Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №754/4752/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 754/4752/26 Апеляційне провадження № 33/824/2839/2026Головуючий у суді першої інстанції - Татурова І.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Нежура В.А. розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Артем`євою Ганною Олегівною на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , 19.02.2026 о 14:00 год., керував автомобілем, марки «ГАЗ 3110», номерний знак НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. О. Бальзака, 8, в стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія, проводився у встановленому законом порядку в КНП КМКЛ №10 у лікаря-нарколога та підтверджується висновком №000535. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.9.а ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті130 КУпАП.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 27.04.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000, 00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Не погоджуючись із постановою, ОСОБА_1 , через свого адвоката подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просить скасувати постанову, провадження у справі закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відеозапис з бодікамери поліцейського, долучений до протоколу, відображає події лише з 14:04:05, коли ОСОБА_1 вже перебував у нерухомому транспортному засобі. На думку апелянта, матеріали справи не містять належних доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом 19.02.2026 о 14 год. 00 хв.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував відсутність у матеріалах справи направлення на медичний огляд, на яке міститься посилання у п. 5 Висновку № 000545 від 19.02.2026. З відеозапису також не вбачається факту його оформлення. У зв`язку з цим апелянт вважає, що ОСОБА_1 належним чином не направлявся до закладу охорони здоров`я для проходження огляду, а висновок № 000545 не може бути належним доказом у справі за частиною першою статті 130 КУпАП.

Також апелянт посилається на істотні порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння, зазначаючи, що з відеозапису не вбачається наявності у ОСОБА_1 достатніх ознак сп`яніння. На його думку, поведінка, зовнішній вигляд, мова та координація рухів останнього не свідчили про перебування у стані сп`яніння, а виявлені поліцейськими ознаки могли бути зумовлені втомою та стресом, пов`язаними з виконанням ним роботи на об`єктах критичної інфраструктури в умовах воєнного стану. Крім того, ОСОБА_1 заперечував факт вживання алкоголю та погодився пройти огляд. Вказаним обставинам, на переконання апелянта, суд першої інстанції належної оцінки не надав.

Також апелянт зазначає, що до пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння поліцейські не повідомили ОСОБА_1 про наявність у нього ознак сп`яніння, а тому, на його думку, підстав для проведення такого огляду не було.

Апелянт вважає, що суд безпідставно визнав протокол про адміністративне правопорушення належним і допустимим доказом та дійшов помилкового висновку про дотримання вимог статті 266 КУпАП і відповідної Інструкції. Зазначає, що сам по собі протокол не може беззаперечно підтверджувати вину особи, а при його складанні були допущені істотні порушення процедури. Зокрема, подія мала місце 19.02.2026, висновок медичного огляду складено 26.02.2026, тоді як протокол оформлено лише 08.03.2026, без наведення причин такої затримки. На думку апелянта, істотний проміжок часу між подією та складанням протоколу ставить під сумнів достовірність зафіксованих у ньому відомостей та свідчить про недопустимість цього доказу.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам захисту щодо невідповідності результатів медичного огляду фактичному стану ОСОБА_1 . Так, показник 4,19 ‰, за твердженням апелянта, відповідає тяжкому алкогольному отруєнню, тоді як із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 мав чітку мову, самостійно пересувався та адекватно реагував на дії поліцейських і лікаря. Також апелянт звертає увагу на повідомлення лікаря про несправність обладнання та зазначає, що висновок про стан сп`яніння був складений раніше від озвученого строку отримання результатів. Крім того, суд не надав оцінки доводам про можливий вплив лікарських засобів, які вживав ОСОБА_1 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 , та його захисник адвокат Артем`єва Г.О.підтримали подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Частиною першою статті 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до пункту 2.9 а ПДР України затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя та поведінка, що не відповідає обстановці.

Визнаючи винним ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що його вина підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів.

За наслідками перегляду доказів, що містяться у справі, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив матеріали справи та дійшов правильного висновку.

Як убачається з матеріалів справи, винуватість ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння підтверджується зібраними у справі доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 609250 від 08.03.2026, висновком щодо результатів медичного огляду, повідомленням про запрошення до підрозділу поліції, рапортом працівника поліції, відеозаписами з нагрудних камер поліцейських та іншими матеріалами справи.

Наведені докази узгоджуються між собою та в сукупності дають можливість встановити як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так і факт перебування його у стані алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних доказів керування ОСОБА_1 автомобілем, апеляційний суд вважає необґрунтованими, адже з досліджених відеозаписів убачається, що працівники поліції спілкувалися з ОСОБА_1 саме як із водієм транспортного засобу, останній перебував на місці водія транспортного засобу, пояснював обставини руху та не повідомляв поліцейським про те, що автомобілем керувала інша особа, крім того, будь-яких інших осіб, які б називали себе водіями цього транспортного засобу, на місці події не було.

Посилання скаржника на відсутність у ОСОБА_1 достатніх ознак алкогольного сп`яніння також є безпідставними.

Право поліцейського виявляти у водіїв ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння передбачене Законами України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух», постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року та Інструкцією, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.

При цьому працівник поліції не встановлює факт перебування особи у стані сп`яніння, а лише виявляє зовнішні ознаки, які можуть свідчити про такий стан та є підставою для проведення відповідного огляду. Остаточний висновок щодо перебування особи у стані алкогольного сп`яніння робиться за результатами огляду, проведеного у встановленому законом порядку, а не на підставі суб`єктивного сприйняття працівника поліції чи самої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Більше того, у даній справі припущення працівників поліції щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння знайшло своє підтвердження за результатами медичного огляду.

Доводи апеляційної скарги про недостовірність результатів медичного огляду апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

На виконання запиту Київського апеляційного суду, КНП «Київська міська клінічна лікарня № 10» надало інформацію щодо методики проведення лабораторних досліджень, а також належним чином засвідчені копії відповідних документів.

Із наданої відповіді вбачається, що лабораторне дослідження біологічного середовища (сечі) ОСОБА_1 на виявлення етанолу проведено методом газорідинної хроматографії із використанням газового хроматографа Agilent 7890A, який на момент проведення дослідження пройшов повірку у встановленому законом порядку, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Таким чином, матеріали справи підтверджують, що медичний огляд ОСОБА_1 проведено із застосуванням належного та повіреного обладнання відповідно до встановленого порядку, а тому доводи апеляційної скарги щодо недостовірності результатів лабораторного дослідження є необґрунтованими та не спростовують висновку про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про можливий вплив лікарських засобів також не спростовують висновку про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Матеріали справи не містять медичних документів, які б підтверджували, що вживання певних лікарських засобів могло спричинити встановлення в біологічному матеріалі концентрації алкоголю 4,19 проміле.

Натомість висновком медичного огляду одночасно встановлено перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння та наявність в організмі седативних лікарських препаратів. Отже, відомості про вживання лікарських засобів були враховані під час проведення медичного дослідження та не виключають встановленого стану алкогольного сп`яніння.

За таких обставин посилання апелянта на те, що його поведінка могла бути зумовлена втомою, стресом або виконанням роботи в умовах воєнного стану, а також заперечення ним факту вживання алкоголю, не спростовують висновків медичного огляду та не свідчать про порушення порядку його проведення.

Доводи скаржника про те, що відсутність у матеріалах справи направлення на медичний огляд свідчить про недотримання порядку проведення огляду та зумовлює недопустимість висновку щодо результатів медичного огляду не можуть бути підставою для закриття провадження у справі, адже як убачається з дослідженого відеозапису, після неможливості завершити огляд на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 був доставлений до закладу охорони здоров`я, де за його згодою пройшов медичний огляд. Факт проведення такого огляду підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду, матеріалами справи та відеозаписом. Саме по собі недолучення до матеріалів справи окремого бланка направлення не свідчить про відсутність факту направлення особи до закладу охорони здоров`я та не є безумовною підставою для визнання недопустимим висновку медичного огляду, якщо інші наявні у справі докази підтверджують дотримання встановленої законом процедури його проведення.

Крім того, як зазначалось вище, на запит Київського апеляційного суду КНП «Київська міська клінічна лікарня №10» надало належним чином засвідчені копії медичної документації щодо проведеного ОСОБА_1 огляду, що додатково підтверджує факт його проведення у встановленому законом порядку.

Не є підставою для закриття провадження і складання протоколу про адміністративне правопорушення після отримання результатів медичного огляду.

Як убачається з матеріалів справи, подія мала місце 19.02.2026, цього ж дня ОСОБА_1 було вручено повідомлення про необхідність прибути до підрозділу поліції після отримання результатів лабораторного дослідження. Після надходження висновку, яким підтверджено стан алкогольного сп`яніння, 08.03.2026 щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення.

За таких обставин складання протоколу після отримання остаточних результатів медичного дослідження було обумовлено необхідністю підтвердити стан сп`яніння та правильно визначити наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. При цьому відомості, зазначені у протоколі, підтверджуються іншими доказами, складеними безпосередньо в день події, а тому сам по собі проміжок часу між проведенням огляду та оформленням протоколу не ставить під сумнів їх достовірність і не свідчить про відсутність події або складу адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд також враховує, що відомості зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення не були покладені в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 як єдиний доказ. Суд першої інстанції оцінив їх разом із висновком медичного огляду, відеозаписами, рапортом та іншими матеріалами справи.

Істотних порушень порядку проведення огляду, які відповідно до статті 266 КУпАП могли б зумовити його недійсність, апеляційним судом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги переважно зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та припущень щодо можливої недостовірності результатів медичного огляду, однак не містять об`єктивних даних, які б спростовували висновок про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно частини восьмої статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду першої інстанції без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Артем`євою Ганною Олегівною залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду