Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №752/6039/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 752/6039/26

провадження №: 2/752/8701/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2026 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши в приміщенні суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року позивач ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до КП «Київпастранс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, в якому просить: стягнути з відповідача 78379,03 грн. суму майнової шкоди, 12000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 1064,96 грн. судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 07.11.2025 о 17 год. 50 хв. в м. Києві по проспекту Академіка Глушкова, буд. 26, керуючи транспортним засобом «Богдан» бортовий номер НОМЕР_1 за становленим маршрутом 43, не дотрималась безпечної дистанції та скоїла зіткнення з транспортним засобом «HONDA CR-V» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів з матеріальними збитками, чим порушила вимоги п. 13.1 та 2.3(б) ПДР України, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУПАП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, а позивачу завдано матеріального збитку.

На момент ДТП ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з КП «Київпастранс» і виконувала трудові обов?язки водія тролейбуса «Богдан» бортовий номер 1361 за встановленим маршрутом 43.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 12.12.2025 року у справі № 752/28417/25 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого трапилась зазначена дорожньо-транспортна подія, визнано ОСОБА_4 .

За таких обставин, позивач просить стягнути на його користь з КП «Київпастранс», 78379,03 грн. - суму майнової шкоди, 12000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, 1064,96 грн. - судовий збір.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18.03.2026 відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в спрощеному провадженні без повідомлення сторін.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

13.04.2026 від КП «Київпастранс» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволені позову в повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що в обґрунтування завданого матеріального збитку позивачем надано Висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 20.11.2025 № 71/11-25, яким встановлено що вартість матеріального збитку становить 78379,03 грн., проте, на думку представника відповідача, такий доказ є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Крім цього, вказаний висновок здійснено без урахування коефіцієнту фізичного зносу та з урахуванням податку на додану вартість. Разом з тим відповідач погоджується, що обґрунтована сума матеріального збитку без врахування ПДВ складає 53258,02 грн. Також не погоджується з сумою витрат на професійну правничу допомогу, та вказує, що до задоволення підлягає сума у розмірі 3328,00 грн., що становить розмір одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2026.

Просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення майнової шкоди у розмірі 25121,01 грн., а також в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8672 грн.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18.01.2026 відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в спрощеному провадженні без повідомлення сторін.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, за якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Норми ст. 76 ЦПК України встановлюють, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 07.11.2025 о 17 год. 50 хв. в м. Києві по проспекту Академіка Глушкова, буд. 26, керуючи транспортним засобом «Богдан» бортовий номер 1361 за становленим маршрутом 43, не дотрималась безпечної дистанції та скоїла зіткнення з транспортним засобом «HONDA CR-V» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів з матеріальними збитками, чим порушила вимоги п. 13.1 та 2.3(б) ПДР України, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУПАП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, а позивачу завдано матеріального збитку.

На момент ДТП ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з КП «Київпастранс» і виконувала трудові обов?язки водія тролейбуса «Богдан» бортовий номер 1361 за встановленим маршрутом 43.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 12.12.2025 року у справі № 752/28417/25 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого трапилась зазначена дорожньо-транспортна подія, визнано ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В результаті настання вищевказаного ДТП транспортному засобу марки «HONDA CR-V» д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 , були завдані механічні пошкодження.

Згідно Звіту № 71/11-25 від 20.11.2025 про визначення вартості матеріального збитку, завданому автомобілю «HONDA CR-V» д.н.з. НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 78379,03 грн. (з ПДВ) та 53258,02 грн. (без ПДВ).

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд приймає до уваги те, що загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду за ст. 1166 ЦК України визначають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із положенням ст. 1187 ЦК України, відповідальність покладається на власника (працівника) джерела підвищеної небезпеки та відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до чинного законодавства, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених чинним цивільним законодавством.

Відповідно до зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

За загальним правилом, установленим ч. 2 ст. 1187 ЦК, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Проте, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц (провадження №14-497цс18) зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким, суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Подібні висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 28.10.2022 по справі №601/278/21, від 18.10.2022 по справі № 592/9529/21, від 10.08.2022 по справі № 635/6868/16-ц, від 05.07.2022 по справі № 511/323/19, від 02.06.2022 по справі № 395/223/21.

У ході розгляду справи судом установлено, що ОСОБА_2 , перебувала у трудових відносинах з КП «Київпастранс», що також підтверджено представником КП «Київпастранс» у відзиві на позов.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст. 1192 ЦК України).

Згідно звіту від 20.11.2025 № 17/11-25, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «HONDA CR-V» д.н.з. НОМЕР_2 , становить 78379,03 грн. (з ПДВ) та 53258,02 грн. (без ПДВ).

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На основі наявних в матеріалах справи доказів суд вважає, що розмір завданої йому внаслідок ДТП матеріальної шкоди становить 53258,02 грн. (без ПДВ).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 53258,02 грн. (без ПДВ) ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 та 3 (п. 1) ст.133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Матеріали справи містять Договір про надання правової допомоги, Акт виконаних робіт № 1, адвокатський Ордер, Копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Адвокатське посвідчення, а також доказ оплати витрат на правову допомогу.

З огляду на вказане, суд вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене вище, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, судові витрати по справі слід покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо решти доводів сторін суд відзначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 22, 1166, 1166, 1172, 1192 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з КП «Київпастранс» (ЄДРПОУ 31725604, місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) 53258 (п`ятдесят три тисячі двісті п`ятдесят вісім) грн. 02 коп. на відшкодування майнової шкоди, 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 723 (сімсот двадцять три) грн. 59 коп., що в загальному розмірі становить 65981 (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят одна) грн. 61 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Текст рішення виготовлений 06.07.2026.

Суддя Ю.Ю. Мазур