Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №361/14454/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Київ

Ссправа № 361/14454/25

ровадження№22-ц/824/6679/2026

Резолютивна частина постанови оголошена 22 липня 2026 року

Повний текст постанови складено 23 липня 2026 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Комар Л.А.

учасники справи: скаржник ОСОБА_1

заінтересована особа Броварський ВДВС у Броварському

районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

стягувач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Бреусом Сергієм Михайловичем на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2025 року, постановлену у складі судді Савчак С.П.,-

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2025 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії дії/бездіяльність Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просив:

-визнати протиправною дії та бездіяльність Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 5 грудня 2025 року за № НОМЕР_2;

- зобов`язати Броварський ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України:

а) зняти арешт з усіх рахунків боржника ОСОБА_1 , накладений Броварським ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2;

б) скасувати звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , накладений Броварським ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2;

в) припинити чинність арешту майна та скасувати інші заходи примусового виконання рішення в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2;

г) скасувати заборгованість в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2.

В обґрунтування вимог зазначає, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області по справі №2-593/10 від 20 січня 2009 року ОСОБА_1 зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок чого він є боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 по факту сплати аліментів на утримання його дитини.

01.07.2022 року постановою державного виконавця Цахло О.А. в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 було повернуто виконавчий документ стягувачу ОСОБА_2 на підставі поданої нею заяви та були скасовані усі заходи виконавця по виконанню судового рішення.

В постанові про повернення виконавчого провадження було зазначено, що у боржника був відсутній борг по виконавчому провадженню № НОМЕР_2.

15 квітня 2025 року, тобто після досягнення дитиною повноліття, на яку стягуються аліменти, було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_2.

05 грудня 2025 року виконавче провадження № НОМЕР_2 згідно даних АСВП було закінчено на підставі пункту 13 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавцем винесено відповідну постанову, оскільки стягувачка не пред`явила виконавчий лист до його виконання, а судом відмовлено у видачі дубліката виконавчого документа.

У згаданій постанові від 05 грудня 2025 року виконавцем не було вирішено питання про скасування заходів по виконанню судового рішення. У разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження (ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»).

Більше того, у постанові від 05 грудня 2025 року безпідставно передбачена заборгованість по аліментам, яка була розрахована в період, коли в матеріалах виконавчого провадження був відсутній виконавчий документ. Заборгованість повинна була розраховуватися після пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачкою або видачею судом дублікату виконавчого документа. Оскільки після відновлення виконавчого провадження - виконавчий лист так і не був пред`явлений до виконання, виконавче провадження з цих причин було завершене, то і розрахунок заборгованості не повинен був здійснюватись.

У зв`язку з чим просив скаргу задовольнити.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2025 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову в задоволення скарги, суд першої інстанції виходив з того, що Головний державний виконавець закінчивши виконавче провадження внаслідок не пред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону правомірно здійснив розрахунок заборгованості за аліментами, оскільки мав відповідний обов`язок це здійснити відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження».

Скаржником не доведено, що заборгованість з аліментів відсутня та ОСОБА_1 виконав свій обов`язок щодо утримання дитини до її повноліття.

На думку суду, дитина, яка мала право на отримання аліментів у випадку наявності заборгованості зі сплати аліментів, яку не має можливості стягнути примусово у виконавчому провадженні через закінчення строку пред`явлення виконавчого документу до стягнення може звернутися до суду щодо її стягнення з певної особи.

Отже, суд вважав, що державний виконавець при закриті виконавчого провадження повинен здійснювати відповідний розрахунок щодо заборгованості, оскільки закінчення виконавчого провадження не перешкоджає звернутися до суду для подальшого стягнення збитків/шкоди тощо.

Одночасно, суд першої інстанції не взяв до уваги посилання представника скаржника на те, що була безпідставно розрахована заборгованість по аліментам за період коли був відсутній виконавчий лист, оскільки як встановлено ОСОБА_4 не подавала відповідних заяв на його повернення. Поновлення виконавчого провадження передбачає повне відновлення стану, який існував на момент закінчення.

Відсутність в постанові від 01.07.2022 року розміру заборгованості з аліментів не означає її відсутність. Крім того, і ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11.11.2025 року не встановлювався вказаний факт.

Також, враховуючи, що за виконавчим провадженням станом на 05.12.2025 року існує сума несплаченого ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 33 794,94 грн., то державний виконавець правомірно відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» не зняв арешт з рахунків боржника та відповідно не скасував звернення стягнення на заробітну плату.

Крім того, враховуючи, що станом на 05.12.2025 року були відсутні підстави визначені ч. 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження», а тому державний виконавець правомірно не виключив відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою представник ОСОБА_1 - адвокат Бреус С.М. подав апеляцій скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить :

скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2025 року по справі № 361/14454/25;

- визнати протиправною дії та бездіяльність Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 5 грудня 2025 року за НОМЕР_2;

- зобов`язати Броварське ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України:

1. Зняти арешт з усіх рахунків боржника ОСОБА_1 , накладений Броварським ВДВС у Броварському районі Київської Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ук межах виконавчого провадження НОМЕР_2;

2. Скасувати звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , накладе Броварським ВДВС у Броварському районі Київської області Київс: міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження НОМЕР_2;

3. Припинити чинність арешту майна та скасувати інші заходи примусового виконання рішення в рамках виконавчого проваджень НОМЕР_2;

4. Скасувати заборгованість в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2,

Зазначає, що 01 липня 2022 року виконавчий документ повернуто стягувачу, при цьому у постанові зазначено відсутність заборгованості, а заходи примусового виконання підлягали скасуванню.

Повторно виконавчий документ до виконання не пред`являвся, у видачі дубліката виконавчого листа судом відмовлено.

Тому 5 грудня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 13 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Попри закінчення виконавчого провадження, арешти з майна та коштів боржника знято, інші заходи примусового виконання не скасовано.

Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до частини першої статті Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження арешт з майна (коштів) боржника підлягає зняттю, а інші заходи примусового виконання рішення - скасуванню.

Зазначена норма є імперативною та не передбачає дискреції державного виконавця.

Закінчивши виконавче провадження № НОМЕР_2, державний виконавець був зобов`язаний застосувати правові наслідки, прямо передбачені статтею 40 Закону.

Незняття арештів після закінчення виконавчого провадження свідчить про протиправну бездіяльність органу ДВС.

Суд першої інстанції, погодившись із можливістю збереження арештів після закінчення виконавчого провадження, неправильно застосував норму матеріального права, чим порушив вимоги статті 19 Конституції України.

Звертає увагу, що суд першої інстанції проігнорував відсутність правових підстав для будь-яких виконавчих дій без чинного виконавчого документа.

Так, виконавчий документ у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 був повернутий стягувану та повторно не пред`являвся. У видачі дубліката, виконавчого листа судом відмовлено, а в матеріалах справи наявна відповідна ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2025 року, яка набрала законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалася.

За відсутності чинного виконавчого документа державний виконавець не наділений повноваженнями здійснювати виконавчі дії, у тому числі зберігати арешти, здійснювати розрахунок заборгованості або застосовувати будь-які обмеження щодо боржника.

Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки зазначеним обставинам, чим порушив вимоги статей 263 та 265 ЦПК України щодо повноти та мотивованості судового рішення.

Більше того, судом першої інстанції не було враховано правову позицію Великої палати Верховного Суду викладену у пункті 87 своєї Постанови по справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) від 14 травня 2025 року, відповідно до якої «законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав».

Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Також звертає увагу суду, що фактично судом першої інстанції не було досліджено правову природу закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 13 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження було закінчене з підстав не пред`явлення виконавчого документа після відновлення виконавчого провадження.

Більше того, частина 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" регулює випадки, коли виконавець навіть при закінчення виконавчого провадження - стягує виконавчий збір шляхом винесення відповідної постанови.

Проте в даній нормі відсутнє положення, що виконавчий збір стягується, коли виконавче провадження закінчується на підставі пункту 13 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 13 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується з боржника.

У відзиві на апеляційну скаргу Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України посилаючись на законність та обґрунтованість постановленої ухвали, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Бреус С.М. підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла до наступних висновків,

Відповідно до вимог ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно із ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2009 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) громадян, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 02.12.2009 і до досягнення дитиною повноліття на користь матері дитини ОСОБА_5 .

Постановою ВДВС Броварського МУЮ від 07 грудня 2015 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 за виконавчим листом № 2-593/10 від 15.06.2010 року щодо стягнення аліментів за вказаним вище рішенням суду.(том 1, а.с. 164)

Постановою Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) від 23 вересня 2021 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках ОСОБА_1 у виконавчому провадженні щодо стягнення аліментів (т. 1 а.с. 165).

Постановою державного виконавця Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Цахло О.А. від 01 липня 2022 року виконавчий лист № 2-593/10 від 15.06.2010 року щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 був повернений стягувачу ( ОСОБА_6 ) на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документу без подальшого виконання у зв`язку з тим, що заборгованість зі сплати аліментів станом на 30.06.2022 року відсутня. Претензій до ОСОБА_1 не має. Припинено чинність арешті майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення(т.1 а.с.14).

17 грудня 2024 року ОСОБА_4 звернулася до начальника відділу примусового виконання рішень у м. Києві та Київської області ЦМК МЮ (м. Київ) зі скаргою, в якій просила перевірити матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2 на достовірність наявних у ньому матеріалів. Зазначала, що станом на 12 грудня 2024 року вона не писала ніяких заяв, в тому числі і на повернення виконавчого листа. Державний виконавець Цахло О.А. запевнила її що провадження відпрацьовано в повному обсязі, наявні арешти, обмеження, обтяження, нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату, а не нещодавно дізналася з доступної інформації з АСВП, що виконавче провадження закрите, виконавчий документ повернений їй в порядку ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (т.1 а.с.168).

Постановою начальника Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) від 27 грудня 2024 року визнано дії державного виконавця Цахло О.А. такими, що вчиненні з грубим порушенням ст. 3, 4, 13, 18, 24, 25, 26, 27, 28, 37, 48, 56, 71 Закону України «Про виконавче провадження». Скасовано постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 01.07.2022 року, приведено виконавче провадження у відповідність до норм чинного законодавства.

За розрахунком заборгованості державного виконавця Цахло О.А. згідно виконавчого листа № 2-593/10 від 15.06.2010 року щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 заборгованість на січень 2024 року становить 165 391, 25 грн. (т. 1 а.с.171-172).

Дорученням начальника Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) доручено головному державному виконавцю Цахло О.А. здійснити передачу виконавчого провадження № НОМЕР_2 головному державному виконавцю Сірош А.В.( т. 1 а.с.136).

Постановою головного державного виконавця Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Сірош А.В. від 15 квітня 2025 року відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-593/10 від 15.06.2010 року (т. 1 а.с.107).

Постановою головного державного виконавця Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Сірош А.В. від 15 квітня 2025 року накладено арешт на грошові/електронні гроші ОСОБА_1 у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 350 369 грн.(т. 1 а.с.108).

15 квітня 2025 року державним виконавцем Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Сірош А.В. на адресу ОСОБА_7 надіслано вимогу про направлення на відділу оригінал виконавчого листа №-2-593/10 виданого 15 червня 2010 року Броварським міськрайонним судом Київської області. (т.1 а.с.150-152).

Постановою головного державного виконавця Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Сірош А.В. від 22 квітня 2025 року звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які він отримує у військовій частині НОМЕР_1 ( т. 1 а.с.141).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного головним державним виконавцем Сірош А.В., згідно виконавчого листа № 2-593/10 від 15.06.2010 року щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 заборгованість станом на 29.10.2025 року складає 339 694,34 грн.

06 серпня 2026 року ОСОБА_8 на вимогу головного державного виконавця відділу Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Сірош А.В. про надання оригіналу виконавчого документ подала заяву, у якій зазначила, що оригіналу виконавчого документа не отримувала ні поштою, ні на руки. Про повернення виконавчого документу на руки на підставі п.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження їй нічого не відомо. (т.1 а.с. 113).

В подальшому головний державного виконавець відділу Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Сірош А.В. звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області про видачу дублікату виконавчого документу у справі № 2-593/10.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2025 року у задоволенні подання головного державного виконавця Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Сірош А.В. про видачу дублікату виконавчого документу відмовлено.

Постановою Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Сірош А.В. від 05 грудня 2025 року виконавче провадження щодо стягнення аліментів за виконавчим листом № 2-593/10 від 15.06.2010 року щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 закінчено на підставі п. 13 ч. 1 ст. 39, ст. 40, 41 Закону України «Про виконавче провадження». (т. 1 а.с.153).

Одночасно в постанові від 05 грудня 2025 року визначено заборгованість по аліментах в межах виконавчого провадження складає 337 949,36 грн., сума несплачених штрафів на користь стягувача в порядку ст. 71 Закону складає 168 974,68 грн., сума несплаченого виконавчого збору в порядку ст. 27 Закон складає 33 794,94 грн. Мінімальні витрати виконавчого провадження в сумі 369 грн. боржником погашені.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до ч. 4, 7, 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» за виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: - стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; - стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; - запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, за відсутності заборгованості із сплати аліментів підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, повертають виконавцю постанову про стягнення аліментів з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу присуджених йому сум аліментів. Якщо відраховані з боржника суми аліментів не були перераховані стягувачу, виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості, що утворилася, та роз`яснює йому права на звернення з позовом до підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи, якщо така заборгованість утворилася з їхньої вини.

Звертаючись до суду зі скаргою, представник скаржника обґрунтовує її, зокрема, тим, що 01 липня 2022 року виконавчий документ повернуто стягувану, при цьому зазначено про відсутні боргу та скасовано заходи примусового виконання.

Разом з тим, зазначена постанова скасована постановою про результати перевірки виконавчого провадження від 20.12.2024 року, якою визнано дії державного виконавця Цахло О.А. такими, що вчинені з грубим порушенням вимог статтей 3, 4, 13,18,24, 25, 26, 27,28,37, 48,56,71, Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закону).

Ні постанова про результати перевірки начальником Відділу виконавчого провадження, ні постанова про відновлення виконавчого провадження від 15.04.2025 року не була оскаржена учасниками виконавчого провадження у строки, визначені чинним законодавством.

Крім того, після скасування начальником ВДВС незаконної постанови про повернення виконавчого листа, державний виконавець згідно зі ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний винести постанову про відновлення виконавчого провадження.

Після відновлення виконавчого провадження виконавець зобов`язаний вжити заходів забезпечення виконавчого провадження, зокрема, накласти арешт на майно боржника, та здійснити розрахунок заборгованості з аліментів відповідно до ч. 4 ст. 71 вказаного Закону. Оскільки первинні дані про стягнення містилися в АСВП, такий розрахунок та арешт є правомірними.

Таким чином посилання, в апеляційній скарзі на скасовану постанову про повернення виконавчого провадження від 01 липня 2022 року не має правового значення, оскільки дана постанова не має юридичного сили в межах виконавчого провадження, оскільки була скасована.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що закінчивши виконавче провадження державний виконавець був зобов`язаний застосувати наслідки, передбачені статтею 40 Закону в частині зняття арештів, застосованих до боржника, то в цій частині суд вважає зазначити наступне.

Постановою державного виконавця від 05 грудня 2025 року виконавче провадження щодо стягнення аліментів за виконавчим листом № 2-593/10 від 15.06.2010 року з ОСОБА_1 закінчено з посиланням на п. 13 ч. 1 ст. 39, ст. 40, 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Одночасно в постанові вказано, що заборгованість по аліментах в межах виконавчого провадження складає 337 949,36 грн., сума несплачених штрафів на користь стягувана в порядку ст. 71 Закону складає 168 974,68 грн., сума несплаченого виконавчого збору в порядку ст. 27 Закон складає 33 794,94 грн. Мінімальні витрати виконавчого провадження в сумі 369 грн. боржником погашені.

Таким чином арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення лише у випадку відсутності заборгованості за виконавчим документом. Підтвердження сплати боргу, витрат виконавчого провадження та виконавчого збору скаржником не надано.

Матеріали справи не містять доказів підтвердження сплати аліментів та не спростований розрахунок боргу.

При закінченні виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний здійснювати відповідний розрахунок щодо заборгованості по аліментах, або зазначати про його відсутність, оскільки закінчення виконавчого провадження не перешкоджає звернутися до суду для подальшого стягнення збитків/ шкоди тощо.

Практика зняття арешту з майна боржника по аліментах зводиться до повного погашення заборгованості - сплата всієї суми заборгованості з аліментів, а також виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Якщо провадження завершене через повне та фактичне виконання - арешт знімається автоматично.

Оскільки в межах виконавчого провадження станом на 05 грудня 2025 року заборгованість складає 337949,36 грн., сума несплаченого штрафу на користь стягувана в порядку статті 71 Закону складає 168974,68 грн., сума несплаченого виконавчого збору в порядку статті Закону складає 33794,94 грн.- зняття арештів з майна, коштів та скасування обмежень не може бути застосовані до боржника всупереч статтям 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що в межах даного виконавчого проваджена державним виконавцем до боржника не може бути застосована норма стягнення виконавчого збору, оскільки у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 13 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується з боржника, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч. 4, ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» за виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір як перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язань нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначено частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчих документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Станом на дату подання апеляційної скарги представником скаржника не було надано доказів сплати боржником ОСОБА_1 заборгованості по аліментам на утримання дитини.

Розрахована заборгованість по аліментам за період коли був відсутній виконавчий лист є цілком правомірною, оскільки як встановлено постановою керівника відділу про перевірку матеріалів виконавчого провадження, ОСОБА_4 не подавала відповідних заяв про повернення виконавчого лист. Поновлення виконавчого провадження передбачає повне відновлення стану, який існував на момент закінчення.

Розрахована заборгованість по аліментам не оскаржена сторонами виконавчого провадження.

Арешт майна та обтяження, застосовані з метою забезпечення виконана рішення суду, яке фактично не виконане боржником.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні в матеріалах справи докази і надав їм належну оцінку, у зв`язку з чим дійшов законного та обґрунтованого висновку, про відсутність підстав для задоволення скарги.

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.

На підставі викладеного, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою , підстав для скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 серпня 2025 року - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну ОСОБА_1 , подану адвокатом Бреусом Сергієм Михайловичем - залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2025 року - залишити без змін..

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна