Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №320/1832/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року

м. Київ

справа № 320/1832/24

провадження №К/990/2700/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А. В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж. М., Уханенка С. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року (суддя Скрипка І. М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року (головуючий суддя В. В. Файдюк, судді О. В. Карпушова О. В., Мєзєнцев Є. І.) у справі №320/1832/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування дисциплінарного стягнення під час проходження публічної служби,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи і рішень судів попередніх інстанцій

1. У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, військова частина), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини (з адміністративно-господарської частини) від 28 листопада 2023 року № 3638 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині оголошення догани інструктору навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини молодшому сержанту ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу командира військової частини (з адміністративно-господарської частини) від 28 листопада 2023 року № 3638 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині виплати премії за листопад 2023 року інструктору навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини молодшому сержанту ОСОБА_1 в зменшеному розмірі.

2. Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 09 лютого 2024 року позовну заяву залишив без руху та надав позивачу десятиденний строк з моменту її отримання для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів на підтвердження існування обставин, що об`єктивно перешкоджали особисто позивачу звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3. У цій же ухвалі суд першої інстанції позивачу роз`яснив, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

4. Залишаючи позовну заяву без руху за цих підстав, суд першої інстанції виходив із того, що спір виник під час проходження позивачем публічної служби, у зв`язку з чим, строк звернення до адміністративного суду щодо скасування спірного наказу від 28 листопада 2023 року, становить один місяць, однак позивач до суду звернувся лише 05 січня 2024 року. Наведене вказує на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.

5. На виконання зазначеної вище ухвали, 26 лютого 2025 року до Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

6. На обґрунтування якої зазначив, що позовна заява відповідає вимогам процесуального законодавства.

7. Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 25 вересня 2024 року адміністративну справу № 320/1832/24 прийняв до свого провадження. Позовну заяву позивача до військової частини про визнання протиправним та скасування дисциплінарного стягнення під час проходження публічної служби - повернув позивачеві без розгляду (на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України) у зв`язку з тим, що позивач не усунув недоліки, про які зазначено в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року про залишення позовної заяви без руху та не подав заяву про поновлення строку звернення до суду та доказів на підтвердження існування обставин, що об`єктивно перешкоджали особисто звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 КАС України.

8. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачеві, оскільки із повідомлених представником позивача у заяві про усунення недоліків обставин, суду неможливо встановити їх дійсність, зокрема щодо оголошення спірного наказу командиром військової частини на нараді 04 грудня 2023 року. Доказів які б підтверджували вказане позивачем не надано, а судове рішення (ухвала) не може ґрунтуватися на припущеннях.

9. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення та залишив без змін ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року про повернення позовної заяви, погодившись з висновками суду першої інстанції.

10. Оцінюючи висновки суду першої інстанції у співставленні з доводами апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначив, що із заяви про усунення недоліків від 25 лютого 2024 року не встановлено поважних причин пропуску строку звернення до суду, а також до заяви не надано жодних доказів на підтвердження доводів щодо обізнаності позивача про оскаржуваний наказ на нараді саме 04 грудня 2023 року.

11. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що доводи позивача, викладені в заяві про усунення недоліків не підтверджені документально, що унеможливлює суд установити дійсність повідомлених обставин та те, що саме 04 грудня 2023 року відбулась нарада, на якій позивачу оголошено наказ від 28 листопада 2023 року № 3638 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині оголошення догани.

12. За таких обставин суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви, оскільки позов подано із пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом, а підстави, наведені у заяві про поновлення цього строку, не є поважними.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

13. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

14. На обґрунтування касаційної скарги представник позивача зазначив, що перебіг строку звернення до адміністративного суду із цим позовом почався з 05 грудня 2023 року, з наступного дня, після дня оголошення йому дисциплінарного стягнення (04 грудня 2023 року).

15. На думку представника позивача, позивач звернувся до суду із цим позовом у строк, передбачений статтею 122 КАС України (05 січня 2024 року).

16. Представник позивача зазначив, що судом першої інстанції, за потреби, не вжито визначених законом заходів для встановлення наявності або відсутності обставини (факту) оголошення 04 грудня 2023 року про накладення дисциплінарного стягнення на позивача.

17. Звертає увагу, що на нараді від 04 грудня 2023 року позивачу вперше оголошено про накладене на нього дисциплінарне стягнення у спосіб, який передбачений частиною першою статті 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а з наказом командира військової частини (з адміністративно-господарської частини) від 28 листопада 2023 року № 3638 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» у способи, що зазначені частиною четвертою статті 149 Кодексу законів про працю України та пунктом 2.9.1.10 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України позивач не ознайомлений.

18. На думку представника позивача, судами попередніх інстанцій застосовано частину п`яту статті 122 КАС України, яка не підлягає застосуванню, оскільки відсутня норма, яка регулювала б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про дисциплінарні стягнення.

19. Представник позивача посилаючись на статтю 150 та частину другу статті 233 Кодексу законів про працю України вважає, що позивач може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

20. Звертає увагу, що суди попередніх інстанцій не застосували закон, який підлягав застосуванню, зокрема: частину першу, четверту статті 9, частину другу, четверту, п`яту, шосту статті 77, частину першу статті 78, статтю 242 КАС України; статі 88 і 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України; частину четверту статті 149, статтю 150, частину другу статті 233 Кодексу законів про працю України.

21. На думку представника позивача, відповідно до вимог статті 9 КАС України, судом не вжиті визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, зокрема у відповідача.

22. Не погоджуючись із наведеними доводами скаржника, відповідач подав до Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

23. Відповідач указує на правильність висновків судів попередніх інстанцій, що у зв`язку з невиконанням ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 09 лютого 2024 року та відсутністю інформації щодо поважних причин пропуску строку, наведених у заяві про усунення недоліків позовної заяви, наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.

24. У відповіді на відзив представник позивача наголосив на необхідності відхилення доводів викладених у відзиві на касаційну скаргу.

25. У запереченнях представник відповідача повторно просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

26. Верховний Суд ухвалою від 10 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі № 320/1832/24.

27. Ухвалою від 17 липня 2026 року Верховний Суд призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

28. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, головуючим суддею визначено Жука А. В. суддів Мельник-Томенко Ж. М. та Уханенка С. А.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги

29. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

30. На стадії касаційного провадження спірним є питання застосування у спірних правовідносинах наслідків пропуску строку звернення до суду із цим позовом.

31. У цій справі підставою для повернення позовної заяви, за висновком судів попередніх інстанцій, став пропуск позивачем строку звернення до суду, який обчислюється з дня прийняття наказу командира військової частини (з адміністративно-господарської частини) від 28 листопада 2023 року № 3638 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині щодо позивача.

32. Виходячи з того, що позивач звернувся до суду із позовом 05 січня 2024 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що він пропустив місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

33. Позиція позивача у касаційній скарзі зводиться до того, що на спір у цій справі не поширюється дія частини п`ятої статті 122 КАС України, тому, на переконання скаржника до спірних правовідносин має бути застосовано трьохмісячний строк звернення до суду, який він не пропустив, дізнавшись про порушення своїх прав 04 грудня 2023 року та звернувшись до суду 05 січня 2025 року.

34. Перевіряючи правильність застосування судами норм процесуального права в частині застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з цим позовом, Суд виходить із такого.

35. Частиною першої статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

36. Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС України, а також дотриманні строків звернення до суду, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.

37. Отже право на судовий захист не є абсолютним. Законодавством встановлені вимоги, зокрема, щодо необхідності дотримання особою, яка звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів, відповідних строків.

38. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

39. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

40. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

41. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

42. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

43. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

44. У цій справі спір виник з приводу проходження позивачем публічної служби, тому до спірних правовідносин має застосовуватись місячний строк звернення до суду, який належить відраховувати від дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

45. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом у визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

46. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

47. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

48. Під «поважними причинами» слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

49. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

50. Загалом правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

51. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

52. Зрештою право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

53. У відповідності до приписів статті 9 КАС України в адміністративному судочинстві діє принцип змагальності, а положеннями статті 77 КАС України на сторони покладається обов`язок довести ті обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

54. Отже обов`язок доказування обставини, щодо дати доведення оскаржуваного наказу до відома позивача покладається саме на позивача у цій справі.

55. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач просить суд скасувати наказ, який прийнято 28 листопада 2023 року, а до суду звернувся лише 05 січня 2024 року, тобто з пропуском строку передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

56. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду із позовною заявою у цій справі.

57. Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

58. За приписами частини четвертої статті 121 КАС України заява про поновлення процесуального строку подається одночасно із вчиненням відповідної процесуальної дії (подання заяви, скарги, документів тощо), стосовно якої пропущений строк.

59. Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

60. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

61. Позивач разом із позовною заявою не подавав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням поважних причин пропуску такого строку, у зв`язку з чим суд першої інстанції ухвалою від 09 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав позивачу строк для усунення вказаного недоліку шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів на підтвердження існування обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачу звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 КАС України.

62. На виконання вказаної ухвали суду першої інстанції позивач подав заяву про усунення недоліків, за змістом якої наполягав на тому, що не порушив норм процесуального законодавства, оскільки звернувся до суду в місячний строк з моменту коли дізнався про оскаржуваний наказ відповідача (04 грудня 2023 року).

63. Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що всупереч вимогам ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 09 лютого 2024 року позивач не надав заяву про поновлення строку звернення до суду та доказів на підтвердження існування обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачу звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 КАС України.

64. Суд першої інстанції також зазначив, що із заяви про усунення недоліків судом не встановлено поважних причин пропуску строку звернення до суду, а також до заяви не надано жодних доказів на підтвердження доводів щодо обізнаності позивача про оскаржуваний наказ на нараді саме 04 грудня 2023 року, а тому доводи викладені в заяві про усунення недоліків представником позивача не підтверджені документально, що унеможливлює суд установити дійсність повідомлених обставин, а також те, що саме 04 грудня 2023 року відбулась нарада, на якій позивачу оголошено оскаржуваний наказ від 28 листопада 2023 року № 3638 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині оголошення догани.

65. Надаючи оцінку наведеним доводам колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач є віськовослужбовцем, який проходить військову службу на посаді інструктора навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини, яка за визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України є публічною службою, що відносить цей спір до юрисдикції адміністративних судів.

66. Верховний Суд неодноразово формував висновки щодо застосування норм статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, відповідно до яких у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців (зокрема, постанова Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі №240/532/20 та інші).

67. У цьому контексті варто зауважити, що законодавець визнав строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

68. У постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

69. Отже, з урахуванням наведеного, Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що можливість своєчасного звернення до адміністративного суду з позовом залежала виключно від волевиявлення самого позивача, тобто мала суб`єктивний характер. Доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з позовом, скаржником суду першої інстанції не надано, як не надано таких доказів і під час апеляційного провадження.

70. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

71. Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

72. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

73. Отже доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень частин п`ятої статті 122 КАС України не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду цієї справи.

74. З огляду на недоведення позивачем та невстановлення судом наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, а також невиконання позивачем вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що, повертаючи позовну заяву позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, суд першої інстанції діяв у межах процесуального закону.

75. Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржника з оцінкою судами попередніх інстанцій характеру спірних правовідносин і процесуальних наслідків розгляду справи, однак не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права.

76. Колегія суддів також звертає увагу, що судами попередніх інстанцій позивачу було роз`яснено, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

77. Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

78. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

79. З огляду на результат касаційного розгляду у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі № 320/1832/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіА.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко С.А. Уханенко