Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №163/965/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 163/965/26 Провадження №33/802/554/26 Головуючий у 1 інстанції:Павлусь О. С.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

за участю

представника Волинської митниці – Пойди Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 07 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , директора ТОВ «ВЕСТ РЕЙСЕР» (код ЄДРПОУ 44017537), РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України,

В С Т А НО В И В:

Постановою судді Любомльського районного суду Волинської області від 07.05.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 64655 (шістдесят чотири тисячі шістсот п`ятдесят п`ять) гривень 82 копійки.

Стягнуто із ОСОБА_1 в користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він перебуваючи на посаді директора ТОВ «ВЕСТ РЕЙСЕР» (код ЄДРПОУ 44017537), під час митного оформлення товару «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів марки «RENAULT», моделі «MAGNUM», ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 » за митною декларацією типу ІМ40ДЕ від 17.08.2023 року №23UA205140065903U8 вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів в загальній сумі 64655,82 гривень шляхом подання митному органу сертифіката з перевезення товару EUR.1 № D1419871 від 15.08.2023 року, який не був завірений зазначеним у ньому митним органом Республіки Угорщина, а проставлена на ньому печатка є фальшивою, та став підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого в митній декларації, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.485 МК України (а.с.92-95).

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає її незаконною і необґрунтованою, оскільки справу розглянуто без належного повідомлення його про дату, час і місце судового розгляду; суд не забезпечив його реальної можливості надати пояснення, докази та заявити клопотання; висновок про наявність у його діях складу правопорушення за ст.485 МК України зроблено без належних доказів прямого умислу; істотні обставини щодо походження, отримання та перевірки сертифіката EUR.1 судом не з`ясовано.

Просить скасувати постанову Любомльського районного суду Волинської області від 07.05.2026 року та закрити провадження у справі про порушення митних правил щодо нього за ст.485 МК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу порушення митних правил на підставі п.1 ч.1 ст.487-1 МК України та п.1 ч.1 ст.247 КпАП України (а.с.99-102).

В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи не з`явився, клопотань про перенесення розгляду справи не подавав. Представник митниці не заперечувала щодо продовження слухання справи у відсутності ОСОБА_1 . А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності, відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги; заслухавши представника Волинської митниці, яка заперечила доводи апеляційної скарги, просила постанову суду першої інстанції залишити без змін; приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Згідно із вимогами ст.487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.485 МК України вказаних вимог закону дотримався.

Висновок місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Суддя в оскаржуваній постанові проаналізував всі докази і дав кожному з них належну юридичну оцінку, вказавши які обставини ними підтверджуються чи спростовуються, та прийшов до обґрунтованого висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Доводи апелянта про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення є безпідставними та спростовуються сукупністю доказів у справі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що факт ввезення на митну територію України в адресу ТОВ «ВЕСТ РЕЙСЕР» (код ЄДРПОУ 44017537) товару «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів марки «RENAULT», моделі «MAGNUM», ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 » і випуск його у вільний обіг підтверджується копією митної декларації типу ІМ40ДЕ від 17.08.2023 року №23UA205140065903U8.

Товар заявлений у митному режимі імпорт, його продавцем і відправником зазначена румунська компанія «T - MAX FREIGHT SRL».

Декларування товару здійснював ОСОБА_1 , який водночас обіймав посаду керівника фірми отримувача товару ТОВ «ВЕСТ РЕЙСЕР», що підтверджується витягом з АІС «Податковий блок».

У графі 36 митної декларації заявлена преференція при сплаті мита за митне оформлення товару за кодом 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС).

Преференція заявлена на підставі сертифіката з перевезення товару EUR.1 № D1419871 від 15.08.2023 року, у якому органом його видачі зазначено митницю Угорщини.

На вчинений Держмитслужбою запит уповноважений митний орган Республіки Угорщина листом від 14.11.2025 року № 1754886801 повідомив, що перевіркою запитуваних українською стороною сертифікатів з перевезення EUR.1, у тому числі сертифіката № D1419871 від 15.08.2023 року, встановлено, що вони не були завірені компетентним органом, а проставлена на них печатка - фальшива. Товари, охоплені цими документами, не можуть вважатися «товарами, що походять з конкретної країни» відповідно до чинних положень щодо товарів походження.

З огляду на таку інформацію начальник УК та АМП Волинської митниці у доповідній записці №15/15-03/14408 від 15.12.2025 року констатувала, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 № D1419871 від 15.08.2023 року не відповідає вимогам ст.16 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, а зазначені у сертифікатах транспортні засоби не мають преференційного походження.

Цією ж доповідною запискою визначено суми митних платежів, що підлягають доплаті до Державного бюджету за митною декларацією типу ІМ40ДЕ від 17.08.2023 року №23UA205140065903U8, а саме всього 64655,82 гривень, у тому числі: ввізне мито – 53879,85 гривень, ПДВ – 10775,97 гривень.

Аналогічна сума недоборів митних платежів за цією митною декларацією встановлена проведеною Київською митницею в порядку ст.ст.345-354 МК України стосовно ТОВ «ВЕСТ РЕЙСЕР» документальною невиїзною перевіркою, що підтверджується Актом від 25.02.2026 року № 47/26/19-02/44017537.

Згідно із ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно із ч.2 ст.459 МК України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил … при вчиненні таких порушень підприємствами можуть бути посадові особи цих підприємств.

Пунктом 43 ст.4 МК України визначено, що посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання такими підприємствами вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.

Отже, в силу вище наведених норм митного законодавства ОСОБА_1 є належним суб`єктом відповідальності за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України.

Статтею 485 МК України передбачена відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, -

За змістом ст.10 КпАП України визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Судом першої інстанції у оскаржуваній постанові вірно зазначено, що досліджені у справі докази у своїй сукупності достатньо підтверджують той факт, що переміщення в адресу ТОВ «ВЕСТ РЕЙСЕР» і випуск у вільний обіг товару за аналізованою по справі митною декларацією типу ІМ40ДЕ відбулося з використанням сертифіката з перевезення товару EUR.1, видача якого за результатами проведеної перевірки компетентним органом Республіки Угорщина підтверджена не була, що свідчить про безпідставність заявлення в митній декларації преференції за кодом 410 і, як наслідок, неправомірного звільнення від сплати митних платежів в обсязі, передбаченому чинним законодавством України.

Таким чином, оцінивши дослідженні по справі докази у їх сукупному та логічному взаємозв`язку, а також норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про повну доведеність поза будь-яким розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 як керівника ТОВ «ВЕСТ РЕЙСЕР» у вчиненні передбаченого ст.485 МК України порушення митних правил.

Дослідивши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що в цьому провадженні про порушення митних правил за ст.485 МК України встановлено та обґрунтовано доказами наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення.

Митним органом доведено належними і достатніми доказами, а судом належно обґрунтовано у постанові, що ОСОБА_1 є суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення, та вчинив дії, що складають об`єктивну сторону ст.485 МК України.

Враховуючи вищенаведені та зібрані по справі докази апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, та призначив стягнення, яке відповідає вимогам митного законодавства, а тому підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, на що вказує апелянт в своїй апеляції, немає.

Одним з мотивів для скасування оскаржуваної постанови ОСОБА_1 вказує на розгляд справи судом першої інстанції у його відсутності, без належного повідомлення його про дату, час і місце судового розгляду, не забезпечення його реальної можливості надати пояснення, докази та заявити клопотання, що призвело до порушення його права на справедливий суд.

Судом першої інстанції вірно зазначено і це відповідає матеріалам справи, що ОСОБА_1 на розгляд справи в суд не з`явився, хоча про час і місце судового розгляду був повідомлена у встановленому законом порядку за його зареєстрованим місцем проживання та за відомою з матеріалів справи електронною адресою. Надіслане за місцем проживання ОСОБА_1 судове повідомлення про розгляд справи адресату не вручене, що підтверджується інформацією з інтернет-сайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого поштового відправлення за трек-номером. Надіслане на електронну пошту ТОВ «ВЕСТ РЕЙСЕР», де як вбачається із облікової картки ЗЕД ОСОБА_1 на даний час працює уповноваженим на роботу з митними органами, доставлено до електронної скриньки 20.04.2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Крім цього, про час і місце розгляду справи, ОСОБА_1 повідомлявся шляхом розміщення судового оголошення на офіційному веб-сайті суду. Про причини неявки на розгляд справи ОСОБА_1 не повідомив, будь-яких клопотань щодо суті протоколу та процедури його розгляду не подав. Суд застосував усі можливі і передбачені законом заходи для сповіщення про розгляд справи, тому прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для відкладення судового розгляду і вважав за можливе розглянути справу за відсутності особи, щодо якої складено протокол про порушення митних правил.

Враховуючи зазначене, судом першої інстанції було створено ОСОБА_1 належні умови для реалізації процесуальних прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КпАП України, а тому на думку апеляційного суду, право на його захист порушено не було.

Крім того в судове засідання під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 не з`явився щоб надати пояснення в обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, а також ніяких клопотань від нього на адресу суду не надходило.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу апеляційного суду, так як не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційний суд вважає, що усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, щодо незаконності судового рішення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст.485 МК України.

Постанова судді є законною та такою, що винесена відповідно до вимог МК України і КпАП України, а підстави для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.294 КпАП України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 07 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.