Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №755/6988/22 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/6988/22

Провадження №: 2/755/8111/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про повернення коштів, стягнутих за виконавчим написом нотаріуса, який визнано таким, що не підлягає виконанню, у порядку захисту прав споживача, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про повернення коштів, стягнутих за виконавчим написом нотаріуса, який визнано таким, що не підлягає виконанню, у порядку захисту прав споживача.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь позивача 8 534,22 грн безпідставно стягнутих на підставі виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №109049, вчиненого 20 листопада 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 20 листопада 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. був вчинений виконавчий напис № 109049 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» у загальній сумі 20 092,00 грн. 17 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченком М.Б. винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 про примусове виконання виконавчого напису № 109049 від 20 листопада 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача заборгованості у розмірі 20 092,00 грн. 17 січня 2022 року на депозитний рахунок приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. надійшли кошти у розмірі 9 756,64 грн стягнуті з ОСОБА_1 на користь відповідача згідно виконавчого провадження НОМЕР_3, отримані кошти були розподілені наступним чином: кошти на користь стягувача - 8534,22 грн. 17 травня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва винесено рішення по цивільній справі № 755/20812/21, яким визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. від 20 листопада 2020 року №109049. Позивач зазначає, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі 8 534,22 грн., що стягнуті з нього на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню відпали, то у відповідача виник обов`язок повернути позивачу кошти у вказаному розмірі на підставі ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року відкрито провадження у даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» копію ухвали суду про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримано 03 жовтня 2022 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані докази та повідомлені обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 19 грудня 2019 року по справі №520/11429/17, колегія суддів визначила, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Судом установлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 травня 2022 року у справі №755/20812/22 задоволено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Горай О.С., від 20 листопада 2020 року №109049 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» заборгованості. (а.с. 12-15)

Відповідно до положень ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом установлено, що 20 листопада 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 109049, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором 389276177 від 19 березня 2020 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 28/1118-01 від 28 листопада 2018 є Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЛІОН ПЛЮС", правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 05/0820-01 від 05 серпня 2020 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», далі іменований - Стягувач, заборгованість за кредитним договором 389276177 від 19 березня 2020 року. Строк платежу за Кредитним договором 389276177 від 19 березня 2020 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 04 листопада 2020 року по 04 листопада 2020 року. Сума заборгованості складає 18 892,00 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 8 000,00 грн; прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 грн; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 10 892,00 грн; строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 грн; строкова заборгованість за комісією становить 0,00 грн; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 0,00 грн; строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 0,00 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача, в розмірі 1 200,00 грн, які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню - 20 092,00 грн. (а.с. 7)

Як убачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка М.Б. перебувало виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого напису № 109049 від 20 листопада 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С, який рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 травня 2022 року, визнано таким, що не підлягає виконанню. (а.с. 8)

Згідно листа приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка М.Б., у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4 приватним виконавцем стягнуто з позивача: 8 534,22 грн - кошти на користь стягувача; 853,42 грн - основна винагорода приватного виконавця; 300,00 грн - витрати виконавчого провадження.(а.с. 10)

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка про видачу готівкових коштів АТ КБ «Приват Банк», в якій надана інформація по картці НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , за 17 січня 2022 року, з якої здійснювалися відрахування згідно виконавчого документа 109049 від 20 листопада 2020 року списання з карткового рахунку на суму 9 567,04 грн. (а.с. 9)

Отже, з наданих стороною позивача доказів, судом установлено, що у рамках виконавчого провадження під час примусового виконання виконавчого напису, який в судовому порядку визнано таким, що не підлягає виконанню, стягнуто з позивача та перераховано на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» грошові кошти у загальному розмірі 8 534,22 грн.

Решта коштів є витратами виконавчого провадження, винагородою приватного виконавця.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав відзив на позовну заяву з доказами на спростування доводів позовної заяви та на підтвердження того, що грошові кошти у загальному розмірі 8 534,22 грн не були перераховані відповідачу.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про : 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту.

Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 ).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17).

Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Судом установлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 травня 2022 року у цивільній справі № 755/20812/21, виконавчий напис №109049 від 20 листопада 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., визнано таким, що не підлягає виконанню, відтак кошти, стягнуті на користь стягувача при примусовому виконанні виконавчого напису, який судом визнано таким, що не підлягає виконанню, підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані відпала.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України викладений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

Факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача на користь відповідача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20.

З матеріалів справи судом установлено, що на підставі виконавчого напису вчиненого 20 листопада 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. та зареєстрованого в реєстрі за №109049, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченком М.Б. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_3.

Так, заявляючи вимогу про повернення грошових коштів, стягнутих з позивача на користь відповідача у рамках вказаного виконавчого провадження, позивачем на підтвердження суми в розмірі 8 534,22 грн. надано лист приватного виконавця Шуляченка М.Б. про стягнуті кошти у виконавчих провадження.

Отже, судом установлено, що під час примусового виконання виконавчого напису, який рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню, з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» фактично стягнуто заборгованість в сумі 8 534,22 грн.

Враховуючи викладене та встановлене судом у розрізі спірних правовідносин, зважаючи на принципи справедливості, добросовісності та розумності, згідно з якими здійснюється цивільно-правове регулювання суспільних відносин та які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов`язків, шанування прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства, турботи про власні інтереси, закріплення адекватного захисту права або інтересу, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 8 534,22 грн.

Отже позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на загальну суму 3 800,00 грн, з яких: 3 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу; 800,00 грн - оплата виготовлення нотаріальної довіреності.

Згідно положень ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

На підтвердження понесених заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи до матеріалів позову долучено: договір про надання юридичних послуг №178 від 26 листопада 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , що діє на підставі державної реєстрації від 18 лютого 2020 року №25560000000160068 (а.с.16-17); Додаткову угоду №1 від 29 квітня 2022 року до договору про надання юридичних послуг №178 від 26 листопада 2021 року, підписану ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , що діє на підставі державної реєстрації від 18 лютого 2020 року №25560000000160068 (а.с. 18); квитанцію №С19Е-5487-5Н90-ЕТ5Х від 05 травня 2022 року на суму 1 000,00 грн про сплату ОСОБА_3 юридичних послуг (а.с. 20); квитанцію №К857-5РЕХ-РН67-М6К5 від 29 липня 2022 року на суму 1 000,00 грн про сплату ОСОБА_1 юридичних послуг (а.с. 21); довідку видану 04 травня 2022 року ОСОБА_1 в тому, що за вчинення нотаріальних дій (посвідчення довіреності, засвідчення вірності копії довіреності), сплачено плату в розмірі 800,00 грн (а.с.22).

Згідно з цим Договором, виконавець зобов`язується надати Замовнику Юридичні послуги, пов`язані з підготуванням документів для визнання виконавчого напису № 109049, виданого 20 листопада 2020 року приватним нотаріусом ЖМНО Гораєм О.С. таким, що не підлягає виконанню, та передачею їх до суду, а замовник зобов`язується оплатити Виконавцю зазначені Юридичні послуги, та Фактичні витрати у розмірі, та у порядку, передбаченому цим Договором (п. 2.1. договору)

Вартість юридичних послуг становить 5 000,00 грн (п.3.1. договору).

За змістом п. 3 додаткової угоди №1 від 29 квітня 2022 року до договору про надання юридичних послуг №178 від 26 листопада 2021 року, сторони домовились доповнити зміст договору пунктом 2.1.1., згідно якого, виконавець зобов`язується надати замовнику додаткові юридичні послуги, пов`язані з отриманням завіреної належним чином копії рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 квітня 2022 року по справі №755/20812/21 та оригіналу виконавчого листа про стягнення судового збору; надіслання рішення суду до приватного виконавця для отримання постанови про закінчення виконавчого провадження; надіслання виконавчого листа до відповідної виконавчої служби для стягнення судового збору; надіслання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на оплату юридичних послуг; підготування та надіслання позовної заяви про стягнення стягнутих за виконавчим листом коштів з відповідача. Також сторони узгодили доповнити зміст договору підпунктом 3.1.1., згідно якого, на виконання п.п.2.1.1. замовник зобов`язаний сплатити на користь виконавця грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн, у якості додаткової оплати юридичних послуг та 1 100,00 грн у якості оплати додаткових фактичних витрат на вимогу виконавця.

Разом із тим, до матеріалів справи позивачем не надано доказів, які підтверджують, що ФОП ОСОБА_2 є суб`єктом правової допомоги на професійній основі, оскільки нормами ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу саме у цивільній справі, яка розглядається в даному провадженні, в наявних в матеріалах справи копіях квитанцій не відображено за яким саме договором здійснено оплату, до того ж, в квитанції №С19Е-5487-5Н90-ЕТ5Х від 05 травня 2022 року на суму 1 000,00 грн платником є ОСОБА_3 , яка не є стороною в договорі про надання юридичних послуг №178 від 26 листопада 2021 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Крім того, за змістом ст. 133, 137 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою лише адвоката, а не будь-якого спеціаліста в галузі права.

Враховуючи викладене вище, суд не вбачає визначених законом підстав для стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу.

Також матеріали справи не містять будь-якої нотаріально посвідченої довіреності, з якої б убачалось, що її надання пов`язано зі справою, що розглядається в даному провадженні, тому стягнення коштів на її виготовлення з відповідача є безпідставним.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 15, 16, 1212 Цивільного кодексу України, статтями 2-5, 8, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 209, 229, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ЄДРПОУ 42254696, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Верховної Ради, буд.34, оф.511) про повернення коштів, стягнутих за виконавчим написом нотаріуса, який визнано таким, що не підлягає виконанню, у порядку захисту прав споживача - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: