Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №759/3924/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№3-зв/824/31/2026

П О С Т А Н О В А

23 липня 2026 року місто Київ

справа № 759/3924/26

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_4 від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року провадження в справі про адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП стосовно ОСОБА_5 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_3 01 квітня 2026 року подав апеляційну скаргу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 квітня 2026 року визначено суддю-доповідача ОСОБА_4 для розгляду вказаної справи.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року повернуто особі, яка її подала.

13 квітня 2026 року ОСОБА_3 повторно подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13 квітня 2026 року справу призначено судді-доповідачу ОСОБА_4

17 липня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 від розгляду вказаної справи.

Заяву обґрунтовував тим, що на його думку суддя ОСОБА_4 не компетентна в даній справі, похабно відноситься до ветерана та інваліда війни, оскільки постійно безпідставно відкладає розгляд справи.

Вказував, що він позбавлений транспорту, внаслідок чого не має можливості пересуватися у лікарню, ЦНАП, Пенсійний фонд та відповідно змушений пересуватися громадським транспортом, який не призначений для таких людей як він.

Зазначав, що справу повинен розглядати компетентний суддя.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2026 року розгляд питання про відвід судді ОСОБА_4 призначено судді-доповідачу ОСОБА_1 .

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 підтримав заявлений відвід.

ОСОБА_5 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про час та дату розгляду заяви повідомлений належним чином. Надав клопотання, в якому просив розглядати заяву про відвід у його відсутність, у задоволенні відводу просив відмовити.

Суд вважав, що неявка ОСОБА_5 не перешкоджає розгляду заяви про відвід.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_3 , перевіривши доводи, викладені в заяві про відвід, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід, виходячи з наступного.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і, відповідно, не передбачають порядку розгляду такої заяви про відвід, а тому слід застосовувати аналогію з КПК України.

Разом з тим, згідно положень ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п.53 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява №17283/02); п.19 рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява №48068/06), а Конституційний суд України у п.3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011), та аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним».

Рада суддів України у пункті 4 рішення від 08 червня 2017 року №34 роз`яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства можливе застосування чинних процесуальних норм за аналогією.

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04 листопада 1950 року кожна людина має право при визначенні її громадських прав та обов`язків або будь-якого обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Таким чином кожній людині гарантується справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конституції України повинна визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. За об`єктивним критерієм визначається, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчить про те, що суд не є безстороннім.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною 3 статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.

Положеннями статті 75 КПК України визначено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за таких обставин:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Згідно з ч.5 ст.80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Отже обставини, які покладені в основу заяви про відвід повинні бути обґрунтованими та доведеними.

Аналіз доводів наведених у заяві про відвід судді, дозволяє зробити висновок про те, що заявник не погоджується з тим, що суддя ОСОБА_4 постійно відкладає розгляд справи.

Вказані посилання фактично є оскарженням процесуальних дій судді, які вчинені з метою перевірки доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 і не можуть бути підставою для задоволення відводу.

Обставини, покладені в основу заяви ОСОБА_3 про те, що, на його думку, суддя ОСОБА_4 не компетентна в даній справі, без поваги відноситься до ветерана та інваліда війни не є підставою для відводу, оскільки мають характер припущень та не підтверджені доказами, які б об`єктивно свідчили про упередженість судді або наявність обставин, що викликають обгрунтовані сумніви у її неупередженості.

Оскільки судом не встановлені підстави для відводу судді ОСОБА_4 , які б викликали сумнів у її неупередженості та об`єктивності, а відтак у задоволенні заяви про відвід судді ОСОБА_4 слід відмовити.

При цьому суд наголошує на тому, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Керуючись ст.294 КУпАП, ст.ст.75, 81 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_4 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1