Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №201/3492/26 — Оболонський районний суд міста Києва

21.07.2026 Справа № 201/3492/26

Справа № 201/3492/26

Провадження № 2/756/6911/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Діденка Є.В., за участю секретаря судового засідання Павлишина О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до Соборного районного суду міста Дніпра із позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості у загальному розмірі 89 690,31 грн.

Вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 22.07.2019 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2024947326, на підставі якого АТ «ОТП БАНК» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за його використання та виконати інші обов`язки, передбачені договором. АТ «ОТП БАНК» своє зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. 15.03.2024 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №15/03/24, на підставі якого до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором. У свою чергу, Відповідач не виконала свої обов`язки за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості у загальному розмірі 89 690,31 грн., з яких: 49 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 40 690,31 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом. Після отримання права вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а ОСОБА_1 не погашала заборгованість. У зв`язку із вищевикладеним, Позивач просить стягнути на його користь з Відповідача заборгованість за вищевказаним договором у загальному розмірі 89 690,31 грн., а також понесені судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на правову допомогу.

Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра від 23.03.2026 року цивільну справу передано за територіальною підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею обрано Діденка Є.В.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 12.05.2026 року відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час і місце розгляду справи належним чином шляхом отримання судових документів у підсистемі «Електронний суд», про що у матеріалах справи наявна довідка про успішну доставку до електронного кабінету Позивача, разом із позовом Позивач просить розглянути справи за його відсутності, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, повідомлена про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових документів за адресою внутрішньо переміщеної особи, оскільки зареєстрована адреса Відповідача знаходиться на тимчасово окупованій території, однак конверт повернувся без вручення із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду. На підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України, суд вважає Відповідача належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Відзив до суду від Відповідача не надходив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, зважаючи на заяву представника позивача про розгляд справи без його участі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи із такого.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 22.07.2019 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2024947326, згідно з п. 1 якого АТ «ОТП БАНК» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит на умовах, передбачених договором, а Відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за його використання в сумі 0,01 % річних.

Водночас, Згідно з п. 2.1 Договору, Банк відкрив Відповідачу кредитну лінію на рахунок, зі сплатою 5 % на місяць за користування кредитом.

Договір особисто підписаний ОСОБА_1 .

У розділі 1 кредитного договору №2024947326 від 22.07.2019 сторонами погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 4 549,75 грн., з яких: 3 925,00 грн. на придбання товару у ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» (код ЄДРПОУ: 35625082), 274,75 грн. на сплату комісійної винагороди за видачу кредиту, 350,00 коп. на оплату додаткової послуги банку «СМС+Довідка»; дата повернення кредиту - 22.07.2021; фіксована процентна ставка у розмірі 0,01% річних, з можливістю його збільшення; строк кредитування - 36 місяців з можливістю пролонгації.

Відповідно до рахунку-фактури ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» №ФТРУС-0177-4515948 від 22.07.2019, фіскального чеків, специфікації до кредитного договору від 22.07.2019, виписки по банківському рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 , судом встановлено, що АТ «ОТП БАНК» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором №2024947326 від 22.07.2019, перерахувавши на користь ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» грошові кошти у сумі 4 425,00 грн. в якості оплати товару (телефонів), придбаного ОСОБА_1 , а також здійснивши кредитування рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 у межах встановленого кредитного ліміту. У свою чергу, ОСОБА_1 активно використовувала кошти кредитного ліміту для задоволення особистих потреб.

Використання кредитних коштів, зокрема коштів кредитної лінії підтверджується банківською випискою по рахунку, сформованої 23.02.2026.

Таким чином, судом встановлено, що АТ «ОТП БАНК» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором №2024947326 від 22.07.2019, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

15.03.2024 укладено договір №15/03/24, відповідно до якого АТ «ОТП БАНК» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №2024947326.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №15/03/24 від 15.03.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» набула права грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №2024947326 у сумі 89 690,31 грн., з яких: 49 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 40 690,31 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Згідно з наданим Позивачем розрахунком заборгованості, Відповідач має таку заборгованість: 49 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 40 690,31 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 530 ЦК України зазначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідач не надала доказів належного виконання нею зобов`язань за дослідженим договором.

З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що пред`явленням вимоги до позичальника є як направлення йому вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, так і пред`явлення до нього позову.

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 прострочила сплату частини кредиту, процентів за користування ним, що надає право кредитодавцю вимагати у позичальника дострокового повернення кредиту, процентів за користування ним та інших платежів.

Доказів належного виконання зобов`язань Відповідачем суду не надано.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити, стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість за кредитним договором №2024947326 від 22.07.2019 у розмірі 89 690,31 грн., з яких: 49 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 40 690,31 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з Відповідача на користь Позивача суму судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Як убачається зі змісту позову Позивач також просить суд стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1-3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на оплату послуг адвоката суду надано: договір про надання правової допомоги №42649746 від 01.07.2025 р. з адвокатом Білецьким Б.М., додаткову угоду №2024947326_CARD від 28.11.2025 року до договору №42649746, акт надання послуг №2024947326_CARD від 27.11.2025 року на суму 7 000 грн., який включає: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 1 година - 2 000,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, у тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи 2 години - 4 000,00 грн.; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 0,5 години - 1 000,00 грн.; подання позовної заяви 0,5 години - 1 000,00 грн.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, суд вважає доцільним стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати за надання правової допомоги в сумі 7 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525-526, 530, 551, 611, 616, 623, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 19, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором № 2024947326_CARD від 22.07.2019 у розмірі 89 690 грн. 31 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 49 000,00 грн.; заборгованості по відсоткам у розмірі 40 690,31 грн., суму судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп. витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп., а всього в загальному розмірі 99 352 (дев`яносто дев`ять тисяч триста п`ятдесят дві) грн. 71 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Є.В. Діденко