Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №759/11417/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року

м. Київ

апеляційне провадження № 33/824/3419/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 та його адвоката Чередніченко Н. Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Святошинського районного суду міста Києва в складі судді Проскурні О. І.

від 28 травня 2026 року

у справі №759/11417/26 Святошинського районного суду міста Києва

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП

громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

У С Т А Н О В И В:

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 28 травня 2026 року провадження за протоколом серії ЕПР1 № 634969 від 08.04.2026 відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На дану постанову 16 червня 2026 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення.

Зазначає, що із особливостей ДТП в даній справі вбачається, що місце зіткнення автомобілів Форд та Мерседес відбулось фактично на лінії, яка розмежовує смуги руху, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та схемою ДТП. Розташування автомобіль Форд на схемі ДТП свідчить про те, що його водій виїжджав зі своєї смуги руху у порушення ПДР.

Звертає увагу, що саме під час перестроювання в другу смугу руху, по який ОСОБА_1 здійснював рух, допустив зіткнення. Стверджує, що посилання водія ОСОБА_1 про те, що він не здійснював перестроювання не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Вважає, що схема ДТП є належним та допустимим доказом у даній справі, так як з неї чітко вбачається розташування автомобілів на проїжджій смузі руху. Дана схема підтверджує розміщення транспортних засобів безпосередньо після зіткнення. На місці ДТП за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були проведені відповідні виміри довжини проїзної частини дороги, розміщення на ній транспортних засобів з відповідним фіксуванням даної інформації на план-схемі, долученої до протоколу.

Крім того, просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, посилаючись при цьому на те, що хоча він і був присутнім під час розгляду даної справи, однак з повним текстом постанови суду ознайомився лише 10 червня 2026 року.

Посилаючись на те, що вказані обставини зумовили причини пропуску строку на апеляційне оскарження, просив поновити такий строк.

В поданих запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив подану апеляційну скаргу залишити без розгляду або закрити апеляційне провадження у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження без поважних причин. Постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначає, що ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу виключно після того, як дізнався про початок проведення перевірки поліцією за зверненням ОСОБА_1 від 09.06.2026 щодо порушення ним ПДР. Вказане свідчить про затягування процесу та цивільної відповідальності шляхом подання апеляційної скарги.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його адвокат Чередніченко Н. Ю просили поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на юридичну необізнаність ОСОБА_2 . ОСОБА_2 також пояснив, що за отриманням тексту постанови звернувся лише після того, як зателефонували із страхової компанії із вимогою про повернення страхового відшкодування.

ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду Святошинського районного суду міста Києва від 28 травня 2026 року.

Дослідивши матеріали адміністративного провадження та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його адвоката Чередніченко Н. Ю., особи, що притягається відповідальності - ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Системний аналіз норм процесуального права та стала практика Верховного Суду свідчать, що під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При вирішенні питання про поновлення строку до уваги мають братися наявність або відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали реалізувати процесуальне право, а також поведінка особи, яка звертається з клопотанням, зокрема чи вживала вона розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право у межах строку та якнайшвидше після його закінчення. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі, добросовісно користуватися процесуальними правами та виявляти особливу старанність при захисті своїх інтересів.

Статтею 285 КУпАП визначено, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання.

Відповідно до частини другої статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Десятиденний строк на оскарження постанови судді першої інстанції необхідно обчислювати з наступного дня після винесення постанови, а не з дня отримання її копії.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку, ОСОБА_2 та його адвокат Чередніченко Н. Ю. посилалися на юридичну необізнаність апелянта, а також на те, що за отриманням тексту постанови він звернувся лише після того, як йому зателефонували зі страхової компанії з вимогою про повернення страхового відшкодування, у зв`язку з чим з повним текстом він ознайомився 10 червня 2026 року.

Апеляційний суд вважає наведені доводи безпідставними з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що апелянт ОСОБА_2 був особисто присутнім у судовому засіданні 28 травня 2026 року під час проголошення оскаржуваної постанови, а отже, був повністю обізнаний про факт її ухвалення та суть прийнятого судом рішення.

До Єдиного державного реєстру судових рішень постанова будо надіслана судом 28.05.2026, зареєстровано 29.05.2026, забезпечено надання до загального доступу 01.06.2026, тобто в межах строку на апеляційне оскарження постанови суду.

Граничним днем для подання апеляційної скарги було 08.06.2026, однак апеляційну скаргу подано лише 16.06.2026.

Будь-які заяви потерпілого про видачу або надіслання йому копії оскаржуваної постанови суду у відповідності до вимог ст. 285 КУпАП в матеріалах справи відсутні.

Стала правова позиція Верховного Суду однозначно вказує на те, що відсутність у особи юридичної освіти чи її юридична необізнаність не є об`єктивною та непереборною обставиною, яка позбавляла б її можливості вчасно звернутися за правовою допомогою або самостійно реалізувати право на оскарження у 10-денний строк.

Фактичні обставини звернення апелянта до суду за текстом постанови лише після дзвінка зі страхової компанії свідчать про його суб`єктивне незацікавлення перебігом справи та пасивну процесуальну поведінку. Посилання на ознайомлення з повним текстом постанови 10.06.2026 не спростовує того факту, що ОСОБА_2 знав про існування рішення ще 28.05.2026 і не був обмежений у можливості проявити належну старанність, зажадати копію рішення в порядку статті 285 КУпАП або подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк. Сам по собі факт отримання копії рішення пізніше не змінює порядку обчислення строку, встановленого частиною другою статті 294 КУпАП для осіб, які були присутні при його проголошенні.

Таким образом, апелянтом не надано належних та допустимих доказів існування обставин непереборної сили або інших істотних перешкод, які б об`єктивно унеможливили вчасне подання апеляційної скарги. Відповідно до принципу юридичної визначеності (res judicata) та практики ЄСПЛ (зокрема рішень у справах «Пономарьов проти України», «Устименко проти України»), безпідставне поновлення строків на оскарження остаточного судового рішення порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а відтак сама лише вказівка на наявність поважних причин без їх належного об`єктивного підтвердження є неприпустимою.

Отже, матеріалами справи встановлено, що апелянт не був об`єктивно обмежений у можливості оскаржити постанову суду в установлений законом строк, оскільки достовірно знав про її існування та зміст станом на 28.05.2026.

З огляду на викладене, у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 28 травня 2026 року повернути особі, яка її подала у відповідності до ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 28 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова