Рішення від 07 квітня 2013 р. у справі №759/2284/13-ц — Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/2284/13-ц

пр. № 2/759/2492/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Чалої А.П.,

при секретарі - Котляр Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

3-тя особа: Святошинська районна в м.Києві державна адміністрація

про встановлення конкретного порядку користування жилим приміщенням, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та просив встановити конкретний порядок користування власністю – квартирою АДРЕСА_1 , згідно якого виділити йому в користування ізольовану кімнату житлоплощею 12,2 кв.м. у вказаній квартирі, позначену на плані квартири АДРЕСА_2 , а відповідачам виділити в користування ізольовані кімнати житлоплощею 12,2 кв.м. з лоджією, позначену на плані квартири АДРЕСА_3 і житлоплощею 17,3 кв.м. з лоджією, позначену на плані квартири АДРЕСА_4 , в цій же квартирі, а приміщення кухні, коридору, ванної кімнати, вбиральні - залишити в спільному користуванні співвласників, обґрунтовуючи позовну заяву тим, що він та відповідачі є співвласниками в рівних частках спірної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 16.06.2000р., відповідачка ОСОБА_2 є його колишньою дружиною, з якою шлюб розірвано 23.05.2000р., а ОСОБА_3 є матір*ю ОСОБА_2 . З часу розлучення із ОСОБА_2 в 2000р., він для уникнення конфліктних ситуацій в спірній квартирі не проживає. Як співвласник квартири, бажає встановити конкретний порядок користування спільною частковою власністю для впорядкування взаємовідносин з відповідачами як співвласниками спірної квартири, оскільки у випадку не визначення його 1/3 частини від спірної квартири в натурі, йому не відомо, якою саме кімнатою при його вселенні в квартиру він має користуватися. Зазначив, що кімната, яку він просить виділити йому в користування, є вільною і виділення йому цієї кімнати не призведе до порушення прав відповідачів. Просив задовольнити позов на підставі ст.ст. 183, 364, 370 ЦК України, ст.ст. 63, 104 ЖК України.

В судовому засіданні позивач і його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та на бажання позивача реалізувати своє право як співвласника спільної часткової власності на встановлення конкретного порядку користування нею.

Представник відповідачки ОСОБА_2 проти позову заперечувала з тих підстав, що позивач має ключі від спірної квартири і йому ніхто не чинить перешкоди в користуванні спірною квартирою та проживанні у кімнаті житлоплощею 12,2 кв.м., яку він просить виділити йому в користування, ця кімната фактично є вільною, а тому вважала, що відсутній предмет спору.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з*явилась, про день і час розгляду справи повідомлялась належним чином, про освідомлення її щодо судового розгляду даної цивільної справи підтвердила представник відповідачки ОСОБА_2 , особистих заперечень проти позову суду не надала, про поважність причин неявки суд не повідомила.

Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності відповідачки ОСОБА_3 на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа – Святошинська районна в м.Києві державна адміністрація явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про день і час розгляду справи повідомлялась належним чином, доказів про поважність причин неявки представника суд не повідомила.

Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності представника третьої особи на підставі матеріалів, що є в справі.

Заслухавши пояснення позивачки і її представника, представника відповідачки ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є співвласниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 16.06.2000р. (а.с. 5 – копія свідоцтва).

Як вказували сторони, зареєстрованими в цій квартирі є відповідачі.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували в шлюбі, який розірвано 23.05.2000р. (а.с. 9 – копія свідоцтва про розірвання шлюбу).

Квартира АДРЕСА_5 складається із трьох ізольованих кімнат житлоплощею 17,3 кв.м. з лоджією, 12,2 кв.м. з лоджією, 12,2 кв.м., загальною житловою площею: 41,7 кв.м. (а.с. 6-8 – копія технічного паспорту БТІ).

Таким чином, житлоплоща, яка відповідає ідеальній долі кожного із співвласників спірної квартири складає 13,9 кв.м. (41,7 : 3).

Кімната, яку позивач просить виділити собі в користування має розмір 12,2 кв.м., що на 1,7 кв.м. є менше ідеальної долі, яка припадає на долю позивача, а, також, вказана кімната не має виходу на лоджію.

Згідно частини 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У відповідності до пункту 3 ст.319 ЦК України, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні та приймаючи до уваги, що відхилення від ідеальних часток сторін у праві спільної часткової власності на спірну квартиру при встановленні такого конкретного порядку користування, про який просить позивач, є незначним і з таким відхиленням не на користь позивача, з врахуванням тих обставин, що кімната, яку просить виділити собі позивач, є вільною і виділення її позивачу не призведе до порушення прав відповідачів, у зв*язку з чим суд визнає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення представника відповідачки ОСОБА_2 проти позову з тих підстав, що між сторонами відсутній спір щодо порядку користування спірною житлоплощею і позивач має ключі та вільний доступ до спірної квартири, в даному спірному випадку правового значення не мають, оскільки діюче цивільне законодавство, зокрема ст.358 ЦК України, не визначає як умову встановлення конкретного прядку користування спільною частковою власністю існування конфлікту з даного питання між її співвласниками.

Що стосується приміщень загального користування, суд вважає за необхідне вказати про наступне.

Згідно частини 2 ст.382 ЦК України, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування … механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири … які призначені для задоволення потреб усіх власників квартир…

Тобто, приміщення кухні, коридору, ванної кімнати, вбиральні у спірній квартирі за своїм призначенням є нежитловими приміщеннями, а приміщеннями загального користування і у відповідності до вимог частини 2 ст.382 ЦК України перебувають у спільній сумісній власності усіх співвласників, що передбачає право усіх співвласників на користування цими приміщеннями.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 319, 358, 382 ЦК України, ст.150 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Встановити конкретний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , згідно якого виділити в користування ОСОБА_1 ізольовану кімнату житлоплощею 12,2 кв.м. у вказаній квартирі, позначену на плані квартири АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 виділити в користування ізольовані кімнати житлоплощею 12,2 кв.м. з лоджією, позначену на плані квартири АДРЕСА_3 і житлоплощею 17,3 кв.м. з лоджією, позначену на плані квартири АДРЕСА_4 , в цій же квартирі, а приміщення кухні, коридору, ванної кімнати, вбиральні - залишити в спільному користуванні співвласників.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з проголошення рішення, а особами, які брани участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: