Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №480/9238/23 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року

м. Київ

справа №480/9238/23

касаційне провадження № К/990/52701/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРД ТРЕК»

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Русанова В.Б.; судді: П`янова Я.В., Бегунц А.О.)

у справі № 480/9238/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРД ТРЕК»

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРД ТРЕК» (далі - ТОВ «НОРД ТРЕК», товариство, позивач, платник) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - ГУ ДПС у Сумській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2022 року № 29818280706 та № 29918280706.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, товариство зазначило, що дизельне пальне використовується ним виключно в технологічному процесі виробництва асфальтобетонних сумішей на асфальтобетонному заводі BENNINGHOVEN Mixing Plant MBA 200. Пальне надходить до двох ємностей загальною місткістю 42,025 куб. м, які за допомогою стаціонарних трубопроводів герметично з`єднані з пальником сушильного агрегату та пальником маслогрійної станції. За позицією позивача, зазначені ємності є технологічним паливним баком та невід`ємною частиною асфальтобетонного заводу. Функціональне призначення системи не передбачає відпуску пального іншим особам, його перекачування в інші ємності або іншого використання, не пов`язаного з роботою заводу. Тому позивач уважав, що спірні ємності підпадають під передбачений підпунктом «г» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) виняток із поняття акцизного складу, а отже, у товариства не виникло обов`язку реєструвати акцизний склад та рівнемір-лічильник.

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 21 травня 2025 року позов задовольнив.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що спірні ємності використовуються як технологічний паливний бак асфальтобетонного заводу, є функціонально пов`язаними з його обладнанням та забезпечують виключно технологічний процес виробництва асфальтобетонних сумішей. Суд урахував зміст Технологічного регламенту на приготування асфальтобетонних сумішей та щебенево-мастикових асфальтобетонних сумішей, за яким пальник сушильного агрегату і пальник маслогрійної станції герметично пов`язані з ємностями для пального стаціонарними трубопроводами, а система сушіння та нагрівання мінеральних матеріалів становить замкнену систему живлення технологічного обладнання. Суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий орган не довів використання цих ємностей як окремих резервуарів для зберігання, відпуску або реалізації пального, не дослідив технічних особливостей обладнання та не спростував наданих позивачем доказів щодо технологічного призначення ємностей.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 листопада 2025 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Сумській області задовольнив, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що протягом 2020 року товариство отримало 1 332 205,55 літра дизельного пального, а за період із 01 січня 2021 року по 09 листопада 2021 року - 1 424 344,26 літра, тобто в кожному календарному році отримувало пальне в обсягах, що перевищують 1 000 куб. м. Апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких можна беззаперечно встановити належність спірних резервуарів до паливного бака технологічного обладнання. Водночас із наявних у справі фотознімків, на переконання цього суду, убачається наявність двох окремих резервуарів, із яких пальне надходить до машин, що виробляють асфальтобетонні суміші. Також суд апеляційної інстанції врахував, що 10 листопада 2021 року позивач подав заяву про реєстрацію платника акцизного податку та акцизного складу, за наслідками якої за адресою: Сумська обл., м. Глухів, вул. Есманський шлях, 70 зареєстровано акцизний склад за уніфікованим № 1017870 з найменуванням «Майданчик АБЗ».

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ «НОРД ТРЕК» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року та залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року.

Мотивуючи касаційну скаргу, платник вказує, що суд апеляційної інстанції застосував підпункт 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 16 липня 2024 року у справі № 460/52841/22 та від 11 листопада 2024 року у справі № 480/14519/21. За доводами касаційної скарги, апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин умови, передбачені підпунктом «б» винятки із поняття акцизного складу, не застосувавши підпункт «г» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в обладнанні чи пристрої не є акцизним складом. Товариство наголошує, що суд першої інстанції дослідив Технологічний регламент, технологічну схему асфальтобетонного заводу, свідоцтва про реєстрацію його модульних складових, атестат виробництва, первинні документи щодо використання пального та інші докази, які у своїй сукупності підтверджують, що спірні ємності є складовою технологічного обладнання. На думку позивача, суд апеляційної інстанції не навів мотивів відхилення цих доказів, не встановив наявності в ємностях обладнання для відпуску або перекачування пального, не спростував їх стаціонарного з`єднання з пальниками заводу і фактично переклав на позивача обов`язок доказування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 20 січня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою платника.

Відзив на касаційну скаргу від податкового органу не надійшов, що, з огляду на частину четверту статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що ТОВ «НОРД ТРЕК» здійснює господарську діяльність, пов`язану з виробництвом асфальтобетонних та щебенево-мастикових асфальтобетонних сумішей. За адресою: Сумська обл., м. Глухів, вул. Есманський шлях, 70 розташований асфальтобетонний завод BENNINGHOVEN Mixing Plant MBA 200.

ГУ ДПС у Сумській області на підставі наказу від 22 листопада 2021 року № 1852-кп провело фактичну перевірку товариства за місцем провадження діяльності за період із 01 січня 2020 року до 22 листопада 2021 року.

Метою перевірки було здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері виробництва та обігу пального, зокрема щодо його обліку, ліцензування, зберігання, транспортування, реалізації, цільового використання, а також обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

За результатами перевірки складено акт від 02 грудня 2021 року № 5924/18/22/РРО/42579826.

Відповідно до висновку названого акта перевірки контролюючий орган встановив порушення позивачем абзаців 1, 4, 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України в частині відсутності реєстрації акцизного складу в Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового і відсутності реєстрації одного рівнеміра-лічильника в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Під час перевірки контролюючий орган установив, що протягом 2020 року товариство отримало 1 332 205,55 літра дизельного пального, а за період із 01 січня до 09 листопада 2021 року - 1 424 344,26 літра.

Товариство має ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, реєстраційний номер 18240414202000665, строком дії з 19 червня 2020 року до 19 червня 2025 року, за адресою: Сумська обл., м. Глухів, вул. Есманський шлях, 70. У ліцензії зазначено загальну місткість резервуарів - 42 025 літрів.

10 листопада 2021 року товариство подало заяву про реєстрацію платника акцизного податку та акцизного складу. За наслідками її розгляду за вказаною адресою зареєстровано акцизний склад за уніфікованим № 1017870 з найменуванням «Майданчик АБЗ».

17 січня 2022 року ГУ ДПС у Сумській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

№ 29818280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 20 000,00 грн за відсутність реєстрації рівнеміра-лічильника;

№ 29918280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 1 000 000,00 грн за відсутність реєстрації акцизного складу.

Рішенням Державної податкової служби України від 03 травня 2023 року № 10822/6/99-00-06-03-01-06 скаргу товариства залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1 000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Згідно з підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового, та/або масового витратоміра на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, та/або місці отримання/відпуску спирту етилового у виробництво продукції, визначеної у підпунктах «д» - «ж» підпункту 229.1.1 пункту 229.1 статті 229 цього Кодексу, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20 000,00 грн за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового, та/або масовий витратомір.

Згідно з пунктом 128-1.2 статті 128-1 ПК України відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1 000 000,00 грн.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що підпункт 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачає декілька самостійних винятків із поняття акцизного складу.

Підпункт «б» стосується приміщення або території, на яких розміщені ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального. Застосування цього винятку залежить від одночасного дотримання умов щодо загальної місткості ємностей, річного обсягу отриманого пального, цілей його використання та відсутності операцій із реалізації чи зберігання пального іншим особам.

Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає можливість застосування передбаченого підпунктом «б» винятку.

Отже, використання пального виключно для потреб власного споживання або промислової переробки та відсутність його реалізації іншим особам самі по собі не виключають відповідну територію з поняття акцизного скла, якщо протягом календарного року суб`єкт господарювання отримав пальне в обсязі понад 1 000 куб. м.

Підпункт «г» передбачає інший, самостійний виняток - паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі, обладнанні чи пристрої.

Для застосування цього винятку необхідно встановити не лише використання пального для роботи певного обладнання, а й те, що сама ємність за конструктивними, технічними та функціональними характеристиками є паливним баком, безпосередньо включеним до відповідного обладнання чи пристрою.

Сам по собі факт подачі пального з резервуара до технологічного обладнання стаціонарним трубопроводом не є достатнім для висновку, що такий резервуар є паливним баком безпосередньо в обладнанні.

У цій справі контролюючий орган доводив наявність акцизного складу посиланням на встановлені під час перевірки факти наявності за відповідною адресою двох резервуарів, отримання товариством пального в обсязі понад 1 000 куб. м протягом кожного календарного року, наявність ліцензії на право зберігання пального, відомості форми № 20-ОПП та подану самим платником заяву про реєстрацію акцизного складу.

Натомість позивач обґрунтовував відсутність обов`язку щодо реєстрації акцизного складу спеціальним винятком, передбаченим підпунктом «г» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Отже, саме товариство мало подати належні та достатні докази того, що спірні резервуари за своїми технічними і функціональними характеристиками є паливними баками, безпосередньо включеними до обладнання чи пристрою.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що надані позивачем докази не підтверджують цих обставин у достатньому обсязі.

Технологічний регламент, на який посилається товариство, містить опис процесу використання дизельного пального для сушіння та нагрівання кам`яних матеріалів і зазначає про з`єднання пальників із ємностями за допомогою стаціонарних трубопроводів.

Цей документ підтверджує використання пального під час виробництва асфальтобетонних сумішей та спосіб його подачі до пальників.

Водночас зазначення в Технологічному регламенті про герметичне з`єднання резервуарів із пальниками не підтверджує саме по собі, що резервуари входили до заводської комплектації асфальтобетонного заводу, не могли бути відокремлені від нього та використані самостійно, не мали технічних пристроїв для відбору чи перекачування пального або що їх використання як окремих ємностей було технологічно неможливим.

Технологічний регламент затверджений директором самого товариства та не містить технічного висновку виробника обладнання або іншого незалежного підтвердження конструктивного статусу спірних резервуарів.

Матеріали справи також не містять установлених судом апеляційної інстанції обставин про те, що конкретні ємності містилися у паспорті або заводській специфікації BENNINGHOVEN Mixing Plant MBA 200 як складові його комплектації, не могли експлуатуватися окремо або були позбавлені можливості приймання, зберігання та видачі пального незалежно від роботи заводу.

Натомість із досліджених апеляційним судом фотознімків убачається наявність двох окремо розташованих резервуарів, із яких пальне надходило до технологічного обладнання.

Посилання позивача на технологічну схему, свідоцтва про реєстрацію модульних складових заводу, атестат виробництва та інші документи по суті спрямовані на переоцінку доказів і встановлення обставин, які суд апеляційної інстанції не визнав доведеними.

У межах визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень Верховний Суд не може самостійно встановити технічні характеристики спірних резервуарів, надати доказам іншу оцінку або визнати доведеними обставини, відхилені судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів також ураховує сукупність документів та дій самого платника.

Так, із 19 червня 2020 року товариство мало ліцензію на право зберігання пального за спірною адресою, у якій відповідні об`єкти визначені як резервуари, що використовуються для зберігання пального, загальною місткістю 42 025 літрів.

У поданому 10 листопада 2021 року повідомленні за формою № 20-ОПП позивач сам зазначив тип об`єкта «бочка» та найменування об`єкта «ємність (резервуар) 42,025 куб. м».

Того ж дня товариство подало заяву про реєстрацію платника акцизного податку та акцизного складу за цією адресою, після чого було зареєстровано акцизний склад за уніфікованим № 1017870 з найменуванням «Майданчик АБЗ».

Зазначені документи та реєстраційні дії самі по собі не змінюють об`єктивних технічних характеристик ємностей та не мають наперед установленої сили.

Однак відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України вони підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами та можуть підтверджувати фактичний характер використання спірних об`єктів.

Важливим у цій справі є те, що заяву про реєстрацію акцизного складу подано 10 листопада 2021 року, тоді як наказ про проведення фактичної перевірки видано 22 листопада 2021 року.

Отже, твердження позивача про те, що реєстрація акцизного складу була наслідком проведення цієї перевірки та здійснювалася виключно для уникнення застосування визначених за її результатами штрафних санкцій, не узгоджується з установленою судами хронологією подій.

Матеріали справи не містять установлених обставин про зміну 10 листопада 2021 року конструкції резервуарів, способу їх підключення до обладнання або характеру використання пального.

За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував добровільне подання товариством заяви про реєстрацію акцизного складу до початку фактичної перевірки разом з іншими доказами, які характеризують спірні об`єкти як резервуари для зберігання пального.

Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2023 року у справі № 160/15431/21 виснував, що відсутність реєстрації в розумінні пункту 128-1.2 статті 128-1 ПК України має оцінюватися не стосовно часу виявлення порушення або застосування санкції, а в контексті моменту настання обставин, які зумовили виникнення обов`язку зареєструвати акцизний склад.

Якщо до моменту проведення фактичної перевірки відповідні обставини вже настали, склад податкового правопорушення є закінченим, а усунення порушення до закінчення перевірки не звільняє суб`єкта господарювання від відповідальності.

Тому реєстрація товариством акцизного складу 10 листопада 2021 року не усуває відповідальності за його відсутність у період після виникнення обов`язку щодо реєстрації та до вчинення цієї реєстраційної дії.

Верховний Суд також ураховує, що впродовж 2020 року товариство отримало 1 332 205,55 літра дизельного пального, а за період із 01 січня до 09 листопада 2021 року - 1 424 344,26 літра.

Ці обставини позивач не заперечує.

Отже, передбачена підпунктом «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України умова про отримання протягом календарного року пального в обсягах, що не перевищують 1 000 куб. м, товариством не дотримана.

Відсутність операцій із реалізації пального іншим особам та використання його для власних виробничих потреб не змінюють цього висновку, оскільки передбачений підпунктом «б» виняток застосовується лише за одночасного дотримання всіх визначених у ньому умов.

Суд першої інстанції, надавши вирішальне значення використанню пального для власних потреб та відсутності його реалізації іншим особам, не врахував, що ці обставини не виключають віднесення відповідного приміщення або території до акцизного складу в разі перевищення встановленого законом річного обсягу отриманого пального.

Крім того, суд першої інстанції не врахував належним чином обставини отримання товариством ліцензії саме на зберігання пального, відомості форми № 20-ОПП, добровільну реєстрацію акцизного складу до початку фактичної перевірки та відсутність достатніх технічних доказів, які б підтверджували конструктивний статус резервуарів як паливних баків безпосередньо в обладнанні.

Подібний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 12 березня 2024 року у справі № 160/8390/22.

У тій справі платник також доводив, що пальне надходило безпосередньо в паливні баки транспортних засобів, а відповідна територія не була акцизним складом.

Верховний Суд погодився з відмовою в задоволенні позову, оскільки матеріали справи не містили належних доказів, на підставі яких можна було встановити заявлений платником характер використання пального, зокрема первинних документів, що підтверджували його фактичне надходження безпосередньо в паливні баки.

У цій справі ТОВ «НОРД ТРЕК» також не довело належними та достатніми доказами застосовність спеціального винятку, передбаченого підпунктом «г» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 420/14724/20 не свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

У постанові від 12 березня 2024 року у справі № 160/8390/22 Верховний Суд уже зазначав, що правовідносини у справі № 420/14724/20 відрізнялися встановленими фактичними обставинами, зокрема обсягом отриманого пального та доказами його заправлення безпосередньо в паливні баки.

Не спростовують правильності висновків апеляційного суду й постанови Верховного Суду від 16 липня 2024 року у справі № 460/52841/22 та від 11 листопада 2024 року у справі № 480/14519/21.

У справі № 460/52841/22 суди встановили, що в платника були відсутні відокремлені ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального, а відповідні резервуари були невід`ємною частиною технологічного обладнання печей і ліній із виробництва порожнистого скла та з технічної точки зору не могли використовуватися як відокремлені резервуари дизельного палива.

У справі № 480/14519/21 судами було встановлено, що дві ємності по 25 000 літрів кожна були невід`ємною частиною модульної зерносушарки, не мали обладнання для відпуску пального чи перекачування його в інші ємності, а вчинення таких дій було технологічно неможливим.

Отже, у зазначених справах висновок про застосування підпункту «г» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України ґрунтувався на встановлених судами технічних обставинах, які підтверджували невід`ємність резервуарів від обладнання та неможливість їх використання як окремих ємностей.

Натомість у справі, яка переглядається, апеляційний суд таких обставин не встановив, а наявні докази оцінив як недостатні для висновку про належність спірних резервуарів до паливних баків, безпосередньо включених до обладнання.

Подібність правового регулювання не означає тотожності правових наслідків за різних установлених фактичних обставин.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і переважно зводяться до необхідності повторної оцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17 січня 2022 року № 29818280706 колегія суддів зазначає, що обов`язок обладнання резервуара рівнеміром-лічильником і реєстрації такого засобу обліку є похідним від наявності акцизного складу.

Оскільки суд апеляційної інстанції обґрунтовано встановив, що позивач був розпорядником акцизного складу, відсутність до 09 листопада 2021 року реєстрації рівнеміра-лічильника утворює склад правопорушення, передбаченого пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17 січня 2022 року № 29918280706 Верховний Суд ураховує, що товариство мало територію з резервуарами для зберігання пального, отримувало пальне в обсязі понад 1 000 куб. м протягом календарного року, однак до 10 листопада 2021 року не зареєструвало відповідний акцизний склад.

Наявність вини платника підтверджується сукупністю установлених обставин, зокрема тривалим використанням місця зберігання, отриманням ліцензії на право зберігання пального, обсягом отриманого пального, а також подальшим самостійним поданням заяви про реєстрацію акцизного складу до початку фактичної перевірки.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про правомірність застосування до позивача штрафної санкції, передбаченої пунктом 128-1.2 статті 128-1 ПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРД ТРЕК» залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова