Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №756/14641/25 — Оболонський районний суд міста Києва

23.07.2026 Справа № 756/14641/25

Ун. №756/14641/25

Пр. №2/756/1397/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

23 липня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.,

секретаря - Калюжної А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я,

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я у зв`язку із нападом собаки.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказував, що 07.08.2025 року близько 22:00 за адресою: м. Київ, Оболонська площа, 5 біля під`їзду житлового будинку, в якому він проживає, на нього був здійснений напад собакою яка за своїми параметрами нагадує породу «Німецька вівчарка», господарем якої є ОСОБА_2 , що проживає в одному будинку з позивачем.

За твердженням ОСОБА_1 тварина знаходилася біля під`їзду вищевказаного будинку без нагляду її господарки, намордник у собаки був відсутній. В момент коли позивач проходив біля під`їзду собака накинулася на нього, а власниця тварини в цей час знаходилася в середині будівлі, де спілкувалася з консьєржкою та не наглядала за своїм утриманцем.

У наслідок здійснення нападу ОСОБА_1 отримав додаткові тяжкі травми правої ноги та загострення і погіршення стану вже наявних поранень, отриманих під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, а тому був змушений невідкладно звернутися до медичного закладу за терміновою медичною допомогою.

В подальшому, 11.08.2025 року ОСОБА_1 було госпіталізовано до КНП «КМКЛ» №6 та 15.08.2025 року проведене додаткове оперативне хірургічне втручання, в результаті якого встановлено пристрій зовнішньої фіксації кінцівки (систему Ілізарова ). Основний діагноз: консолідований перелом діафізу правої в/г кістки в 3-ч місцях з наявністю кісткових дефектів, кістковий дефект с/з лівої м/г кістки, уламковий перелом малогомілкової кістки зі зміщенням.

Позивач вказує, що власниця собаки - громадянка ОСОБА_2 після даного інциденту уникає будь-яких контактів з позивачем та з його близькими, поводить себе зневажливо і упереджено по відношенню до ОСОБА_1 , а тому останній просив стягнути з відповідача 4 696 грн. 93 коп. заподіяної матеріальної, 15 000 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди, а також 1211 грн. 20 коп. сплаченого судового збору і 15 000 грн. витрат на правову допомогу.

Після відкриття провадження у справі ОСОБА_1 подав уточнення до позовної заяви щодо прізвища відповідача та її місця проживання.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, подали до суду клопотання у якому підтримали позовні вимоги з підстав зазначених у позові та просили проводити судовий розгляд за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, причин неявки до суду не повідомила, заяв, заперечень, клопотань суду не надала, в зв`язку з чим суд визнає неявку відповідача без поважних причин та з огляду на позицію позивача вважає можливим розглянути справу за її відсутності по наявним у справі доказам і постановити заочне рішення, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.

08.08.2025 року об 11 год. 32 хв. ОСОБА_1 звертався за консультацією до лікаря-травматолога національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» зі скаргами на болі в правій гомілці. За анамнезом хвороби, зі слів пацієнта та наданої медичної документації отримав травму (поранення) під час виконання бойового завдання в районі н.п. Орлівка Донецької області Покровського району. З 28.02.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні, де виконано ряд етапних операцій. Етапно проходив реабілітаційне лікування, виконано демонтаж АЗФ з правої гомілки внаслідок консолідовації лінії перелому та регенератів. 07.08.2025 року близько 22.00 через напад сусідської собаки оступився та відчув різкий біль в правій нижній кінцівці. 08.08.2025 року прибув на консультацію до лікаря ортопеда-травматолога. Об`єктивний стан хворого: пацієнт переміщається на кріслі колісному, права гомілка фіксована стандартним чобітком, при пальпації визначається біль в середній третині правої гомілки, визначається набряк правої нижньої кінцівки.

Згідно Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №12153 ОСОБА_1 15.08.2025 року із діагнозом консолідований перелом діафазу правої в/г кістки в 3-х місцях з наявністю кісткових дефектів с/3 лівої м/г кістки. Уламковий перелом с/з малої гомілкової кістки з незначним зміщенням проведено процедуру/хірургічну операцію/ з кодом 50130-00 спеціалістом ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частина 2 зазначеної статті зазначає, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У зазначеній нормі права, яка встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках деліктних (позадоговірних) зобов`язань, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається в зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Шкода це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки завдана шкода (реальна шкода та упущена вигода) відшкодовується в повному обсязі.

За приписами ч.ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням, або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Ч.1,2 ст.180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюються законами.

У відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями, бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Загальною підставою застосування цих статей до правовідносин із відшкодування шкоди є відсутність договірних відносин між завдавачем шкоди та потерпілим.

Загальне правило коментованої статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду).

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди і відсутність будь-якого елементу складу цивільного правопорушення є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 22 ЦК України (відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди) збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на підтвердження тих обставин, про які вказує у позовній заяві, а відповідач на спростування вказаних обставин і, на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п.1.3. Правил утримання домашніх собак та котів в м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.10.2007 року №1079/3912 (далі - Правила), собаки та коти можуть належати на правах власності юридичній або фізичній особі, яка досягла 16 років і спроможна забезпечити умови утримання тварин відповідно до природних (фізіологічних) та видових потреб.

П.1.4. Правил передбачено, що відповідальність за дії тварин несуть їх власники, особи, яким тварини належать на інших підставах, що не суперечать чинному законодавству, а також особи, які супроводжують тварину.

За порушення правил утримання собак і котів, в тому числі вигулювання собак без повідків та намордників, що спричинило заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну передбачена адміністративна відповідальність за ст. 154 КпАП України.

При цьому, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ОСОБА_2 є власником будь-якої тварини небезпечної породи, порушила порядок її вигулу, вчинила винні дії і, що саме ці дії призвели до заподіяння шкоди здоров`ю ОСОБА_1 та між цими діями і заподіяною шкодою є причинний зв`язок.

Тож, не є підтвердженням винуватості ОСОБА_2 у заподіянні шкоди саме лише звернення ОСОБА_1 за консультацією до лікаря-травматолога і запис в анамнезі хвороби здійснений зі слів пацієнта про те, що він оступився через напад сусідської собаки.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи зазначене, зміст та обґрунтування позову, надані докази, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

За правилами ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

З огляду на вищевикладене, відповідно до ст.ст. 22, 179, 180, 1166, 1167, 1187 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 133, 141, 259, 280-281 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, якщо заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Шевчук