Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №368/599/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 368/599/26 Головуючий у І інстанції Кириченко В.І.

Провадження № 22-ц/824/3435/26 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 липня 2026 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Токовенка Сергія Анатолійовича на постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 02 червня 2026року про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 02 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та підданоадміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Згідно постанови ОСОБА_1 о 11 годині 20 хвилин в м. Кагарлик по вул. Незалежності керував автомобілем ВАЗ2109 д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Токовенко С.А.подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 02 червня 2026 року скасувати, провадження у даній справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушенням водієм таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу

Вказує на те, що суд першої інстанції не викликав і не допитав свідків, які перебували в автомобілі під час зупинки транспортного засобу, хоча їх присутність підтверджується відеозаписом із нагрудної камери поліцейського.

Також, судом не були допитані і працівників поліції, хоча саме їх показання могли мати істотне значення для встановлення законності зупинки транспортного засобу, подальших процесуальних дій поліцейських та дотримання ними вимог законодавства.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що працівниками поліції не було надано чітких пояснень з якого приводу ними було проведено поверхневу перевірку ОСОБА_1 та осіб які знаходились в автомобілі останнього, чим порушено права громадян та вимоги ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію».

Враховуючи вищевикладене, захисник ОСОБА_1 - адвокат Токовенко С.А. вважає, що за таких дій працівників поліції докази, зібрані у справі про адміністративне правопорушення, є недопустимими.

Належним чином повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Токовенка С.А. у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у даній справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши доводи сторони захистуна підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень сторони захисту, ґрунтується на наявних у справі доказах.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, абз. 2 п. 27 роз`яснено, що якщо водій ухиляється від огляду, це є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Крім того, п.2.9А ПДР України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, вимоги вказаного пункту 2.5 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було.

Згідно з положеннями ч. ч. 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Разом із цим, згідно з п. 12 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Згідно Інструкції огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП (далі - заклад охорони здоров`я).

Водночас у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Окрім цього, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом.

В рішенні по справі "О'Галлоран та Френціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 631739 від 04 квітня 2026 року, який складений відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06 листопада 2015 року № 1376, та з якого вбачається, що ОСОБА_1 о 11 годині 20 хвилин в м. Кагарлик по вул. Незалежності керував автомобілем ВАЗ2109 д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей які не реагують на світло, порушення мови). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України;

- на відеозаписі із нагрудної відеокамери працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, 04 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 де зафіксована відмова останнього від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі;

- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 04 квітня 2026 року;

- у акті про вилучення посвідчення водія від 04 квітня 2026 року;

- у поясненнях самого ОСОБА_1 , в яких останній зазначив, що « 04 квітня 2026 року керував автомобілем ВАЗ2109 д.н.з. НОМЕР_2 , та був зупинений працівниками поліції, працівник поліції запропонував проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння, який я відмовляюсь робити».

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп`яніння - розширені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови виявлені працівниками поліції 04 квітня 2026 року у ОСОБА_1 в розумінні розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, протокол останній підписав без зауважень, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що відмовляється від проходження огляду.

З відеозапису вбачається, що інспектор поліції, після зупинки автомобіля ВАЗ2109 д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , працівник поліції виявив у останнього ознаки наркотичного сп`яніння, на пропозицію проїхати до медичного закладу для проходження огляд на стан наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 погодився. Під час поїздки, в патрульному автомобілі, працівник поліції роз`яснив останньому, що відносно нього будуть складені адміністративні матеріали за порушення ПДР, оскільки він керував транспортним засобом і при цьому не був пристебнутий ременем безпеки, а у разі, якщо за результатами медичного огляду буде встановлено факт перебування у стані наркотичного сп`яніння, то буде ще й складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 погодився прослідувати до медичного закладу. Після прибуття до медичного закладу ОСОБА_1 тривалий час вирішував, чи буде проходити медичний огляд, з цього приводу спілкувався телефоном. Незважаючи на неодноразові роз`яснення поліцейських щодо правових наслідків відмови від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду.

Жодних заперечень щодо того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та під час керування не був пристебнутий ременем безпеки, що й стало підставою для зупинки транспортного засобу відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_1 не висловлював.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги щодо безпідставності зупинки транспортного засобу та неповідомлення водію причини такої зупинки, оскільки підстава для зупинки була законною, очевидною та доведена матеріалами справи.

Як убачається з дослідженого відеозапису, під час роз`яснення ОСОБА_1 порядку проведення огляду на стан сп`яніння працівник поліції повідомив йому, що огляд на стан наркотичного сп`яніння має бути проведений протягом двох годин із моменту виявлення ознак такого сп`яніння та у присутності працівників поліції, які зобов`язані доставити його до відповідного медичного закладу.

Зазначене свідчить про те, що жодних порушень працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та п. 7 Розділу І Інструкції № 1452/735 не було.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не викликав та не допитав свідків, які перебували в автомобілі під час зупинки транспортного засобу, незважаючи на те, що їх присутність підтверджується відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, а також не допитав працівників поліції, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки матеріали справи не містять будь-яких клопотань чи заяв сторони захисту про виклик та допит зазначених свідків або працівників поліції.

Таким чином, за відсутності відповідних клопотань суд першої інстанції не був зобов`язаний з власної ініціативи забезпечувати їх виклик та допит, а тому наведені доводи апеляційної скарги не свідчать про допущення судом порушень норм процесуального права.

Крім того, подані суду матеріали провадження про адміністративне правопорушення не містять даних щодо присутності будь-яких свідків на місці події при складанні протоколу про адмінправопорушення стосовно ОСОБА_1 . В своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 також не згадує про наявність свідків на місці оформлення матеріалів.

Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, останнім не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачитияк такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.

При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження у справі, як про те ставилось питання в апеляційній скарзі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова Кагарлицького районного суду Київської області від 02 червня 2026 року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Токовенка Сергія Анатолійовича - залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Токовенка Сергія Анатолійовича залишити без задоволення, постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 02 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній