Рішення від 16 січня 2013 р. у справі №2608/20666/12 — Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/20666/12

пр. № 2/759/1689/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Чалої А.П.,

при секретарі - Котляр Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

КП «Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об*єкти нерухомого майна»

про визнання права власності та скасування попередньої державної реєстрації права власності

на нерухоме майно, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , КП «Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об*єкти нерухомого майна`та просила визнати за нею право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 загальною площею 427,0 кв.м. та на садовий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 в СТ «Здоров*я-2»в м.Києві і скасувати запис про державну реєстрацію права власності на цей будинок за попереднім власником – ОСОБА_3 , обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.11.2011р. вона є власником земельної ділянки АДРЕСА_3 , яка належала продавцям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі державних актів про на право власності на землю. Вона, як замовник, 05.09.2011р. уклала з відповідачем ОСОБА_6 договір будівельного підряду №05-09-2011, згідно якого відповідач зобов*язався виконати роботи з будівництва нежилої будівлі загальною площею 427,0 кв.м. по АДРЕСА_1 , а також садового будинку АДРЕСА_3 відповідно до проектно-кошторисної документації, а вона, позивачка, як замовник зобов*язалась передати підрядникові затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти об*єкти та оплатити роботи. У відповідності до Додатку №1 від 05.09.2011р. до договору будівельного підряду від 05.09.2011р., сторони дійшли згоди і затвердили склад та зміст проектно-кошторисної документації, яка по об*єкту по АДРЕСА_1 складає 900 000 грн. і по об*єкту №45 по АДРЕСА_4 в СТ «Здоров*я-2»в м.Києві – 500 000 грн. 01.02.2012р. між ними був підписаний акт виконаних робіт, згідно якого вони дійшли згоди про те, що хоча підрядник і не в повному обсязі виконав умови договору будівельного підряду №05-09-2011 від 05.09.2011р., але оскільки вартість будівельних матеріалів зросла і подальше проведення будівництва нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 є економічно недоцільним, то вони не вважають себе більше зв*язаними умовами вказаного вище договору будівельного підряду і вважають, що підрядник належним чином виконав роботи з будівництва садового будинку АДРЕСА_3 , позивачка як замовник стверджує, що прийняла виконані роботи і претензій щодо їх кількості та якості не має. Але, в серпні 2012р. вона отримала від відповідача лист-вимогу від 15.08.2012р., в якому вказано про те, що позивачка не здійснила оплату робіт відповідача згідно умов договору будівельного підряду №05-09-2011 від 05.09.2011р. в сумі 1 400 000 грн. і у разі не проведення їх оплати, відповідно до пункту 2.4. зазначеного вище договору будівельного підряду, до нього, відповідача, переходить право власності на об*єкти: нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 загальною площею 427,0 кв.м. і на садовий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_5 , чим фактично не визнає і порушує її право власності на спірне нерухоме майно. Крім цього, право власності на збудований відповідачем садовий будинок відповідно до відомостей БТІ продовжує бути зареєстрованим за попереднім власником – ОСОБА_3 , що, також, чинить їй перешкоди як власнику земельної ділянки і нерухомого майна на ній. Просила задовольнити позов на підставі ст.ст. 15, 16, 316, 317, 320, 321, 328, 375, 386, 392, 876 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та на порушення права власності позивачки.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з*явився, про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду заяву, в якій просить слухати справу у його відсутність (а.с. 35 –заява).

Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності відповідача на підставі матеріалів, що є в справі в порядку заочного розгляду справи згідно частини 4 ст.169 ЦПК України.

КП «Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об*єкти нерухомого майна`явку свого представника в судове засідання не забезпечило, просить розглядати справу у його відсутності, про що направило лист, де, також, вказано, що згідно відомостей БТІ право власності по АДРЕСА_4 , ділянка НОМЕР_1 в СТ «Здоров*я-2»зареєстровано за попереднім власником – ОСОБА_3 (а.с. 29-30 –лист).

Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності представника третьої особи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень...

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.11.2011р. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки АДРЕСА_6 в СТ «Здоров*я-2»(а.с. 15-17 –копія договору), що внесений до Державного реєстру правочинів (а.с. 18 –копія витягу з Держаного реєстру), яка належала продавцям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі державних актів про на право власності на землю (а.с. 19, 20 –копії актів).

ОСОБА_1 , як замовник, 05.09.2011р. уклала з відповідачем ОСОБА_6 договір будівельного підряду №05-09-2011, згідно якого відповідач зобов*язався виконати роботи з будівництва нежилої будівлі загальною площею 427,0 кв.м. по АДРЕСА_1 , а також садового будинку АДРЕСА_3 відповідно до проектно-кошторисної документації, а вона, позивачка, як замовник зобов*язалась передати підрядникові затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти об*єкти та оплатити роботи (а.с. 6-10 –копія договору).

У відповідності до Додатку №1 від 05.09.2011р. до договору будівельного підряду від 05.09.2011р., сторони дійшли згоди і затвердили склад та зміст проектно-кошторисної документації, яка по об*єкту по АДРЕСА_1 складає 900 000 грн. і по об*єкту №45 по АДРЕСА_4 в СТ «Здоров*я-2»в м.Києві –500 000 грн. (а.с. 11 –копія додатку до договору).

01.02.2012р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був підписаний акт виконаних робіт, згідно якого вони дійшли згоди про те, що хоча підрядник і не в повному обсязі виконав умови договору будівельного підряду №05-09-2011 від 05.09.2011р., оскільки вартість будівельних матеріалів зросла і подальше проведення будівництва нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 є економічно недоцільним, то вони не вважають себе більше зв*язаними умовами вказаного вище договору будівельного підряду і вважають, що підрядник належним чином виконав роботи з будівництва садового будинку АДРЕСА_6 в СТ «Здоров*я-2»в м.Києві, позивачка як замовник стверджує, що прийняла виконані роботи і претензій щодо їх кількості та якості не має (а.с. 12 –копія акту).

Виконання в частині відповідачем умов договору будівельного підряду підтверджується технічним паспортом на спірний садовий будинок (а.с. 21-26 –копія технічного паспорту з експлікацією).

Але, в серпні 2012р. ОСОБА_1 отримала від відповідача лист-вимогу від 15.08.2012р., в якому вказано про те, що позивачка не здійснила оплату робіт відповідача згідно умов договору будівельного підряду №05-09-2011 від 05.09.2011р. в сумі 1 400 000 грн. і у разі не проведення їх оплати, відповідно до пункту 2.4. зазначеного вище договору будівельного підряду, до нього, відповідача, переходить право власності на об*єкти: нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 загальною площею 427,0 кв.м., на садовий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 в СТ «Здоров*я-2»в м.Києві (а.с. 13-14 –копія листа-вимоги), чим фактично не визнає і порушує її право власності на спірне нерухоме майно.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з наступного.

Частина 1 ст. 331 ЦК України встановлює, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Згідно частини 2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Частина 1 ст. 328 ЦК України зазначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

В частині 1 ст.375 ЦК України вказано, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй земельній ділянці іншим особам.

А в частині 2 цієї ж норми права зазначено про те, що власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Згідно ст.876 ЦК України, власником об*єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

У відповідності до 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 392 ЦК України визначає, що власник майна може пред*явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою...

Згідно частини 2 ст.386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні в частині позовних вимог про визнання права власності за позивачкою на садовий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_5 в їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також у їх достатності і взаємному зв*язку, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні дані позовні вимоги є доведеними і такими, що підлягають задоволенню, оскільки позивачка реалізувала своє повноваження як власника на будівництво садового будинку на належній їй на праві власності земельній ділянці, відведеній для цієї мети.

Щодо позовних вимог про скасування запису про державну реєстрацію права власності на садовий будинок АДРЕСА_3 за попереднім власником – ОСОБА_3 , суд приходить до наступного.

У відповідності до частини 1 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В даному випадку, право власності на нерухоме майно - садовий будинок АДРЕСА_6 в СТ «Здоров*я-2»в м.Києві визнано за позивачкою, але відповідно до даних БТІ, право власності на це майно залишається зареєстрованим за попереднім власником – ОСОБА_3 , що перешкоджає позивачці як власнику нерухомого майна здійснити державну реєстрацію свого права, у зв*язку з чим ці перешкоди підлягають усуненню судом, а позовній вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що суду не надано доказів про будівництво нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 загальною площею 427,0 кв.м., а також доказів про належність позивачці відповідної земельної ділянки на певній правовій підставі, суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог відмовити як не доведених.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 182, 316, 317, 320, 321, 328, 375, 386, 391, 392, 876 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 169 ч.4, 212-215, 223-228 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , що зареєстрована в АДРЕСА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на садовий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_5 .

Запис про державну реєстрацію права власності на садовий будинок АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 –скасувати.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими учасниками процесу до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення рішення суду –протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя: