Суд: Черкаський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 21 липня 2026 р.
Справа: №707/1113/26
Суддя: Карпенко О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2026 року
м.Черкаси
Справа № 707/1113/26
Провадження № 22-ц/821/1552/26
Категорія 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої – Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.
за участю секретаря : Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда -Ф»,
представник позивача : адвокат Бачинський Остап Михайлович,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Артеміда-Ф» - адвоката Бачинського Остапа Михайловича на заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Тептюка Є.П. в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту ,-
в с т а н о в и в :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
19 березня 2026 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 03.01.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №404887 в електронній формі, згідно з умовами якого відповідач отримав 3 700,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
У зв`язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати відповідачем зобов`язання за кредитним договором, між сторонами було укладено додаткові договори від 03.03.2020, від 11.03.2020 від 15.04.2020.
ТОВ «Лінеура Україна» умови договору про споживчий кредит виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у визначеному розмірі, в свою чергу відповідач зі свого боку не виконав умови договору про споживчий кредит і в нього виникла заборгованість.
22.02.2021 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу №015-220221, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за договором № 404887 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.01.2020.
21.10.2024 ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» уклали Договір факторингу №20241021/2, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Сіроко Фінанс», включно і до ОСОБА_1 за договором № 404887 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.01.2020 .
Відповідач протягом тривалого часу не здійснює повернення кредиту і станом на 27.02.2026 утворилася заборгованість, яка становить 14 171,13 грн, з яких : заборгованість по тілу кредиту 3 700,00 грн, заборгованість по відсотках 8 436,00 грн та інфляційне збільшення 2 035,13 грн.
Позивачем вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору між сторонами шляхом направлення на адресу боржника листів повідомлення про заміну кредитора та досудової вимоги про погашення кредитної заборгованості.
На підставі наведеного, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 404887 від 03.01.2020 року у розмірі 14 171,13 грн, яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту – 3 700,00 грн; заборгованість за процентами – 8 436,00 грн; інфляційне збільшення – 2 035,13 грн. Також товариство просило стягнути з відповідача на свою користь суму понесених судових витрат, що складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2026 року позов - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» заборгованість за договором про споживчий кредит № 404887 від 03.01.2020 у розмірі 14 171,13 грн, що складається з: тіло кредиту – 3 700,00 грн; проценти – 8 436,00 грн; інфляційне збільшення – 2 035,13 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» судові витрати в розмірі 5 162,40 грн, що складаються із: судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 2 500,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що жодних доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, відповідач не надав, в тому числі ним не спростовано розміру нарахованої суми заборгованості.
Оскільки, на день розгляду справи відповідачем не надано доказів про виконання свого зобов`язання в частині сплати заборгованості за договором, суд вважає, що позов є обґрунтованим, обставини, викладені в ньому, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому він підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи вимоги в частині стягнення судових витрат, суд першої інстанції, взявши до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), фактичну участь представника позивача при розгляді даної справи, ціну позову, вважав, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи є завищеними та підлягають частковому задоволенню, в розмірі 2 500 грн 00 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
28 травня 2026 року представник ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» - адвокат Бачинський О.М. подав через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, вважаючи рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу незаконним, у зв`язку з чим просив рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2026 року змінити, збільшивши розмір витрат до 7 000,00 грн.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.
Зауважує, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення саме неспівмірності таких витрат, а не самовільно з ініціативи суду.
Вказує, що суд першої інстанції не мав вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, оскільки на адресу суду не надходила відповідна заява зі сторони відповідача з чітким обґрунтування неспівмірності таких витрат.
Стороною позивача на виконання умов договору про надання правової допомоги, укладеного між товариством та адвокатом, здійснено оплату на рахунок свого представника по даній справі в сумі 7 000,00 грн за надання правової допомоги на умовах та в обсязі, передбачених договором.
Суд першої інстанції порушив принцип свободи договору, зменшивши розмір витрат на правову допомогу.
Також суд першої інстанції не врахував умов договору щодо фіксованого розміру гонорару сторони у справі.
Посилається на необ`єктивність оцінки судом першої інстанції розміру правничої допомоги у даній справі по відношенню до виконаних робіт.
Вказує, що встановлюючи гонорар у розмірі 7 000,00 грн, адвокат виходив із середнього розміру гонорару за аналогічні послуги, для чого було проаналізовано Єдиний реєстр судових рішень у частині вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за аналогічними справами.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив
Фактичні обставини справи
Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 03.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 404887, шляхом підписання електронним підписом (одноразовим ідентифікатором), який був відправлений на номер телефону відповідача та введений відповідачем.
Згідно договору про споживчий кредит сторони погодили наступні умови кредитування: тип кредиту – кредит; сума кредиту складає – 3 700,00 гривень; валюта – українська гривня; строк кредиту 30 днів; Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору; тип процентної ставки – фіксована; Акційна процентна ставка становить 0,01 процентів від суми позики за кожен день користування позикою (3,65 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору; Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50процентів річних); Сукупна вартість позики за акційною ставкою складає 100,30 % від суми позики (у процентному виразі) або 3 711,10 грн (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 0,30% від суми позики (у процентному виразі) або 11,10 грн (у грошовому виразі); Сукупна вартість позики за стандартною процентною ставкою складає 157,00 % від суми позики (у процентному виразі) або 5 809,00 грн (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 57,00% від суми позики (у процентному виразі) або 2 109,00 грн (у грошовому виразі).
Кошти кредиту надавалися у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок відповідача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .
На підтвердження виконання умов кредитного договору, позивач надає інформаційну довідку ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» № 6588-ВП від 08.02.2026 року, відповідно до якої було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 від ТОВ «Авентус Україна»: 03.01.2020 на суму 3 700,00 грн.
В подальшому, у зв`язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати Відповідачем зобов`язання за Кредитним договором, Відповідач ініціював продовження користування кредитом, внаслідок чого:
03.02.2020 між сторонами укладено додатковий договір № 560409 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 404887, відповідно до якого сторони погодили наступні умови: строк користування кредитом продовжили до 05.03.2020, процентна ставка – 1,60 % в день;
11.03.2020 між сторонами укладено додатковий договір № 811647 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 404887, відповідно до якого сторони погодили наступні умови: строк користування кредитом продовжили до 11.04.2020, процентна ставка – 1,60 % в день;
15.04.2020 між сторонами укладено додатковий договір до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 404887, відповідно до якого сторони погодили наступні умови: строк користування кредитом продовжили до 16.05.2020, процентна ставка – 1,90 % в день;
ТОВ «Лінеура Україна» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму, в свою чергу останній зі свого боку не виконав умови кредитного договору.
22.02.2021 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу №015-220221, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за договором № 404887 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.01.2020.
21.10.2024 ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» уклали Договір факторингу №20241021/2, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Сіроко Фінанс», включно і до ОСОБА_1 за договором № 404887 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.01.2020.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 404887 від 03.01.2020 станом на дату подання заяви та реєстру боржників у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі у розмірі 14 171,13 грн, яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту – 3 700,00 грн; заборгованість за процентами – 8 436,00 грн; інфляційне збільшення – 2 035,13 грн.
1.Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а тому рішення суду першої інстанції в іншій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, взявши до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), фактичну участь представника позивача при розгляді даної справи, ціну позову, вважав, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи є завищеними та підлягають частковому задоволенню, в розмірі 2 500,00 грн.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом третім частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).
З огляду на положення статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (постанова Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19 (провадження № 61-16587св19).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, провадження № 14-280цс18).
Згідно із частинами першою та другою статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 січня 2025 року у справі № 336/1448/22 (провадження № 61-7275св24).
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24), викладено такі висновки щодо вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу:
«136. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта-шоста статті 137 ЦПК України).
137. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).
138. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
139. У розумінні умов частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
140. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
141. Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
142. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
143. У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
144. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
145. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення».
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року та від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).
Вирішуючи вимоги сторони позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції встановив, що на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №211100294 від 25.02.2026 року; акт № 1 приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги №211100294 від 25.02.2026 року; розрахунок суми судових витрат; рахунок № 1 від 25.02.2026 року; платіжну інструкцію № 2692 від 01.03.2026 року; копію довіреності; копію ордеру, врахував висновки, викладені у додатковій постанові Великої палати Верховного суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та взяв до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), фактичну участь представника позивача при розгляді даної справи, ціну позову, та зробив правильний висновок, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи є завищеними.
Доводи апеляційної скарги сторони позивача, що відповідач своїм правом на подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не скористався і суд безпідставно зменшив розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу, відхиляються колегією суддів, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Такі висновки суду містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 13 серпня 2025 року у справі № 538/2401/23.
Колегія суддів зауважує, що адвокат Бачинський О.С. є представником ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» у різних судових інстанціях у справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, є професійним адвокатом, має досвід у даній категорії справ, яка є нескладною, та розглядається у переважній більшості, у порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
Посилання скаржника, що суд першої інстанції порушив принцип свободи договору, зменшивши розмір витрат на правову допомогу, є необгрунтованими, зважаючи, що у даній справі ціна позову становить 14 171,13 грн, а гонорар визначено у розмірі 7 000,00 грн. Суд при вирішенні питання стягнення витрат на правничу допомогу має враховувати фінансову можливість учасників справи. Суд має право зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію розумності та співмірності, що й було зроблено судом першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди сторони із висновками суду.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» - адвоката Бачинського Остапа Михайловича - залишити без задоволення.
Заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
Ю.В. Сіренко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua