Рішення від 23 грудня 2012 р. у справі №2608/9777/12 — Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/9777/12

пр. № 2/2608/4919/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -Коваль О.А.

при секретарі -Лазаренко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Арселен`про визнання недійсним договору поруки,

ВИРІШИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до ТОВ «Євро Лізинг», ОСОБА_2 , ТОВ «Арселен`про визнання недійсним договору поруки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 06.02.2009 року, в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Арселен» за договором фінансового лізингу № 639 від 27.12.2007 року, між ТОВ «Євро Лізинг», ТОВ «Арселен`та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 639/П/001, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язується перед ТОВ «Євро Лізинг`в другу чергу відповідати за виконання ТОВ «Арселен`умов договору фінансового лізингу в тому ж обсязі, що і ТОВ «Арселен». Оскільки позивачка та ОСОБА_2 з 1995 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, останній не мав право укладати вказаний договір поруки без її згоди.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник ТОВ «Євро Лізинг`у судовому засіданні проти позову заперечував, суду пояснив, що статті сімейного кодексу у даному випадку не можуть застосовуватись, оскільки оспорюваний правочин є договором поруки, а не розпорядженням майном. Для укладення договору поруки письмова згода другого з подружжя не потрібна.

ОСОБА_2 та ТОВ «Арселен`у судове засідання не з`явились, свого представника не направили, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, а тому суд вважає за можливе слухати справу у їх відсутність за наявними у справі доказами.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача-1, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

06.02.2009 року було укладено договір поруки № 639/П/001 між ТОВ «Євро Лізинг», ТОВ «Арселен`та ОСОБА_2, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язується перед ТОВ «Євро Лізинг» в другу чергу відповідати за виконання ТОВ «Арселен`всіх його фінансових зобов`язань перед ТОВ «Євро Лізинг», що виникають із договору фінансового лізингу № 639 від 27.12.2007 року.

Вказаний договір поруки був укладений сторонами під час шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 -З, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов`язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов`язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов`язання (як правило, грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов`язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а відтак суд вважає неможливим застосувати ст. 65 СК України до даних правовідносин, згідно з якою згода подружжя вимагається у разі розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також слід зазначити, що договір поруки укладається у простій письмовій формі, не потребує нотаріального посвідчення, а отже, норма статті 65 СК України не може застосовуватися до даних правовідносин.

Оцінюючи надані докази в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 31, 215, 553 ЦК України, ст.65 Сімейного кодексу України ст. ст.10, 11, 16, 57, 60, 88, 169, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізінг», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Арселен`про визнання недійсним договору поруки залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення через Святошинський районний суд м. Києва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.