Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №320/30749/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року

м. Київ

справа № 320/30749/24

провадження № К/990/22807/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж. М., Уханенка С. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу громадської організації «Центр захисту інвалідів» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року (суддя Жук Р. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2025 року (головуючого судді Василенко Я. В., судді Ганечко О. М., Кузьменко В. В.)

у справі № 320/30749/24 за адміністративним позовом громадської організації «Центр захисту інвалідів» до Шевченківського районного суду міста Києва про визнання протиправними дії та бездіяльності,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2024 року Громадська організація «Центр захисту інвалідів» (далі - позивач, ГО «Центр захисту інвалідів») звернулась до суду першої інстанції з позовом до Шевченківського районного суду міста Києва (далі - відповідач), у якому просила:

- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача, які полягали у ненаданні (відмові в наданні) представнику позивача - адвокату Поляновському В. Г. матеріалів кримінального провадження № 52023000000000077 від 17 лютого 2023 року для ознайомлення в межах судової справи № 761/8948/24.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2025 року, у відкритті провадження відмовлено.

3. Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, виходив із того, що з огляду на характер спірних правовідносин позовну заяву у цій справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Спір у цій справі не є владно-управлінським, стосується дій судді щодо розгляду процесуальних питань у межах справи № 761/8948/24, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що він дійшов правильних висновків, що позовні вимоги у цій справі не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки правовідносини у справі № 320/30749/24 не є владно-управлінськими, стосуються дій суду під час розгляду процесуальних питань у межах судової справи № 761/8948/24, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

5. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що суд першої інстанції вірно роз`яснив позивачу про те, що цей спір не віднесений до юрисдикції жодного суду, оскільки не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

6. ГО «Центр захисту інвалідів» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2025 року, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

7. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані дії та бездіяльність відповідача не охоплюються поняттями «здійснення правосуддя» та «здійснення судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади». Питання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження ініційовані позивачем 29 та 30 квітня 2024 року, після того, як провадження у справі № 761/8948/24 закінчилось винесенням судового рішення по суті (ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року). Тобто - коли процес здійснення правосуддя у справі вже був завершений.

8. Позивач звертає увагу, що предметом оскарження у цій справі є управлінські дії та бездіяльність відповідача у процедурному питанні вже після закінчення розгляду справи № 761/8948/24 та не просить адміністративний суд оцінити «законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи».

9. Зазначає, що відмовою у відкритті провадження у цій справі суд першої інстанції протиправно обмежив його право на доступ до суду.

10. На думку позивача, спір у цій справі підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства як публічно-правовий спір за участі відповідача як суб`єкта владних повноважень.

11. Верховний Суд ухвалою від 05 червня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГО «Центр захисту інвалідів» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі № 320/30749/24.

12. Ухвалою від 17 липня 2026 року Верховний Суд призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

13. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, головуючий суддя Жук А. В., суддів Мельник-Томенко Ж. М. та Уханенка С. А.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

14. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

15. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

16. За визначенням пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

17. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

18. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

19. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

20. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

21. Предметом спору в цій справі заявлена протиправна, на думку позивача, бездіяльність суду.

22. З підстав позову вбачається, що позивач фактично пов`язує заявлені вимоги з процесуальною діяльністю суду після розгляду судової справи № 761/8948/24, зокрема щодо ненадання його представнику для ознайомлення матеріалів кримінального провадження № 52023000000000077 від 17 лютого 2023 року.

23. Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

24. Положеннями статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

25. Конституційний Суд України в пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

26. Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ.

27. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання [позовної заяви, скарги] та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені.

28. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

29. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06).

30. Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

31. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

32. Велика Палата Верховного Суду висловила свою позицію в подібних правовідносинах, зокрема, відповідні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/110/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 1540/4005/18 та інших.

33. Отже, у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо заявлених позивачем вимог слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

34. Такий підхід узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 826/56/18, у якій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскарження вчинення або невчинення судом чи суддею у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду чи судді.

35. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 826/56/18 також виходила з того, що поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у такій категорії вимог охоплює не лише спори, що не належать до адміністративної юрисдикції, а й вимоги, які взагалі не можуть бути вирішені судами жодної юрисдикції у запропонований позивачем спосіб.

36. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач оскаржуючи в апеляційному порядку ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року у справі № 761/8948/24, не був позбавлений можливості викласти в апеляційній скарзі обставини щодо незгоди із діями суду першої інстанції під час розгляду процесуальних питань у межах судової справи № 761/8948/24, зокрема щодо ненадання його представнику для ознайомлення матеріалів кримінального провадження № 52023000000000077 від 17 лютого 2023 року.

37. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

38. З урахуванням установленого характеру спірних правовідносин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в цій адміністративній справі.

39. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій щодо юрисдикції спору.

40. Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржника з оцінкою судами попередніх інстанцій характеру спірних правовідносин і процесуальних наслідків розгляду справи, однак не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права.

41. З урахуванням меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, яке відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України зумовлює обов`язкове скасування судового рішення, а суди попередніх інстанцій правильно застосували пункт 1 частини першої статті 170 КАС України, відмовивши у відкритті провадження в адміністративній справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Положеннями частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

43. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

44. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, колегія суддів уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу громадської організації «Центр захисту інвалідів» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі №320/30749/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіА.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко С.А. Уханенко