Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №564/4254/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року

м. Рівне

Справа № 564/4254/25

Провадження № 22-ц/4815/764/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача – Боймиструка С.В., суддів: Хилевич С.В., Шимків С.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" на ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 03 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року ТОВ "Українські фінансові операції"звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 03 лютого 2026 року зупинено провадження у цивільній справі №564/4254/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції", посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу суду про зупинення провадження скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вказує, що суд першої інстанції зупинив провадження на підставі довідки № 4773 від 02.10.2025, однак ця довідка не підтверджує, що відповідач перебував на військовій службі саме станом на дату постановлення ухвали від 03.02.2026. Отже, належних та актуальних доказів існування підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд не мав.

Інтереси відповідача представляє адвокат, однак суд не врахував, що участь представника забезпечує реалізацію процесуальних прав відповідача. На думку апелянта, сам факт укладення договору про правничу допомогу свідчить про можливість належного захисту інтересів відповідача без його особистої участі.

Клопотання про зупинення провадження не містило доказів того, що відповідач виконує бойові завдання або фактично позбавлений можливості брати участь у процесі. Також відповідач особисто не висловив позиції щодо неможливості участі у розгляді справи.

Вважає, що безпідставне зупинення провадження призводить до невиправданого затягування розгляду справи та порушує гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Апелянт також посилається на практику ЄСПЛ та Верховного Суду щодо необхідності забезпечення ефективного й своєчасного судового розгляду.

Апелянт наголошує, що для застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України недостатньо лише встановити факт проходження військової служби. Необхідно довести об`єктивну неможливість участі особи у процесі з урахуванням характеру служби, посади, місця дислокації, наявності представника та інших обставин. На підтвердження цього наводяться правові позиції Верховного Суду та окрема думка суддів Великої Палати.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Муравська О.О. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду – без змін.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пункті 14 частини першої статті 353 цього Кодексу (щодо зупинення провадження у справі), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З довідки №4773 від 02.10.2025 вбачається, що матрос ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , яка була покладена судом першої інстанції в основу висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі.

Сам по собі факт видачі довідки за чотири місяці до постановлення ухвали не свідчить про втрату нею доказового значення. Доказів звільнення відповідача з військової служби або припинення обставин, зазначених у довідці, матеріали справи не містять, а тому суд першої інстанції мав підстави виходити з того, що добросовісність презюмується і наведені відомості залишалися актуальними.

Доводи апеляційної скарги про те, що для зупинення провадження у справі необхідними є докази переведення військової частини на воєнний стан та її участі у виконанні бойових завдань, колегія суддів відхиляє.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 дійшла висновку, що під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі.

При цьому у справі № 754/947/22, переглянутій Великою Палатою Верховного Суду, на підтвердження проходження військової служби також було подано довідку військової частини.

Посилання апелянта на те, що відповідач не позбавлений можливості брати участь у справі через представника або в режимі відеоконференції, колегія суддів відхиляє.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 зазначила, що "за нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі...".

Крім того, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що відповідно до частин першої, другої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Отже, право сторони на особисту участь у справі є самостійним процесуальним правом, яке не ставиться у залежність від здійснення її представництва іншою особою.

Тому клопотання учасника справи, який є військовослужбовцем, про зупинення провадження в справі, за наявності належних документів про перебування вказаної особи в складі Збройних Сил України, з врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22, підлягало задоволенню.

Апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, позивач не позбавлений права ініціювати питання про поновлення провадження шляхом подання до суду відповідного клопотання.

Суд першої інстанції прийняв ухвалу з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374,375,382,384,389,390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" залишити без задоволення.

Ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 03 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.

Шимків С.С.