Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №754/15909/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року м. Київ

Справа № 754/15909/25

Провадження №22-ц/824/9472/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Комар Л.А.

сторони: позивач Акціонерне Товариство «Кредобанк»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Підодвірним Тарасом Івановичем на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ «Кредобанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № СL-315270 від 07.06.2021 в сумі 442792,46 грн. - кредиту (сума 260571,61 грн.), процентів (сума 182220,85 грн.), комісії (сума 0,00 грн.), 6641,89 грн. - судового збору.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 лютого 20226 року позов задоволено.

Стягнути з відповідача ( ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстрація: АДРЕСА_1 ) за кредитним договором № СL-315270 від 07.06.2021 на користь позивача (Акціонерне товариство «Кредобанк», ЄДРПОУ 09807862, місцезнаходження: м. Львів, вул. Сахарова, 78) 442792,46 грн. - кредиту, процентів, 6641,89 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, представником ОСОБА_1 адвокатом Підодвірним Т.І. подано апеляційну скаргу, в якій він посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, проситьт рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «Кредобанк» відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Кредобанк» проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає рішення суду таким що відповідає фактичним обставинам справи.

В судове засідання сторони не з`явилися, про день та час розгляду справи відповідно до звітів про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду повідомлялися належним чином..

За таких обставин, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Оскільки справа розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як убачається з матеріалів справи, 07 червня 2021 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №CL-3152270 на підставі анкети-заяви №CL-3152270 фізичної особи на отримання готівкового кредиту від 04 червня 2021 року.

Відповідно до умов кредитного договору, Банк зобов`язався надати позичальнику кредит а позичальник зобов`язався в порядку та умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору, Банк надав позичальнику кредит в сумі287892 грн на строк до 05 червня 2028 року, на цілі, визначені у п.2.4 Кредитного договору. Процентна ставка за користування кредитом становить 35% річних.

05 липня 2022 року між сторонами було підписано додатковий договір №1 до Кредитного договору №CL-315270 від 07 червня 2021 року, яким сторони погодили змінити порядок погашення позичальником заборгованості за кредитним договором шляхом підписання нового графіку платежів та встановили термін повернення кредиту до 05 червня 2027 року.

15 березня 2023 року між сторонами укладено додатковий договір №1 до Кредитного договору №CL-315270 від 07 червня 2021 року, яким сторони погодили змінити порядок погашення позичальником заборгованості за кредитним договором шляхом підписання нового графіку платежів та встановили термін повернення кредиту до 05 червня 2027 року.

30 січня 2024 року до Кредитного договору №CL-315270 від 07 червня 2021 року, яким сторони погодили змінити порядок погашення позичальником заборгованості за кредитним договором шляхом підписання нового графіку платежів та встановили термін повернення кредиту до 05 червня 2028 року.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією

і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Надаючи оцінку аргументам, наведеним в апеляційній скарзі Київський апеляційний суд враховує таке.

За змістом статті 3 ЦК України однією з засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно зі статтею 627 ЦК України свобода договору полягає у тому, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

В порушення умов кредитного Договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконв, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором та додатковими угодами порядку та строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 України наслідками порушення Відповідачем зобов`язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Як убачається зі змісту позовної заяви, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

Кредитний договір, а також додаткові договори до нього підписані позичальником без зауважень та заперечень. Сторони визнали/схвалили умови Кредитного договору та додаткових договорів та до виникнення заборгованості та передачі справи на розгляд суду його виконували та не виставляли жодних заперечень.

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо неотримання коштів відповідачем є необґрунтованими та не спростовані належними та допустимими доказами.

Доводи представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Підодвірного Т.В., що в якості доказів неправильного нарахування позивачем остаточної суми заборгованості за кредитом, відповідачем надані відповідні докази та розрахунки, є необґрунтованими виходячи з наступного.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, є правильним, оскільки в ньому враховані усі платежі, які були здійснені відповідачем за весь час користування грошовими коштами та платежі, які йшли на погашення відсотків за користування грошовими коштами та на погашення боргу.

Представником відповідача не надано суду переконливих доказів на спростування розрахунку наданого позивачем.

Вказана заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості, яка відповідачем не спростована та виписками по особовим рахункам з 07.06.2021 по 12.09.2025 (а.с.26-41).

Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 і від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц).

На підставі зазначених виписок, які відображають детальну інформацію про дату часткової сплати, розміри повернутих коштів, залишку заборгованості за кредитним договором, здійснено розрахунок заборгованості за договором про іпотечний кредит від 30 січня 2019 року № 88141.

Отже, аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки по особових рахунках, які додані до позовної заяви відповідають вимогам законодавства встановленим для первинних документів та є належними доказами заборгованості відповідача за договором.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором проведено правильно і підстав для коригування цих сум, немає.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши відповідні правовідносини та вірно застосувавши положення ст.ст. 525, 526, 554, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України дійшов вірного висновку щодо наявності у відповідача заборгованості перед Банком.

Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з`ясував обставин справи, надав правову оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з дотриманням норм процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору та фактично зводяться до незгоди позивача із ухваленим судом рішенням.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Підодвірним Тарасом Івановичем - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна