Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №755/8134/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8134/26

Провадження №: 3/755/3452/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Федосєєв С.В. розглянувши матеріали, що надійшли з Дніпровського УП ГУНП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 .

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом, 18 травня 2026 року приблизно о 15 годині 00 хвилин в м. Київ пр-т Соборності 12В, у приміщенні Ліцею №167 між ОСОБА_2 та малолітнім ОСОБА_3 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_4 наніс останньому удар рукою в ділянку обличчя, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа.

На підставі зазначених обставин органом поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП. про неналежне виконання ОСОБА_1 , батьківських обов`язків.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Пояснила, що постійно займається вихованням свого сина, приділяє належну увагу його навчанню та розвитку, має дві вищі освіти, працює фармацевтом, виховує двох синів, раніше жодних зауважень щодо виконання нею батьківських обов`язків ані від педагогів, ані від інших осіб не надходило. Зазначила, що після події особисто з`ясовувала всі обставини конфлікту, спілкувалася з учителями, адміністрацією навчального закладу та однокласниками сина, при цьому жоден із педагогів не повідомляв про будь-які проблеми у поведінці чи вихованні дитини.

Також зазначила, що сам по собі конфлікт між малолітніми виник раптово, за її відсутності, а тому вона об`єктивно не мала можливості запобігти безпосередньому розвитку подій. Вважає, що одноразовий конфлікт між дітьми не може свідчити про її ухилення від виконання батьківських обов`язків. На підтвердження своєї позиції ОСОБА_1 , надала суду письмові пояснення, копії похвальних листів сина за високі досягнення у навчанні, а також звернула увагу суду на відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про неналежне виконання нею обов`язків щодо виховання дитини або систематичне невиконання вимог сімейного законодавства.

У судовому засіданні представник законного представника малолітнього потерпілого - адвокат Нікіпелова К.Є. заперечувала проти закриття провадження у справі та просила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у максимальному розмірі.

На обґрунтування своєї позиції представник потерпілого зазначила, що внаслідок конфлікту між малолітніми потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа, був госпіталізований, переніс оперативне втручання, а також зазнав значного психологічного стресу, що підтверджується консультативним висновком психолога.

Звертала увагу суду на те, що після події дитина боялася відвідувати навчальний заклад, уникала контакту із кривдником, потребувала психологічної допомоги та підтримки. На думку представника потерпілого, наведені обставини свідчать про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження вини ОСОБА_1 органом, який склав протокол, до матеріалів справи долучено протокол про адміністративне правопорушення, рапорти працівників поліції, письмові пояснення учасників події, медичну документацію щодо лікування потерпілого, консультативний висновок психолога, письмові пояснення представника потерпілого та інші матеріали.

Разом із тим суд звертає увагу, що зазначені документи у своїй сукупності підтверджують сам факт конфлікту між малолітніми, характер та наслідки отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, а також подальший психоемоційний стан потерпілої дитини, однак самі по собі не містять відомостей, які б свідчили про ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законом батьківських обов`язків. Так, медична документація, зокрема медична карта стаціонарного хворого та виписка із медичної карти, підтверджують факт отримання потерпілим тілесних ушкоджень у вигляді перелому кісток носа та проходження відповідного лікування. Аналогічно консультативний висновок психолога свідчить про переживання дитиною наслідків конфліктної ситуації, необхідність психологічного супроводу та окремі рекомендації щодо організації безпечного освітнього середовища.

Водночас жоден із зазначених документів не містить будь-яких висновків щодо неналежного виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків або причинного зв`язку між її поведінкою та подією, що сталася.

Письмові пояснення представника потерпілого також містять виклад обставин події та правову позицію сторони потерпілого щодо необхідності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, однак самі по собі не можуть вважатися належним та достатнім доказом наявності у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони зазначеного адміністративного правопорушення є саме ухилення від виконання батьківських обов`язків, тобто свідоме, винне, тривале або систематичне невиконання чи неналежне виконання обов`язків щодо виховання, навчання, розвитку, утримання дитини, незабезпечення належного контролю за її поведінкою, що має бути підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття нею повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Сам по собі факт вчинення дитиною певного протиправного чи конфліктного вчинку не є безумовною підставою для висновку про ухилення її батьків від виконання обов`язків щодо виховання, оскільки адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає не за наслідки поведінки дитини як такі, а виключно за доведене неналежне виконання батьками покладених на них законом обов`язків.

Дослідженими судом матеріалами справи не встановлено, що ОСОБА_1 не займалася вихованням свого сина, не забезпечувала належних умов його проживання, навчання чи розвитку, не здійснювала контролю за його поведінкою або будь-яким іншим чином ухилялася від виконання обов`язків, визначених сімейним законодавством.

При цьому будь-яких характеристик, актів обстеження умов проживання сім`ї, висновків органу опіки та піклування, повідомлень навчального закладу про систематичне неналежне виховання дитини, відомостей про перебування сім`ї у складних життєвих обставинах, фактів невиконання матір`ю рекомендацій компетентних органів або інших доказів, які б свідчили саме про ухилення ОСОБА_1 від виконання покладених законом батьківських обов`язків, матеріали справи не містять.

Водночас рапорти працівників поліції, письмові пояснення учасників події, медична документація та консультативний висновок психолога підтверджують лише факт виникнення конфлікту між малолітніми, характер отриманих потерпілим тілесних ушкоджень та наслідки такої події для його фізичного і психологічного стану, однак не доводять наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями чи бездіяльністю ОСОБА_1 та зазначеною подією, а також не підтверджують ухилення останньої від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Разом із тим органом поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення, суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували, що ОСОБА_1 ухилялася від виконання покладених на неї законом батьківських обов`язків.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про систематичне невиконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, неналежне піклування про фізичний чи духовний розвиток дитини, незабезпечення необхідних умов для її навчання, проживання або виховання, відсутність контролю за поведінкою сина чи інші обставини, які утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Навпаки, досліджені судом докази свідчать, що ОСОБА_1 виховує двох дітей, має постійне місце роботи, позитивно характеризує свого сина, який має належні успіхи у навчанні, що підтверджується похвальними листами навчальних закладів. Будь-яких доказів про перебування сім`ї на профілактичному обліку, надходження до матері зауважень від адміністрації навчального закладу, органів опіки та піклування чи інших компетентних органів щодо неналежного виконання нею батьківських обов`язків матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що зі слів самої ОСОБА_1 , які не спростовані належними доказами, після виникнення конфлікту вона активно з`ясовувала його обставини, спілкувалася з педагогами та адміністрацією навчального закладу, приділяла увагу вихованню сина та вживала заходів для недопущення подібних ситуацій у майбутньому. При цьому суд зазначає, що адміністративне провадження не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи відповідно до ст. 62 Конституції України тлумачаться на її користь.

Таким чином, оцінивши кожний доказ окремо та всі досліджені докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що органом поліції не доведено наявності в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а тому у справі відсутній склад адміністративного правопорушення.

За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 9, 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 251, 252, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 150 Сімейного кодексу України, ст. 62 Конституції України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: