його загибелі у 2023 році. Під час спільного проживання із позивачем починаючи з 2015 року, ОСОБА_4 працював на різних підприємствах міста Черкаси, також ОСОБА_4 намагався додатково заробляти кошти, окремо від основної роботи. Зароблені кошти він повністю віддавав ОСОБА_1 . За рахунок вказаних коштів позивач купувала продукти харчування, побутові засоби, одяг та речі як для себе так і для свого сина ОСОБА_6 , сплачувала комунальні послуги. Зазначена допомога була для позивача постійним і основним джерелом для існування. Під час спільного проживання ОСОБА_4 також робив подарунки як позивачеві так і її сину, купував меблі, тощо. Після призову на військову службу ОСОБА_4 залишив позивачці банківську карту та продовжував постійно матеріально її утримувати.

Встановлення факту родинних стосунків позивача з померлим (загиблим) військовослужбовцем необхідне позивачці для отримання соціальних виплат та допомог, зокрема одноразової грошової допомоги після загибелі ОСОБА_4 , передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, наказом Міністерства Оборони України № 45 від 25.01.2023 «Про затвердження порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» та пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

РішеннямСоснівського районного суду м. Черкаси від 02.04.2026 в задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що доказів, які б підтверджували факт ведення спільного господарства протягом заявленого періоду, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах з утримання житла, його ремонту, досягнення усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які б засвідчували реальність сімейних відносин, крім показів свідків та фотокарток, позивач не надала. Також, надані позивачем докази не підтверджують наявність правових підстав для визнання її особою, яка перебувала на утриманні військовослужбовця, який загинув.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції представник позивача адвокат Плакущий С. В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, на те, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом не взято до уваги, що ОСОБА_4 під час призову на військову службу при визначенні складу сім`ї військовослужбовця особисто вказав позивача своєю дружиною. Враховуючи наведене саме ОСОБА_1 було направлено сповіщення сім`ї про його загибель. Таким чином, ОСОБА_4 особисто вважав позивача своєю законною дружиною.

Скаржник також наголошує на тому, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено ведення спільного господарства, існування спільного бюджету, проведення спільних витрат, щодо придбання майна в інтересах сім`ї, наявність взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю та обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин між ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_1 .

Зазначає, що судом не взято до уваги покази свідків.

Вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи та доказам щодо можливості ОСОБА_4 здійснювати повне утримання позивача.

Інші доводи апеляційної скарги аналогічні викладеним у позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Геращенко Л.Г. зазначила, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що позивач не навела обґрунтованості заявлених вимог належними, допустимими, достовірним доказами, тому її позовні вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 09.09.2015 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру ( т.2 а.с.3)

ОСОБА_4 ,1974 р. н. був призваний у Збройні Сили України за мобілізацією 02.06.2023 року, загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання службових обов`язків внаслідок стрілецького обстрілу біля н.п. Авдіївка Покровського району Донецької області, актовий запис про смерть від серії НОМЕР_1 (т.1 а.с. 36-38 ).

ОСОБА_4 на день смерті мав зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, які виникли між сторонами на їх підставі, мають таке правове регулювання.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Із змісту позовної заяви вбачається, що встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки та перебування на утриманні необхідно позивачу зокрема для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Разом із тим, Постановою № 168 визначено, що сім`ям загиблих осіб (загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини) виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення з цим позовом) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Законом України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року, зокрема, стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладена у новій редакції.

При цьому, частиною першою статті 16-1 вказаного Закону (тут і далі - у редакції Закону України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Разом із тим, відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини першої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність, допустимість, достовірність і достатність таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Суд першої інстанції надав обґрунтовану правову оцінку поданим доказам спільного проживання позивача та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, наявності спільного побуту, ведення спільного господарства, та з урахуванням балансу вірогідностей дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач, вказуючи на те, що за період спільного проживання з ОСОБА_4 вони зробили ремонт у квартирі в якій разом проживали, придбали меблі та побутову техніку, жодного належного доказу на підтвердження вказаних обставин суду не надала, оскільки надані до справи докази щодо придбання будівельних матеріалів, меблів та побутової техніки датуються груднем 2023 – лютим 2024, тобто були придбані вже після загибелі ОСОБА_4 ( а.с.104-111 т.1).

Також, долучені позивачем до матеріалів справи документи про проходження медичного огляду ОСОБА_4 перед мобілізацією самі по собі не свідчать про те, що вони проживали однією сім`єю.

Факт листування позивача з загиблим ОСОБА_4 , а також зазначення у картці військовослужбовця ОСОБА_4 у графі «дружина» ОСОБА_1 , надсилання їй сповіщення про його загибель, але на адресу місця проживання його матері та самого загиблого, не свідчить про виникнення у них прав та обов`язків, притаманних сім`ї.

Доказів, які б підтверджували факт ведення спільного господарства протягом заявленого періоду, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах з утримання житла, його ремонту, досягнення усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які б засвідчували реальність сімейних відносин, крім показів свідків, позивач не надала.

Суд першої інстанції надав обґрунтовану правову оцінку доводам позивача про те, що ОСОБА_4 будучи мобілізованим залишив їй свою банківську картку на яку перераховував кошти зі свого грошового забезпечення, так як ці гроші передавалися у вигляді готівки матері ОСОБА_4 , що сторонами і не заперечується. Разом з тим, до суду інформації про рух коштів по картці/рахунку щодо переказу коштів не надано, долучені квитанції стосуються лише періоду перебування на службі в ЗСУ з травня по вересень 2023, та не підтверджують факт проживання однією сім`єю ще з 2015 року, про що вказує позивач.

Надані позивачем спільні світлини з ОСОБА_4 , не є належними доказами існування між сторонами саме відносин, які притаманні шлюбним, а наприклад, дружнім чи добросусідським, оскільки за поясненнями матері загиблого – відповідача ОСОБА_3 , її син у 2015 році виїхав із свого зареєстрованого місця проживання і орендував кімнату у квартирі позивачки. Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що надані позивачкою численні фотографії спільних свят і проведення відпочинку в основній своїй масі датуються 2015-2019 роками, за 2020 та 2021 рік взагалі немає жодної світлини, а за 2022 та 2023 роки – лише ті фото, що зроблені на спільних святкуваннях Нового року.

Показання свідків та спільні світлини самі по собі не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 307/2789/21.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Конституційний Суд України у рішенні від 03.06.1999 у справі №1-8/99 (№ 5-рп/99) роз`яснив, під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (пункт 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать, зокрема непрацездатні.

Крім того, Конституційний суд України у своєму рішенні зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому отримання особою інших виплат не може бути перешкодою для визнання факту перебування її на утриманні .

Натомість, повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї.

Суд першої інстанції надав обґрунтовану правову оцінку наданим позивачем доказам та дійшов вмотивованого висновку, що вони не свідчать про наявність взаємних прав та обов`язків подружжя, не підтверджують факт перебування позивача на повному утриманні ОСОБА_4 та одержання від нього допомоги, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Більш того, в матеріалах даної справи є дані про те, що позивачка з 2015-2018, та з 2022-2023 роки отримувала державну соціальну допомогу як малозабезпечена сім`я (а.с.50 т.1), отже її доводи про те, що вона отримувала матеріальну допомогу лише від загиблого і ця допомога була основним і постійним джерелом її існування не відповідають доказам у справі.

З огляду на те, що встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на його утриманні позивачці необхідно для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, та отримання пенсії по втраті годувальника мотивованим є висновок суду першої інстанції, що надані позивачем докази не підтверджують факту їх спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу саме як чоловіка і жінки та перебування на її утриманні загиблого.

За своїм змістом доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.

Колегія суддів вважає, що в силу положень ч. 3 ст. 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Отже рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.04.2026 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, що подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.04.2026 у даній справі – залишити без змін.

Судові витрати у виді судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, що подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 22.07.2026.

Суддя-доповідач

Судді