Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №756/5340/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/5340/26

Провадження № 2/756/5932/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

21 липня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 165,47 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 24.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 180565 в електронній формі, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 10 811 грн.

На виконання умов договору первісний кредитор ініціював перерахування коштів на платіжну картку відповідача, однак відповідач своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

10.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 10102025, за яким позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Загальний розмір заборгованості відповідача становить 20 265,47 грн; вимог про стягнення штрафних санкцій позивач не заявляв, у зв`язку з чим просив стягнути 18 165,47 грн, з яких 10 811 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 753,47 грн - заборгованість за процентами, 601 грн - заборгованість за комісією.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 31.03.2026 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою за клопотанням позивача витребувано в Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк» відомості про те, чи емітувалася на ім`я відповідача платіжна картка (маска картки) НОМЕР_1 , чи зараховувалися на відповідний картковий рахунок кошти в сумі 8 000,14 грн у період з 24.04.2025 до 29.04.2025, та про належність відповідачу номера телефону.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, заперечень щодо заявлених вимог та доказів на їх спростування не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 24.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 180565 в електронній формі шляхом підписання позичальником індивідуальної частини договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 2.2.1 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10 811 грн і надається в такому порядку: 8 000,14 грн - на рахунок (картку) позичальника № НОМЕР_2 , а 2 810,86 грн - шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією за надання кредиту, нарахованою згідно з п. 2.5 договору.

Згідно з п. 2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за фіксованою ставкою 360,00% річних; загальний строк кредитування становить 98 днів - з 24.04.2025 по 31.07.2025 (п. 2.6 договору).

10.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 10102025; на підтвердження переходу права вимоги позивач надав витяг з реєстру прав вимог № 1 та акт приймання-передачі реєстру прав вимог № 1 від 10.10.2025.

На підтвердження факту надання кредитних коштів позивач надав витяг з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» про перерахування грошових коштів від 16.01.2026 вих. № 205/16-01, у якому зазначено про перерахування 24.04.2025 на картку № НОМЕР_3 грошових коштів у сумі 8 000,14 грн із призначенням платежу «Видача кредиту № 180565 від 24.04.2025», виписку з особового рахунку боржника, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» станом на 20.02.2026, та розрахунок заборгованості, складений первісним кредитором.

Як зазначено в позовній заяві, з метою підтвердження належності платіжної картки відповідачу та факту зарахування на неї коштів адвокатом позивача до банку-емітента подано адвокатський запит, проте необхідних даних щодо руху коштів та щодо емісії платіжної картки отримано не було.

На виконання ухвали суду від 31.03.2026 Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» надано відповідь від 07.04.2026 № 81-15-9/5994-БТ, згідно з якою платіжна картка (маска картки) НОМЕР_3 на ім`я відповідача ОСОБА_1 не емітувалася.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; при цьому суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК України).

За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України).

Вирішуючи спір про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд повинен установити факт надання кредитних коштів позичальникові, оскільки обов`язок з їх повернення та сплати процентів виникає лише за умови реального одержання позичальником коштів. Обов`язок довести факт надання коштів у силу ст. 12, 81 ЦПК України покладається на кредитора. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Набувши право вимоги за договором факторингу, позивач як новий кредитор зобов`язаний довести не лише перехід до нього відповідного права, а й дійсність та розмір самої вимоги, зокрема факт надання первісним кредитором кредитних коштів відповідачу.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання позичальником кредитних коштів, а є одностороннім арифметичним обчисленням стягуваних сум, що залежить виключно від волевиявлення однієї сторони; належним доказом надання коштів є виписка за рахунком (постанови Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15).

Наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписка з особового рахунку боржника складені відповідно первісним кредитором і самим позивачем в односторонньому порядку, а тому не можуть підтверджувати факт реального надання коштів відповідачу.

Витяг з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» від 16.01.2026 також є внутрішнім документом первісного кредитора та засвідчує перерахування лише 8 000,14 грн на платіжну картку № НОМЕР_3 , тоді як до стягнення за тілом кредиту заявлено 10 811 грн (з яких 2 810,86 грн, за умовами п. 2.2.1 договору, взагалі не перераховувалися позичальнику, а були спрямовані на погашення комісії за надання кредиту). Первинних банківських документів (виписки банку за картковим рахунком, платіжної інструкції з відміткою банку про виконання), які підтверджували б фактичне зарахування коштів на рахунок саме відповідача, матеріали справи не містять.

Крім того, за відповіддю Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», наданою на виконання ухвали суду від 31.03.2026, платіжна картка (маска картки) НОМЕР_3, на яку, за твердженням позивача, перераховувалися кредитні кошти, на ім`я відповідача не емітувалася. Наведене спростовує як належність відповідачу вказаної у довідці про перерахування коштів платіжної картки, так і факт одержання ним кредитних коштів. Позивач і в позовній заяві визнав, що даних щодо руху коштів та емісії платіжної картки від банку-емітента отримано не було.

За таких обставин суд дійшов висновку, що факт надання (перерахування) кредитних коштів відповідачу належними та допустимими доказами не підтверджений, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» є недоведеними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, понесені позивачем (судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу), відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають і залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя Андрій ПУКАЛО