Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №357/3031/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/3031/26 Головуючий у І інстанції Примаченко В.О.

Провадження № 33/824/3090/2026 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 липня 2026 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Сови Віталія Анатолійовича на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2026 року про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Згідно постанови, 15 лютого 2026 року о 22 год. 13 хв. в м. Біла Церква по вул. Сквирське шосе, 221, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «OPEL» н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Водій о 22:15 год. категорично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в Білоцерківській міській лікарні № 1 у лікаря-нарколога. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Сова В.А.подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2026 року скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що працівниками поліції було безпідставно зупинено транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , що підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом.

Таким чином, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно ОСОБА_1 не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адвокат Сова В.А. звертає увагу на те, що згідно з направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеним 15 лютого 2026 року о 22 год. 22 хв., ОСОБА_1 було направлено для проходження медичного огляду до Сквирської центральної районної лікарні.

Однак, зазначений заклад охорони здоров`я не включений до переліку закладів охорони здоров`я Київської області, яким надано право проводити огляд водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №592364 працівником поліції внесені недостовірні відомості, оскільки в протоколі зазначено, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду саме в Білоцерківській міській лікарні № 1.

Таким чином, під час проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським не дотримано вимоги ч.ч. 1, 3 ст. 266 КУпАП та п.п. 12 розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Захисник ОСОБА_3 - адвокат Сова В.А. у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у даній справі за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши доводи сторони захистуна підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Крім того, п. 2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, вимоги вказаного п. 2.5 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було.

Згідно з положеннями ч. ч. 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Разом із цим, згідно з п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водночас, за змістом п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Окрім цього, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом.

В рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 592364 від 15 лютого 2026 року, який складений відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06 листопада 2015 року № 1376, та з якого вбачається, що 15 лютого 2026 року о 22 год. 13 хв. в м. Біла Церква по вул. Сквирське шосе, 221, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «OPEL» н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Водій о 22:15 год. категорично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в Білоцерківській міській лікарні № 1 у лікаря-нарколога. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.;

- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15 лютого 2026 року, в якому вказані виявленні у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, та зазначено, що ОСОБА_1 на стан сп`яніння в медичному закладі не проводився, останній до медичного закладу не доставлявся;

- у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6673340 від 15 лютого 2026 року. Згідно з цією постановою на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП накладено стягнення у виді штрафу 425 грн. Відомості про оскарження цієї постанови відсутні;

- у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів не проводився, що останній засвідчив своїм підписом;

- у рапорті поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП С. Панічкіної від 16 лютого 2026 року, в якому, окрім іншого, зазначено, що транспортний засіб «OPEL ZAFIRA» н.з. НОМЕР_2 , залишено на місці зупинки без порушення вимог ПДР;

- на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, де зафільмовано подію, у зв`язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на відео зафіксовано, що працівники поліції 15 лютого 2026 року зупинили транспортний засіб «OPEL ZAFIRA» н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування з водієм поліцейські повідомили, що він має ознаки наркотичного сп`яніння та запропонували пройти огляд на визначення стану такого сп`яніння в закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 повідомив, що поліцейські не вгадали з ознаками сп`яніння, огляд на стан наркотичного сп`яніння пройде, не вагаючись. Після цього ОСОБА_1 на прохання поліцейського здійснив видих з порожнини рота та повідомив, що наркотичні засоби не вживає, але алкогольні напої вживав, цього не заперечує. В подальшому поліцейський запропонував водію проти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. При цьому поліцейськими було роз`яснено водію наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, однак ОСОБА_1 повідомив, що він усвідомлює відповідальність за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, та усвідомлює, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При врученні співробітником поліції ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, останній підписав його без зауважень.

Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння - запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя,виявлені працівниками поліції 15 лютого 2026 року у ОСОБА_1 , в розумінні Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпосередніми підставами для проведення огляду, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «OPEL ZAFIRA» н.з. НОМЕР_2 , в темну пору доби та був зупинений працівниками поліції, під час перевірки документів у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння.

На відеозаписі зафіксовано те, що на законну вимогу працівника поліції, ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Drager» або в найближчому сертифікованому медичному закладі категорично відмовився.

Вказаний відеозапис підтверджує факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння в законному порядку тасвідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

Відеозапис є одним із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео зафіксована вся подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За змістом положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення було порушено вимоги Інструкції апеляційний суд відхиляє, оскільки вони є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

З переглянутого відеозапису вбачається, що поліцейські діяли відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої спільним наказом МВС, МОЗ від 09 листопада 2015 № 1452/735.

Крім того, з відповідними скаргами на дії працівників поліції ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Сова В.А. не звертались.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно правомірності зупинки транспортного засобу, то апеляційний суд звертає увагу на те, що питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Разом з тим, слід зазначити, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками алкогольного сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема алкогольного сп`яніння.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду і твердження сторони захисту про те, що Сквирська центральна районна лікарня не входить до переліку закладів охорони здоров`я, уповноважених на проведення відповідного огляду, а також на розбіжності між зазначеним у направленні медичним закладом і відомостями, наведеними у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки вони не спростовують встановленого судом факту відмови від проходження огляду та самі по собі не свідчать про відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта про те, що його безпідставно притягнули до адміністративної відповідальності не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, адвокатом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.

При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2026 року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Сови Віталія Анатолійовича залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Сови Віталія Анатолійовича залишити без задоволення, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній