Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №707/277/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1453/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №707/277/26 Категорія: 304090000 Морозов В.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді Василенко Л. І., Новіков О. М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 09.03.2026 (повний текст складено 09.03.2026, суддя в суді першої інстанції Морозов В. В.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в :

у лютому 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість у розмірі 39 734,83 грн, судовий збір у розмірі 3328 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн.

В обґрунтування вимог вказано на те, що позивач у справі набув права вимоги до боржників за укладеними договорами факторингу, у тому числі, і щодо відповідача ОСОБА_1 на суму боргу, заявлену до стягнення, що виник унаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань позичальника за кредитним договором по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 09.03.2026 позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача кредитний борг у сумі 39 734,83 грн, судовий збір у сумі 3328 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 5 000 грн.

Суд першої інстанції вказав на наявність зобов`язань у відповідача погасити кредитну заборгованість, що складається з тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, права вимоги щодо якої за укладеними договорами факторингу перейшли до позивача.

Відповідач подав 14.05.2026 засобами поштового зв`язку на вказане рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відхилити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування вказано на те, що відповідача не було повідомлено про розгляд справи. Суд не врахував, що раніше вже вирішувався спір між цими ж сторонами про стягнення кредитного боргу, що мало місце внаслідок вчинення шахрайських дій позивачем та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. щодо винесення виконавчого напису про стягнення кредитного боргу.

При цьому позивач був обізнаний про вірну адресу відповідача, однак у позовній заяві вказав недійсні дані.

Указаний виконавчий напис у судовому порядку був визнаний недійсним у справі №707/2177/23.

Гроші по кредиту позичальнику не перераховувалися, адже відповідного платіжного доручення суду надано не було.

Позивач не надав суду також оригіналів договорів факторингу та додатків до них, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.

Позовні вимоги заявлено у справі зі спливом строків позовної давності, адже за розрахунком боргу АТ «Альфа-банк» (первісний кредитор) ще у лютому 2021 року був обізнаний про наявний борг.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 заперечив проти обґрунтованості доводів скаржника та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі меншому тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже за таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 26.03.2019 між АТ АЛЬФА-БАНК та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №491002346, шляхом підписання ОСОБА_1 оферти на укладання договору про надання кредиту №491002346 від 26.03.2019, графіку платежів та сукупної вартості кредиту та реальної поцентної ставки з урахуванням вартості усіх супутніх послуг, паспорту споживчого кредиту від 26.03.2019.

Відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.

Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу та він погодився з ним, підписуючи угоду. Вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами зазначеному в цьому документі, що додані до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Згідно умов вказаного договору про надання кредиту № 491002346 від 26.03.2019, АТ АЛЬФА-БАНК надає ОСОБА_1 кредит у розмірі 29 947,62 грн, тип ставки фіксована 32,00% річних, строк кредитування 48 місяців.

АТ АЛЬФА-БАНК свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу в користування кредит в розмірі 29 947,63 грн для повернення заборгованості за кредитним договором 630491559 від 07.10.2016 шляхом зарахування грошових коштів на визначений рахунок, відкритий у АТ АЛЬФА БАНК, та переведення їх на погоджений сторонами рахунок, що підтверджується виписками за вказаними рахунками, наданими позивачем.

Натомість, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість становить 39 734,83 грн, яка складається з: 27 559,64 грн - тіло кредиту, 10 645,65 грн - проценти за користування кредитом, 1529,54 грн штраф (нарахований за період з 27.04.2019 по 27.03.2020), що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 22.02.2021, який надано позивачем.

У подальшому 22.02.2021 між АТ АЛЬФА-БАНК та ТОВ «ФК ФОРТ» було укладено договір факторингу № 1, за умовами якого права вимоги за кредитним договором № 491002346 від 26.03.2019 перейшли до ТОВ «ФК ФОРТ», що підтверджується витягом з додатку до договору факторингу №1 від 22.02.2021.

У свою чергу 23.02.2021 між ТОВ «ФК ФОРТ» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 491002346 від 26.03.2019 до відповідача, що підтверджується витягом з додатку до договору факторингу №01-23-02/21 від 23.02.2021.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 26.03.2019 №491002346, укладеним між АТ АЛЬФА БАНК та ОСОБА_1 .

Крім того, 03.07.2024 між ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» та адвокатом Литвиненко О. І. укладено договір про надання юридичних послуг № 03-07/24, за умовами якого адвокат надавав замовнику юридичні послуги по захисту прав та інтересів у даній справі.

02.06.2025 ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» та адвокат Литвиненко О. І. підписали акт № 4 приймання-передачі наданих юридичних послуг та згідно платіжної інструкції № 2732 від 10.06.2025 позивачем сплачено адвокату 9200 грн за надання правничої допомоги згідно договору № 03-07/24 від 03.07.2024.

Про стягнення вказаних сум кредитної заборгованості заявлено позовні вимоги у цій справі.

Правовідносини, що виникли між сторонами справи на підставі наведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На час розгляду справи кредитний договір, за якими відповідач отримав кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, сума боргу по тілу кредиту та нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами, а також штрафу (нарахований за період з 27.04.2019 по 27.03.2020), позичальником наданими доказами не спростовується.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, встановивши, що відповідач, як позичальник, отримав кредитні кошти за договором та не повернув їх у визначені строки разом із нарахованими відсотками та штрафом, отже має непогашену заборгованість, вірно вказав про те, що позовні вимоги про стягнення коштів є обґрунтованими.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано встановив суму заборгованості, яка підтверджується матеріалами справи.

З такими висновками суду першої інстанції в цій справі апеляційний суд погоджується повністю, адже вони підтверджуються наявними у справі доказами та ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах та правому регулюванні правовідносин сторін, що виникли на підставі кредитного договору.

При цьому доказів виконання наявних грошових зобов`язань ні перед позивачем у справі ні перед попереднім кредитором відповідачем суду не надано.

Також апеляційний суд враховує, що штраф за порушення виконання грошових зобов`язань позичальнику за умовами кредитного договору нараховано до введення обмежень згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на період дії воєнного стану в країні.

Так апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника у справі про те, що відповідача не було повідомлено про розгляд справи, оскільки інформування відповідача про розгляд справи судом першої інстанції відбулося з урахуванням відомостей, отриманих стосовно його зареєстрованого місця проживання (а.с.38, 39), а саме про відсутність таких відомостей.

Відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України відповідач, місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Оголошення про судовий розгляд справи опубліковано судом першої інстанції 04.02.2026 (а.с.44), а розгляд справи відбувся 09.03.2026, тобто з дотриманням вказаних вище процесуальних строків.

Наявність скасованого судом у справі №707/2177/23 виконавчого напису нотаріуса про стягнення кредитного боргу, про що вказує скаржник, не є підставою для визнання заявлених у справі позовних вимог такими, що не підлягають до задоволення у випадку, якщо їх належним чином підтверджено наданими сторонами доказами.

Апеляційний суд не погоджується з аргументами відповідача про те, що гроші по кредиту позичальнику не перераховувалися, так як відповідного платіжного доручення суду надано не було, оскільки за умовами договору про надання кредиту № 491002346 від 26.03.2019 АТ АЛЬФА-БАНК (первісний кредитор) надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 29 947,62 грн для повернення заборгованості за кредитним договором 630491559 від 07.10.2016 шляхом зарахування грошових коштів на визначений рахунок, відкритий у АТ «АЛЬФА БАНК», отже фактично кошти позичальнику були спрямовані на рахунок для погашення вже наявного кредитного боргу за попереднім договором (цільове використання), а не у спосіб видачі безпосередньо в користування для особистих споживчих потреб.

Посилання скаржника на те, що позивач не надав суду оригіналів договорів факторингу та додатків до них, апеляційний суд відхиляє, оскільки суду було надано відповідні копії вказаних документів, які підтверджують обставини переходу до позивача прав вимоги стосовно стягнення заборгованості відповідача, та скаржником потреби у дослідженні оригіналів зазначених документів не доведено, зокрема, не обґрунтовано наявності сумніві у об`єктивності чи дійсності наданих позивачем копій.

При цьому відповідні договори факторингу є чинним та недійсними у судовому порядку не визнавалися, що скаржником не заперечується та не спростовується.

Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника про те, що у даному випадку наявні підстави для застосування до позовних вимог наслідків спливу строків позовної давності, з урахуванням такого.

Так за приписами ст. 256 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Кредитну заборгованість нараховано на кредитні кошти, надані 26.03.2019, зі строком виконання зобов`язань 48 місяців (4 роки, тобто по 25.03.2023).

За розрахунком заборгованості станом на 22.02.2021 у відповідача були наявні невиконані грошові зобов`язання.

Позовну заяву до суду подано у лютому 2026 року.

При цьому за приписами пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в державі тривав з 12.03.2020 по 30.06.2023.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги у справі заявлено у межах строків позовної давності, адже на час виникнення у позичальника зобов`язання з повернення коштів кредиту мав місце в Україні карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на час якого строк позовної давності було продовжено (до 30.06.2023).

З цього моменту позивач трирічний строк позовної давності не порушував, адже позов подав вже у лютому 2026 року.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 09.03.2026 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв`язку з відхиленням вимог апеляційної скарги судові витрати скаржника по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи до відшкодування не підлягають.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – відхилити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 09.03.2026 у даній цивільній справі – залишити без змін.

Судові витрати скаржника по сплаті судового збору в апеляційному суді не відшкодовувати.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 21.07.2026.

Суддя-доповідач

Судді