Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №935/903/25 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 935/903/25 Головуючий у 1-й інст. Рибнікова М. М.

Категорія 71 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Галацевич О. М., Шевчук А. М.,

за участі:

секретаря судового засідання Могилевець В.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 14 квітня 2026 року, ухвалене у складі головуючого судді Рибнікової М. М. у місті Коростишів, повний текст судового рішення складений 14.04.2026

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі органу опіки та піклування Старосілецької сільської ради, орган опіки та піклування Коростишівської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

УСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. 14 квітня 2025 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Коростишівського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , мати, відповідач) про позбавлення батьківських прав.

2. Позивач з урахуванням збільшення позовних вимог просила позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі усіх видів доходу (заробітку) на місяць до досягнення нею повноліття.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

3. 14 квітня 2026 року Коростишівський районний суд Житомирської області ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову.

4. Рішення мотивоване тим, що позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої доньки є недоцільним, оскільки такий захід є винятковим і застосовується лише у разі, коли змінити ставлення особи до виконання батьківських обов`язків неможливо. Суд дійшов висновку, що неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки не має незворотного характеру. При цьому орган опіки та піклування до звернення позивача до суду не вжив жодних заходів у межах покладених на нього повноважень, спрямованих на з`ясування причин виникнення конфлікту, запобігання та подолання складних життєвих обставин, а також налагодження стосунків між відповідачем і дитиною.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

5. Позивач не погодилася з рішенням суду першої інстанції та 22 квітня 2026 року подала апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області.

6. В апеляційній скарзі просила: «скасувати рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 14 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

7. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки зібраним у справі доказам, унаслідок чого ухвалив незаконне рішення. Зазначає, що відповідач як мати тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні дитини та не цікавиться її життям, що, на думку позивача, принижує гідність дитини і може спричинити для неї негативні моральні та правові наслідки.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

8. Відзиви на апеляційну скаргу від відповідача, органів опіки та піклування, які беруть участь у справі станом на час апеляційного розгляду справи не надійшли, що відповідно до положень частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 визначено склад суду для розгляду справи № 935/903/25: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Галацевич О. М., Панкеєва В. А.

10. Ухвалою від 08 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без руху в зв`язку з виявленими недоліками ( пункт 2 частини 2 статті 356 ЦПК України). Ухвалою від 26 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі. Після проведення підготовчих дій Житомирський апеляційний суд ухвалою від 10 червня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи на 21 липня 2026 року о 10.00.

11. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 визначено новий склад суду для розгляду справи № 935/903/25: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Галацевич О. М., Шевчук А. М., у зв`язку з відпусткою судді Панкеєвої В. А..

Мотивувальна частина

Позиції учасників справи в апеляційному суді

12. Позивач та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги і просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

13. В поясненнях посилались на те, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, після ухвалення рішення суду першої інстанції свого ставлення до дитини не змінила. Така її поведінка перешкоджає дитині в оформлені паспорта у зв`язку з досягненням 14 років. Також повідомили про те, що мати зловживає алкогольними напоями та що їм відомо про ймовірне вчинення відповідачем протиправних дій та звернення третіх осіб в правоохоронні органи щодо її протиправної поведінки.

14. Представник органу опіки та піклування Коростишівської міської ради доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав та вважає їх обґрунтованими. На його думку матеріали справи містять достатньо доказів про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та її байдуже ставлення до дитини, яке підтвердилось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини від 08.08.2025 №8, де відповідач не змогла пояснити в який спосіб вона піклується про свою дитину та цікавиться її життям.

15. Відповідач і представник органу опіки та піклування Старосілецької сільської ради в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином у спосіб надсилання судових повісток.

16. За таких обставин, неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи (частини 2 статті 372 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

17. ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3 , дитина, донька) народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Трикопці Коростишівського району Житомирської області. Батьки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

18. Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 28.02.2025 № 00049768584 відомості про батька дитини внесенні на підставі заяви матері від 02.04.2012.

19. Відповідач та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак за адресою місця реєстрації не проживають.

20. Згідно з актом обстеження умов проживання від 27.02.2025 службою у справах дітей Старосілецької сільської ради було проведено обстеження умов проживання родини ОСОБА_2 та встановлено, що сім`я (мати ОСОБА_2 , батько ОСОБА_7 , дочка ОСОБА_8 , 2018 р. н., син ОСОБА_9 , 2021 р. н.) проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Умови проживання задовільні, відсутній лист металу біля пічного опалення, стосунки у родині деструктивні, тато емоційно нестабільний. Під час обстеження встановлено, що діти перебувають під наглядом дорослих. У розмові встановлено, що старша донька ОСОБА_3 проживає окремо, разом з тіткою, мама участі у житті дитини не приймає.

21. Відповідно до акту №784 депутата міської ради ОСОБА_10 від 02.04.2025 за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані та проживають ОСОБА_11 , 1953 р.н., ОСОБА_12 , 1959 р. н., а також без реєстрації проживає їхня донька ОСОБА_1 , 1979 р. н., та її племінниця ОСОБА_3 , 2012 р. н. ОСОБА_1 займається вихованням та утриманням ОСОБА_3 , дитина має усі відповідні умови для проживання (окрему кімнату, ігри для вільного часу проведення з друзями, в будинку є всі умови для проживання).

22. Згідно з характеристикою ОСОБА_3 з місця навчання – ОСОБА_13 ліцею, ОСОБА_14 характеризується, як добра, дружня, товариська дитина, стримана та врівноважена. З 5 по 7 клас проживає разом з тіткою по батьковій лінії ОСОБА_1 у місті Коростишеві. ОСОБА_1 бере активну участь у житті класу, відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, організовує правильне проведення вільного часу, забезпечує достатній рівень навчання. Мати ОСОБА_2 не проживає з дитиною, участі у вихованні не бере, з класним керівником не виходить на зв`язок, на батьківські збори не з`являється.

23. Відповідно до медичної довідки від без номера та дати за медичною допомогою ОСОБА_3 зверталась з тіткою ОСОБА_1 (арк. справи 22)

24. Позивач надала позитивну характеристику з місця роботи від 09.09.2025.

25. Характеристику ОСОБА_2 від 03.07.2025 надав сільський голова Старосілецької сільської ради в якій зазначив, що відповідач проживає на території села Старосільці постійно без реєстрації, разом з чоловіком та двома малолітніми дітьми. ОСОБА_2 не зловживає алкогольними напоями, не була помічена у правопорушеннях, веде загалом спокійним спосіб життя. Неналежним чином виконує батьківські обов`язки щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка проживає окремо разом з тіткою. ОСОБА_2 не забезпечує належного догляду за дочкою, не приділяє їй належної уваги, її навчанню та вихованню, не утримує дитину. ОСОБА_2 не працевлаштована, веде відокремлений спосіб життя, тісних соціальних контактів з мешканцями громади не підтримує, друзів не має.

26. Рішенням виконавчого комітету Коростишівської міської №328 від 24.09.2025 затверджено висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав. Згідно затвердженого висновку орган опіки і піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 ..

27. Відповідач на засіданні комісії з питань захисту прав дитини від 08.08.2025 висловила незгоду щодо позбавлення її батьківських прав стосовно доньки, 28 жовтня 2025 року відповідач у підготовчому судовому засіданні позовні вимоги не визнала.

28. У судовому засіданні 11 березня 2026 року була заслухана думка неповнолітньої ОСОБА_3 , яка повідомила, що близько 5 років проживає разом із своєю тіткою ОСОБА_1 . Її мати ОСОБА_2 проживає у с. Трикопці разом із дітьми її братом та сестрою. Коли проживала разом із мамою, то остання інколи йшла з дому та залишала на неї менших сестру та брата. Мама проживає із співмешканцем, у сім`ї сварки, вживають алкоголь. Зараз мати не цікавиться її життям, навчанням, грошей їй не передає, протягом двох років вітала її з днем народження, зі своїми братом та сестрою не спілкується. З мамою бачилась на засіданні комісії органу опіки та піклування.

29. Близькі за змістом пояснення ОСОБА_3 надавала також на засіданні комісії з питань захисту прав дитини від 08.08.2025

Позиція апеляційного суду

30. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

31. Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанції

32. Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. ( частини 1 – 5 статті 263 ЦПК України).

33. Апеляційний суд уважає, що рішення суду першої зазначеним вимогам відповідає, та робить такі висновки.

34. Спір між сторонами виник із сімейних правовідносин щодо позбавлення відповідача батьківських прав стосовно її малолітньої дитини.

35. Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України (далі – СК України) сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

36. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (стаття 5 СК України).

37. Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 7 СК України сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

38. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу (стаття 121 СК України).

39. Підстави позбавлення батьківських прав визначенні статтею 164 СК України. Перелік таких підстав є вичерпними і не підлягає розширеному тлумаченню.

40. У цій справі позивач обґрунтовує вимогу про позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої доньки наявністю підстави, передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України, а саме: ухиленням матері від виконання батьківських обов`язків. Позивач також вказує, що є тіткою дитини, однак документально підтвердити кровну спорідненість не має можливості у зв`язку зі смертю свого брата – батька дитини.

41. Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції встановив факт неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки, що є підставою для втручання у її право на сімейне життя з метою захисту прав та найкращих інтересів дитини.

42. Водночас, оцінивши у сукупності встановлені обставини справи, надані докази, поведінку матері, а також виконання державою позитивного обов`язку щодо вжиття заходів, спрямованих на збереження сімейних зв`язків, надання батькам необхідної допомоги у здійсненні ними сімейних прав та виконанні сімейних обов`язків, і заслухавши думку дитини, суд дійшов обґрунтованого та виваженого висновку про недоцільність і непропорційність застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

43. Апеляційний суд погоджується з цим висновком, оскільки відповідно до усталеної практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який може застосовуватися лише у виключних випадках.

44. В пунктах 37 та 38 постанови Верховного Суду від 18.04.2025 № 644/7516/23 заначено, що позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини. В першу чергу Верховний Суд звертає увагу на те, що взаємне задоволення батьків і дітей від товариства одне одного становить фундаментальний елемент "сімейного життя". Інтереси дитини вимагають збереження зв`язків дитини з її сім`єю, за винятком випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною, і це може завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (див., наприклад, пункт 143 рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 14 березня 2017 року у справі "KB та інші проти Хорватії", заява № 36216/13). Розрив таких зв`язків означає відрізання дитини від її коріння, що можна зробити лише в дуже виняткових випадках, необхідно зробити все для збереження особистих стосунків і, якщо і коли це доречно, для "відбудови" сім`ї. У цьому контексті ЄСПЛ підкреслив, зокрема, зобов`язання держави вживати заходів для збереження зв`язку між батьками та дитиною, наскільки це можливо (див., наприклад, пункт 48 рішення ЄСПЛ від 13 жовтня 2015 року у справі "СH проти Італії, заява № 52557/14).

45. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що сімейне середовище, до якого належить дитина, є настільки непридатним, що виправдовує застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. Також відсутні докази вжиття державою в особі компетентних органів до звернення з позовом будь-яких заходів, спрямованих на відновлення сімейних зв`язків між матір`ю і дитиною та збереження сім`ї.

46. Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов`язані поважати дитину.

47. Водночас відповідно до частиною 2 статті 151, частини 2 статті 3, СК України батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

48. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (частина 5 статті 150 СК України), однак сам по собі факт проживання дитини з тіткою, яка займається її вихованням та утриманням не є достатньою підставою для позбавлення матері батьківських прав.

49. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (частина 1 статті 152 СК України).

50. Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 затверджено «Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини».

51. Згідно з пунктом 3 вказаного порядку органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі утворення), селищних, сільських рад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.

52. Пунктом 4 цього порядку встановлено, що особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без батьківського піклування, зобов`язані негайно повідомити про це службу у справах дітей за місцем виявлення дитини. Служба у справах дітей, до якої надійшло повідомлення про дитину, яка залишилася без батьківського піклування, повинна з`ясувати місце перебування дитини, її вік, відомості про батьків або осіб, які їх замінюють, обставини, за яких дитина залишилася без батьківського піклування, прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) та адресу особи, від якої надійшло повідомлення, та отримати іншу інформацію, що має істотне значення.

53. Судом першої інстанції встановлено, що до звернення з цим позовом до органів опіки та піклування не надходило жодних повідомлень чи звернень щодо неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків стосовно малолітньої ОСОБА_3 ні від Старосілецького ліцею, ні від позивача, ні від будь-яких інших осіб. Матеріали справи також не містять відомостей про те, що дитина визнавалася такою, що позбавлена батьківського піклування, або що компетентними органами було встановлено ухилення матері від виконання батьківських обов`язків.

54. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінив достовірність та достатність наданих доказів, зокрема характеристики дитини із закладу освіти та характеристики відповідача, виданої сільським головою Куцаківським О., у частині тверджень про невиконання відповідачем батьківських обов`язків щодо ОСОБА_3 .

55. Апеляційний суд уважає такий висновок правильним, оскільки до підготовки та звернення з цим позовом ні заклад освіти, ні сільський голова в межах наданих їм повноважень не зверталися до органу опіки та піклування з повідомленнями про неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків чи необхідність вжиття заходів щодо захисту прав дитини.

56. Наведене також стосується висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої доньки, який повинен відповідати вимогам закону, ґрунтуватися на всебічному та повному з`ясуванні обставин справи і бути належним чином мотивованим, зважаючи на винятковий характер позбавлення батьківських прав як заходу втручання у право на сімейне життя та особливу чутливість цієї категорії справ.

57 Відповідно до частин 5 та 6 статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

58. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки є недостатньо обґрунтованим, оскільки не містить належного аналізу причин невиконання відповідачем батьківських обов`язків, оцінки можливості відновлення сімейних зв`язків, а також відомостей про вжиття компетентними органами заходів, спрямованих на підтримку сім`ї та усунення причин, які перешкоджали належному виконанню матір`ю батьківських обов`язків, до ініціювання питання про позбавлення її батьківських прав.

59. Крім того, органом опіки та піклування не встановлено обставин, які б свідчили про наявність інших виняткових підстав для застосування такого крайнього заходу, зокрема фактів зловживання відповідачем алкогольними напоями, жорстокого поводження з дитиною, притягнення її до адміністративної чи кримінальної відповідальності у зв`язку з невиконанням батьківських обов`язків або перебування сім`ї на обліку як такої, що опинилася у складних життєвих обставинах. Також встановлено, що відповідач виховує інших своїх дітей, що саме по собі свідчить про необхідність ретельної та індивідуальної оцінки всіх обставин справи перед застосуванням такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав.

60. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до статті 17 СК України функція органу опіки та піклування насамперед спрямована на надання особі допомоги у здійсненні нею сімейних прав та виконанні сімейних обов`язків в обсязі і порядку, встановлених законом. Саме тому до ініціювання питання про позбавлення батьківських прав орган опіки та піклування повинен вживати заходів, спрямованих на з`ясування причин неналежного виконання батьківських обов`язків, їх усунення, підтримку сім`ї та збереження сімейних зв`язків. Лише у разі, коли такі заходи не дали результату або їх застосування є очевидно неможливим чи суперечить найкращим інтересам дитини, може порушуватися питання про застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

61. Водночас апеляційний суд наголошує, що відмова у позбавленні відповідача батьківських прав не означає звільнення її від виконання батьківських обов`язків. Відповідач зобов`язана належним чином здійснювати свої батьківські права та виконувати батьківські обов`язки, а їх подальше невиконання чи неналежне виконання може бути підставою для застосування до неї відповідальності, передбаченої законом (частина 4 статті 155 СК України).

62. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (частина 5 статті 150 СК України).

63. Тому, апеляційний суд вважає правильним рішення суду першої інстанції в частині попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини. У разі подальшого ухилення від їх виконання та неврахування цього попередження такі обставини можуть бути враховані судом під час вирішення питання про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

64. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, з висновками якого апеляційний суд погоджується, правильно визначився з характером спірних правовідносин, встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, та з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі

65. Суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами позивача про те, що поведінка відповідача та її ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки свідчать про наявність підстав для вжиття компетентними органами заходів, спрямованих на захист прав та найкращих інтересів дитини, а також, за наявності передбачених законом підстав, для притягнення відповідача до відповідальності. Водночас за встановлених у цій справі обставин позбавлення відповідача батьківських прав є передчасним і непропорційним заходом, який відповідно до положень сімейного законодавства, а також усталеної практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини застосовується лише як крайній захід у виняткових випадках.

66. Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №147/61/17 вказав, що хоча існують докази складних, неприязних стосунків між матір`ю та сином, однак враховуючи те, що позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, тому правові підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав відсутні.

67. З аргументом апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції думки дитини, суд апеляційної інстанції не може погодитись, оскільки суд першої інстанції виконав вимоги статті 171 СК України, заслухав думку дитини та врахував її під час вирішення спору. Водночас відповідно до частини 3 цієї статті думка дитини не є визначальною, а суд має право ухвалити рішення всупереч їй, якщо цього вимагають найкращі інтереси дитини.

68. Відповідно до частини 1 та 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

69. Суд апеляційної інстанції вважає, що за встановлених у цій справі обставин позбавлення матері батьківських прав щодо малолітньої дитини без попереднього вжиття заходів, спрямованих на відновлення сімейних зв`язків та налагодження стосунків між матір`ю і дитиною, яка не має батька, не відповідає найкращим інтересам дитини. Застосування такого крайнього заходу за цих обставин було б непропорційним, оскільки призвело б до повного припинення правового зв`язку між матір`ю та дитиною.

70. Верховний Суд у постанові від 18.04.2025 у справі №644/7516/23 зазначив, що співставляючи інтереси окремої особи в право якої здійснюється втручання (відповідача), враховуючи суспільні інтереси та інтереси дитини, Верховний Суд знаходить, що не позбавлення батьківських прав відповідачки буде кращим заходом для дитини ніж зворотне, оскільки позбавлення батьківських прав не вплине ні на обставини щодо виховання і розвитку дитини, не створює додаткових умов щодо її безпечного виховання, захисту її здоров`я, не сприяє захисту її прав взагалі, а не вжиття такої процедури створює умови для дитини і матері для належного спілкування і розвитку дитини, особливо в тій ситуації, коли мати виявила таке бажання, це створить умови для додаткових гарантій для дитини, навіть матеріального характеру. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу за доведеності винної поведінки одного із батьків, яка суперечить інтересам дитини, і неможливості змінити цю поведінку.

71. Посилання позивача в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції висновку органу опіки і піклування, суд апеляційної інстанції відхиляє з мотивів викладених в пунктах 51-60 цієї постанови.

72. Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав (постанова Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 685/511/19).

73. Також в апеляційній скарзі позивач посилається на пункт 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» де вказано які дії чи бездіяльність батьків можуть свідчити про ухилення від виконання ними батьківських обов`язків.

74. Апеляційний суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач неналежно виконує батьківські обов`язків щодо доньки. Водночас з урахуванням конкретних обставин цієї справи, принципу пропорційності та найкращих інтересів дитини застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, є передчасним.

75. Зазначені в постанові Пленуму Верховного Суду фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер (постанову Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 756/6112/18).

76. У позовній заяві позивач зазначає, що дитина почала проживати з нею через небажання жити з матір`ю, яка, на її думку, не приділяла їй достатньої уваги та любові, а також через постійні конфлікти з вітчимом. Проте наведені позивачем обставини за встановлених у справі фактів самі по собі не свідчать про свідоме та умисне ухилення матері від виконання батьківських обов`язків, яке виправдовує застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав. Не кожен сімейний конфлікт, неналежне виконання батьківських обов`язків чи складні взаємини між матір`ю та дитиною є достатньою підставою для позбавлення батьківських прав без попереднього вжиття компетентними органами заходів, спрямованих на з`ясування причин виникнення такої ситуації, надання сім`ї необхідної підтримки задля відновлення сімейних зв`язків.

77. Апеляційний суд визнає право позивача, яка фактично здійснює виховання та утримання дитини, на звернення до суду за захистом її прав та найкращих інтересів. Разом із тим позбавлення батьківських прав є лише одним із передбачених законом способів такого захисту, який може застосовуватися лише як крайній захід. З огляду на встановлені у справі обставини позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої доньки є передчасним, непропорційним та не відповідає найкращим інтересам дитини.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

78. Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суд за результатами розгляду апеляційної скарги.

79. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

80. З огляду на особливу чутливість спорів щодо позбавлення батьківських прав, які безпосередньо стосуються забезпечення найкращих інтересів дитини та права на сімейне життя, суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та дійшов обґрунтованого і виваженого висновку про відсутність на момент розгляду справи підстав для застосування до відповідача такого крайнього заходу сімейно-правової відповідальності, як позбавлення батьківських прав.

81. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

82. Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови зазначається розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції;

83. Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, а апеляційна скарга – без задоволення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

84. Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2.Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 14 квітня 2026 року у справі № 935/903/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Підстави, строк, порядок касаційного оскарження, а також вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначенні статтями 389 – 392 ЦПК України.

Судді

О. О. Бондар (суддя-доповідач)

О. М. Галацевич

А. М. Шевчук

Повний текст судового рішення складено 22 липня 2026 року.