Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №914/3177/24 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 914/3177/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О. І.,

та представників:

позивача - Романюка І. М.,

відповідача - Кавчука А. В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива "Місто Буд"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2026

та рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2025

у справі № 914/3177/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива "Місто Буд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Фасад Буд Про"

про стягнення 3 422 930,02 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Фасад Буд Про"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива "Місто Буд"

про стягнення 174 061,08 грн,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива "Місто Буд" (далі - ТОВ "Перспектива "Місто Буд"; позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Фасад Буд Про" (далі - ТОВ "Захід Фасад Буд Про"; відповідач) 3 422 930,02 грн, з яких 2 388 826,57 грн - кошти, сплачені за договором підряду, 141 465,22 грн - інфляційні втрати, 34 265,95 грн - 3 % річних, 158 638,27 грн - пеня, 699 734,01 грн - штраф.

На обґрунтування позову, ТОВ "Перспектива "Місто Буд" посилається на те, що відповідач, отримавши кошти, не виконав роботи за договором підряду від 13.09.2023 № 13/09/23-01, залишив майданчик за власним бажанням та проігнорував взяті на себе зобов`язання. Обґрунтовуючи позовні вимоги ч. 2 ст. 849, ст.ст. 525, 526, 625, 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просив стягнути з відповідача на свою користь кошти, сплачені за договором підряду, інфляційні втрати, 3 % річних, пеню та штраф.

У січні 2025 року ТОВ "Захід Фасад Буд Про" звернулося до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Перспектива "Місто Буд" про стягнення 174 061,08 грн боргу за порушення обов`язку з оплати вартості виконаних додаткових робіт за договором підряду від 13.09.2023 № 13/09/23-01.

Зустрічний позов мотивовано тим, що замовник не сплатив 35 999,97 грн, передбачених п. 2 графіку платежів і 34 500,00 грн відповідно до акта здачі-приймання виконаних робіт від 22.12.2023, а всього 70 499,97 грн. За прострочення сплати цієї суми просив стягнути з ТОВ "Перспектива "Місто Буд" на свою користь 76 997,20 грн пені, 7 556,13 грн 3 % річних, 19 007,78 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.08.2025 (суддя - Р. І. Матвіїв), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 (головуючий - Орищин Г. В., судді - Н. А. Галушко, М. Б. Желік), первісний позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ТОВ "Захід Фасад Буд Про" на користь позивача 70 650,11 грн основного боргу, 4 183,87 грн інфляційних втрат, 1 013,42 грн 3% річних.

У решті первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ТОВ "Перспектива "Місто Буд" на користь ТОВ "Захід Фасад Буд Про" 2 446,46 грн основного боргу, 172,19 грн пені, 5 436,24 грн 3% річних, 11 136,94 інфляційних втрат, 333,86 грн судового збору та 20 533, 80 витрат на підготовку експертного висновку.

У решті зустрічного позову відмовлено.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.09.2023 між ТОВ "Перспектива "Місто Буд" (замовник) і ТОВ "Захід Фасад Буд Про" (виконавець) було укладено договір підряду № 13/09/23-01, відповідно до умов якого виконавець зобов`язувався власними силами, засобами та матеріалами виконати комплекс робіт з влаштування алюмінієвих конструкцій, навісного вентильованого фасаду та мокрого фасаду на об`єкті в замовника, а замовник - прийняти роботи та оплатити їх вартість за умовами цього договору.

Якщо під час виконання робіт виникла потреба у виконанні додаткових робіт, не врахованих проектною документацією, забезпечення якою покладено на замовника, і у зв`язку з цим у відповідному підвищенні договірної ціни (додаток 1), виконавець зобов`язаний протягом 10 робочих днів повідомити замовника про обставини, що призвели до виконання таких робіт та подати замовнику пропозиції з відповідними розрахунками. Замовник протягом 10 робочих днів з часу отримання цих пропозицій розглядає їх, приймає рішення по суті та повідомляє про нього виконавця. Якщо виконавець не повідомив замовника у вище встановлений строк про необхідність виконання додаткових робіт і відповідного підвищення договірної ціни, він не може вимагати від замовника оплати виконаних додаткових робіт, крім випадків, коли проведення таких робіт було необхідне в інтересах замовника, зокрема, у зв`язку з тим, що зупинення робіт загрожувало знищенням або пошкодженням, втратою надійності результату робіт (п. 2.2.2 договору).

За п. 2.4 договору оплата здійснюється замовником відповідно до графіку платежів (додаток № 2).

Відповідно до п. 3.1 договору виконавець зобов`язується виконати роботи в терміни, що визначаються в додатку № 3 "графік виконання робіт".

Строки виконання робіт за цим договором автоматично продовжуються (без будь-яких негативних наслідків для виконавця) на кількість робочих днів, що тотожна кількості робочих днів у випадку, зокрема, прострочення замовником графіку платежів, встановленого у п. 2.4 цього договору (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору передача виконаних робіт виконавцем і прийняття їх замовником оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт, підписаним уповноваженими представниками сторін, крім випадків, передбачених у п. 4.3 цього договору. Виконавець вправі вимагати прийняття робіт як у цілому так і окремими частинами (поетапно). Роботи вважаються виконаними та переданими замовнику після підписання усіма сторонами акта передачі-приймання виконаних робіт, крім випадків, передбачених у п. 4.3 цього договору. У разі прострочення замовником графіку платежів, встановленого у п. 2.4 цього договору, виконавець попередньо повідомивши замовника має право притримати передачу замовнику закінчених робіт. Порушення строків передачі закінчених робіт у цьому разі вважається таким, що спричинено з вини замовника і передбачає відшкодування витрат виконавця, зумовлених цим порушенням. Виконавець складає і підписує акт приймання-передачі виконаних робіт (на весь обсяг робіт чи на його окремий етап/частину) в двох примірниках і надає (надсилає) його замовнику. Замовник протягом 5 робочих днів з дня одержання цього акта перевіряє виконані роботи на предмет відсутності недоліків (дефектів) у них відповідно до проектної документації інших умов даного договору і в разі відсутності документально та нормативно обґрунтованих зауважень до виконаних робіт підписує усі надані виконавцем примірники акта передачі-приймання виконаних робіт та направляє (надає) підписаний ним один примірник цього акта виконавцю. У випадку незгоди з актом, замовник повинен в 3-денний термін з моменту отримання акта надати виконавцеві свою обґрунтовану та вмотивовану письмову відмову від такого підписання та відповідні матеріали в підтвердження обставин такої відмови. У протилежному випадку, відомості, визначені у надісланих виконавцем актах вважаються достовірними, роботи - виконані виконавцем належним чином, передані ним та прийнятими замовником у повному обсязі та підлягають оплаті. У разі відмови замовника від підписання акта приймання-передачі виконаних робіт, виконавець складає і підписує акт приймання-передачі виконаних робіт самостійно, про що вказується в акті. Акт, підписаний однією стороною (виконавцем) може бути визнаний недійсним лише у разі, якщо мотиви другої сторони (замовника) від підписання цього акта визнані судом обґрунтованими згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України.

За п.п. 6.1.1-6.1.2 договору за порушення термінів оплати робіт, передбачених цим договором, виконавець має право вимагати від замовника сплати пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. При порушенні з вини виконавця термінів закінчення робіт, передбачених цим договором, замовник має право вимагати від виконавця сплату пені в розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення але не більше 5% договірної вартості робіт. За порушення умов зобов`язання щодо якості робіт стягується штраф у розмірі 25% вартості неякісних робіт.

Пеня, визначена п. 6.1 цього договору підлягає оплаті на підставі претензії, спрямованої до винної сторони з обґрунтуванням розрахунку пені. Підтвердженням отримання претензії є рекомендований лист, направлений зацікавленою стороною з повідомленням про вручення (п. 6.2 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 8.1 договору).

За п. 8.4 договору він може бути розірваний за письмовою згодою сторін.

Замовник може в будь-який час до здачі йому результату робіт відмовитися від виконання цього договору, направивши виконавцю письмове повідомлення. При цьому замовник зобов`язаний оплатити виконавцю частину договірної вартості робіт пропорційно обсягу виконаних робіт, фактично виконаному виконавцем до отримання повідомлення про відмову замовника від виконання цього договору та відшкодувати витрати виконавця, що пов`язані з таким розірванням (в т.ч. витрати на оплату та доставку матеріалів, відміну замовлень, компенсацію розірвання замовлених поставок (п. 8.5 договору).

Згідно з п. 8.6 договору виконавець вправі в будь-який час відмовитися від виконання цього договору у зв`язку із порушенням з боку замовника (в т.ч. у випадку відсутності оплати (чи неповної оплати) замовником будь-якого платежу), направивши замовнику письмове повідомлення. При цьому, замовник зобов`язаний оплатити виконавцю частину договірної вартості робіт пропорційно обсягу виконаних робіт, фактично виконаному виконавцем до отримання повідомлення про відмову виконавця від виконання цього договору та відшкодування витрат виконавця, що пов`язані з таким розірванням.

Додатком №?1 до договору сторони визначили договірну ціну матеріалів та робіт. За розд. 1, який включає п. 6 (профнастил, профіль "хвилька") та 7 (плоский лист для фасонних елементів), вартість матеріалів складає 724?148,92 грн, вартість робіт - 1?245?648,14 грн, а загальна сума становить 1?969?797,05 грн. За розд. 2 вартість матеріалів становить 221?602,59 грн, вартість робіт - 152?226,11 грн, а загальна сума за розд. - 373?828,70 грн. За розд. 3 вартість матеріалів становить 591?693,24 грн, вартість робіт - 237?445,73 грн, а загальна сума за розд. - 829?138,97 грн. Загальна договірна вартість за трьома розділами становить 3?172?764,72 грн.

Додатком №?2 до договору є графік платежів. Зокрема, платіж у сумі 1?537?444,74 грн має бути здійснений не пізніше 22.09.2023, платіж у сумі 672?879,50 грн - не пізніше 16.10.2023, а платіж у сумі 962?440,48 грн - протягом 3 робочих днів з дня підписання акта приймання-передачі виконаних робіт (на весь обсяг чи на його окремий етап/частину).

Додатком №?3 до договору сторони визначили графік виконання робіт: за розд. 1 роботи виконуються з вересня по грудень 2023 року; за розд. 2 - з жовтня по листопад 2023 року; за розд. 3 - з жовтня по листопад 2023 року.

ТОВ "Перспектива "Місто Буд" здійснило оплату відповідно до графіку платежів у сумі 1?537?444,74 грн 22.09.2023 на підставі рахунку від 21.09.2023 №?76 за "влаштування алюмінієвих конструкцій".

Суди попередніх інстанцій встановили, що до встановленого графіком строку оплати - 16.10.2023, замовник не здійснив платіж у сумі 672 879,50 грн. Натомість ним були проведені окремі платежі, частина з яких здійснювалася з посиланням на рахунки, оформлені на підставі договору підряду № 13/09/23-01, а частина - поза межами його виконання. При цьому сторони визнають, що платежі від 16.11.2023 у сумі 1 700 000,00 грн і від 22.01.2024 у сумі 1 334 606,11 грн - не пов`язані з виконанням зазначеного договору підряду, а тому встановленою та такою, що не є спірною, є обставина сплати замовником підряднику грошових коштів у загальній сумі 2 388 826,57 грн.

З огляду на виникнення необхідності виконання додаткових робіт з виготовлення та влаштування коробів з OSB-плити, виконавець склав та підписав додатковий договір від 17.11.2023 №?1 на загальну суму 215?448,79 грн, з яких 180?948,79 грн - вартість матеріалів, 34?500,00 грн - вартість робіт. Відповідно до умов додаткової угоди виконавець зобов`язується виконати додаткові роботи до 15.01.2024, а замовник сплатити 180 948,79 грн до 23.11.2023, а 34 500,00 грн упродовж 3 робочих днів з дня підписання акта приймання-передачі виконаних робіт.

Додатковий договір від 17.11.2023 №?1 замовник не підписав. Докази його надсилання або вручення замовнику у листопаді 2023 року в матеріалах справи відсутні.

Як убачається з опису вкладення у цінний лист від 22.01.2025, листа від 22.01.2025, одним із документів, що надсилався відповідачем позивачу був зазначений договір.

17.11.2023 виконавець склав рахунок на оплату №?105 на суму 215?448,79 грн, з яких 180?948,79 грн - вартість матеріалів, 34?500,00 грн - вартість робіт. Замовник прийняв рахунок до виконання та частково його оплатив, а саме 22.11.2023 - 180?948,79 грн, що підтверджується платіжною інструкцією. Докази акцепту замовником вартості додаткових робіт у сумі 34?500,00 грн відсутні.

У подальшому, виконавець склав акт здачі-приймання робіт від 22.12.2023 №?939 на суму 215?448,79 грн, який надіслав замовнику 18.01.2024, що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 18.01.2024. Вказаний акт замовником не підписаний, на ньому зроблено напис про відмову від його підписання .

Після закінчення строків, передбачених графіком виконання робіт, виконавець склав акт здачі-приймання робіт від 11.01.2024 №?1 на суму 2?157?548,46 грн. До цього акта відповідачем складено управлінський акт, у якому деталізовано розд. №?1 "влаштування навісного вентильованого фасаду", зокрема, п. 3 - монтаж профнастилу.

Доказом надсилання акта для підписання є скриншот електронного листа ТОВ "Захід Фасад Буд Про" від 12.01.2024, а також факт його відправлення поштою 18.01.2024.

Акт від 11.01.2024 №?1 замовником не підписаний, на ньому зроблено відмітку про відмову від підписання.

У 2024 році відповідачем також складено акти здачі-приймання робіт, підписані лише зі сторони підрядника. Зокрема, акти від 18.04.2024 на суму 1?073?372,67 грн, від 01.07.2024 на суму 1?064?042,85 грн, від 25.07.2024 на суму 34?500,00 грн, від 25.07.2024 на суму 1?073?372,67 грн і на суму 1?064?042,85 грн, до яких відповідно складено управлінські акти на аналогічні суми. Доказами надсилання замовнику зазначених документів є опис вкладення в цінний лист від 22.01.2025, а також скриншоти електронної пошти виконавця від 07.05.2024, в яких відображено тему листа: "пакет з актами та накладною надіслано за наданою адресою "Нова пошта".

Експертним висновком від 07.03.2025 встановлено фактичне виконання комплексу робіт з влаштування алюмінієвих конструкцій, навісного вентильного фасаду, мокрого фасаду та алюмінієвих віконно-дверних конструкцій KMD. Перелік та обсяги виконаних робіт відображено в актах від 25.07.2024 №?1804/3-МФ/В, від 01.07.2024 №?14, видатковій накладній від 01.07.2024 №?14, акті від 18.04.2024 №?1804/1-МФ/В та його оновленій редакції від 25.07.2024 разом з відповідним управлінським актом, а також акті від 18.04.2024 №?1804/2-МФ/В та його оновленій редакції від 25.07.2024 разом із відповідним управлінським актом. Вартість фактично виконаних робіт за договором підряду від 13.09.2023 становить 2?352?676,46 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами неодноразово було здійснено листування, зокрема, таке:

- замовник надіслав виконавцеві претензію від 12.02.2024, у якій повідомив про недоліки у виконаних роботах, що не були усунені, про припинення працівниками виконання своїх зобов`язань, що спричинило зупинення робіт, а також про необхідність надання відповідної документації. Вказана претензія залишена підрядником без відповіді;

- замовник також надіслав на електронну адресу відповідача ще одну претензію (без номера та дати) щодо повернення сплачених 5?423?432,68 грн через зволікання у виконанні умов договору, що стало підставою для відмови від договору;

- у відповідь на претензію відповідач зазначив, що загальна сума сплачених коштів становить не 5?423?432,68 грн, а 2?388?826,57 грн і висловив готовність завершити виконання договору підряду за умови повної оплати фактично виконаних робіт і закуплених матеріалів, проведення звірки взаємних розрахунків та подальшого фінансування;

- у іншому листі-претензії замовник висловив зауваження щодо строків виконання робіт та відмови виконавця повернути отримані кошти. Зазначив, що неодноразово звертався до ТОВ "Захід Фасад Буд Про" з вимогою привести документацію у відповідність та виконати роботи належним чином. У листі також повідомлялося, що внаслідок невиконання умов договору замовник від нього відмовився;

- у подальшому, позивач зазначав про неможливість прийняти роботи навіть за умови отримання виконавчої документації, незважаючи на їх часткове виконання; зазначив, що виконавець залишив майданчик, повідомивши замовника 10.01.2024 про неоплату, хоча фактичний платіж було здійснено 11.01.2024 (проведено банком 22.01.2024). Крім того, вказав, що через погодні умови стан частково виконаних робіт погіршився, тоді як договір не передбачає права виконавця залишати місце виконання робіт, окрім випадків настання форс-мажорних обставин (позивач направив вказаний лист-претензію відповідачу 30.10.2024, що підтверджується фіскальним чеком та трекінгом поштового відправлення);

- у відповідь на претензії відповідач надіслав замовнику лист від 22.01.2025 з долученими документами, що підтверджують виконання умов договору підряду та зазначив, що порушення умов договору з боку замовника на момент надсилання листа залишаються неусуненими. Зокрема, вказавши підстави, передбачені п. 3.4 договору, які надавали відповідачу право на продовження строків виконання робіт: замовник не підписав акти виконаних робіт; замовник порушив строки платежів відповідно до графіку платежів; замовник відмовляється приймати додаткові роботи.

Наведені вище обставини стали підставою для звернення сторін до суду, зокрема, ТОВ "Перспектива "Місто Буд" звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Захід Фасад Буд Про" 3?422?930,02 грн за порушення зобов`язань з виконання робіт за договором підряду від 13.09.2023, а ТОВ "Захід Фасад Буд Про" - із зустрічним позовом про стягнення з ТОВ "Перспектива "Місто Буд" 174?061,08 грн за порушення обов`язку оплати вартості виконаних робіт за вказаним договором.

Суди попередніх інстанцій, керуючись ст.ст. 853, 882, 625 ЦК України, на підставі оцінки доказів у справі, дійшли висновку про стягнення з ТОВ "Захід Фасад Буд Про" на користь позивача 70 650,11 грн основного боргу, 4 183,87 грн інфляційних втрат, 1 013,42 грн 3% річних та з ТОВ "Перспектива "Місто Буд" на користь ТОВ "Захід Фасад Буд Про" 2 446,46 грн основного боргу, 172,19 грн пені, 5 436,24 грн 3% річних, 11 136,94 грн інфляційних втрат. В решті первісного і зустрічного позовів відмовили.

Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Перспектива "Місто Буд" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставах п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме вказує на таке:

- суди попередніх інстанцій прийняли рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18, від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, від 06.02.2024 у справі № 921/515/20 (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України);

- суди не надали належної оцінки висновку судової будівельно-технічної експертизи від 07.03.2025 № 01/03-Г, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.12.2023 № 939, управлінському акту до акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 11.01.2024 № 1, опису вкладення до поштового відправлення з урахуванням положень ст.ст. 86, 76-78, 236, 237 ГПК України (п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

У касаційній скарзі скаржник також стверджує про таке: матеріали справи не містять належних та допустимих доказів як направлення актів виконаних робіт на адресу замовника, так і належної якості виконаних робіт; відповідач не виконав підрядні роботи за договором виходячи з таких обставин: акт виконаних робіт, підписаний лише підрядником, не є достатнім доказом виконання робіт, якщо замовник аргументовано заперечує їх виконання тощо; підрядник не надав доказів надсилання замовнику акта приймання-передачі робіт до дати відмови замовника від договору та надсилання вимоги про повернення коштів; акт виконаних робіт був надісланий лише після звернення замовника з претензією від 17.06.2024; підрядник не надав будь-яких додаткових доказів, що підтверджують виконання робіт; експертиза, надана підрядником, не є належним доказом, оскільки неможливо встановити відповідність і обсяг виконаних робіт без обстеження даних робіт на відповідному об`єкті.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.04.2026 (у складі колегії суддів: Губенко Н. М. (головуючий), Вронська Г. О., Кондратова І. Д.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Перспектива "Місто Буд" на рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2026.

У відзиві відповідач просить не задовольняти касаційну скаргу, вважаючи рішення судів попередніх інстанцій законними і обґрунтованими.

У справі оголошувалась перерва з 12.05.2026 до 26.05.2026.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.05.2026 № 32.2-01/637, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 14.05.2026 про відставку судді Губенко Н. М., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 914/3177/24, за результатами якого для її розгляду визначено колегію суддів у складі: Могил С. К. - головуючий, Волковицька Н. О., Случ О. В.

Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2026 прийнято до провадження касаційну скаргу ТОВ "Перспектива "Місто Буд" на рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 у справі № 914/3177/24.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судового рішення (п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України в частині підстави касаційного оскарження, визначеної п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та залишення касаційної скарги без задоволення в частині підстави касаційного оскарження, визначеної п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, з огляду на таке.

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (ч.ч. 4, 6 ст. 882 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 13.11.2025 у справі № 924/671/24 виснував таке: "за загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою. Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи".

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ст. 549 ЦК України).

Врахувавши вказані вище норми матеріального права, надавши оцінку наявним у справі документам відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, суди попередніх інстанцій виходили з такого:

- між сторонами існували відносини підряду. Замовник частково виконав свій обов`язок з оплати робіт, сплативши підряднику 2 388 826,57 грн. При цьому лише перший платіж було здійснено своєчасно, а наступні - з порушенням погодженого графіка, що відповідно до умов договору надавало підряднику право на зупинення робіт і продовження строків їх виконання;

- відсутності доказів пред`явлення замовником претензій щодо темпів або якості виконання робіт до грудня 2023 року;

- непідписання актів виконаних робіт не свідчить про їх (робіт) невиконання; замовник не заявив мотивованих заперечень щодо обсягу, вартості чи якості робіт у встановлені договором строки;

- з огляду на експертний висновок, керуючись принципом "вірогідності доказів", виконаними є роботи на суму 2 352 676,46 грн. При цьому необґрунтованим є включення до цієї суми вартості непогоджених додаткових робіт на суму 34 500,00 грн, оскільки вони не були погоджені замовником і виконані з порушенням умов договору;

- врахувавши суму здійснених оплат, фактично виконаний об`єм робіт, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 70 650,11 грн (2 388 826,57 грн (сума оплачених робіт) - 2 318 176, 46 грн (2 352 676,46 грн - сума фактично виконаних робіт - 34 500,00 грн - вартість непогоджених додаткових робіт). Встановивши вказане, суму прострочення, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, наявні підстави і для стягнення з відповідача на користь позивача 4 183,87 грн інфляційних втрат, 1 013,42 грн 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. При цьому відсутні підстави для стягнення решти заявлених ТОВ "Перспектива "Місто Буд" сум з огляду на їх недоведеність і безпідставність;

- щодо зустрічних позовних вимог. Виконавець заявив до стягнення грошових коштів як за другим черговим платежем, передбаченим графіком платежів, так і за актом здачі-приймання виконаних робіт від 22.12.2023, а також просив стягнути пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Пунктом 2 графіку платежів було визначено обов`язок замовника здійснити другий платіж у сумі 672 879,50 грн до 16.10.2023, при цьому доказів його своєчасної сплати не подано, а здійснений 22.01.2024 платіж у сумі 670 433,04 грн частково погасив відповідне зобов`язання, а тому заборгованість ТОВ "Перспектива "Місто Буд" становить 2 446,46 грн, а не 35 999,97 грн (672 879,50 грн - 670 433,04 грн). З огляду на вказане прострочення, з ТОВ "Перспектива "Місто Буд" на користь ТОВ "Захід Фасад Буд Про" необхідно стягнути 172,19 грн пені згідно з п. 6.1.1 договору, 5 436,24 грн 3% річних, 11 136,94 грн інфляційних втрат, відмовивши в іншій частині заявлених вимог як необґрунтованих.

Водночас скаржник у касаційній скарзі посилається, зокрема, на ухвалення судових рішень без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18, від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, від 06.02.2024 у справі № 921/515/20 (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що право касаційного оскарження регулюється ст. 287 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Велика Палата Верховного Суду у п. 60 постанови від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц зазначила про те, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Разом з тим вказаною підставою для касаційного оскарження - п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Цитування скаржником окремих висновків, наведених у постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України (див., зокрема ухвалу Верховного Суду від 08.10.2024 у справі № 274/1477/20). Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див., зокрема, підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. Самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України покладається на скаржника.

Проаналізувавши висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів зазначає таке:

- у справі № 910/7446/18 за позовом ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) про стягнення 23 656 869,97 грн Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення місцевого суду, не з`ясував обставин щодо надання замовником (ДФС України) відповіді на повідомлення підрядника (ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція"). Водночас суд першої інстанції установив, а суд апеляційної інстанції не спростував, що під час розгляду справи відповідач (ДФС України, замовник) не заперечував, що належне виконання робіт за договором без виконання додаткових робіт є неможливим. Верховний Суд зазначив, що як убачається з матеріалів справи, у листі від 21.05.2018 № 05/2 ФОП Кудряшов Є. М., на якого згідно з листом ДФС України від 18.08.2015 покладено здійснення технічного нагляду під час проведення робіт з реконструкції пропускного пункту "Дяківці", повідомив, що він як представник технічного нагляду неодноразово отримував від представників ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" акти прийому-передачі виконаних робіт (КБ-2) і довідки про вартість виконаних робіт і використаних матеріалів (КБ-3) для ознайомлення, перевірки та візування. Ураховуючи, що зазначені у цих документах роботи ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" виконало якісно, із дотриманням усіх будівельних норм, відповідно до проєкту, акти прийому-передачі виконаних робіт (КБ-2) і довідки про вартість виконаних робіт і використаних матеріалів (КБ-3) особою, призначеною замовником для здійснення технічного нагляду, було погоджено і підписано. Зауважень щодо якості виконаних робіт і використаних матеріалів не було. При цьому ФОП Кудряшов Є. М. повідомив, що ДФС України актів виконаних робіт з технічного нагляду також не підписало через неузгодженість механізму оплати робіт із технічного нагляду. Проте зазначене суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, відповідної оцінки не надав. Суд апеляційної інстанцій також не надав оцінки і доводам ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція", що ДФС України, заперечуючи факт отримання актів прийому-передачі виконаних робіт (КБ-2) і довідки про вартість виконаних робіт і використаних матеріалів (КБ-3), не посилається на жоден доказ, водночас як стверджують свідки чиї заяви є у матеріалах справи повноважний представник підрядника передав звіти і документи керівникові Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Кислицину В. О., який згідно з наказом ДФС України від 06.05.2015 № 340 (зі змінами) є повноважним представником ДФС України. При цьому кінцеві акти прийому-передачі виконаних робіт (КБ-2) і довідки про вартість виконаних робіт та використаних матеріалів (КБ-3) передано Кислицину В. О. 25.06.2016. Зазначені обставини ДФС України не спростував належними доказами, суд апеляційної інстанції не надав оцінки. Суд касаційної інстанції також вважав за необхідне зазначити, що за змістом ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. Перелік підстав припинення зобов`язання наведено у ст.ст. 599- 601, 604- 609 цього Кодексу. Водночас у чинному законодавстві не передбачено такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Проте суд апеляційної інстанції не з`ясував обставин щодо наявності чи, навпаки, відсутності у ДФС України обов`язку оплатити фактично виконані роботи (виконання яких відповідач не заперечує, не спростовує і не оспорює) після закінчення 30.06.2016 строку дії договору № 121 і надсилання підрядником актів приймання-передачі виконаних робіт (КБ-2) і довідки про вартість виконаних робіт і використаних матеріалів (КБ-3), за твердженням ДФС України, після закінчення дії договору № 121. У цій справі Верховний Суд скасував постанову апеляційного господарського суду у частині скасування рішення Господарського суду м. Києва від 22.01.2019 про задоволення позовних вимог про стягнення з ДФС на користь ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" 13 170 189,03 грн і відмови у позові в цій частині і у цій частині справу № 910/7446/18 передав на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду;

- у справі № 914/2355/21 за позовом Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації, Служби автомобільних доріг у Львівській області про зобов`язання вчинити дії та стягнення 462 473,00 грн Верховний Суд зазначив, що виконання підрядником робіт, пов`язаних з зимовим утриманням доріг, було передбачено сторонами у договорі, а відсутність заявок з боку замовника не звільняла підрядника від обов`язку негайно приступити до виконання робіт відповідно до правил зимового утримання доріг. Одночасно вид робіт/послуг, що надаються підрядником, так само як і їх ціна прямо передбачені умовами договору, зокрема, у п. 1.2 договору, додатку № 4. Разом з цим, матеріалами справи не встановлено, що роботи по утриманню автомобільних доріг у цей же період виконував будь-який інший підрядник, якому надавали плани-завдання на їх виконання. На думку суду, неспроможним також є посилання суду апеляційної інстанції на те, що документи, надані позивачем в підтвердження факту виконання робіт, не містять посилання на будь-який договір та з вказаних документів не можливо зрозуміти, на замовлення кого їх було виконано, оскільки будь-яких інших договорів на утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Буського, Золочівського районів Львівської області у цей період сторони не подавали, відповідачі в цілому факт виконання робіт відповідачем не заперечували. Верховний Суд залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було позовні вимоги задоволено частково і стягнуто з Департаменту на користь ДП "Львівський облавтодор" заборгованість у розмірі 462 473,00 грн;

- у справі № 921/515/20 - у липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми "Західтрансбуд" (субпідрядник) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Служби автомобільних доріг у Тернопільській області (замовник) про стягнення 3 908 904,29 грн заборгованості за договором субпідряду до договору № 1Е від 23.01.2019. У цій справі Верховний Суд погодився з висновками судів, що відмова замовника підписати акти була обґрунтованою, замовник має право відмовитися від прийняття робіт та їх оплати, оскільки субпідрядник не довів, що такі роботи замовлялися замовником відповідно до договору та затвердженої ним проектно-кошторисної документації.

Отже, проаналізувавши висновки, викладені у наведених скаржником у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини у наведених скаржником постановах і у справі, в якій подано касаційну скаргу, не можуть вважатися у цьому випадку подібними. Так, вказані скаржником постанови було прийнято судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу, за інших обставин, встановлених у справах, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів (враховуючи різні умови кожного договору у конкретній справі, різний обсяг виконаних/невиконаних зобов`язань сторін договору тощо)) застосовувалась ст.ст. 853, 882 ЦК України і були прийняті відповідні судові рішення. В окремих справах суб`єктний склад, підстави позовів не є подібними як у справі № 914/3177/24, яка переглядається. Верховний Суд зазначає, що скаржник у касаційній скарзі посилається на справи, які не є релевантними справі, яка переглядається з огляду на вищенаведені критерії, якими керується Верховний Суд у визначенні питання "подібності правовідносин".

Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи, чого скаржником не доведено у цьому разі.

Законодавець у п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Перспектива "Місто Буд" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2025 у справі № 914/3177/24.

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника і на положення п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права щодо недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

Натомість зміст касаційної скарги свідчить про те, що доводи скаржника у наведеній частині зводяться до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів (висновку судової будівельно-технічної експертизи від 07.03.2025 № 01/03-Г, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.12.2023 № 939, управлінському акта до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 11.01.2024 № 1, опису вкладення до поштового відправлення, які вже оцінені судами попередніх інстанцій), але, як уже зазначалося, скаржник при цьому належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови відсутності підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України (див. постанову Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 902/51/21).

Колегія суддів також зазначає таке. За п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2025 у справі № 927/1237/23 висновував, що у разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття (див. постанову Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/13647/19).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (див. постанови Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19).

Колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про те, що суди встановили обставини справи на підставі недопустимих доказів є не мотивованими. Вони фактично зводяться до незгоди з висновком судів стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлення інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень та ухвалення рішення на його користь.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційна інстанція не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а її повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16). Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження, порушене за касаційною скаргою ТОВ "Перспектива "Місто Буд" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2025 у справі № 914/3177/24 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України необхідно закрити, а касаційну скаргу, подану з підстави п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно з ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Закрити касаційне провадження у справі № 914/3177/24, порушене за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива "Місто Буд" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2025 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива "Місто Буд" в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2025 у справі № 914/3177/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.