Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №755/917/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 755/917/24

номер провадження: 22-ц/824/9282/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Хараїма Валерія Віталійовича на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року у складі судді Галаган В.І., у справі заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , про поворот виконання рішення суду,

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересовані особи: комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго»), ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , про поворот виконання рішення суду.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року у справі № 755/917/24 позов КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково та солідарно стягнуто з відповідачів на користь позивача 204 173 грн 90 коп. заборгованості, а також судові витрати.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Після набрання заочним рішенням законної сили судом було видано виконавчий лист, який позивач пред`явив до примусового виконання. Посилаючись на солідарний характер відповідальності боржників, КП «Київтеплоенерго» звернулося до приватного виконавця із заявою про стягнення залишку всієї суми заборгованості саме із ОСОБА_1 , внаслідок чого постановою приватного виконавця Ярушевської Т.І. було відкрито виконавче провадження лише щодо нього. У межах зазначеного виконавчого провадження з банківських рахунків та доходів ОСОБА_1 примусово списано та перераховано на виконання виконавчого документа 35 211 грн 28 коп.

Вказував, що постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року його апеляційну скаргу задоволено частково, заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено лише частково, а розмір стягнення істотно зменшено до 177 367 грн 13 коп., із відповідною зміною розподілу судових витрат. Після набрання постановою апеляційного суду законної сили приватним виконавцем закінчено виконавче провадження та знято арешти з рахунків заявника.

Посилаючись на те, що правова підстава для виконання первісного заочного рішення відпала у зв`язку з його скасуванням, а питання про поворот виконання апеляційним судом не вирішувалося, ОСОБА_1 вказував на наявність передбачених ст.444 ЦПК України підстав для повернення йому коштів, стягнутих під час виконання скасованого судового рішення. Крім того, заявник зазначав, що для підтвердження суми фактично стягнутих коштів та відомостей про їх подальше перерахування ним направлялися адвокатські запити приватному виконавцю, однак останній не надав відповідної довідки, у зв`язку із чим виникла необхідність у витребуванні таких доказів судом.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив:

- стягнути/повернути з КП «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 35 211 грн 28 коп.;

- витребувати у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярушевської Т.І. довідку про суму фактично стягнутих з ОСОБА_1 коштів та зазначенням відомостей куди вони перераховані.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: КП «Київтеплоенерго», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , про поворот виконання рішення суду - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Хараїм В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 дійсно до заяви від 02 грудня 2025 року не було додано документу, який підтверджує те, що з його рахунків за вимогою приватного виконавця банківськими установами було стягнуто грошові кошти за раніше прийнятим судовим рішенням, оскільки такі відомості у нього були відсутні. За попередніми розрахунками відповідача на рахунок приватного виконавця банківськими установами було перераховано 29 076 грн 40 коп. Точної суми стягнутих коштів ОСОБА_1 не знав, оскільки після стягнення коштів, рахунки банками були закриті і доступу до них він вже не мав. З місця роботи, де також були стягнуті кошти з його заробітної плати, ОСОБА_1 звільнився. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 заявив клопотання про витребування судом в таких даних у приватного виконавця із зазначенням відомостей куди вони у подальшому були перераховані.

Вказує, що клопотання ОСОБА_1 судом взагалі не розглянуто і рішення по ньому не прийнято. Тобто ухвала від 17 грудня 2025 року прийнята судом першої інстанції з формальних підстав, а фактичний розгляд справи із постановленням ухвали суду по суті вимог не відбувся, оскільки КП «Київтеплоенерго» та ОСОБА_1 участі у розгляді справи не приймали, пояснення та докази суду не надавали. Більш того, ухвалою суду від 15 грудня 2025 року відповідачу безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Зазначає, що 22 грудня 2025 року ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду, викладених в ухвалі від 17 грудня 2025 року, звернувся з новою заявою про поворот виконання рішення суду у справі №755/917/24. При цьому у заяві були змінені предмет і підстави, а саме, ОСОБА_1 не просив суд стягнути кошти у сумі 2 958 грн 67 коп. з приватного виконавця; з КП «Київтеплоенерго» Шевченко Ю.Ю. просив стягнути не 29 076 грн 40 коп., як було зазначено у заяві від 02 грудня 2025 року, а у сумі 35 211 грн 28 коп., яка підтверджена документально банківськими виписками з особових рахунків боржника, стягнутих на рахунок приватного виконавця, доданими до заяви.

Таким чином вважає, що висновок суду про те, що заяви ОСОБА_1 від 02 грудня 2025 року та від 22 грудня 2025 року є аналогічними, не відповідає фактичним обставинам справи.

КП «Київтеплоенерго» подало пояснення в яких вказує, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року у справі № 755/917/24 заяву представника ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду вже було розглянуто по суті та залишено без задоволення (через недоведеність факту та розміру стягнення коштів саме із заявника). У лютому 2026 року представник ОСОБА_1 повторно подав до суду заяву про поворот виконання рішення суду. Сторони спору, предмет заяви (поворот виконання) та підстави (скасування заочного рішення апеляційним судом 30 вересня 2025 року) залишилися тотожними. Єдиною відмінністю стало долучення до повторної заяви нових доказів - банківських виписок. Однак надання нових доказів не змінює ані предмета, ані підстав заяви. Згідно з процесуальним законодавством, неможливість надати докази під час первісного розгляду заяви не надає стороні права ініціювати розгляд ідентичного питання вдруге. Тому вважає, що суддя першої інстанції правомірно та обґрунтовано застосував п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, відмовивши у відкритті провадження, оскільки спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, вже був вирішений судом.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи, наведені у поясненнях до апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак суд першої інстанції належним чином вимог закону не виконав, прийняв судове рішення без дотримання норм процесуального права.

Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги заявника з аналогічними предметом та підставами уже були розглянуті судом по суті й залишені без задоволення ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року у справі №755/917/24, а тому повторне прийняття такої заяви до провадження є недопустимим.

Однак з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ст.8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Діяльність суду при здійсненні судочинства в цивільних справах відбувається у чіткій послідовності, визначеній нормами ЦПК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Необхідність застосування п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та властивістю судового рішення, що набрало законної сили. За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18)).

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом із тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні у ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

Такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2026 року у справі № 594/293/25 (провадження № 61-8999св25).

У справі встановлено, що заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року у цивільній справі № 755/917/24 позов КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість станом на 01 червня 2023 року за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі - 24 911 грн 88 коп.; заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі - 29 194 грн 24 коп.; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі - 35 130 грн 24 коп.; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі - 114 937 грн 54 гкоп., а всього на загальну суму 204 173 грн 90 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі по 504 грн 67 коп. В іншій частині позову відмовлено.

22 квітня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 755/917/24 на виконання вищезазначеного рішення суду.

На підставі заяви стягувача 09 жовтня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ярушевською Т.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року у цивільній справі № 755/917/24 скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість у розмірі 177 367 грн 13 коп. та судові витрати у розмірі по 452 грн 97 коп. з кожного відповідача.

21 листопада 2025 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярушевської Т.І. знято арешт з усіх рахунків боржника ОСОБА_1 .

Того ж дня, тобто 21 листопада 2025 року, постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярушевської Т.І. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 755/917/24 від 22 квітня 2025 року відносно боржника ОСОБА_1 закінчено; залишок нестягнутої суми за виконавчим документом становить 168 515 грн 85 коп., сума стягнутого виконавчого збору/винагороди приватного виконавця становить 2 958 грн 67 коп.

02 грудня 2025 року ОСОБА_1 вже звертався до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про поворот виконання рішення суду, в якій просив:

стягнути/повернути з КП «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 29 076 грн 40 коп.;

стягнути/повернути ОСОБА_1 2 958 грн 67 коп., які були стягнуті як виконавчий збір та винагорода приватного виконавця;

витребувати у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярушевської Т.І. довідку про суму фактично стягнутих з ОСОБА_1 коштів та зазначенням відомостей куди вони перераховані.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - Хараїма В.В. , заінтересовані особи: КП «Київтеплоенерго», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , про поворот виконання рішення суду - відмовлено.

Ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року мотивована тим, що ОСОБА_1 не надав банківських виписок за своїми рахунками, з яких можливо було б установити конкретний розмір списаних із нього коштів та їх одержувача. За таких обставин суд першої інстанції вважав неможливим визначити фактично стягнуту суму саме із ОСОБА_1 , з огляду на солідарне стягнення заборгованості із шести боржників. Крім того, суд зазначив, що повернення виконавчого збору та винагороди приватного виконавця не може вирішуватися в порядку повороту виконання, оскільки приватний виконавець не є стягувачем і не набуває права власності на кошти, стягнуті на виконання судового рішення. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про недоведеність заявлених вимог та відсутність підстав для повороту виконання рішення.

Оцінивши доводи апеляційної скарги, зміст обох заяв та додані до них матеріали, колегія суддів не вбачає повної тотожності між заявою ОСОБА_1 , яка була предметом розгляду відповідно до ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року, та заявою, яка подана заявником до суду 22 грудня 2025 року. При цьому колегія суддів враховує, що хоча обидві заяви стосуються повороту виконання одного й того самого судового рішення, їх предмет та фактичні підстави не є повністю ідентичними.

Так, у заяві від 02 грудня 2025 року ОСОБА_1 просив стягнути з КП «Київтеплоенерго» 29 076 грн 40 коп., а також повернути 2 958 грн 67 коп. виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця.

Разом з тим, зі місту заяви ОСОБА_1 від 22 грудня 2025 року вбачається, що вимога про повернення коштів, стягнутих як виконавчий збір та винагорода приватного виконавця, не заявлена. Натомість ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення з КП «Київтеплоенерго» 35 211 грн 28 коп., розмір яких підтверджувався доданими банківськими виписками.

Крім того, заява від 22 грудня 2025 року обґрунтована заявником новими фактичними обставинами, а саме, документальним підтвердженням фактичного розміру коштів, списаних саме з рахунків ОСОБА_1 , відсутність яких була підставою для відмови у задоволенні його заяви від 02 грудня 2025 року.

За таких обставин колегія суддів приходить висновку, що між вказаними вище заявами відсутня одночасна тотожність предмета та підстав, яка є необхідною умовою для застосування п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

Однак суд першої інстанції наведених вище вимог процесуального закону, правових висновків Верховного Суду та фактичних обставин справи належним чином не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування відповідно до ст.379 ЦПК України, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Тому апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Хараїма В.В. підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хараїма Валерія Віталійовича задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає

Головуючий

Судді: