Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №805/1288/17-а — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року

м. Київ

справа № 805/1288/17-а

касаційне провадження № К/990/40719/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - Управління) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2025 (суддя Олішевська В.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2025 (головуючий суддя - Блохін А.А., судді - Гаврищук Т.Г., Геращенко І.В.) у справі за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (далі - УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області) про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Управління звернулося до суду з позовом до УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області, в якому просило стягнути з УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області податковий борг у розмірі 3299170,91 грн., з яких: 3259779,91 грн. - з податку на додану вартість; 39391,00 грн. - з податку на прибуток.

В обґрунтування заявлених вимог Управління зазначило, що станом на 22.02.2017 у УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області обліковується податковий борг перед бюджетом в сумі 3299170,91 грн., який виник: на підставі податкових декларацій та уточнюючих розрахунків, зокрема: 04.02.2015 УДСО при ГУМВС України в Донецькій області подало до контролюючого органу податкову декларацію № 9079920775 з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, у якій самостійно визначило податкові зобов`язання в сумі 39221,00 грн. (граничний строк сплати 10.04.2015), проте станом на 22.02.2017 зазначена сума сплачена не була; 19.12.2015 УДСО при ГУМВС України в Донецькій області подало до контролюючого органу податкову декларацію № 9251174853 з податку на додану вартість за листопад 2015 року, якою самостійно визначило податкові зобов`язання у сумі 418129,00 грн. (граничний строк сплати 31.12.2015), проте станом на 22.02.2017 зазначена сума сплачена не була. Отже, податковий борг самостійно визначений боржником в податковій звітності (деклараціях) станом на 22.02.2017 становив 457350,00 грн. Крім того податковий борг виник на підставі податкових повідомлень рішень якими визначено суми штрафних фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, а саме: податкове повідомлення-рішення № 0000114203 від 09.12.2016, яким до платника застосовано штраф за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, у сумі 88078,03 грн.; податкове повідомлення рішення № 0000504203 від 27.12.2016, яким до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на прибуток на суму 170,00 грн.; податкове повідомлення рішення № 0000554710 від 13.01.2017, яким до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість на суму 859410,57 грн.; податкове повідомлення рішення № 0000544710 від 13.01.2017, яким до платника застосовано штраф за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1954735,98 грн. Отже, податковий борг згідно податкових повідомлень - рішень станом на 22.02.2017 становив 2822394,58 грн. Також згідно облікової картки платника податків з податку на додану вартість у відповідача обліковується пеня в розмірі 19426,33 грн. Таким чином, загальна податкового боргу складає 3299170,91 грн. Оскільки сума заборгованості відповідачем самостійно не сплачена позивач просив стягнути її в судовому порядку.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 28.04.2025, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2025, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Рішення судів мотивовані тим, що УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області з 17.11.2015 перебуває в стані припинення за рішенням власників щодо його ліквідації, ліквідація як платника податків, не пов`язана з банкрутством, а строк для заявлення кредиторами вимог - 19.01.2016, а згідно рішення Господарського суду Донецької області від 22.06.2018 у справі № 905/972/16 останнього зобов`язано включити вимоги кредитора - Офісу ВПП ДФС (правонаступником якого є Управління) у сумі 8768042,81 грн до реєстру вимог кредиторів. Вказане рішення набрало законної сили 23.07.2018, у зв`язку з чим 24.07.2018 суд видав відповідний наказ. Також, суди виходили з того, що станом на час розгляду даної справи УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області перебуває в стані припиненні і з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань не виключений, відомості про юридичних осіб-правонаступників відповідача відсутні. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1399 «Про ліквідацію підрозділів Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ» ліквідовано як юридичну особу, зокрема, УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області, що свідчить про те, що відповідач саме ліквідується, а не реорганізується, як помилково вважає позивач. Тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми статті 98 Податкового кодексу України, яка регулює порядок погашення грошових зобов`язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків та на яку посилається контролюючий орган, оскільки погашення грошових зобов`язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов`язаної з банкрутством, врегульоване положеннями статті 97 Податкового кодексу України.

Управління, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подало до суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підставою для відкриття касаційного провадження у скаржник визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах) та пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме пункти 1 та 4 частини другої статті 353 КАС України.

Зокрема, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не були враховані висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.08.2023 по справі № 808/2511/17, зокрема: «… Водночас суд зауважив про неприйнятність посилань Управління як таких на його перебування в процедурі ліквідації, у зв`язку із чим, як він вважає, до спірних правовідносин слід застосовувати положення статті 97 ПК України, адже її норми регулюють питання погашення грошових зобов`язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов`язаної з банкрутством, що в площині відносин, що склались за обставин даної справи, не є спірними…».

Також, скаржник вказує, що судами не були враховані вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 №834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» (з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1139), (далі - Постанова № 834 (зі змінами, внесеними постановою №1139)), згідно з якими: утворено як юридичні особи публічного права органи поліції охорони як територіальні органи Національної поліції (у тому числі й Управління поліції охорони в Донецькій області) та ліквідовано як юридичні особи публічного права деякі територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, а також установлено, що органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції, є правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що ліквідуються в установленому законодавством порядку. Крім того, на переконання скаржника, судами попередніх інстанцій не враховано той факт, що на виконання Постанови № 834 (зі змінами внесеними Постановою №1139), було видано наказ Міністерства внутрішніх справ України і Національної поліції України від 26.01.2016 № 51/64 «Про впорядкування діяльності органів поліції охорони» (далі - Наказ № 51/64 від 26.01.2016), яким визначено перелік органів поліції охорони, що є правонаступниками Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, та, зокрема, встановлено, що Управління поліції охорони в Донецькій області є правонаступником УДСО при ГУ МВС в Донецькій області.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.11.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення з підстав того, що: факт припинення УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області в результаті його ліквідації є встановленим у судових рішеннях, які набрали законної сили, зокрема, у справах №905/972/16 та № 805/224/18-а; наказом МВС України від 07.11.2015 № 1399 (в редакції наказу МВС України від 27.07.2018 № 643) було ліквідовано УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області як юридичну особу публічного права, вказаний наказ є чинним; наказ МВС України від 26.01.2016 № 51/64, на який посилається скаржник, є відомчим актом про впорядкування діяльності вже створених і діючих органів поліції охорони, цей наказ не є рішенням про відміну державної реєстрації ліквідації УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області, не має приписів щодо реорганізації УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області шляхом перетворення або приєднання, а також цей наказ не є рішенням уповноваженого органу про утворення юридичної особи, що має виникнути після завершення приєднання; передача державного майна зі сфери управління МВС України до сфери управління Національної поліції України не може бути пов`язаною з правонаступництвом, оскільки передане державне майно за визначенням не могло бути об`єктом корпоративний прав, реалізація яких здійснюється в порядку статті 107 Цивільного кодексу України на підставі передавального акту, що містить положення про правонаступництво щодо майна - об`єкта корпоративних прав.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.07.2026 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 22.07.2026.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи скаржника та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій установили, що УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області є юридичною особою, яка згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 17.11.2015 перебуває в стані припинення за рішенням засновників в результаті її ліквідації. Строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог - 19.01.2016. Оголошення про ліквідацію УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області було опубліковане в газеті «Урядовий кур`єр» від 26.11.2015 № 221.

Згідно позовної заяви Управління станом на 22.02.2017 УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області має податковий борг перед бюджетом в сумі 3299170,91 грн., який виник: на підставі податкових декларацій та уточнюючих розрахунків, зокрема: 04.02.2015 УДСО при ГУМВС України в Донецькій області подало до контролюючого органу податкову декларацію № 9079920775 з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, у якій самостійно визначило податкові зобов`язання в сумі 39221,00 грн. (граничний строк сплати 10.04.2015), проте станом на 22.02.2017 зазначена сума сплачена не була; 19.12.2015 УДСО при ГУМВС України в Донецькій області подало до контролюючого органу податкову декларацію № 9251174853 з податку на додану вартість за листопад 2015 року, якою самостійно визначило податкові зобов`язання у сумі 418129,00 грн. (граничний строк сплати 31.12.2015), проте станом на 22.02.2017 зазначена сума сплачена не була. Отже, податковий борг самостійно визначений боржником в податковій звітності (деклараціях) станом на 22.02.2017 становив 457350,00 грн. Крім того податковий борг виник на підставі податкових повідомлень рішень якими визначено суми штрафних фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, а саме: податкове повідомлення-рішення № 0000114203 від 09.12.2016, яким до платника застосовано штраф за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, у сумі 88078,03 грн.; податкове повідомлення рішення № 0000504203 від 27.12.2016, яким до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на прибуток на суму 170,00 грн.; податкове повідомлення рішення № 0000554710 від 13.01.2017, яким до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість на суму 859410,57 грн.; податкове повідомлення рішення № 0000544710 від 13.01.2017, яким до платника застосовано штраф за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1954735,98 грн. Отже, податковий борг згідно податкових повідомлень - рішень станом на 22.02.2017 становив 2822394,58 грн. Також згідно облікової картки платника податків з податку на додану вартість у відповідача обліковується пеня в розмірі 19426,33 грн.

Міністерство внутрішніх справ України 07.11.2015 прийняло наказ № 1399 «Про ліквідацію підрозділів Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ» (з урахуванням змін, внесених наказами від 15.02.2019№ 99, від 27.07.2018 № 643, від 30.05.2019 № 429, від 19.10.2020 № 746 в частині призначення голів ліквідаційних комісій рядку регіональних Управлінь ДСО, в тому числі і відповідача)), яким відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», статей 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, Положення про Міністерство внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878, прийняло рішення: ліквідувати як юридичну особу, зокрема, УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 08596860) (пункт 1); установити двомісячний строк з дати оприлюднення повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про ліквідацію підрозділу (установи) для заяви кредиторам претензій до нього, які подаються в письмовій формі з наданням документів, що їх підтверджують (пункт 4); Головам ліквідаційних комісій підрозділів Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ: 1) з моменту отримання цього наказу затвердити персональний склад ліквідаційної комісії; 2) повідомити про ліквідацію підрозділів відповідного державного реєстратора; подати документи, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру відповідних записів; 3) затвердити план заходів з ліквідації підрозділу (установи) та кошторис витрат, пов`язаних з роботою ліквідаційної комісії. Копії плану та кошторису надати до Департаменту поліції охорони; 4) у встановленому порядку провести інвентаризацію майна підрозділу (установи); 5) здійснити інші передбачені законодавством заходи щодо ліквідації підрозділу (установи) як юридичної особи; 6) щомісячно, до 10-го числа, інформувати Департамент поліції охорони про результати проведеної роботи з ліквідації підрозділу (установи); 7) не пізніше трьох робочих днів від дати завершення процедури ліквідації забезпечити надання державному реєстратору документів, необхідних для здійснення державної реєстрації ліквідації юридичної особи; 8) надати до МВС України документи, що підтверджують виключення підрозділу (установи) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (пункт 5); Ліквідаційній комісії Департаменту Державної служби охорони при МВС України здійснювати заходи щодо координації роботи ліквідаційних комісій підрозділів Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ (пункт 6).

Контролюючий орган 21.12.2015 звернувся до Голови ліквідаційної комісії УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області із заявою №6572/8/28-013-25 про включення до реєстру кредиторів, в якій вказав, що УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області станом на 15.12.2015 має податковий борг перед бюджетом у сумі 9088292,09грн., який складається з: податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у сумі 142084,35грн. (основний платіж 78442грн., пеня 63642,35грн.); податку на додану вартість на суму 8645912,49грн. (основний платіж 6960897,68грн., пеня 1685014,81грн.); земельного податку з юридичних осіб у сумі 2554,42грн.; орендної плати з юридичних осіб у сумі 27457,90 грн; з ЄСВ у сумі 243695,55грн.; ЄСВ з військовослужбовців у сумі 26587,38 грн.

За результатами розгляду вимоги кредитора Ліквідаційна комісія УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області прийняла рішення від 01.02.2016 №12 л/к, згідно якого вимоги контролюючого органу були задоволені в розмірі 320249,28 грн. До складу визнаної суми кредиторських вимог увійшли наступні суми: 2554,42 грн. земельний податок; 27457,90 грн. - орендна плата; 254349,61 грн. ЄСВ; 35887,35 грн. ЄСВ військовослужбовців. Згідно приписів частини першої статті 112 Цивільного кодексу України визнані вимоги в сумі 320249,28грн. включені ліквідаційною комісією УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області до третьої черги кредиторів. Також, в рішенні за результатами розгляду вимоги кредитора від 01.02.2016 №12 л/к зазначено, що ліквідаційна комісія УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області відмовляє у визнанні решти вимог та вважає ці вимоги безпідставними і протиправними.

Наслідком невизнання ліквідаційною комісією УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області частини суми кредиторських вимог контролюючого органу стало звернення останнім до Господарського суду Донецької області із позовом до Ліквідаційної комісії УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області про визнання кредиторських вимог в сумі 8768042,81 грн.

Господарський суд Донецької області рішенням від 22.06.2018 у справі № 905/972/16 позовні вимоги Офісу ВПП ДФС до Ліквідаційної комісії УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області задовольнив: обов`язав Ліквідаційну комісію УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області включити вимоги кредитора - Офісу ВПП ДФС у сумі 8768042,81 грн. до реєстру вимог кредиторів. В мотивувальній частині рішення вказано, що матеріалами справи була підтверджена саме ліквідація, а не реорганізація УДСО при ГУМВС України в Донецькій області.

За інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Господарського суду Донецької області від 22.06.2018 у справі № 905/972/16 набрало законної сили 23.07.2018, у зв`язку з чим 24.07.2018 судом був виданий відповідний наказ.

28.09.2018 було затверджено Проміжний ліквідаційного баланс УДСО при ГУ МВС України в Донецькій на 01.09.2018, відповідно до додатку до якого вимоги Офісу великих платників податків ДПС у сумі 8768,0 тис. грн. включені до третьої черги задоволення вимог кредиторів.

Також, судами було встановлено, що наказом Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України від 29.01.2016 № 50/82 «Про передачу майна, прав та обов`язків» було ухвалено: здійснити в установленому порядку безоплатну передачу всього майна, прав та обов`язків станом на 01.02.2016 зі сфери управління Міністерства внутрішніх справ України до сфери управління Національної поліції України, а саме: з балансу регіональних підрозділів ДСО при ГУМВС (УМВС) України на баланс регіональних Управлінь поліції охорони (пункт 1); уповноважити голів ліквідаційних комісій підрозділів Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затверджених наказом МВС України від 07.11.2015 № 1399, на передачі визначеного в пункті 1 цього наказу майна, прав та обов`язків, а керівників органів поліції охорони - приймання (пункт 2).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України від 01.06.2016 № 451/459 «Про затвердження актів приймання-передачі майна, прав та обов`язків» було ухвалено затвердити акти приймання-передачі майна зі сфери управління Міністерства внутрішніх справ України до сфери управління Національної поліції України, а саме: акти приймання-передачі нерухомого майна з балансу підрозділів Державної служби охорони при ГУ МВС, УМВС України на баланс органів поліції охорони (пункт 1).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України від 31.03.2017 року № 232/374 «Про передачу нерухомого майна» було ухвалено здійснити в установленому порядку безоплатну передачу нерухомого майна зі сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, а саме: з балансу регіональних підрозділів ДСО при ГУ МВС (УМВС) України до сфери управління Національної поліції на баланс регіональних управлінь поліції охорони (пункт 1).

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Разом з цим, вважаючи, що в УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області наявний податковий борг, який не увійшов до кредиторських вимог згідно заяви контролюючого органу від 21.12.2015 (за виключенням декларації з податку на прибуток № 9079920775 від 04.02.2015 в частині авансового платежу у розмірі 39221,00 грн.), який виник на підставі самостійно узгоджених платником податкових зобов`язань, а також згідно податкових повідомлень-рішень, які не оскаржувалися УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області та набули статусу узгоджених, з огляду на що контролюючим органом на вказаний податковий борг була нарахована пеня у, контролюючий орган звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить із такого.

Процедура ліквідації регулюється, зокрема, Цивільним кодексом України, законами України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про господарські товариства», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ліквідація - це одна із форм припинення юридичної особи. Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав i обов`язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов`язки припиняються.

За приписами частини першої статті 104 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ЦК України) юридична особа припиняється також в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Майнові претензії кредиторів юридичної особи, що ліквідується, задовольняються з її майна. Для виплати грошових сум кредиторів встановлена спеціальна черговість, яка визначена статтею 112 ЦК України. Так, у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом. У другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результатів його інтелектуальної, творчої діяльності. У третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів), у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

За змістом підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За приписами пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно із пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

За приписами абзацу 1 пункту 129.4 статті 129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За приписами пунктів 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

За приписами статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 110 ЦК України ліквідація юридичної особи відбувається, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Порядок здійснення розрахунків з кредиторами, зокрема, з кредиторами, вимоги яких підтверджені рішенням суду, у разі ліквідації юридичної особи за рішенням власника (власників) визначено статтями 111, 112 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 111 ЦК України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 112 ЦК України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів). Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Згідно із частиною третьою статті 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Матеріалами справи підтверджується та знайшло своє відображення в оскаржуваному судовому рішенні, що УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області з 17.11.2015 перебуває в стані припинення, а згідно рішення Господарського суду Донецької області від 22.06.2018 у справі № 905/972/16 останнього зобов`язано включити вимоги кредитора - Офісу ВПП ДФС у сумі 8768042,81 грн до реєстру вимог кредиторів.

За інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень (адміністративні справи № 808/1047/17, № 200/12532/19-а), станом на 01.09.2018 кредиторські вимоги Офісу ВПП ДФС у сумі 8768042,81 грн включено до третьої черги задоволення вимог кредиторів. Рішення Господарського суду Донецької області у справі № 905/972/16 набрало законної сили 23.07.2018, у зв`язку з чим 24.07.2018 судом був виданий відповідний наказ.

Згідно з інформацією із витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області перебуває в стані припиненні, відомості про юридичних осіб-правонаступників відповідача відсутні.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню статті 98 ПК України, яка регулює порядок погашення грошових зобов`язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків, на яку, як на підставу для задоволення позовних вимог, посилався контролюючий орган.

Погашення грошових зобов`язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов`язаної з банкрутством, врегульоване у статті 97 ПК України.

Відповідно до пункту 97.1 статті 97 ПК України у цій статті під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

Згідно із пунктом 97.2 статті 97 ПК України у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов`язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.

Тобто, положення статті 97 ПК України є спеціальними, які встановлюють особливості погашення податкового боргу у разі ліквідації платника податків, не пов`язаної з банкрутством.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що стягнення коштів з банківського рахунку, на якому акумулюються кошти підприємства, що ліквідується, призводить до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 112 ЦК України, що, в свою чергу, порушує приписи статті 97 ПК України, оскільки стягнення коштів з банківських рахунків відбувається негайно після направлення податковим органом до банківської установи платіжної вимоги, без дотримання порядку черговості задоволення кредиторських вимог.

Щодо доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 №834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» (з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1139), (далі - Постанова № 834 (зі змінами, внесеними постановою №1139)), наказу Міністерства внутрішніх справ України і Національної поліції України від 26.01.2016 № 51/64 «Про впорядкування діяльності органів поліції охорони», Верховний Суд зазначає наступне.

Положенням про Державну службу охорони при МВС України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615 «Про заходи щодо вдосконалення охорони об`єктів державної та інших форм власності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), були визначені правові засади господарської діяльності підрозділів ДСО при МВС України, відповідно до пункту 9 якого майно Державної служби охорони закріплюється за Департаментом, управліннями, відділами, підрозділами охорони на праві оперативного управління.

Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» було ухвалено: утворити як юридичні особи публічного права органи поліції охорони як територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1; ліквідувати як юридичні особи публічного права деякі територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2.

Згідно підпункту 58 пункту 3 Положення «Про Національну поліцію», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, Національна поліція виконує в межах повноважень, передбачених законом, функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери її управління.

Відповідно до частини другої статті 326 ЦК України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Згідно з положеннями Закону України «Про управління об`єктами державної власності»: об`єктом управління державної власності є майно, яке передано державним установам та організаціям (частина перша статті 3 Закону); управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб (частина перша статті1 Закону); суб`єктами управління об`єктами державної власності є міністерства та інші органи виконавчої влади - уповноважені органи управління (частина перша статті4 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1139 до постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 834 були внесені зміни, якими установлено, що органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції, є правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що ліквідуються в установленому законодавством порядку.

Між тим, обсяг правонаступництва у постанові Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1139 не визначений.

В свою чергу, на виконання постанови КМУ від 25.12.2015 № 1139 спільним наказом МВС України та Національної поліції України від 29.01.2016 № 50/82 «Про передачу майна, прав та обов`язків» було запроваджено процедуру безоплатної передачі всього майна, прав та обов`язків зі сфери управління Міністерства внутрішніх справ України до сфери управління Національної поліції України, а саме: з балансу регіональних підрозділів ДСО при ГУМВС (УМВС) України на баланс регіональних Управлінь поліції охорони, а спільним наказом МВС України та Національної поліції України від 01.03.2016 № 144/189 затверджено відповідний акт приймання-передачі.

Спільним наказом МВС України та Національної поліції України від 01.06.2016 № 451/459 «Про затвердження актів приймання-передачі майна, прав та обов`язків» було затверджено акти приймання-передачі майна зі сфери управління Міністерства внутрішніх справ України до сфери управління Національної поліції України, а саме: акти приймання-передачі нерухомого майна з балансу підрозділів Державної служби охорони при ГУ МВС, УМВС України на баланс органів поліції охорони, а спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України від 31.03.2017 № 232/374 «Про передачу нерухомого майна» було здійснено в установленому порядку безоплатну передачу нерухомого майна зі сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, а саме: з балансу регіональних підрозділів ДСО при ГУ МВС (УМВС) України до сфери управління Національної поліції на баланс регіональних управлінь поліції охорони.

З наведеного слідує висновок, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1139 та спільного наказу МВС України та Національної поліції України від 26.01.2016 № 51/64 слід застосовувати у межах спільного наказу МВС України та Національної поліції України від 29.01.2016 № 50/82 «Про передачу майна, прав та обов`язків» щодо безоплатної передачі майна зі сфери управління Міністерства внутрішніх справ України до сфери управління Національної поліції України.

На користь вказаного свідчить також спільний наказ Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України від 31.03.2017 року № 232/374 «Про передачу нерухомого майна», відповідно до якого у зв`язку зі створенням органів поліції охорони відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» (зі змінами), керуючись підпунктом «б» пункту 2, підпунктом «б» пункту 4 Положення про порядок передачі об`єктів права державної та комунальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482, Положенням про Міністерство внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878, Положенням про Національну поліцію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, з метою належного забезпечення функціонування утворених територіальних органів поліції охорони та з урахуванням погоджень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (лист від 02.03.2016 № 3213-08/6160-03), Міністерства фінансів України (лист від 13.01.2016 № 31-10020-10-5/-1107) і Фонду державного майна України (лист від 14.01.2016 № 10.24-545) було здійснено безоплатну передачу нерухомого майна зі сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, а саме: з балансу регіональних підрозділів ДСО при ГУ МВС (УМВС) України до сфери управління Національної поліції на баланс регіональних управлінь поліції охорони.

Крім того, будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували затвердження актів про передачу обов`язків (у тому числі щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів) від регіональних підрозділів ДСО при ГУ МВС (УМВС) України до регіональних управлінь поліції охорони матеріали справи не містять.

Щодо посилань скаржника на висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 22.08.2023 по справі № 808/2511/17, Верховний Суд вказує, що обставини вказаної справи не є релевантними до обставин цієї справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані судові рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2025 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова І.А. Гончарова