Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №369/12450/21 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 369/12450/21

номер провадження: 22-ц/824/8061/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2026 року у складі судді Фінагеєвої І.О., у справі позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Таскомбанк» про припинення трудових правовідносин, стягнення сум, належних при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, витребування трудової книжки,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк») про припинення трудових правовідносин, стягнення сум, належних при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, витребування трудової книжки.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Таскомбанк» про припинення трудових правовідносин, стягнення сум, належних при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, витребування трудової книжки. Повернуто ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 694 грн 62 коп.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Таскомбанк» про припинення трудових правовідносин, стягнення сум, належних при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, витребування трудової книжки задоволено частково. Визнано припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та АТ «Таскомбанк» з 28 травня 2021 року. Зобов`язано АТ «Таскомбанк» видати ОСОБА_1 трудову книжку. Стягнуто АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у сумі 61 911 грн 44 коп. Стягнуто з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 на підставі ст.83 КЗпП України грошову компенсацію за невикористану відпустку з 22 травня 2019 року до 28 травня 2021 року у сумі 64 428 грн 16 коп. Стягнуто з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 травня 2021 року до 13 серпня 2024 року у розмірі 805 352 грн 00 коп. Стягнуто з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн 00 коп. У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 4 255 грн 00 коп. Стягнуто з АТ «Таскомбанк» у дохід держави 1 895 грн 10 коп. судового збору.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 квітня 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Касаційну скаргу АТ «Таскомбанк» задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року скасовано, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року залишено в силі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» судовий збір у розмірі 5 448 грн 00 коп. Компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України АТ «Таскомбанк»» судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 17 017 грн 82 коп.

13 жовтня 2025 року на адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про роз`яснення рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року.

Заява мотивована тим, що виконання цього рішення судувід 07 лютого 2024 року утруднене, оскільки не є зрозумілими наслідки рішення суду для стану прав і обов`язків ОСОБА_1 стосовно АТ «Таскомбанк». Вказувала, що для можливості виконання рішення суду та усунення правової невизначеності вона потребує роз`яснення, у якому стані перебувають трудові правовідносини між нею та відповідачем після залишення в силі рішення суду першої інстанції. У зв`язку із цим позивачка просила роз`яснити рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року за такими питаннями:

1. В якому порядку та в який спосіб ОСОБА_1 зобов`язана виконати рішення суду ?

2. Чи є чинним та діючим трудовий договір між ОСОБА_1 та АТ «Таскомбанк», укладений 15 листопада 2017 року ?

3. Чи зобов`язана ОСОБА_1 на виконання рішення суду виходити на роботу до АТ «Таскомбанк» та працювати в ньому?

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року - відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішення Києво-Святошинського районного суду від 07 лютого 2024 року є чітким, зрозумілим, не допускає кількох варіантів тлумачення та не містить недоліків, які ускладнюють його реалізацію. Суд зазначив, що поставлені заявником питання фактично стосуються не роз`яснення змісту рішення, а визначення правових наслідків, способу та порядку його виконання, що виходить за межі ст.271 ЦПК України. Крім того, суд вказав, що рішення про відмову в задоволенні позову не є таким, що підлягає примусовому виконанню у розумінні ч.2 ст. 271 ЦПК України, а тому підстав для його роз`яснення немає.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її заяви щодо роз`яснення судового рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно відмовив ОСОБА_1 у роз`ясненні рішення Києво-Святошинського районного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 369/12450/21, яке постановою Верховного Суду від 23 квітня 2025 року залишено в силі. Вказує, що після скасування Верховним Судом постанови Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року та залишення в силі рішення суду першої інстанції, їй незрозумілим є зміст остаточного судового рішення у справі, зокрема в частині висновків щодо можливості судового захисту права працівника на звільнення за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Наголошує, що у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2025 року зазначено, що суд не розглядає справи про звільнення з роботи, а за змістом ст.ст. 231, 232 КЗпП України суд розглядає трудові спори працівників про поновлення на роботі, а не про звільнення з роботи.

На думку ОСОБА_1 , такі висновки є незрозумілими та потребують роз`яснення, оскільки саме вони покладені в основу остаточного судового рішення, яким відмовлено у задоволенні її позовних вимог до АТ «Таскомбанк».

Вважає, що суд першої інстанції не врахував доводів заяви про роз`яснення судового рішення, формально застосував положення ст.271 ЦПК України та не надав оцінки тому, що незрозумілість змісту рішення перешкоджає їй належним чином усвідомити правові наслідки остаточного вирішення спору щодо припинення трудових правовідносин із АТ «Таскомбанк».

Відповідач АТ «Таскомбанк» не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направило.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст.129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 ст.18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

У відповідності до ст.271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення. Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу.

Тлумачення ч.1 та ч.2 ст.271 ЦПК України свідчить про те, що роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно є незрозумілим, і це ускладнює його реалізацію. При здійсненні роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

Порядок роз`яснення судового рішення визначений ст. 271 ЦПК України, за змістом якої за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі №904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зазначено, що роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Із зазначеної норми вбачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19 вказано, що необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Зі змісту ст.271 ЦПК України вбачається, що роз`яснення судового рішення допускається лише у разі його неясності, яка унеможливлює або ускладнює виконання. Йдеться насамперед про випадки, коли зміст резолютивної частини є нечітким, допускає кілька варіантів тлумачення та є незрозумілим як для сторін, так і для органів примусового виконання. Механізм роз`яснення не може використовуватися для з`ясування мотивів судового рішення чи у разі незгоди з ними, оскільки такі питання вирішуються виключно шляхом його оскарження. Таким чином, підставою для роз`яснення є не сумніви у правовій позиції суду, а проблеми з виконанням рішення через неясність його формулювань.

Подібного по суті висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 липня 2020 року у справі № 128/2734/17 (провадження № 61-7334св20).

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначалося вище, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Таскомбанк» про припинення трудових правовідносин, стягнення сум, належних при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, витребування трудової книжки. Повернуто ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 694 грн 62 коп.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Таскомбанк» про припинення трудових правовідносин, стягнення сум, належних при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, витребування трудової книжки - задоволено частково.

Визнано припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та АТ «Таскомбанк» з 28 травня 2021 року.

Зобов`язано АТ «Таскомбанк» видати ОСОБА_1 трудову книжку.

Стягнуто з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у сумі 61 911 грн 44 коп.

Стягнуто з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 на підставі ст.83 КЗпП України грошову компенсацію за невикористану відпустку з 22 травня 2019 року до 28 травня 2021 року у сумі 64 428 грн 16 коп.

Стягнуто з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 травня 2021 року до 13 серпня 2024 року у розмірі 805 352 грн 00 коп.

Стягнуто з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн 00 коп.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 4 255 грн 00 коп.

Стягнуто з АТ «Таскомбанк» у дохід держави 1 895 грн 10 коп. судового збору.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 квітня 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Касаційну скаргу АТ «Таскомбанк» задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року скасовано, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року залишено в силі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» судовий збір у розмірі 5 448 грн 00 коп.

Компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України АТ «Таскомбанк» судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 17 017 грн 82 коп.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для роз`яснення рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року у справі № 369/12450/21, оскільки зазначене судове рішення не допускає кількох варіантів тлумачення, є мотивованим, зрозумілим, а його резолютивна частина викладена чітко та однозначно.

При цьому суд першої інстанції правильно виходив із того, що роз`яснення судового рішення в порядку ст.271 ЦПК України можливе лише у разі, якщо його зміст є неясним і така неясність ускладнює або унеможливлює виконання рішення. При цьому роз`яснення не може змінювати зміст судового рішення, доповнювати його новими висновками, тлумачити мотиви його ухвалення або вирішувати питання, які не були предметом судового розгляду.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до ч.2 ст.271 ЦПК України роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які за своїм характером підлягають виконанню, зокрема у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Водночас рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, за своїм змістом не містить і не може містити приписів зобов`язального характеру щодо сторін у частині заявлених позовних вимог. Дане рішення не передбачає вчинення сторонами певних дій, утримання від їх вчинення, передачі майна, сплати коштів чи виконання іншого обов`язку, який міг би бути предметом примусового виконання.

Отже це судове рішення має характер рішення про відмову в позові та саме по собі не породжує виконавчого обов`язку для сторін. За таких обставин воно не належить до судових рішень, які підлягають виконанню у розумінні ч.2 ст.271 ЦПК України, а тому відсутні правові підстави для його роз`яснення в порядку зазначеної норми.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року у справі № 369/12450/21 є зрозумілим за своїм змістом, його резолютивна частина відповідає вимогам процесуального закону, а тому підстави для його роз`яснення відсутні, є правильним.

Доводи апеляційної скарги про незрозумілість правових наслідків рішення суду першої інстанції для стану її трудових правовідносин із АТ «Таскомбанк» не стосуються усунення неясності судового рішення, які ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, а по суті спрямовані на тлумачення мотивів остаточного судового рішення та визначення подальшої поведінки сторін, що виходить за межі механізму, передбаченого ст.271 ЦПК України.

Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: