Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №640/18230/22 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року

м. Київ

справа № 640/18230/22

адміністративне провадження № К/990/26359/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Кашпур О.В.,

Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 (головуючий суддя - Басай О.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді - Ганечко О.М., Василенко Я.М.)

у справі № 640/18230/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у м. Києві

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 06.10.2022 № 1019 Головного управління Національної поліції у м. Києві про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського управління поліції, яким до оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2) застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 07.10.2022;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у м. Києві виплатити ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з дня звільнення по дату прийняття судом рішення всі види грошового забезпечення (в тому числі премію), які були позивачу визначені на день звільнення;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з дня звільнення по дату прийняття судом рішення всі види грошового забезпечення (в тому числі премію), які були позивачу визначені на день звільнення.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний наказ про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції прийнято у зв`язку зі складенням відносно позивача повідомлення про підозру у кримінальному провадженні. Використання відповідачем інформації у кримінальному провадженні, як підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення, позивач вважає безпідставним. За доводами позивача, за відсутності обвинувального вироку про вчинення кримінального правопорушення, відсутні підстави для звільнення позивача зі служби в поліції. Позивач наполягає на тому, що не вчиняв дій, про які вказує відповідач, що стали підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення. Позивач посилається на відсутність фактів невиконання або неналежного виконання позивач службових обов`язків. Безпідставними, на думку позивача, є висновки відповідача про порушення позивачем Присяги, оскільки відповідач не указує на факти порушення службової дисципліни, пов`язані з Присягою. Також позивач посилається на порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, що виразилося у ненаданні позивачу можливості надати пояснення щодо обставин проведеного службового розслідування, недоведенні наказу про застосування до позивача дисциплінарного стягнення. Крім того, за позицією позивача, відповідачем пропущено строк застосування дисциплінарного стягнення до позивача.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 заяву ОСОБА_1 про часткову відмову від позову до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Провадження у справі № 640/18230/22 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про поновлення на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 07.10.2022; зобов`язання Головного управління Національної поліції у м. Києві виплатити за час вимушеного прогулу з дня звільнення по дату прийняття судом рішення всі види грошового забезпечення (в тому числі премію), які були визначені на день звільнення; стягнення з Головного управління Національної поліції у м. Києві за час вимушеного прогулу з дня звільнення по дату прийняття судом рішення всі види грошового забезпечення (в тому числі премію), які були визначені на день звільнення; звернення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та присудження виплати і стягнення грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць - закрито. Прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну підстав позову до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу № 1019 від 06.10.2022 Головного управління Національної поліції у м. Києві про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського управління поліції, яким до оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2) застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

4. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

5. При ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що висновок службового розслідування, який став підставою для прийняття відносно позивача оскаржуваного наказу про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, ґрунтується на комплексі обставин щодо протиправної поведінки позивача, а не тільки на обставинах, встановлених у ході досудового розслідування у межах кримінального провадження. Суди вважали, що матеріалами справи підтверджуються обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що слугувало підставою для висновку цих судів про правомірність наказу відповідача про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

7. Підставами касаційного оскарження судових рішень позивач указує пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

8. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник зазначає про неправильне застосування судами статей 19, 77 Закону України «Про Національну поліцію», статей 11, 12, 13, 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 17.04.2024 у справ № 320/11315/22, від 11.04.2024 у справі № 160/5820/23, від 17.11.2022 у справі № 480/9492/20, від 28.02.2020 у справі № 818/1274/17, від 02.12.2020 у справі № 420/5368/18, від 30.09.2021 у справі № 814/334/17, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20.

9. З посиланням на висновки Верховного Суду, викладених в означених постановах, позивач указує, що дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності, яка передбачає необхідність з`ясувати склад дисциплінарного проступку та необхідність самостійного доведення службовим розслідуванням фактів порушення службової дисципліни, що ґрунтується на нормах законодавства, які регламентують порядок і підстави притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності за самостійними процедурами. Саме під час проведення службового розслідування, як указує позивач, дисциплінарна комісія збирає докази, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку. За позицією позивача, сам висновок за результатами службового розслідування не може бути доказом на підтвердження факту вчинення дисциплінарного проступку, оскільки такий висновок є підсумковим документом службового розслідування та відображає лише позицію суб`єкта владних повноважень щодо ймовірного дисциплінарного проступку.

10. На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій помилково зробили висновки про вчинення позивачем дисциплінарного проступку з інформації висновку відповідача за результатами службового розслідування та з повідомлення позивачу про підозру у кримінальному провадженні, які не були доведені, не з`ясовані на підставі досліджених доказів в адміністративній справі та не були встановлені обвинувальним вироком суду в кримінальному провадженні. На підставі наведеного, позивач вважає, що суди попередніх інстанцій не з`ясували всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

11. Крім того, позивач указує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.06.2023 у справі № 140/16991/20, відповідно до яких порушення процедури формування дисциплінарної справи та позбавлення позивача права подати свої письмові пояснення утворює самостійну і достатню підставу для визнання протиправними результатів дисциплінарного провадження. Позивач зауважує про порушення відповідачем права позивача на захист, що полягає у можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчиненого дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Позиція інших учасників справи

12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги позивача не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух касаційних скарг

13. Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

14. Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

15. Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14.09.2020 № 752 о/с «Щодо особового складу» ОСОБА_1 призначено оперуповноваженим сектору розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції.

16. Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 27.05.2022 № 377 «Про застосування дисциплінарного стягнення до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 », за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 6 та 7 розділу 2 Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 № 100, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 2 та 3 частини третьої статті 1 розділу 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», пункту 2 розділу 3 та пункту 6 розділу 4 Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 03.08.2017 № 676 та Присяги працівника поліції, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді сурової догани.

17. Відповідно до змісту наказу від 27.05.2022 № 377, 14.04.2022 за заявою громадянина ОСОБА_2 детективами Національного антикорупційного бюро України та за оперативним супроводженням працівників Служби безпеки України, внесено відомості до ЄРДР за № 52022000000000077, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України. У ході службового розслідування встановлено, що на початку квітня 2022 року до позивача звернувся раніше знайомий йому громадянин ОСОБА_3 та повідомив про вчинене відносно нього кримінальне правопорушення. Однак ОСОБА_1 грубо порушуючи вимоги чинного законодавства, не доповів рапортом керівництву Дніпровського управління поліції про ситуацію, яка стала йому відома від ОСОБА_3 , що у свою чергу унеможливило подальшу реєстрацію інформації в ІТС ІПНП та внесення відомостей до ЄРДР. Разом з тим встановлено, що позивач неодноразово зловживав своїм службовим становищем, що виразилось у поширенні та передачі іншим особам інформації, що належить до державних інформаційних ресурсів. Таким чином, вищенаведені події призвели до негативних наслідків, у зв`язку із порушенням позивачем своїх функціональних обов`язків та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність Національної поліції України.

18. Доказів оскарження вказаного наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 27.05.2022 № 377 позивач суду не надав.

19. Позивачу повідомлено про підозру 17.08.2022 в рамках кримінального провадження 14.04.2022 № 52022000000000077 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 190, частиною першою статті 289, частиною другою статті 362, частиною третьою статті 362 Кримінального кодексу України.

20. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2022 у справі № 757/21758/22-к, в рамках кримінального провадження від 14.04.2022 № 52022000000000077, до позивача застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із забороною залишати місце проживання.

21. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.08.2022 у справі № 757/21783/22-к, в рамках кримінального провадження від 14.04.2022 № 52022000000000077, позивача відсторонено від займаної посади.

22. На підставі вищенаведених обставин, наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 17.08.2022 № 1020 «Про призначення та проведення службового розслідування» за фактом повідомлення про підозру позивачу призначено службове розслідування. Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 31.08.2022 № 1076 було продовжено строк службового розслідування до 14.09.2022.

23. За результатами службового розслідування 14.09.2022 відповідачем складено висновок службового розслідування за фактом повідомлення про підозру старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 , відповідно до якого встановлено, що 17.08.2022 до управління головної інспекції Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшла інформація про те, що цього ж дня, ОСОБА_1 працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 190, частиною першою статті 289, частинами другою та третьою статті 362 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 52022000000000077 від 14.04.2022.

24. У ході проведення службового розслідування встановлено, що 14.04.2022 за заявою ОСОБА_2 детективами Національного антикорупційного бюро України та за оперативного супроводження працівників Служби безпеки України, внесено відомості до ЄРДР за № 52022000000000077 від 14.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, щодо причетності ОСОБА_1 до його вчинення. У подальшому досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні було передано за підслідністю до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, та згодом під час досудового розслідування його перекваліфіковано з частини третьої статті 368 Кримінального кодексу України на частину третю статті 190, частину першу статті 289, частини другу та третю статті 362 Кримінального кодексу України.

25. Згідно висновку службового розслідування, установлено, що на початку квітня 2022 року до ОСОБА_1 звернувся раніше знайомий йому громадянин ОСОБА_3 та повідомив, що його знайомий ОСОБА_4 у лютому 2022 року передав грошові кошти в сумі 39000 доларів США ОСОБА_5 за придбання в останнього автомобіля «Лінкольн Авіатор», який мав бути переданий ОСОБА_4 для особистого користування до 23.02.2022. Однак, ОСОБА_5 заходи, щодо передачі автомобіля не здійснив та грошові кошти не повернув. У подальшому, ОСОБА_1 , діючи за попередньою домовленістю із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , розпочали дії, виконання яких, дозволяється тільки з додержанням передбаченого законодавством особливого порядку, а саме здійснення заходів, спрямованих на пошук громадянина ОСОБА_5 та автомобіля. У свою чергу ОСОБА_1 не доповів рапортом керівництву Дніпровського управління поліції, про ситуацію яка йому стала відома від ОСОБА_3 , що у свою чергу унеможливило подальшу реєстрацію інформації в ІТС ІНП та внесення відомостей до ЄРДР. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_1 було порушено вимоги пунктів 6 та 7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 № 100, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію».

26. У подальшому 11.04.2022 ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 інформацію про осіб, які нібито, зберігали вищевказаний автомобіль. Того ж дня, всі троє зустрілися із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у приміщенні торгівельного центру «Епіцентр». У ході розмови з`ясувалося, що останні дійсно зберігали автомобіль на підставі договору від 02.03.2022 № 33. ОСОБА_1 під час розмови відрекомендувався поліцейським та пред`явив службове посвідчення, повідомив останнім про необхідність вилучення автомобіля. Будучи переконаними у законності дій ОСОБА_1 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відділи йому автомобіль. ОСОБА_1 не склавши акт про вилучення транспортного засобу та діючи всупереч вимог Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберігання і пересилання, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, та положенням Кримінального процесуального кодексу України, не доставив транспортний засіб на територію Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та не вжив заходів щодо реєстрації вилученого транспортного засобу в якості речового доказу, визначення місця його зберігання, а також подальшого звернення до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

27. Разом з цим, установлено, що 11.04.2022 в обідній час на мобільний номер телефону ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що автомобіль, який на праві приватної власності належить його матері та який раніше було викрадено невідомими особами у військовій формі із майданчику продажу автомобілів, розташованого по АДРЕСА_1 , торгівельного центру «Мандарин» у м. Києві, на теперішній час знаходиться у м. Одесі. Також ОСОБА_4 повідомив, що зазначений автомобіль він придбав за 40000 доларів США та те, що він зможе його перепродати власнику за вищевказану суму, на що ОСОБА_2 погодився та вони домовились про особисту зустріч. 12.04.2022, близько 13.30, ОСОБА_2 та його мати ОСОБА_8 , зустрілися із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Під час зустрічі ОСОБА_4 повідомив, що придбав вищевказаний автомобіль у невідомих осіб за 40 000 доларів США, а ОСОБА_1 додав, що вказаний транспортний засіб проходить по справі, і якщо ОСОБА_2 домовиться з ОСОБА_4 за певну суму грошових коштів, то останній зможе повернути транспортний засіб його законному власнику, а в іншому випадку автомобіль буде передано на потреби ЗСУ. ОСОБА_2 повідомив, що йому потрібен деякий час, щоб обдумати дану пропозицію. У подальшому ОСОБА_4 запропонував повернути автомобіль законному власнику за 20000 доларів США, на що ОСОБА_2 погодився та останні домовились про зустріч 16.04.2022. У вказану дату близько 14.00 ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_4 щоб домовитися про зустріч, на що останній відповів, що він не зможе зустрітися, та йому зателефонує його знайомий, з яким він зконтактує.

28. Того ж дня близько 14:30 ОСОБА_2 у месенджері «Вотсап» зателефонував ОСОБА_3 , під час розмови останні домовились про зустріч о 18:15 поблизу торговельно-розважального центру «ОушенПлаза» у Києві. Того ж дня у вищевказаний час ОСОБА_2 зустрівся з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . На зустріч ОСОБА_1 прибув на автомобілі «Пежо» білого кольору н.з. на синьому фоні, який закріплений за службовим автомобілем «УАЗ Патріот», який перебуває на балансі відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

29. Під час розмови ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , щоб він сів на заднє сидіння вищевказаного автомобіля, після чого останні почали рух. Через деякий час вони зупинилися та за вказівкою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 здійснив поверхневий огляд ОСОБА_2 , після чого вони почали рух у напрямку лівого берегу річки Дніпро у м. Києві.

30. Близько 18:35 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прибули за адресою: АДРЕСА_3 , де поряд з будинком знаходився автомобіль марки «Лінкольн Авіатор». ОСОБА_2 оглянув вказаний автомобіль, який був відчинений, ключ запалювання та технічний паспорт знаходилися в його салоні. У подальшому, ОСОБА_2 передав грошові кошти в сумі 20000 доларів США ОСОБА_3 , який отримавши вказану суму, сів до автомобіля «Пежо», білого кольору, н.з. (на синьому фоні), під керуванням ОСОБА_1 та вони разом поїхали у невідомому напрямку.

31. У ході проведення комплексу слідчих, оперативно-розшукових дій працівниками Служби безпеки України та Національного антикорупційного бюро України не вдалось здійснити фізичне затримання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 після отримання ними грошових коштів у сумі 20000 доларів США. Однак установлено, що на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду від 21.04.2022 співробітниками Національного антикорупційного бюро України під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000077, проведено обшук в транспортному засобі «Пежо» білого кольору, де було вилучено ряд предметів, у тому числі: перепустку 002091 на автомобіль «Пежо» білого кольору з н.з. на синьому фоні, витяг з ІТС ІПНП на ім`я ОСОБА_9 , пістолет Макарова серійний номер НОМЕР_1 , та споряджені до нього магазини у кількості 4 шт., магазин до автомата Калашникова та 90 набоїв калібру 5, 45 мм.

32. Також, відповідно до протоколу огляду місця тимчасового проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_4 , у мобільному телефоні ОСОБА_10 у месенджері «Вотсап» виявлено переписку з контактним номером ОСОБА_1 , із змісту якої встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово використовував службове становище, що виразилось у користуванні ІТС ІПНП для перевірки осіб та транспортних засобів за проханням ОСОБА_10 та пересиланням останньому фото із ІТС ІПНП.

33. У подальшому, 17.08.2022 слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Києві підполковником Державного бюро розслідувань М. Кравчуком за погодження із прокурором відділу Київської міської прокуратури О. Смірновим було повідомлено про підозру ОСОБА_1 у незаконному заволодінні транспортним засобом, тобто у вчиненні злочину, передбаченого часиною першою статті 289 Кримінального кодексу України, заволодінні чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України, у несанкціонованому копіюванні інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, що призвело до її витоку, вчинене особою, яка має доступ до такої інформації, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 362 Кримінального кодексу України та у несанкціонованому копіюванні інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, що призвело до її витоку, вчинене особою, яка має доступ до такої інформації, вчинене повторно у кримінальному провадженні № 52022000000000077.

34. Окрім того, у висновку також наведені обставини, зазначені у повідомленні про підозру щодо незаконного вилучення та використання ОСОБА_1 автомобіля, знаючи, що він не здійснює повноваження передбачені статтею 37 Закону України «Про Національну поліції» та статтею 41 Кримінального процесуального кодексу України, а також отримання від ОСОБА_11 коштів в сумі 20000 доларів США за автомобіль. Також зазначено про використання службових повноважень, що виразилось у копіюванні та передані іншим особам даних з автоматизованих систем ІТС ІПНП.

35. Поліцейськими управління головної інспекції Головного управління Національної поліції у м. Києві 30.08.2022 було здійснено виїзд за місцем мешкання ОСОБА_1 з метою отримання пояснень від останнього, проте він був відсутній, оскільки з дозволу слідчого вибув з місця мешкання для участі у судовому засіданні Бориспільського районного суду Київської області. Після прибуття ОСОБА_1 повідомив, що буде надавати пояснення у присутності свого адвоката, проте до управління поліції самостійно не прибув, про що складено акт. За викликом від 10.09.2022 для надання пояснень також не прибув, про що було складено акт.

36. Окрім наведеного, також було виявлено використання закріпленого за ОСОБА_1 транспортного засобу «Шкода Фабія» без заповнення дорожнього листа від 03.08.2022 № 5222. Про вказані обставини ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення, що свідчить про грубе порушення ним вимог пунктів 12, 13, 14 розділу 3 «Порядку використання і зберігання транспортних засобів НПУ», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2017 № 757.

37. Опитаний у ході проведення службового розслідування начальник сектору логістики Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старший лейтенант ОСОБА_12 , пояснив, що 17.04.2022 ОСОБА_1 на території Дніпровського управління поліції віддав йому номерні знаки від службового автомобіля «УАЗ Патріот», на запитання навіщо він їх знімав, ОСОБА_1 нічого не відповів. Після чого він повернув номерні знаки на службовий автомобіль «УАЗ Патріот», який зберігався у підвальному приміщенні Дніпровського управління поліції, доступ до якого мали усі поліцейські. Щоденно він оглядав службові автомобілі, проте не звернув увагу на відсутність номерних знаків на службовому автомобілі «УАЗ Патріот». Поліцейським ОСОБА_1 зазначені номерні знаки із службового автомобіля були зняті самостійно без будь-якого дозволу.

38. Опитаний заступник начальника управління поліції - начальник відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві капітан поліції ОСОБА_13 пояснив, що 17.08.2022 йому стало відомо про повідомлення про підозру ОСОБА_1 . Окрім цього додав, що вказане кримінальне правопорушення, до якого причетний ОСОБА_1 мало місце до його призначення на посаду. Окрім цього додав, що ним систематично доводиться підлеглім про дотримання ними дисципліни та законності у службовій діяльності.

39. Таким чином, службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь транспортних засобів відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, відповідно до функціональних обов`язків безпосередньо приймає участь у розкритті кримінальних правопорушень, пов`язаних із незаконним заволодінням автотранспортом на території обслуговування, однак не вжив відповідних заходів для реєстрації у ІТС ІПНП відомостей про вчинене кримінальне правопорушення.

40. Разом із цим ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги пункту 2 розділу ІІІ та пункту 6 розділу IV Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему інформаційний портал Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 03.08.2017 № 676, що виразилось у поширені та передачі іншим особам інформації, що належить до державних інформаційних ресурсів. Відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 являється суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону та згідно поняття «службові повноваження» - це офіційно покладені на особу обов`язки здійснювати виключно службову діяльність, зокрема керівництво службовими справами, вироблення необхідних управлінських рішень, їх реалізація, підготовка та аналіз службової інформації, зайняття службових посад в організаціях, установах, на підприємствах. Службові повноваження надають певній персоні також окремі переваги, надані за для ефективного здійснення зазначених обов`язків. Службові повноваження повинні бути передбачені відповідним нормативно-правовим актом. Таким чином, у діях ОСОБА_1 вбачаються порушення вимог частини першої статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» щодо заборони використання особою своїх службових повноважень, свого службового становища та пов`язаних із цим можливостей, що означає як учинення будь-якої дії, так і бездіяльність - утримання від вчинення будь-яких дій - під час виконання особою її службових повноважень чи інших обов`язків, які визначають її становище як відповідного суб`єкта. Додатково в діях ОСОБА_1 вбачаються порушення вимог частини першої статті 43 Закону України «Про запобігання корупції», що виразилось у розголошенні і використанні конфіденційної інформації з обмеженим доступом, що стала відома йому у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов`язків. Окрім того, ОСОБА_1 допустив порушення частини першої статті 42, частини першої статті 37 Закону України «Про запобігання корупції».

41. Окрім того, ОСОБА_1 всупереч вимог абзаців другого, третього та шостого пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 та частини першої статті 37 Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про запобігання корупції» вступив у ділові стосунки із гр. ОСОБА_2 з метою отримання від нього грошових коштів шляхом обману.

42. Викладене свідчить про свідоме грубе порушення службової дисципліни ОСОБА_1 , яке сталося у зв`язку з ігноруванням ним вимог законодавства під час виконання посадових обов`язків та призвело до початку проведення досудового розслідування детективами Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні від 14.04.2022 № 52022000000000077. Також указане призвело до порушення вимог частини першої статті 22, частини першої статті 42 Закону України «Про запобігання корупції». Таким чином, ОСОБА_1 несумлінно, невчасно, безрезультатно і безвідповідально виконував службові повноваження та професійні обов`язки, що спричинило підрив авторитету Національної поліції України.

43. На підставі висновку службового розслідування наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 06.10.2022 № 1019 за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пункту 5 розділу І та пунктів 12, 13 та 14 розділу III Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2017 № 757, абзаців другого, третього та шостого пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1179 від 09.11.2016, частини першої статті 22, частини першої статті 37, частини першої статті 42 та частини першої статті 43 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 6 та 7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 № 100, пункту 1 частини першої статті 18 та статті 37 Закону України «Про Національну поліцію», статті 41 Кримінального процесуального кодексу України, пунктів 2 та 3 частини третьої статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 2 розділу III та пункту 6 розділу IV Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 03.08.2017 № 676, та Присяги працівника поліції, до оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь транспортних засобів відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2) застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

44. Вказане зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування

45. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

46. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

47. За правилами статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

48. За приписами частин першої та другої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

49. Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

50. Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

51. Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

52. Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

53. За правилами частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

54. Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

55. За статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

56. Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

57. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

58. Відповідно до частин першої-четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

59. Згідно з частиною першою статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

60. Частиною третьої статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

61. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Оцінка Верховного Суду

62. За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

63. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

64. Оцінюючи у межах доводів касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, Верховний Суд зазначає таке.

65. Так, з аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

66. Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі № 804/4096/17 вказав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»).

67. Акцентуючи увагу на тому, що Закон України «Про Національну поліцію» виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

68. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

69. Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 26.11.2020 у справі № 580/1415/19, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21, зокрема, і у постановах від 02.12.2020 у справі № 420/5368/18 та від 17.04.2024 у справі № 320/11315/22, на які посилається скаржник та інших.

70. У постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 120/8381/20-а зазначено, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

71. У означеній постанові Верховний Суд вказав, що рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України.

72. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 824/884/19-а, від 30.08.2022 у справі 120/8381/20-а, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21, від 11.07.2023 у справі №1.380.2019.002223 від 03.08.2023 у справі №160/7157/19, а також від 31.08.2023 у справі №160/3330/19.

73. Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 у справі № 480/9492/20 звертав увагу, що в правозастосовчій практиці існує правова позиція, яка вказує на неможливість притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення (вказані висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, в постанові від 28.02.2020 у справі № 818/1274/17).

74. Верховний Суд у справі № 480/9492/20 також зауважував, що з`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру). Аналогічного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 08.05.2019 у справі № 807/196/17, від 09.10.2019 у справі № 812/1706/15, від 28.11.2019 у справі № 802/1969/17-а, від 30.07.2020 у справі № 802/1767/17-а, від 30.09.2021 у справі № 814/334/17.

75. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обовязків цивільного характеру.

76. Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

77. Такий підхід при вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18 та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21, від 11.04.2024 у справі № 160/5820/23 та інших.

78. Адміністративний суд у силу вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

79. Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

80. Судами попередніх інстанцій установлено, що матеріалами справи підтверджуються обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

81. Рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних правових підставах. За встановлених обставин у цій справі, відповідач встановлював обставини, досліджував і оцінював докази та робив висновки в контексті дотримання правил службової етики та дисципліни.

82. У ході службового розслідування дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення позивача, яке здійснюється в межах досудового розслідування, а лише перевіряла дотримання позивачем вимог, що пред`являються до поліцейських та наявності в діях позивача дисциплінарного проступку.

83. Таким чином, Верховний Суд констатує, що викладені в касаційній скарзі доводи щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом, а доводи та аргументи позивача фактично свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою обставин справи, встановленою у процесі її розгляду.

84. Щодо посилань позивача на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.06.2023 у справі № 140/16991/20, колегія суддів зазначає таке.

85. За висновками Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16).

86. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

87. Варто зауважити, що спір у справі № 140/16991/20 виник у зв`язку із правомірністю накладення дисциплінарного стягнення на державного службовця у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов`язків. Предметом касаційного перегляду справи було, зокрема, дотримання відповідачем вимог Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039, при здійсненні дисциплінарного провадження стосовно державного службовця.

88. З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що правовідносини у цій справі та у справі № 140/16991/20, на яку покликається позивач у касаційній скарзі, мають різне правове регулювання і не є подібними.

89. Інші доводи касаційної скарги позивача судом не аналізуються, оскільки такі не були підставою для відкриття касаційного провадження.

90. Оцінюючи доводи позивача, які покладено в основу обґрунтувань касаційної скарги з підстави, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зауважує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

91. Тому, підсумовуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції констатує, що переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

92. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки щодо розподілу судових витрат

93. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 327, 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі № 640/18230/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Cудді О.В. Кашпур

В.Е. Мацедонська