Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №752/23100/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 752/23100/25

номер провадження: 22-ц/824/8725/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» - адвоката Пилипця Антона Юрійовича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 року у складі судді Кирильчук І.А., у справі позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», третя особа: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша», про стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс України» (далі - ПрАТ «СК «Євроінс України») про стягнення страхового відшкодування.

Позовна заява мотивована тим, що 05 грудня 2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «DAF XF 105.410», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та автомобіля марки «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 .

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року у справі №759/4717/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно до страхового полісу №222576914 відповідальність власника транспортного засобу «DAF XF 105.410», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Перша» (далі - ПрАТ «СК «Перша»). Страховий ліміт складає 160 000 грн 00 коп.

Вказував, що він звернувся до ПрАТ «СК «Перша» із заявою про виплату страхового відшкодування. В межах страхової справи ПрАТ «СК «Перша» було замовлено оцінку вартості збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу та вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Mercedes-Benz E250 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідно до звіту №ЦВ 28883 від 05 квітня 2025 року про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mercedes-Benz E250 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 614 118 грн 74 коп. Оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля, то у п.3 звіту «Визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ» вартість заподіяних збитків було порівняно до вартості автомобіля, що становить 545 014 грн 00 коп.

ПрАТ «СК «Перша» розглянула заяву ОСОБА_1 , визнала ДТП страховим випадком та погодила виплатити йому в межах страхового ліміту 158 500 грн 00 коп. з урахуванням франшизи 1 500 грн 00 коп.

Крім того, відповідно до страхового полісу №222406870, відповідальність власника транспортного засобу «DAF XF 105.410», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована також у ПрАТ СК «Євроінс Україна».

Вказував, що 24 червня 2025 року адвокатське бюро «Євгена Бойка» направило ПрАТ «СК «Євроінс Україна» заяву про здійснення страхової виплати у зв`язку з настанням страхового випадку - ДТП, що мала місце 05 грудня 2024 року, внаслідок якої було заподіяно матеріальну шкоду транспортному засобу «Mercedes-Benz E250 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 .

Листом від 16 липня 2025 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» повідомило, що за полісом №222406870 страхова сума на одну потерпілу особу становить 160 000 грн 00 коп. - заподіяну майну третіх осіб.

Листом від 30 липня 2025 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» відмовило у задоволенні заяви від 24 червня 2025 року про здійснення страхової виплати. Підставою для відмови у здійсненні страхової виплати стало те, що ПрАТ «СК «Євроінс Україна» отримало від ПрАТ «СК «Перша» листа про те, що 09 травня 2025 року ПрАТ «СК «Перша» виплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 158 500 грн 00 коп. Враховуючи викладене у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» відсутні підстави для виплати страхового відшкодування.

Позивач вважав таку відмову протиправною, оскільки страхувальник виконував умови договору страхування, сплачував страхові внески, а тому внаслідок ДТП за участю застрахованого транспортного засобу потерпіла особа має право на страхову виплату. Оскільки у застрахованого транспортного засобу на момент ДТП було два страховика, то кожний з них несе обов`язок у відповідності до умов укладеного договору, та повинен виплатити страхове відшкодування в межах страхової суми, встановленої страховим полісом.

З урахуванням наведеного, позивач ОСОБА_2 просив стягнути із ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на свою користь страхову виплату у розмірі 386 514 грн 00 коп.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2025 року залучено до участі у справі ПрАТ «СК «Перша» як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 страхову виплату у розмірі 386 514 грн 00 коп.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 36 000 грн 00 коп.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 092 грн 11 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ПрАТ «СК «Євроінс Україна» - адвокат Пилипець А.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині розміру стягнення страхової виплати та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути із ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 страхову виплату у розмірі 77 123 грн 88 коп. та вирішити питання про розподіл судових витрат, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, без врахування висновків Верховного Суду у аналогічних правовідносинах.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що пошкоджений транспортний засіб вважається економічно знищеним, оскільки вартість відновлювального ремонту транспортного засобу перевищує ринкову вартість, а тому розрахунок страхового відшкодування мав би здійснюватися як різниця ринкової вартості до ДТП та після ДТП згідно з пунктом 5.11 договору.

Вказує, що порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно з ст.8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Зазначає, що відповідно до звіту №243/04/25 ринкова вартість транспортного засобу після ДТП склала 309 390 грн 12 коп. Окрім цього, ПрАТ «СК «Перша» було виплачено 158 500 грн 00 коп. страхового відшкодування. Розрахунок страхового відшкодування: 545 014 грн 00 коп. - 309 390 грн 12 коп. - 158 500 грн 00 коп. (виплата страхового відшкодування ПрАТ «СК «Перша») = 77 123 грн 88 коп.

Вважає, що максимально-гранична сума страхового відшкодування, що може бути стягнута із відповідача складає 71 123 грн 88 коп., а не 386 514 грн 00 коп., як стягнув суд першої інстанції.

Крім того, заперечуючи розмір витрат на правничу допомогу, вказує, що за фактичних обставин справи, враховуючи нормативно-правове обґрунтування щодо страховика, яке ґрунтується на двох статтях Закону та беручи до уваги затверджену вартість-годину, страховик склав свій контррозрахунок, де норма-година складає 1 000 грн 00 коп., а загальна кількість витраченого часу на написання 2,5 години, що разом складає 2 500 грн 00 коп. витрат на правову допомогу, яка є співмірною щодо позовних вимог до страховика.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко Є.В. подав пояснення, в яких вказує, що сторона позивача не заперечує проти часткового скасування рішення суду першої інстанції в частині суми страхового відшкодування та ухвалення в цій частині нового рішення, яким стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 страхову виплату у розмірі 77 123 грн 88 коп. В решті рішення суду першої інстанції просить залишити в силі та стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 36 000 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 092 грн 11 коп.

Сторони у справі повідомлені судом апеляційної інстанції про судове засідання, призначене на 06 липня 2026 року на 10 год 00 хв., завчасно, в установленому законом порядку, проте у судове засідання не з`явились.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бойко Є.В., відповідач ПрАТ «СК «Євроінс Україна» так його представник- адвокат Пилипець А.Ю., кожний окремо, отримали судову повістку про виклик до суду через систему «Електроний суд» 19 травня 2026 року, що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Позивач ОСОБА_1 отримав судову повістку про час і місце судового розгляду 26 травня 2026 року на свою офіційну адресу місця проживання, що підтверджується його розпискою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.70).

Згідно з ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до положень ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку (пункт 1); день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи (пункт 2); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що сторони у справі повідомлені судом апеляційної інстанції про розгляд справи належним чином.

Також колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі представникПрАТ «СК «Євроінс Україна» - адвокат Пилипець А.Ю. просив судовий розгляд здійснювати без участі представника ПрАТ «СК «Євроінс Україна».

Представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко Є.В. також подав заяву, у якій просив судовий розгляд здійснювати без участі позивача та його представника.

Враховуючи наведене та зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала неявку сторін такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 року в частині висновків про настання страхового випадку, виникнення у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» обов`язку здійснити на користь ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування, а також наявності підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу та сплаченого судового збору, не оскаржується, тому відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України законність ухваленого в цій частині рішення суду першої інстанції колегією суддів не перевіряється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Указаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає не в повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 386 514 грн 00 коп., суд першої інстанції виходив із того, що ДТП, яка сталась 05 грудня 2024 року, є страховим випадком, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «DAF XF 105.410», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент її настання була застрахована одночасно у ПрАТ «СК «Перша» та ПрАТ «СК «Євроінс Україна», при цьому законодавство не містить заборони на укладення кількох договорів страхування щодо одного транспортного засобу, а виплата страхового відшкодування одним страховиком не звільняє іншого страховика від виконання зобов`язань за укладеним ним договором. Враховуючи ринкову вартість пошкодженого транспортного засобу у розмірі 545 014 грн 00 коп. та виплачене ПрАТ «СК «Перша» страхове відшкодування у сумі 158 500 грн 00 коп., суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» різниці між вказаними вище сумами у розмірі 386 514 грн 00 коп.

Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи такого.

За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст.77 - 80 ЦПК України).

В силу приписів ч.3 ст.82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру (див. постанову Верховного Суду від 23 липня 2025 року у справі № 760/19185/22 (провадження № 61-6499св25)).

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05 грудня 2024 року сталася ДТП за участю транспортного засобу «DAF XF 105.410», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 .

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року у справі № 759/4717/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином факт вчинення ОСОБА_3 дій, унаслідок яких сталася ДТП та було пошкоджено належний ОСОБА_1 автомобіль, повторному доказуванню не підлягає в силу приписів ч.6 ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до страхового полісу №222576914 відповідальність власника транспортного засобу «DAF XF 105.410», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «СК «Перша». Страховий ліміт складає 160 000 грн 00 коп.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Перша» із заявою про виплату страхового відшкодування.

У межах страхової справи ПрАТ «СК «Перша» було замовлено оцінку вартості збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу та вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Mercedes-Benz E250 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідно до звіту № ЦВ 28883 від 05 квітня 2025 року про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mercedes-Benz E250 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 614 118 грн 74 коп.

У пункті 3 звіту «Визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ» вказано, що оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля, вартість заподіяних збитків було порівняно до вартості автомобіля, що становить 545 014 грн 00 коп.

Установлено, що ПрАТ «СК «Перша» розглянула заяву ОСОБА_1 , визнала ДТП страховим випадком та погодила виплатити йому в межах страхового ліміту 158 500 грн 00 коп. з урахуванням франшизи у розмірі 1 500 грн 00 коп.

Крім того, відповідно до страхового полісу № 222406870, відповідальність власника транспортного засобу «DAF XF 105.410», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована також у ПрАТ «СК «Євроінс Україна».

24 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко Є.В. направив ПрАТ «СК «Євроінс Україна» заяву про здійснення страхової виплати у зв`язку з настанням страхового випадку - ДТП, що мала місце 05 грудня 2024 року, внаслідок якої було заподіяно матеріальну шкоду транспортному засобу «Mercedes-Benz E250 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 .

Листом від 16 липня 2025 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» повідомило адвоката Бойка Є.В. про те, що за полісом № 222406870 страхова сума на одну потерпілу особу становить 160 000 грн 00 коп. - заподіяну майну третіх осіб.

Листом від 30 липня 2025 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» відмовило у задоволенні заяви від 24 червня 2025 року про здійснення страхової виплати. Підставою для відмови у здійсненні страхової виплати стало те, що ПрАТ «СК «Євроінс Україна» отримало від ПрАТ «СК «Перша» листа про те, що 09 травня 2025 року ПрАТ «СК «Перша» виплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 158 500 грн 00 коп.

Установлено, що 08 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко Є.В. направив вимогу до ТОВ «Логістікс Дніпро» як власника автомобіля «DAF XF 105.410», д.н.з. НОМЕР_1 , в якій просив здійснити відшкодування шкоди у розмірі 226 514 грн 00 коп., завданої з вини їхнього працівника - ОСОБА_3 , що була заподіяна власнику автомобіля «Mercedes-Benz E250 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 , при ДТП, яка сталася 05 грудня 2024 року (із розрахунку: 545 014 грн 00 коп. - вартість відновлювального ремонту; 160 000 грн 00 коп. - сплатила ПрАТ «СК «Перша»; 160 000 грн 00 коп. - ліміт по страховому полісу з ПрАТ «СК «Євроінс Україна», (545 014 грн 00 - 160 000 - 160 000 = 226 514,00).

Проте страховим полісом № 222406870 передбачено субліміт. Зокрема, відповідно до п. 5.1 Акцепту № DGO 222406870 розмір страхової суми становить 500 000 грн.

Пунктом 5.1.1.2 визначено субліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих третіх осіб - 50 % від страхової суми, визначеної в п. 5.1 Акцепту.

З п.5.1.2 ч.5.1 Акцепту вбачається, що якщо відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечений ТЗ вважається наземним транспортним засобом, страховик несе відповідальність в частині збитку, що перевищує страхову суму, визначену Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 538 від 09 квітня 2019 року на дату укладання цього договору, але не більше страхової суми відповідно до п.5.1 акцепту з урахуванням сублімітів відповідальності страховика відповідно до пп. 5.1.1.

Відповідно до п.9.1 ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV (далі - Закон №1961-ІV) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з п.1.5 ст.1 Закону № 1961-ІV наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що автомобіль «DAF XF 105.410», д.н.з. НОМЕР_1 , є наземним транспортним засобом у розумінні ст.1 Закону № 1961-IV, а передбачений договором страхування розмір страхової суми становить 500 000 грн 00 коп., у зв`язку з чим із ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 386 514 грн 00 коп., визначене як різниця між ринковою вартістю пошкодженого транспортного засобу у сумі 545 014 грн 00 коп. та виплаченим ПрАТ «СК «Перша» страховим відшкодуванням у сумі 158 500 грн 00 коп.

При цьому суд першої інстанції відхилив доводи представника відповідача про те, що транспортний засіб позивача є фізично знищеним унаслідок перевищення вартості його відновлювального ремонту над ринковою вартістю до ДТП, пославшись на відсутність у звіті про оцінку автомобіля відповідного висновку експерта та на те, що заявлений позивачем розмір відшкодування визначено виходячи з ринкової вартості автомобіля на момент ДТП, яка прирівняна до розміру матеріального збитку.

Так, за змістом положень ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами ст.ст. 1187, 1188 ЦК України.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Тобто відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди.

Така особа відповідно до ст.1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом ст.ст.1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч.3 ст.988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права. Тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Відповідно до ст.30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 725/1670/18 (провадження № 61-9128св190).

При цьому відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення ст.629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17

З матеріалів справи вбачається, що 28 липня 2024 року між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» (в особі страхового агента ТОВ «ПОЛІС.ЮА») та ОСОБА_4 укладено договір додаткового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 611902-2211-22240870.

Предметом договору є страхування цивільної відповідальності страхувальника за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю або майну третіх осіб унаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу. Застрахованою є цивільна відповідальність будь-якої особи, яка на законних підставах керує забезпеченим транспортним засобом.

Забезпеченим транспортним засобом за договором є автомобіль «DAF XF 105.410», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 .

Страхова сума за договором становить 500 000 грн 00 коп., франшиза - 0 грн, страховий платіж - 1 317 грн 00 коп. Строк дії договору - з 00:00 год. 29 липня 2024 року до 23:59 год. 28 липня 2025 року.

Пунктом 5.11 цього договору передбачено, що якщо пошкодженим майном є транспортний засіб, який вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. При цьому транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим або економічно необґрунтованим, зокрема коли витрати на відновлювальний ремонт, визначені аварійним сертифікатом, звітом (актом) чи висновком про оцінку, перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

На момент виникнення спірних правовідносин зазначений договір додаткового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 611902-2211-22240870 був чинним, його дія не припинялася, він не був розірваний, недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, а доказів протилежного матеріали справи не містять.

Як зазначалось вище, відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак умови укладеного між сторонами договору користуються презумпцією правомірності та підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.ч. 1, 2 ст.2 ЦПК України).

Отже, враховуючи наведені вище обставини, норми матеріального права та врахувавши висновки Верховного Суду, колегія суддів не погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром страхового відшкодування.

Зі звітів про оцінку вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 614 118 грн 74 коп., тоді як його ринкова вартість до ДТП складала 545 014 грн 00 коп. Отже витрати на ремонт перевищують вартість транспортного засобу до його пошкодження, що свідчить про економічну необґрунтованість такого ремонту та, відповідно до пункту 5.11 договору страхування, є підставою для визначення розміру збитку як різниці між вартістю автомобіля до та після ДТП.

При цьому сам по собі факт відсутності у звіті окремого формулювання про фізичне знищення транспортного засобу не спростовує наведеного висновку, оскільки правова кваліфікація встановлених обставин належить до повноважень суду та здійснюється з огляду на фактичне співвідношення вартості ремонту і ринкової вартості автомобіля, а також умови договору страхування.

За таких обставин розмір завданого позивачу збитку становить 235 623 грн 88 коп., що є різницею між ринковою вартістю автомобіля до ДТП у сумі 545 014 грн 00 коп. та його вартістю у пошкодженому стані після ДТП у сумі 309 390 грн 12 коп.

З урахуванням уже виплаченого ПрАТ «СК «Перша» страхового відшкодування у розмірі 158 500 грн 00 коп. із ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 77 123 грн 88 коп.

Отже стягнення 386 514 грн 00 коп. без урахування залишкової вартості пошкодженого автомобіля призвело б до виплати відшкодування понад розмір фактично завданої майнової шкоди, що суперечило б компенсаційній природі страхового відшкодування.

Однак суд першої інстанції, усупереч вимог ст.263 ЦПК України, наведених вище обставин та умов договору додаткового страхування, належним чином не врахував, не надав правової оцінки тому, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу до ДТП, та помилково визначив розмір страхового відшкодування без урахування вартості автомобіля у пошкодженому стані, унаслідок чого безпідставно стягнув із ПрАТ «СК «Євроінс Україна» 386 514 грн 00 коп. замість 77 123 грн 88 коп.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 року в частині визначення розміру страхового відшкодування підлягає зміні шляхом зменшення розміру стягнутого з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування з 386 514 грн 00 коп. до 77 123 грн 88 коп.

При цьому колегія суддів ураховує, що представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко Є.В. у поданих до суду апеляційної інстанції письмових поясненнях прямо зазначив, що сторона позивача не заперечує проти зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру страхового відшкодування та погоджується зі стягненням із ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування саме у розмірі 77 123 грн 88 коп.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 12 січня 2022 року у справі № 750/10242/20.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 травня 2025 року між ОСОБА_1 (замовник) та АО «Євгена Бойка», в особі адвоката Бойка Є.В. укладений договір правової допомоги № 08/05/25, відповідно до умов якого замовник доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову (юридичну, адвокатську) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором та додатками (додатковими угодами) до нього.

Згідно з пунктом 6.2 договору, виконання своїх зобов`язань адвокатським бюро за договором оформлюється актом наданих послуг, який підписується мторонами за результатами виконання цього договору.

Відповідно до акту наданих послуг від 12 серпня 2025 року за період з 08 травня 2025 року по 12 серпня 2025 року адвокатським бюро було проведено низку заходів із захисту прав ОСОБА_1 :

- надання консультації - 4 000 грн 00 коп.;

- складання та направлення адвокатських запитів (6 шт) - 6 000 грн 00 коп.;

- опрацювання відповідей на адвокатські запити (3 год) - 6 000 грн 00 коп.;

- складання та направлення заяви про виплату страхового відшкодування (2 год) - 4 000 грн 00 коп.;

- складання та направлення вимоги ТОВ «Логістікс Дніпро» (2 год) - 4 000 грн 00 коп.;

- складання та подача позову до суду - 12 000 грн 00 коп.;

Загальна вартість наданих послуг складає: 36 000 грн 00 коп. без ПДВ.

Таким чином у справі документально підтверджено понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомоги в загальному розмірі 36 000 грн 00 коп.

Матеріали справи не місять доказів того, що до ухвалення рішення суду першої інстанції відповідач звертався до суду першої інстанції із клопотанням про зменшення заявленої відповідачем суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Тому всупереч доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для зменшення з власної ініціативи розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявленого позивачем до стягнення із відповідача.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що за положеннями п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду із заявлених до стягнення 386 514 грн 00 коп. страхового відшкодування на користь позивача підлягає стягненню 77 123 грн 88 коп., позовні вимоги задоволено на 19,95 %, тоді як у задоволенні вимог на суму 309 390 грн 12 коп., що становить 80,05 % ціни позову, належить відмовити.

Отже документально підтверджені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36 000 грн 00 коп. підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме в сумі 7 183 грн 34 коп. (36 000 грн 00 коп. ? 77 123 грн 88 коп. ? 386 514 грн 00 коп.). У зв`язку із цим рішення суду першої інстанції в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу підлягає зміні шляхом зменшення стягнутої з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 суми таких витрат із 36 000 грн 00 коп. до 7 183 грн 34 коп.

Аналогічним чином підлягає перерозподілу сплачений позивачем судовий збір.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 3 092 грн 11 коп.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 617 грн 01 коп.

За таких обставин апеляційна скарга представника ПрАТ «СК «Євроінс Україна» - адвоката Пилипця А.Ю. підлягає задоволенню частково.

Датою постанови апеляційного суду є дата складення повного її тексту, оскільки справа розглянута за відсутності учасників справи без проголошення скороченого судового рішення (вступної та резолютивної частин) та в цьому випадку підлягають застосуванню положення другого речення ч.5 ст.268 ЦПК України, якою передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» - адвоката Пилипця Антона Юрійовича задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 року в частині визначення розміру стягнутого страхового відшкодування, а також в частині розподілу судових витрат - змінити.

Зменшити розмір стягнутого із приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 розміру страхового відшкодування з 386 514 грн 00 коп. до 77 123 (сімдесят сім тисяч сто двадцять три) грн 88 коп., а також зменшити розмір стягнутих витрат на правову допомогу з 36 000 грн 00 коп. до 7 183 (сім тисяч сто вісімдесят три) грн 34 коп. та розмір судового збору з 3 092 грн 11 коп. до 617 (шістсот сімнадцять) грн 01 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: