Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №756/8270/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/8270/26

Провадження № 2/756/7488/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

21 липня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 8049222 від 06.11.2019 у розмірі 12 966,28 грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 8049222, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 5 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших передбачених договором платежів.

Договір укладено в електронній формі шляхом його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав, перерахувавши відповідачу кредитні кошти на зазначену ним банківську картку.

20.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 47-МЛ, унаслідок чого право грошової вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача.

Відповідач узятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 12 966,28 грн, з якої: 4 725 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 741,28 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 0 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту, 2 500 грн - заборгованість за штрафами (пенею).

Надіслана відповідачу досудова вимога про погашення заборгованості залишена без задоволення.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 29.05.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву. У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 06.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 8049222.

Укладаючи кредитний договір, відповідач та Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується довідкою про ідентифікацію до кредитного договору.

Згідно з умовами договору сума кредиту становить 5 000 грн (п. 1.2 договору). Кредит надано строком на 30 днів з 06.11.2019 (п. 1.3 договору); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 06.12.2019 (п. 1.4 договору).

Факт перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням № 3078040 від 06.11.2019.

Відповідно до п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту складає 600 грн, яка нараховується за ставкою 12,00% від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом складають 2 250 грн, які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 договору).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості (відомості про щоденні нарахування та погашення, виписки з особового рахунка) вбачається, що станом на 14.04.2026 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 12 966,28 грн, а саме:

- заборгованість за тілом кредиту - 4 725 грн,

- за процентами за користування кредитом - 5 741,28 грн,

- за штрафами (пенею) - 2 500 грн.

Відповідачем розмір і складові заборгованості не оспорено, доказів погашення заборгованості чи виконання умов договору суду не надано.

20.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 47-МЛ, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 8049222 від 06.11.2019.

Належність відповідача до боржників, право вимоги до яких відступлено, підтверджується витягом з реєстру боржників до вказаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Договір відступлення права вимоги у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та недійсним не визнавався; згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, позивач набув право вимоги за вказаним кредитним договором.

Відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає справу в межах заявлених вимог.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»); аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві кредит у строк та в порядку, що встановлені договором. За приписами ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у визначений строк.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Перевіряючи обґрунтованість кожної складової заявленої до стягнення заборгованості окремо, суд виходить з такого.

Заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 725 грн підтверджується матеріалами справи, відповідає умовам договору, відповідачем не спростована, доказів її погашення суду не надано, а тому підлягає стягненню.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 5 741,28 грн суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Строк кредитування за договором становив 30 днів - з 06.11.2019 до 06.12.2019 (п. 1.3, 1.4 договору), а розмір процентів за користування кредитом за цей строк визначено договором (п. 1.5.2) та Графіком розрахунків у сумі 2 250 грн.

У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України; в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України. Аналогічно у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку (відомості про щоденні нарахування та погашення), проценти за користування кредитом нараховувалися за ставкою 1,50% від залишку кредиту за кожен день і після спливу визначеного договором строку кредитування (після 06.12.2019), унаслідок чого їх заявлений розмір (5 741,28 грн) перевищив як погоджений сторонами розмір процентів за строк кредитування (2 250 грн), так і суму тіла кредиту (4 725 грн). З огляду на наведені правові позиції проценти за користування кредитом підлягають стягненню лише в межах строку кредитування - у розмірі 2 250 грн. У стягненні процентів у частині, що перевищує зазначену суму, тобто в розмірі 3 491,28 грн (5 741,28 грн - 2 250 грн), як нарахованих поза межами строку кредитування, слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 2 500 грн суд зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 546 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, а одним із правових наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником виконання грошових зобов`язань за договором позичальник, починаючи з дня, наступного за днем спливу визначеного п. 1.4 договору терміну повернення кредиту, зобов`язаний сплатити на користь товариства пеню в розмірі 2% від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше 50% від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за договором.

Термін повернення кредиту, сплати комісії та процентів визначено договором - 06.12.2019 (п. 1.4 договору). У встановлений строк відповідач кредит не повернув, унаслідок чого з 07.12.2019 допустив прострочення виконання грошового зобов`язання. Заявлений позивачем розмір пені - 2 500 грн - відповідає граничному розміру неустойки, погодженому сторонами (50% від суми кредиту 5 000 грн), відповідачем не спростований, доказів її сплати суду не надано.

Розмір пені обмежений умовами договору граничною межею у 50% від суми кредиту, у зв`язку з чим підстав для його зменшення на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України суд не вбачає. За таких обставин вимога про стягнення пені є обґрунтованою, а пеня в розмірі 2 500 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 8049222 від 06.11.2019 у розмірі 9 475 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 4 725 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у межах строку кредитування - 2 250 грн та пені - 2 500 грн. У задоволенні решти позовних вимог, а саме про стягнення процентів у розмірі 3 491,28 грн, слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження витрат, які поніс позивач на отримання професійної правничої допомоги суду позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг № Д/22276 від 14.04.2026 та детальний опис наданих послуг до нього

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ця справа є малозначною, належить до типової категорії спорів про стягнення кредитної заборгованості, розглянута в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за незначної ціни позову. З урахуванням наведеного суд визнає заявлений розмір витрат на правничу допомогу неспівмірним і вважає обґрунтованим та співмірним розмір таких витрат 3 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. З урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1 945,53 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 8049222 від 06.11.2019 у розмірі 9 475 грн, судовий збір у розмірі 1 945,53 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Андрій ПУКАЛО