Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №910/7211/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/7211/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 (головуюча суддя Ходаківська І. П., судді Демидова А. М., Євсіков О. О.)

у справі № 910/7211/25

за позовом Виконавчого комітету Вінницької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецприлад»

про розірвання договору та стягнення коштів,

(у судовому засіданні взяли участь: представник позивача - Олексюк Т. С., представник відповідача - Бабіч В. О.)

ВСТУП

1. Виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецприлад» як постачальник порушило істотні умови договору, не здійснивши поставку товару в обсязі та строки, встановлені цим договором.

2. Суди вирішили спір по-різному. Так, суд першої інстанції позов задовольнив, вважаючи доведеними позовні вимоги.

3. Суд апеляційної інстанції, навпаки, вважав недоведеними у спірних правовідносинах обставин істотного порушення відповідачем умов договору, оскільки позивачем не надано доказів виконання зустрічного обов`язку (подання заявки/заявок на постачання товару), які б зумовлювали можливість виконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару.

4. У цій справі перед Верховним Судом постало питання, чи є заявка на поставку товару обов`язковою умовою виникнення у сторін обов`язків з поставки та прийняття визначеного у договорі товару в обумовленій договором кількості і окремо обумовлений в цьому ж договорі строк.

5. За результатом розгляду касаційної скарги позивача, Верховний Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на викладене у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав заявленого позову

6. Виконавчий комітет Вінницької міської ради (далі - позивач, скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецприлад» (далі - відповідач, ТОВ «Спецприлад») про розірвання договору поставки та стягнення пені і штрафу за порушення строків поставки товару.

7. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між виконкомом Вінницької міської ради як замовником та ТОВ «Спецприлад» як постачальником укладено договір, за яким постачальник зобов`язувався поставити товар до 15.04.2025. Станом на дату звернення з цим позовом до суду товар не поставлено. У зв`язку з цим позивачу завдано істотної шкоди. Отже підставою для розірвання договору поставки та стягнення неустойки є істотне порушення умов цього договору.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень, ухвалених у цій справі

8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір поставки, укладений між виконавчим комітетом Вінницької міської ради та ТОВ «Спецприлад». Стягнуто з ТОВ «Спецприлад» на користь виконавчого комітету Вінницької міської ради пеню і штраф.

9. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки відповідач у встановлений договором строк поставку товару не здійснив, позивачем правомірно нараховано пеню та штраф.

10. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо наявності істотного порушення відповідачем договору поставки.

11. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2025 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ «Спецприлад» на користь виконавчого комітету Вінницької міської ради пені та штрафу. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2025 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

12. Апеляційний господарський суд залишив рішення суду першої інстанції без змін в частині вимог про розірвання договору, але з мотивів, викладених у цій постанові.

13. Постанова апеляційного господарського суд арґументована тим, що позивач не довів наявності у спірних правовідносинах обставин істотного порушення відповідачем умов договору, оскільки не надав доказів виконання ним зустрічного обов`язку (подання заявки/заявок на постачання товару), які б зумовлювали можливість виконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару.

14. Не погодившись з висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважав, що підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій за невиконання умов договору відсутні, оскільки відповідач не порушував зобов`язання за договором, так як відповідного зобов`язання у відповідача не виникло.

15. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважала, що зупинення виробництва обумовленого договором товару та його відсутність на складах виробника унеможливлює виконання відповідачем зобов`язання за цим договором і є обставиною, яку обидві сторони (у тому числі, і замовник за договором) не могли передбачити при укладенні договору. Разом з тим, істотні умови цього договору про закупівлю (зокрема, предмет договору (номенклатура, асортимент) не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі (пункт 11.5 договору). За таких обставин, апеляційний господарський суд вважав за можливе залишити рішення суду першої інстанції без змін в частині вимог про розірвання договору, але з мотивів, викладених у своїй постанові.

Касаційна скарга

16. Не погодившись у повній мірі із ухваленими у цій справі судовими рішеннями, виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026, рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

17. У поданій касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

18. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, що відсутність чітких критеріїв щодо правової природи та форми заявок на поставку (у випадках, коли договором не визначено вимог до їх змісту, підписання чи каналів зв`язку) створює критичні ризики для національних інтересів.

19. Крім того, в касаційній скарзі скаржник зазначає про недослідження судом апеляційної інстанцій в повній міри доказів на підтвердження повідомлення відповідача про необхідність виконання умов договору поставки в строки, визначені договором. Скаржник зауважує, що умови Договору не містять вимоги щодо виключно письмової форми заявки про поставку товару, а також не визначають конкретного засобу зв`язку (пошта, факс тощо). Договором не передбачено вимог до змісту таких заявок, порядку їх підписання, крім того сторонами не узгоджувався примірник заявки про поставку товару.

20. Щодо посилання суду апеляційної інстанції та відповідача на те, що відповідно до пункту 5.1 Договору поставка товару здійснюється згідно із заявками у строк, що не перевищує 5 робочих днів з моменту отримання заявки постачальником, то скаржник зазначає, що неодноразово звертався до постачальника (в телефонному режимі) із заявками про поставку товару, що у розумінні статті 205 Цивільного кодексу України повністю відповідає як буквальному змісту Договору, так і звичаям ділового обороту.

21. З посиланням на правові висновки Верховного Суду щодо добросовісності (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц), скаржник зазначає, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Спірний договір був укладений за результатами проведення публічної закупівлі в системі Prozorro, дані які є відкритими. Тобто, згідно з процедурою закупівлі відповідачу було достеменно відомо щодо можливості застосування штрафних санкцій (пені) у разі відмови від виконання договору.

Позиція інших учасників справи

22. У межах встановленого Верховним Судом строку ТОВ «Спецприлад» подало відзив на касаційну скаргу виконавчого комітету Вінницької міської ради, у якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, наполягаючи на відповідності висновків суду апеляційної інстанції встановленим обставинам справи та правовому підґрунтю спірних правовідносин.

23. Суд не бере до уваги аргументи скаржника у відповіді на відзив, які по суті є доповненням до касаційної скарги у розумінні статті 298 ГПК України (доповненням доводів та підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справ), з огляду на подання цієї відповіді 03.06.2026, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження (стаття 288 та частина перша статті 298 ГПК України), що сплив 02.05.2026, без клопотання про поновлення строку для вчинення цієї процесуальної дії.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

24. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги Виконавчого комітету Вінницької міської ради наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що подана у цій справі касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

26. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

27. За змістом статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

28. Як вбачається з предмету та підстав позову у цій справі спірні правовідносини виникли між сторонами з укладеного між ними договору поставки.

29. Згідно з частинами першою та другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

30. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

31. Згідно з частиною першою статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

32. Відповідно до частини першої статті 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

33. За змістом частини першої статті 662 та статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

34. Отже, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору продавець бере на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі. Такі висновки щодо застосування статей 509, 525, 526 655, 663, 712 ЦК України викладені у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 905/2187/13.

35. Суди попередніх інстанцій встановили, що у пункті 5.1, підпункті 6.3.1 договору сторони у цій справі погодили порядок поставки товару, зокрема, строк поставки до 15.04.2025. Поставка Товару здійснюється згідно заявок у строк, що не перевищує 5 робочих днів з моменту отримання заявки Учасником (Постачальником). Постачальник зобов`язаний поставити Товар у строк, встановлений цим договором.

36. З огляду на наведені норми закону Верховний Суд зазначає про те, що укладений між сторонами у цій справі за взаємною згодою договір поставки товарів є підставою виникнення у його сторін взаємних прав та обов`язків, зокрема обов`язку Постачальника (відповідача) поставити та обов`язку Покупця (позивача) прийняти визначений у договорі товар в обумовленій договором кількості.

37. У контексті цього спору, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію щодо правової природи передбаченого договором поставки (купівлі-продажу) замовлення (рознарядки / заявки) покупця на поставку товару (партії товару), викладену у постанові Верховного Суду від 08.05.2025 у справі № 910/1694/24, яка була підтримана Верховним Судом у постанові від 19.02.2026 у справі № 914/483/25.

38. Так Верховний Суд у наведених постановах зазначив, що саме укладений між сторонами договір, а не передбачені договором заявки на поставку товару, є підставою виникнення у сторін вказаних обов`язків з поставки та прийняття визначеного у договорі товару в обумовленій договором кількості.

39. При цьому, Верховний Суд у постанові від 19.02.2026 у справі №914/483/25 зазначив про те, що передбачені договором письмові заявки покупця за своєю суттю є лише підставою для здійснення постачальником поставки товару у певній кількості і у зручний покупцю термін в межах дії строку договору, фактично є правом покупця, яке він міг реалізувати в межах строку дії договору з метою виконання свого передбаченого договором обов`язку з прийняття товару. Передбачена договором заявка на поставку товару не є за своєю суттю замовленням товару, оскільки таким замовленням є фактично сам договір.

40. Ненадання Покупцем Постачальнику заявок на поставку товару не припиняє ні обов`язку Постачальника поставити обумовлений договором товар, ні обов`язку Покупця прийняти такий товар.

41. Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.03.2026 у справі № 910/8181/24 виснувала, що надаючи заявки на товар за умовами дослідженого судами договору та специфікації, покупець не визначає кількість, обсяг чи асортимент товару, що підлягає поставці (бо це є у договорі), а реалізує надані йому договором правомочності визначити строк поставки та обсяг партії товару та вчиняє дії необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару від продавця.

42. Однак, суд апеляційної інстанції в порушення частини четвертої статті 236 ГПК України не врахував цих висновків Верховного Суду.

43. Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися і висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.11.2019 у справі № 910/1144/19 про те, що передбачене договором замовлення покупця на поставку товару (парті товару) стосується безпосередньо визначення кількості одиниці товару в конкретній партії товару та строку її (партії) поставки, проте в межах строку договору.

44. Разом з цим, як вбачається з оскаржуваного судового рішення, апеляційний господарський суд, не врахував положення пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України у сукупності з положеннями статей 712, 656, 662, 663 та 669, цього кодексу, з огляду на що дійшов помилкового висновку, який суперечить актуальній правовій позиції Верховного Суду щодо правової природи передбаченого договором поставки (купівлі-продажу) замовлення (рознарядки / заявки) покупця на поставку товару (партії товару) (див. пункти 37-41 цієї постанови), про не виникнення у відповідача обов`язку з поставки товару, а отже і відсутність у спірних правовідносинах обставин істотного порушення відповідачем умов договору, оскільки позивач не надав доказів виконання ним зустрічного обов`язку (подання заявки/заявок на постачання товару).

45. Відтак, місцевий господарський суд, проаналізувавши умови укладеного між сторонами у цій справі договору про поставку, дійшов правильного висновку про те, що оскільки відповідач у встановлений договором строк до 15.04.2025, поставку товару не здійснив, відповідно не виконав зобов`язання за цим договором, що свідчить про наявність у спірних правовідносинах обставин істотного порушення відповідачем умов договору , та як наслідок правомірного застосування до відповідача штрафних санкцій згідно з пунктом 7.2 договору.

46. Крім того, Верховний Суд, звертається до правової позиції Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, в якій зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застосований у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, на які акцентує увагу скаржник.

47. Вказані вище висновки є загальними і можуть застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, тому посилання скаржника на постанови Верховного Суду, у яких наведено подібні висновки щодо принципу venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), є релевантним до спірних правовідносин.

48. Ураховуючи наведене, Суд погоджується з доводами скаржника про помилковість висновків апеляційного господарського суду, невиконання постачальником зобов`язання щодо поставки товару суперечить принципу добросовісності у виконанні договору, закріпленому у положеннях Цивільного кодексу України, та порушує права покупця, який розраховував на належне виконання договору в обсязі, погодженому за наслідками тендеру. Зазначене концептуально узгоджується з викладеним у постанові Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 914/483/25.

49. Разом з тим, зважаючи, що наведені висновки постанов Верховного Суду від 08.05.2025 у справі № 910/1694/24, від 19.02.2026 у справі №914/483/25, від 20.03.2026 у справі № 910/8181/24 свідчать, що наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування наведених скаржником правових норм, зокрема, щодо правової природи передбаченого договором поставки (купівлі-продажу) замовлення (рознарядки / заявки) покупця на поставку товару (партії товару) колегія суддів не вбачає необхідності додаткового формування висновку щодо застосування до спірних правовідносин вказаних скаржником норм.

50. Отже, доводи касаційної скарги знайшли часткове підтвердження, з міркувань, викладених вище у цій постанові, внаслідок чого, враховуючи, що апеляційним судом було залишено рішення суду першої інстанції без змін в частині вимог про розірвання договору, але зі змінених мотивів, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню повністю, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.

51. Зважаючи на наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд не вбачає за необхідне надавати детальну відповідь на кожен аргумент касаційної скарги відповідача.

52. У зв`язку із наведеним вище, Суд враховує доводи відзиву відповідача в тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові та з положеннями законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

54. За змістом статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

55. З урахуванням вищевикладеного у цій постанові, з урахуванням зазначеного в пункті 7 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Розподіл судових витрат

56. Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі № 910/7211/25 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 - залишити в силі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецприлад» (код ЄДРПОУ 45301675) на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ 03084813) 37 272,10 грн судового збору за подання касаційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил