Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №756/6882/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Суд: Оболонський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 19 липня 2026 р.

Справа: №756/6882/26

Суддя: Пукало А. В.

Справа № 756/6882/26

Провадження № 2/756/6688/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

20 липня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 208128107 від 26.11.2023 у розмірі 123 809,02 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 26.11.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 208128107 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач, ознайомившись із Правилами надання грошових коштів у позику на вебсайті товариства (www.moneyveo.ua), подав заявку на отримання кредиту, в якій зазначив свої персональні дані та реквізити платіжної картки для перерахування коштів. На підставі договору відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 9 200 грн, а в подальшому за ініціативою відповідача суму кредиту було збільшено, унаслідок чого вона становить 27 000 грн.

Відповідно до умов договору відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними. Кредитор свої зобов`язання виконав, перерахувавши кошти на платіжну картку відповідача в повному обсязі. Незважаючи на це, відповідач узятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконав.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого додатковими угодами продовжувався. 31.07.2024 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 31/0724-01. 15.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 15/07/25-Е, за умовами якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Згідно з розрахунком заборгованість відповідача за кредитним договором становить 123 809,02 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27.04.2026 відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву. У встановлений строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслав. Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними доказами.

Позивач у позовній заяві зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення. За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 26.11.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором укладено договір кредитної лінії № 208128107.

За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 27000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (п. 2.1 договору).

Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 9200 грн 00 коп. 26.11.2023 (що є датою надання кредиту) (п. 2.3 договору).

Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати проценти, при цьому інших платежів договором не передбачено. У договорі визначено дисконтну процентну ставку у розмірі 295,65 % річних (0,81 % на день) (п. 8.3.1 Договору), індивідуальну процентну ставку у разі пролонгації - 738,26 % річних (2,02 % на день) (п. 8.3.2 Договору), а після закінчення дисконтного періоду - 1087,70 % річних (2,98 % на день) (п. 8.4 Договору). Проценти нараховуються на фактичний залишок кредиту за кожен день користування ним (п. 8.6 Договору). Для першого траншу у сумі 9200 грн орієнтовна загальна вартість кредиту за перші 11 днів дисконтного періоду становить 10019,72 грн, з яких 819,72 грн - проценти за користування кредитом, а орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 1598,15 % (п. 8.8 Договору).

Відповідно до умов договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, який на момент укладення договору становив 11 днів від дати отримання першого траншу (п. 3.1 Договору) і протягом якого проценти обчислюються за дисконтною ставкою; для продовження дисконтного періоду (пролонгації) позичальник має протягом дисконтного та пільгового періоду сплатити всі фактично нараховані проценти (п. 3.2, 3.3 Договору). Кредитний продукт «СМАРТ» передбачає повернення кредиту в кінці погодженого строку (п. 1.1.26 Договору). За паспортом споживчого кредиту строк кредитування визначено «До 1857 днів (Дисконтний період 11 днів, з можливістю продовження)»; основна сума кредиту повертається протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії Договору, а проценти сплачуються в кінці дисконтного періоду, у разі ж користування кредитом понад цей строк - за кожен день користування.

Факт надання кредитних коштів шляхом їх перерахування на платіжну картку відповідача підтверджується платіжними дорученнями:

- № c0eefe26-fd09-460c-bef5-facbfb68c205 від 26.11.2023;

- № f09b8407-b61f-4213-9569-94c7e22d663c від 01.12.2023;

- № 3da0a7f4-5227-4241-a1f1-2adfdb0ab3de від 02.12.2023;

- № f8cd189-d9fa-4213-8c3f-eefcd37ebca8 від 03.12.2023;

- № a1a98884-b2ff-4595-aa94-82854a439475 від 04.12.2023;

- № 4f232be5-e01f-46cc-acc2-c792731fa200 від 05.12.2023;

- № f9758f39-0d82-4747-beac-2643b2358ec9 від 06.12.2023.

Право грошової вимоги за кредитним договором послідовно відступлено за ланцюгом договорів факторингу:

- 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого продовжувався додатковими угодами; відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 266 від 09.01.2024 до цього договору право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс»;

- 31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01; відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 31.07.2024 до цього договору право грошової вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»;

- 15.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 15/07/25-Е; відповідно до витягу з реєстру боржників від 15.07.2025 та акта приймання-передачі реєстру боржників до цього договору право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 123 809,02 грн перейшло до позивача.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за кредитним договором становить 123 809,02 грн, з яких 27 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 96 809,02 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Вказаний розрахунок відповідачем не спростований, доказів повного виконання зобов`язань за кредитним договором відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1048, 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Кредитний договір укладено в електронній формі. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах (у тому числі електронних). Згідно зі ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону (зокрема з використанням одноразового ідентифікатора), вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Факт перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, реквізити якої зазначені ним під час укладення договору, підтверджується наведеними вище платіжними дорученнями, а також випискою з особового рахунку за кредитним договором і довідкою кредитора щодо перерахування коштів. Та обставина, що первісний кредитор не є банківською установою і не надав банківської виписки, не спростовує факту видачі коштів, оскільки платіжні документи установи, через яку здійснювався переказ, ідентифікують операцію перерахування та отримувача коштів. За таких обставин факт надання відповідачу кредитних коштів у межах кредитного ліміту на суму 27 000 грн є доведеним.

Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор передає новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються.

Відповідно до ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника; предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Належними доказами переходу права вимоги до нового кредитора є укладені та підписані договори про відступлення права вимоги (факторингу) на кожному етапі, а також реєстр (витяг з реєстру) боржників, що містить дані саме за цим кредитним договором, і докази відповідної оплати. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 905/306/17.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договори про відступлення права вимоги (факторингу) у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися та відповідачем не оспорювалися, а тому позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин вирішується судом. Відповідний правовий висновок щодо стандарту доказування «вірогідності доказів» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Перевіряючи розрахунок заборгованості, суд встановив, що заборгованість за тілом кредиту становить 27 000 грн і підлягає стягненню.

Проценти за користування кредитом (ст. 1048, 1054 ЦК України) є платою за час правомірного користування кредитними коштами і можуть нараховуватися лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Нарахування процентів за користування кредитом одночасно з трьома процентами річних та інфляційними втратами за один і той самий період є неможливим, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною (правомірне користування коштами за плату) та неправомірною (прострочення виконання грошового зобов`язання). Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16. У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду також вказала, що припис ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Строком, у межах якого кредитодавець вправі нараховувати проценти за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), є погоджений сторонами строк кредитування. За умовами договору таким строком є дисконтний період кредитування, який на момент укладення договору становив 11 днів від дати надання першого траншу (п. 3.1 Договору) і міг бути продовжений позичальником (пролонгація) шляхом сплати протягом цього періоду всіх фактично нарахованих процентів (п. 3.2, 3.3 Договору); кредитний продукт «СМАРТ» за своїм визначенням передбачає повернення кредиту в кінці погодженого строку (п. 1.1.26 Договору). Що узгоджений строк кредитування становить саме 11 днів, підтверджує й паспорт споживчого кредиту: визначені в ньому загальні витрати за кредитом у розмірі 819,72 грн та орієнтовна загальна вартість кредиту 10 019,72 грн розраховані, як прямо зазначено в паспорті, з припущення надання кредиту на 11 календарних днів. Натомість посилання договору та паспорта на строк «До 1857 днів» самостійного строку кредитування не визначають, а є лише граничною межею строку дії договору, який сам по собі права кредитодавця на проценти за користування кредитом не продовжує.

Позичальник дисконтний період не продовжував: у межах дисконтного та пільгового періоду нарахованих процентів не сплатив, а єдиний платіж у розмірі 300 грн здійснив 26.12.2023, тобто вже після спливу дисконтного періоду. За таких обставин строк користування кредитом на погоджених (дисконтних) умовах сплив 06.12.2023. У будь-якому разі в частині визначення строку кредитування умови договору сформульовані нечітко та припускають неоднозначне тлумачення. За змістом ст. 213, 637 ЦК України умови договору, що допускають неоднозначне тлумачення, тлумачаться проти сторони, яка їх сформулювала (contra proferentem): особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Оскільки спірні умови сформульовані кредитодавцем у стандартній формі договору, а позичальник є споживачем, вони тлумачаться на його користь. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).

Крім того, розмежування процентів за користування кредитом і наслідків прострочення випливає і зі змісту самого Договору. За п. 12.4 Договору проценти, нараховані за ставкою 1087,70 % річних після закінчення строку дії Договору, сторони визначили як проценти за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. При цьому термін «користування чужими грошовими коштами» вживається у двох значеннях: як одержання боржником за плату можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (регулятивні проценти за ст. 1048 ЦК України) та як прострочення виконання грошового зобов`язання (проценти за ст. 625 ЦК України). Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17. Отже, за умовами самого Договору проценти за користування кредитом є платою за правомірне користування коштами, тоді як нарахування за наслідками прострочення мають природу процентів за ст. 625 ЦК України.

Передбачене договором автоматичне скасування дисконтної ставки та застосування підвищеної ставки в розмірі 1087,70 % річних (2,98 % на день) у разі користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної сплати нарахованих процентів (п. 8.4 Договору) за своєю суттю є не платою за правомірне користування кредитом, а наслідком невиконання позичальником грошового зобов`язання. Умова договору, яка в такий спосіб під виглядом процентів за користування кредитом фактично збільшує вартість кредиту у зв`язку з простроченням, є несправедливою в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і самостійною підставою для стягнення з відповідача процентів за період поза межами строку кредитування бути не може.

У межах строку кредитування (дисконтного періоду) проценти за користування кредитом становлять 1 361,62 грн; з урахуванням сплачених позичальником 300 грн, які згідно зі ст. 534 ЦК України зараховуються в рахунок процентів, до стягнення підлягають проценти у розмірі 1 061,62 грн. Натомість проценти у розмірі 95 447,40 грн, нараховані позивачем за договірною ставкою за період після спливу строку кредитування, є безпідставними, оскільки після спливу строку кредитування нарахуванню підлягають не договірні проценти, а лише проценти в порядку ст. 625 ЦК України. При цьому позивач заявив до стягнення саме проценти за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а не проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України), суд же не вправі самостійно змінювати підстави позову; до того ж, оскільки прострочення мало місце в період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у силу п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальник у будь-якому разі звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України. З огляду на наведене у стягненні процентів у розмірі 95 447,40 грн належить відмовити.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими. Доведеною є заборгованість за кредитним договором у частині тіла кредиту у розмірі 27 000 грн та процентів за користування кредитом у межах строку кредитування у розмірі 1 061,62 грн, а всього 28 061,62 грн, яка підлягає стягненню з відповідача. У задоволенні решти позовних вимог, а саме процентів, нарахованих за період після спливу строку кредитування, належить відмовити з наведених вище підстав.

Крім того, позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, які підтверджені договором про надання правничої допомоги, додатковою угодою до нього та актом приймання-передачі наданих послуг. Відповідно до ст. 137, 141 ЦПК України судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 586,57 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що суд задовольняє позов частково у розмірі 28 061,62 грн, тобто 22,67% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 603,44 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 208128107 від 26.11.2023 у розмірі 28 061,62 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 586,57 грн, судовий збір у розмірі 603,44 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Андрій ПУКАЛО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua