Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №375/942/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 375/942/22 Головуючий у суді першої інстанції - Чорненька О.І

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8053/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Рокитнянської селищної ради Київської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, технічної документації та проектів землеустрою, визнання недійсними та скасування правовстановлюючих документів на право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Рокитнянської селищної ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру

у м. Києві та Київській області, про визнання недійсними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, технічної документації та проектів землеустрою, визнання недійсними та скасування правовстановлюючих документів на право власності на земельну ділянку.

Позов обґрунтовано тим, що батько позивача ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1 та мав у користуванні будинок

і наділену за вказаною адресою земельну ділянку площею 0,15 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

У 2003 році батько за добровільною відмовою передав йому у власність частину належної земельної ділянки площею 0,07 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Факт передачі земельної ділянки підтверджується рішенням виконкому Рокитнянської селищної ради Київської області від 09 грудня 2003 року №638.

Зазначеною ділянкою він користувався (без приватизації) з 2003 року до 2022 року включно.

У період 2009-2010 років ОСОБА_1 придбала будинок за адресою:

АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим їй було наділено земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства.

Позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, добровільно відступленою його батьком. При цьому ОСОБА_1 дозволяла користуватися її водою для поливу культур, а він у свою чергу надав відповідачці 2 метри свого городу для зручності обробітку належних їй земельних ділянок. Однак у червні 2022 року у них із ОСОБА_1 виникла сварка, під час якої остання повідомила, що земельна ділянка йому не належить, так як вона її приватизувала.

Звернувшись до Рокитнянської селищної ради із запитом, позивач отримав відповідь, що рішенням сесії Рокитнянської селищної ради від 18 лютого 2022 року № 1715-21(І)-VІІІ затверджені матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 та їй передана у приватну власність земельна ділянка, кадастровий номер 3223755100:01:001:0098, площею 0,0552 га.

Разом із тим, згідно з інформацією, що міститься у Земельній шнуровій книзі за позивачем рахується земельна ділянка 0,07 га для ведення особистого земельного господарства, що розташована на АДРЕСА_1 згідно з рішенням виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради від 09 грудня 2003 року № 638.

На підставі викладеного позивач просив суд:

визнати недійсним та скасувати рішення сесії Рокитнянської селищної ради від 16 вересня 2021 року № 1062-12(ІІ)-VІІІ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 »;

визнати недійсною та скасувати технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0552 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним та скасувати рішення сесії Рокитнянської селищної ради від 18 лютого 2022 року № 1715-21(І)-VІІІ «Про затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 та передачі у приватну власність земельної ділянки»;

визнати недійсною та скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3223755100:01:001:0098, площею 0,0522 га за ОСОБА_1

Рокитнянський районний суд Київської області рішенням від 21 березня 2023 року позов ОСОБА_2 задовольнив частково.

Визнав недійсною та скасував технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0552 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , видану на ім`я ОСОБА_1 , виготовлену відповідно до рішення Рокитнянської селищної ради Київської області № 1062-12(ІІ)-VІІІ від 16 вересня 2021 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ».

Визнав недійсним та скасував рішення Рокитнянської селищної ради Київської області № 1715-21(І)-VІІІ від 18 лютого 2022 року «Про затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 та передачі у приватну власність земельної ділянки».

Визнав недійсним та скасував рішення державного реєстратора Рокитнянської селищної ради Київської області Лациби М. В. про державну реєстрацію прав

та їх обтяжень, індексний номер витягу 63812804 від 09 червня 2022 року права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0552 га, кадастровий номер 3223755100:01:001:0098 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2596991932020). У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 21 березня 2023 рокута ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що законодавчо не заборонено надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на одну і ту саму земельну ділянку декільком суб`єктам. Рішення селищної ради щодо надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки не є остаточним рішенням про передачу сформованої ділянки. Позивачем не надано доказів того, що ним набуто права власності чи користування на спірну ділянку, а також що виготовлялась документація із землеустрою.

Вказувала, що на час прийняття оспорюваних рішень Рокитнянської селищної ради не була сформована через відсутність правовстановлюючих документів.

Також наголошувала на тому, що рішення про надання дозволу від 16 вересня 2021 року є чинним до 16 вересня 2023 року, а тому висновки суду першої інстанції про те, що воно вичерпало свою діє є хибними.

Зазначала, що порядок передачі безоплатно у власність земельної ділянки для садівництва нею не порушено, а тому відсутні підстави для визнання недійсними та скасування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також вказувала, що матеріали справи не містять належних доказів того, що позивач був законним власником чи користувачем спірної земельної ділянки.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1488,60 грн.

Постановою Верховного Суду від 03 грудня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року в частині позовних вимог про:

визнання недійсною та скасування технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0552 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , видану на ім`я ОСОБА_1 , виготовлену відповідно до рішення Рокитнянської селищної ради Київської області № 1062-12(ІІ)-VІІІ від 16 вересня 2021 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 »;

визнання недійсним та скасування рішення Рокитнянської селищної ради Київської області № 1715-21(І)-VІІІ від 18 лютого 2022 року «Про затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 та передачі у приватну власність земельної ділянки»;

визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора Рокитнянської селищної ради Київської області Лациби М. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер витягу 63812804 від 09 червня 2022 року права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0552 га, кадастровий номер 3223755100:01:001:0098 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2596991932020), -

скасовано, справу в означених частинах позовних вимог передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що рішення Рокитнянської селищної ради від 09 грудня 2003 року № 638 є лише дозволом на розробку проекту відведення земельної ділянки, оскільки спірна земельна ділянка як новий об`єкт прав ОСОБА_2 не виділялася, а передавалася йому від колишнього власника ОСОБА_3 , який у добровільному порядку відмовився від права власності на земельну ділянку, а відповідно до записів у Земельній шнуровій книзі земельна ділянка 0,07 га, з цільовим призначенням для ведення особистого земельного господарства за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з рішенням виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради № 638 від 09 грудня 2003 року, яке є чинним, рахується за ОСОБА_2 .

Верховний Суд також зауважив, що апеляційний суд не перевірив доводів заявника про те, що не оформлення земельної ділянки ОСОБА_2 не припиняє право позивача на раніше надану у користування земельну ділянку площею 0,07 га на АДРЕСА_1 та свідчить про помилковість висновку апеляційного суду про те, що позивач втратив право власності на спірну земельну ділянку площею 0,07 га.

Також апеляційний суд не спростував висновків суду першої інстанції про те, що на час прийняття оспорюваних рішень уже було прийнято рішення виконкому Рокитнянської селищної ради від 09 грудня 2003 року № 638 та позивачем було набуто право користування спірною земельною ділянкою.

Верховний Суд наголосив, що без встановлення обставин, які підтверджують, що земельна ділянка, яка згідно з рішенням виконкому Рокитнянської селищної ради від 09 грудня 2003 року № 638 «Про передачу в приватну власність громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» передана ОСОБА_2 у приватну власність, накладається на земельну ділянку, кадастровий номер 3223755100:01:001:0098, площею 0,0522 га, яка належить ОСОБА_1 , неможливо зробити висновок про відповідність вимогам чинного законодавства прийнятих Рокитнянською селищною радою рішень відносно земельної ділянки, належної відповідачці.

Крім того, додатковій перевірці підлягають встановлення цільового використання спірної земельної ділянки та наявність нерухомого майна, зокрема житлового будинку ОСОБА_1 .

В судовому засіданні в апеляційному суді взялаучасть відповідачка ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу, просилазадовольнити з викладених підстав.

Інші учасники у судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, тому суд їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що батько позивача ОСОБА_3 проживав за адресою:

АДРЕСА_1 , та мав у користуванні житловий будинок і наділену за цією адресою земельну ділянку площею 0,15 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

У 2003 році ОСОБА_3 за добровільною відмовою передав ОСОБА_2 частину належної земельної ділянки площею 0,07 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Факт передачі земельної ділянки підтверджується рішенням виконкому Рокитнянської селищної ради Київської області від 09 грудня 2003 року № 638, відповідно до якого у ОСОБА_3 вилучено земельну ділянку розміром 0,07 га на АДРЕСА_1 та зазначена земельна ділянка передана у приватну власність ОСОБА_2 . Спірною ділянкою ОСОБА_2 користувався (без її приватизації) з 2003 року.

Також встановлено, що у 2008 році ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_4 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з цим їй було наділено земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства, які вона приватизувала у 2011 році.

Позивач у цей час продовжував користуватися земельною ділянкою, добровільно відступленою його батьком.

Рішенням сесії Рокитнянської селищної ради від 16 вересня 2021 року № 1062-12(ІІ)-VІІІ ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва на АДРЕСА_1 .

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва у АДРЕСА_1 , зем. діл. № НОМЕР_1 територія Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер: 3223755100:01:001:0098, площею 0,0552 га. Рішенням сесії Рокитнянської селищної ради від 18 лютого 2022 року № 1715-21(І)-VІІІ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 та передано їй у приватну власність земельну ділянку, кадастровий номер: 3223755100:01:001:0098, площею 0,0552 га. На підставі зазначеного рішення Рокитнянської селищної ради Київської області державний реєстратор Рокитнянської селищної ради Київської області Лациба М. В у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 червня 2022 року за реєстраційним номером 2596991932020 зареєстрував право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 3223755100:01:001:0098, площею 0,052 га, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу: 302369219).

Відповідно до листа Рокитнянської селищної ради Київської області від 30 червня 2022 року № 03-12-1175, наданого у відповідь на звернення ОСОБА_2 , за інформацією, що міститься у Земельній шнуровій книзі за ОСОБА_2 рахується земельна ділянка 0,07 га для ведення особистого земельного господарства

на АДРЕСА_1 згідно з рішенням виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради від 09 грудня 2003 року № 638.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 ЦК України).

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (стаття 2 ЗК України). Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).

Згідно пунктом в) частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності визначені статтею 116 ЗК України.

У статті 118 ЗК України врегульовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).

Відповідно до положень статті 123 ЗК України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (стаття 79-1 ЗК України).

Встановлено, що рішенням виконкому Рокитнянської селищної ради від 09 грудня 2003 року № 638 «Про передачу в приватну власність громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» на підставі заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про передачу у приватну власність земельної ділянки, в межах норм безоплатної приватизації, для ведення особистого селянського господарства вирішено: вилучити земельну ділянку у ОСОБА_3 розміром 0,07 га на АДРЕСА_1 у зв`язку з добровільною відмовою; передати у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства; проект приватизації земельної ділянки подати для затвердження на виконком селищної ради; землевпоряднику ОСОБА_6 зробити зміни в земельно-кадастровій книзі за рахунок ОСОБА_3 .

Відповідно до листа Рокитнянської селищної ради Київської області від 30 червня

2022 року № 03-12-1175 згідно із записами у Земельній шнуровій книзі за

ОСОБА_2 рахується земельна ділянка 0,07 га для ведення особистого земельного господарства на АДРЕСА_1 на виконання рішення виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради № 638 від 09 грудня 2003 року.

Факт користування земельною ділянкою може підтверджуватися правовстановлюючим документом (державний акт на право користування земельною ділянкою - стаття 23 ЗК України 1990 року; витяг із земельно-шнурової книги, реєстрової книги, погосподарської книги - стаття 20 ЗК Української РСР) або документом, що підтверджує фактичне користування земельною ділянкою (матеріали інвентаризації земель, дані бюро технічної інвентаризації тощо) (постанова Верховного Суду від 25 вересня 2023 року у справі № 463/1865/17, провадження № 61-3146св23).

Громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки (пункт 7 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України).

Статтями 22, 23 ЗК України 1990 року визначено, що право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (постанова Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі № 686/14711/21, провадження № 61-15386св23).

Такі положення щодо виникнення права на земельну ділянку закріплено статтею

125 ЗК України 2001 року.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-17/2005 від 22 вересня

2005 року положення пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-ХII (563-12 ) з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). У мотивувальній частині цього рішення зазначено, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

У постанові від 05 листопада 2019 року в справі № 906/392/18 (провадження

№ 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України. Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005».

За частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається, обґрунтовуючи своє право на земельну ділянку, ОСОБА_2 посилається на рішення виконкому Рокитнянської селищної ради від 09 грудня 2003 року № 638 «Про передачу в приватну власність громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства».

Разом з цим, у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_2 в подальшому отримував передбачені чинним законом правовстановлюючі документи на земельну ділянку, які б підтверджували його право власності чи користування.

За правилами ч. 1 ст. 125 ЗК України (в редакції на час прийняття рішення ради № 63В від 09.12.2003) право власності (користування) на земельну ділянку виникає після одержання її власником (користувачем) документа, що посвідчує право власності (користування) земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Тому, на переконання суду, запис у Земельній шнуровій книзі, відповідно до якого за ОСОБА_2 рахується земельна ділянка 0,07 га для ведення особистого земельного господарства на АДРЕСА_1 , не є належним та достатнім доказом на підтвердження права на земельну ділянку, яке виникло у позивача у 2003 році.

Отже, позивачем не надано доказів того, що ним набуто права власності чи користування на спірну ділянку, а також, що виготовлялась документація із землеустрою на ділянку. Тобто, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що позивач був законним власником чи користувачем спірної земельної ділянки.

Відсутні у матеріалах справи також докази на підтвердження точного розташування ділянки, якою користувався позивач, та визначення її меж, тому суд позбавлений можливості перевірити чи накладається на земельну ділянку, кадастровий номер 3223755100:01:001:0098, площею 0,0522 га, яка належить ОСОБА_1 .

У постанові від 30 серпня 2022 року в справі № 816/1335/17 (адміністративне провадження № К/9901/42892/18) Верховний Суд вказав, що «затвердження проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність іншій особі з подальшим наданням цієї ділянки у власність, суперечить положенням частини п`ятої статті 116 ЗК України, якою передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Відтак, вказані обставини є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою». Подібний висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 706/553/22 (провадження № 61-7873св23).

Однак, суду не надано доказів того, що на момент затвердження проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки з кадастровим номером 3223755100:01:001:0098 відповідачці позивач чи будь-які інші особи мали право власності чи користування на цю ділянку.

Тому суд доходить висновку, що відповідачка набула права на земельну ділянку для індивідуального садівництва у смт Рокитне вулиця Шкільна, зем. діл. № НОМЕР_1 територія Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер: 3223755100:01:001:0098, площею 0,0552 га у встановлений законом спосіб.

Позивач у свою чергу допустив бездіяльність щодо виготовлення документації із землеустрою на спірну земельну ділянку, що свідчить про відсутність інтересу в отриманні у власність (користування) земельної ділянки та не бажанні виконувати обов`язки власника (користувача) земельної ділянки, передбачених ст. 91, 96 ЗК України, які виникають з моменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів також зауважує, що після повернення справи на розгляд до апеляційного суду позивач не вчиняв жодних процесуальних дій, не з`являвся у судові засідання та не надавав будь-яких пояснень по суті заявлених ним вимог, зокрема, з урахуванням висновків Верховного Суду, висловлених у постанові за результатом розгляду його касаційної скарги.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про недоведеність належними та допустимими доказами факту порушення прав позивача з боку відповідачки.

Отже, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 .

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1488, 60 грн на відшкодування судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 374, 375, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року скасувати, увалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1488, 60 гривень на відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 23 липня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома