Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №927/213/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 927/213/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву фізичної особи-підприємця Нікітенка Володимира Володимировича

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 927/213/25

за позовом фізичної особи-підприємця Нікітенка Володимира Володимировича

до Киїнської сільської ради

про визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Нікітенко Володимир Володимирович звернувся до господарського суду з позовом до Киїнської сільської ради, в якому просив суд визнати недійсним правочин щодо одностороннього розірвання Договору на надання послуг з поводження з побутовими відходами на певній території населеного пункту від 17.12.2021, укладеного між Киїнською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області та Фізичною особою-підприємцем Нікітенко Володимиром Володимировичем, вчинений Киїнською сільською радою відповідно до листа №02-09/1520 від 28.11.2024.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 28.07.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 у справі №927/213/25, позов задоволено повністю.

Киїнська сільська рада, не погоджуючись з судовими рішеннями, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила рішення господарського суду Чернігівської області від 28.07.2025 у справі № 927/213/25 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви та закрити провадження у справі за відсутності предмета спору.

Позивач ФОП Нікітенко Володимир Володимирович у відзиві на касаційну скаргу просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн

Постановою Верховного Суду від 28.05.2026 у справі №927/213/25 касаційну скаргу Киїнської сільської ради залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 та рішення господарського суду Чернігівської області від 28.07.2025 у справі №927/213/25 залишено без змін.

ФОП Нікітенко Володимир Володимирович звернувся до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №927/213/25, в якій просив прийняти додаткову постанову щодо розподілу судових витрат у справі, якою стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн понесених ним у суді касаційної інстанції.

Верховний Суд ухвалою від 01.07.2026 витребував справу з господарських судів попередніх інстанцій та ухвалою від 16.07.2026 призначив до розгляду заяву ФОП Нікітенка Володимира Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі №927/213/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву ФОП Нікітенка Володимира Володимировича, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового її задоволення з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У частині 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (частина 4 статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ФОП Нікітенко Володимир Володимирович у відзиві на касаційну скаргу навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести позивач у зв?язку з розглядом справи Верховним Судом, що становить 20000 грн. та просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.

Також до відзиву було надано копії Договору про надання правничої допомоги №05-04/26 від 15 квітня 2025р.; Ордер на надання правничої допомоги у Верховному Суді; Платіжна інструкція №56 від 15.04.2026 про сплату 20000 грн згідно з договором про надання правничої допомоги №05-04/26 від 15 квітня 2025 року.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правничої допомоги №05-04/26 від 15 квітня 2025 року, укладеним між адвокатом Савицьким І.О. (далі - адвокат) та ФОП Нікітенко В.В. (далі - клієнт), клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу, а саме складання, подання відзиву на касаційну скаргу на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2025 у справі та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 №927/213/25 та участь у судових засіданнях при розгляді цієї справи в Касаційному господарському суді Верховного Суду.

Визначений цим договором об`єм правничої допомоги може бути змінений (збільшений/зменшений) виключно за згодою сторін, шляхом укладення додаткової письмової угоди (пункт 1.2. Договору).

У пункті 3.1. Договору сторони погодили вартість послуг (гонорару) адвоката за надання правничої допомоги - 20 000,00 грн. Розрахунок з адвокатом здійснюється шляхом внесення клієнтом грошових коштів на розрахунковий рахунок адвоката протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання договору. В разі невнесення гонорару або його частини у визначену дату адвокат має право розірвання договору в односторонньому порядку без будь-якого повідомлення клієнта.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до закінчення судового провадження в Касаційному господарському суді Верховного Суду в справі №927/213/25 (пункт 4.1. Договору).

Згідно з наданим розрахунком суми судових витрат витрати 20 000,00 грн складаються з:

10 000,00 грн - складання та направлення до суду відзиву на касаційну скаргу (6 годин);

10 000,00 грн - представництво інтересів у суді касаційної інстанції - без обмеження по кількості засідань.

Матеріалами справи підтверджується складання адвокатом Савицьким І.О. відзиву на касаційну скаргу та участь у судовому засіданні у Верховному Суді 28.05.2026, чим підтверджується факт понесення витрат на професійну правничу допомогу у Верховному Суді.

Оцінюючи надані позивачем на підтвердження понесених витрат документи, Верховний Суд зазначає, що вони не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в додаткових постановах Верховного Суду від 01.12.2025 від №911/918/25, від 13.02.2026 у справі №911/1065/24 тощо).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Верховний Суд не вбачає підстав для покладення на відповідача повністю витрат позивача на оплату виконаних його адвокатом робіт. Адвокат Савицький І.О. надавав позивачу правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій, був обізнаний з усіма деталями справи та з правовими питаннями. Заперечення позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу відповідача, зводяться до викладення власної позиції у справі та здебільшого дублюють доводи, які були ним викладені у відзиві на апеляційну скаргу у цій справі.

З огляду на викладене, та враховуючи що спір у цій справі не є складним, не містить виключної правової проблеми, не вимагає аналізу значної кількості нормативно-правових актів, заявлений позивачем до стягнення з відповідача в порядку розподілу витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції розмір правничої допомоги у сумі 20000 грн не відповідає критеріям співмірності (є неспівмірним зі складністю справи та обсягом і складністю виконаних адвокатом робіт), обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, розумності розміру адвокатських витрат.

Верховний Суд вважає частково обґрунтованою вимогу позивача про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи. Однак, враховуючи критерії співмірності, Верховний Суд вважає, що відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції має бути здійснено в розмірі 10 000,00 грн, що відповідатиме критерію пропорційності, розумності та справедливості.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Фізичної особи-підприємця Нікітенка Володимира Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі № 927/213/25 щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу у Верховному Суді задовольнити частково.

Стягнути з Киїнської сільської ради (вул. Перемоги, буд. 30, с. Киїнка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15505, код ЄДРПОУ 04412202) на користь Фізичної особи-підприємця Нікітенко Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

В решті заяви Фізичної особи-підприємця Нікітенка Володимира Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі № 927/213/25 відмовити.

Видачу відповідного наказу у справі №927/213/25 доручити Господарському суду Чернігівської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

О. А. Кролевець