Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №910/3198/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/3198/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026

у справі № 910/3198/25

за позовом Приватного підприємства фірма "Абсолют-Холдінг"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про скасування наказу, визнання права та зобов`язання вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі № 910/3198/25 позов задоволено частково. Скасовано наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву №1024 від 29.09.2023 «Про прийняття рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації - окремого майна - нежитлового будинку корпусу №2, загальною площею 5927 кв.м. Визнано за Приватним підприємством фірма «Абсолют-Холдінг» право на приватизацію шляхом викупу об`єкта приватизації - нежитлового будинку корпусу №2 площею 5927 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 1. Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву прийняти рішення про приватизацію шляхом викупу Приватним підприємством фірма «Абсолют-Холдінг» державного майна - нежитлового будинку корпус №2 площею 5927 кв.м., який розташований за адресою: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, 26.12.2025 через підсистему «Електронний суд» Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі №910/3198/25 залишено без руху. Надано Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 10 900 грн 80 коп.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про продовження строку усунення недоліків задоволено частково. Продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 у справі №910/3198/25, строком на десять днів з дня винесення даної ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі №910/3198/25 відмовлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі №910/3198/25. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі №910/3198/25 залишено без руху. Надано Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву строк п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 10 900 грн 80 коп.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі №910/3198/25 та додані до неї матеріали повернуто скаржнику у зв`язку з не усуненням недоліків скаржником.

02.04.2026 через підсистему «Електронний суд» Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву вдруге звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі №910/3198/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У апеляційній скарзі також було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що перший раз Регіональним відділенням було подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у даній справі без порушення процесуального строку через підсистему «Електронний суд» 27.11.2025, але, як було з`ясовано пізніше, апеляційну скаргу було помилково подано через Господарський суд міста Києва, що призвело до відмови у реєстрації документа. У подальшому відсутність світла через стабілізаційні та екстрені графіки відключення не дозволило своєчасно з`ясувати обставину відмови в реєстрації апеляційної скарги, що також призвело до порушення строку на апеляційне оскарження. Також Регіональне відділення просило суд прийняти до уваги факт, що з 10.11.2025 по 25.12.2025 у місті Києві пролунало більш 40 повітряних тривог. Ці обставини не сприяли нормальній роботі, призвели до технічних помилок та порушень процесуальних строків.

Згодом апеляційну скаргу Регіональним відділенням було подано 26.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду, але без сплати судового збору у зв`язку із напруженням наприкінці бюджетного року та скороченим графіком роботи Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві. Регіональне відділення не мало можливості сплатити судовий збір у визначений судом строк у зв`язку із обмеженим обсягом надходжень на початку фінансового року, та 12.01.2026 було подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків. Ухвалою суду від 19.01.2026 клопотання Регіонального відділення частково задоволено, продовжено строк на усунення недоліків строком на десять днів з дня отримання ухвали. Регіональне відділення з метою усунення недоліків апеляційної скарги та виконання вимог ухвали суду від 19.01.2026 прагнуло сплатити судовий збір, але станом на 29.01.2026 відповідно до листів-повідомлень Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві від 14.01.2026 №07-08.2-06/669 та від 27.01.2026 №07-08.2-06/1261 у зв`язку із поданням заяв стягувачів у справі №910/5746/25, №910/5792/25 та №910/18810/23 операції по рахункам Регіонального відділення з бюджетними коштами за всіма рахунками, кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету та економічної класифікації видатків бюджету, крім платежів, визначених пунктом 25 Порядку №845, було зупинено Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві до повного погашення сум стягувачам на невизначений строк. 03.02.2026 у зв`язку із ситуацією з рахунками скаржником було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до розгляду апеляційної скарги по суті. Ухвалою суду від 18.02.2026 у задоволенні клопотання відмовлено та надано п`ять днів на усунення недоліків з дня отримання ухвали. Ухвалу суду від 18.02.2026 Регіональним відділенням отримано 19.02.2026 о 19.45 год, про що свідчать відомості карти руху документа. Строк усунення недоліків спливав 24.02.2026. Станом на 24.02.2026 Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві видаткові операції Регіонального відділення було ще зупинено до повного погашення сум стягувачам, про що свідчить лист №07-08.2-06/3067 від 10.03.2026 Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві. Отже, лише 10.03.2026 Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві видаткові операції Регіонального відділення було розблоковано.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі №910/3198/25 залишено без руху, роз`яснено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції відповідну заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо існують інші підстави для поновлення строку та сплатити судовий збір у розмірі 10 900,80 грн, попереджено Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, що якщо відповідну заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції визнав наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, оскільки вони зводилися до доводів, які стосувалися питань ефективності внутрішньої організації роботи підприємства й до зазначеного клопотання не додано жодних доказів на підтвердження тих обставин, на які, як на причини пропуску встановленого строку, посилався скаржник. При цьому, як зазначав сам скаржник у клопотанні, 10.03.2026 Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві видаткові операції Регіонального відділення було розблоковано, проте апелянтом у строк до 16.03.2026 не було усунуто недоліків апеляційної скарги стосовно сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі №910/3198/25, у зв`язку з чим 16.03.2026 зазначену апеляційну скаргу було повернуто.

30.04.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого додана платіжна інструкція №280 від 29.04.2026 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 10 900,80 грн, а також клопотання про поновлення строку, встановленого для подання апеляційної скарги.

Зазначене клопотання мотивоване існуванням обставин, що унеможливили вчинення Регіональним відділенням ФДМУ дій щодо своєчасного подання апеляційної скарги та дотримання процесуального строку на апеляційне оскарження. Так, скаржник зазначав, що Регіональне відділення підпорядковується ФДМУ та фінансується останнім. 09.02.2026 Регіональне відділення листом від 09.02.2026 №930-10-381 зверталось до ФДМУ про виділення додаткових коштів, у тому числі для сплати судового збору у розмірі 10 900,80 грн за подання апеляційної скарги на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026. Але за рішенням ФДМУ додаткові кошти не надійшли, що спричинило порушення з боку РВ ФДМУ виконання ухвали суду від 19.01.2026 та несплату у строк, визначений судом, судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду в даній справі.

Оцінивши наведені відповідачем у заяві про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, поданій на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026, причини пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції визнав їх неповажними та ухвалою від 05.05.2026 (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Мальченко А.О., Тищенко А.І.) відмовив Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву у відкритті апеляційного провадження на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі №910/3198/25 та повернув апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі №910/3198/25 із доданими до скарги матеріалами.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанції статей 119, 256 та 261 ГПК України. За доводами скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно не визнав поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які полягали в об`єктивно непереборних обставинах - зупиненні видаткових операцій по рахунках державного органу органами Державної казначейської служби України.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2026 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 10.07.2026.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 10.07.2026 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену ухвалу апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Питання поважності причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи і належних доказів поважності пропуску процесуального строку на оскарження.

Приписами ст. 42 ГПК України встановлено обов`язок учасників справи виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини другої цієї статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Наведеними положеннями ГПК України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Учасники справи мають право оскаржити судові рішення у встановлений кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги та підтверджені належними доказами.

Отже, відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи з поважності причин пропуску строку скаржником, і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку повторно поданої апеляційної скарги не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

У постановах від 24.07.2023 у справі №200/3692/21, від 07.09.2023 у справі №120/3679/22 Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що рішення Господарського суду міста Києва було прийнято 30.10.2025, повний текст складено 07.11.2025 та доставлено до електронного кабінету Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву 10.11.2025 о 17 год. 09 хв, що підтверджується матеріалами справи. Отже, враховуючи, що у судовому засіданні 30.10.2025 було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, то строк на апеляційне оскарження зазначеного рішення починає відраховуватися з дня повного складення судового рішення, а саме з 07.11.2025 і останнім днем 20-денного строку є 27.11.2025. Водночас, відповідач відповідно до ч. 2 ст. 256 ГПК України мав би безумовне право на поновлення строку на апеляційне оскарження в разі подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду, тобто до 01.12.2025.

Однак, до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на зазначене рішення вперше апелянт звернувся лише 26.12.2025 через підсистему «Електронний суд», тобто з пропущенням встановлених процесуальних строків та повторно після повернення апеляційної скарги - 02.04.2026.

Доводи про те, що несвоєчасне подання апеляційної скарги було зумовлене тим, що 27.11.2025 (у межах встановленого строку) апеляційну скаргу було помилково подано через Господарський суд міста Києва, що призвело до відмови у реєстрації документа, а також про відключення світла як причину, що перешкоджала своєчасному з`ясуванню цієї обставини, судом відхилені в ухвалі від 20.04.2026, оскільки такі зводяться до доводів, які стосуються питань ефективності внутрішньої організації роботи підприємства.

Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

У свою чергу, апеляційна скарга, яка була подана до Північного апеляційного господарського суду 26.12.2025, була повернута РВ ФДМУ з підстав несплати ним судового збору.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що Північний апеляційний господарський суд продовжував скаржнику ухвалою від 19.01.2026 за його клопотанням строк на усунення недоліків поданої 26.12.2025 апеляційної скарги, а також надавав додатковий строк для усунення недоліків після відмови у відстрочці сплати судового збору ухвалою від 18.02.2026 (вручена скаржнику 19.02.2026 о 19:55).

Тобто загалом у скаржника був строк тривалістю з 07.11.2025 (дата складення повного тексту оскаржуваного рішення по 02.03.2026 (закінчення строку на усунення недоліків, установленого ухвалою від 18.02.2026), тобто майже чотири місяці, для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, однак відповідну оплату здійснено не було, у строк до 02.03.2026 про причини її нездійснення суд не повідомлено, у зв`язку з чим попередню апеляційну скаргу ухвалою суду від 16.03.2026 повернуто РВ ФДМУ.

Вдруге (02.04.2026) апеляційна скарга до Північного апеляційного господарського суду знову була подана без доказів сплати судового збору.

Причин нездійснення оплати не зазначено, при цьому у клопотанні про поновлення строку вказано, що 10.03.2026 Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві видаткові операції Регіонального відділення було розблоковано.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання скаржника на затримку у виділенні коштів для сплати судового збору не визнається поважною причиною пропуску строку на подання апеляційної скарги, оскільки у ситуації з державними установами, поважними причинами пропуску такого строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципів належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, установлених нею ж.

Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 21.09.2023 у справі №160/15387/22, від 09.11.2023 у справі №560/11237/22 і від 20.11.2023 у справі №120/18501/21-а, акцентував увагу на тому, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Отже, посилання відповідача на відсутність у нього як у органу державної влади коштів на оплату судового збору не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

При цьому із листа ФДМУ від 26.02.2026, поданого до суду разом із клопотанням про усунення недоліків від 30.04.2026, вбачається, що ФДМУ у відповідь на лист РВ ФДМУ від 09.02.2026 повідомив останнього про те, що РВ ФДМУ має фінансові можливості для сплати судового збору у сумі 10 900,80 грн.

Однак, апеляційна скарга все одно була подана скаржником повторно до суду апеляційної інстанції 02.04.2026 без відповідних доказів оплати судового збору, а відповідний судовий збір сплачено лише 29.04.2026.

Зазначене, за висновком суду апеляційної інстанції, не може свідчити про добросовісність користування відповідачем своїм процесуальним правом на апеляційне оскарження рішення суду.

При цьому, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Затримки у виділенні коштів на сплату судового збору державними органами, не можуть вирізняти ці органи серед інших осіб господарських правовідносин, оскільки в іншому випадку принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом буде порушено.

За наведених обставин колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що скаржником не вказано непереборних та об`єктивних перешкод, труднощів, які не залежали від його волі та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, усунення недоліків первісної апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 260 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене вище та приписи ГПК України, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив відкритті апеляційного провадження у справі та визнав наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними.

Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженої ухвали апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржене судове рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву залишити без задоволення.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 у справі № 910/3198/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.