Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №758/5720/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року

м. Київ

провадження № 33/824/2398/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі ОСОБА_1 та його захисника Дяковського О. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на постанову Подільського районного суду міста Києва у складі судді Ларіонової Н. М.

від 23 січня 2026 року

у справі № 758/5720/25 Подільського районного суду міста Києва

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює головою громадської організації «Міжнародна організація майбутнє України», проживає за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

У С Т А Н О В И В :

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 23 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення за ч.1 ст.130 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

На дану постанову 01.04.2026 ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення, справу за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити через відсутність складу адміністративного правопорушення.

Апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази керування ним транспортним засобом «Land Rover», оскільки доданий відеозапис зафіксував автомобіль у нерухомому стані, а момент ДТП чи зупинки відсутній. Скаржник стверджує, що він не є власником чи володільцем автомобіля, а за кермом перебувала його цивільна дружина.

Також апелянт посилається на правові позиції Верховного Суду щодо розуміння керування як технічної дії з приведення авто в рух. Вказує на відсутність у справі даних про його відсторонення від керування відповідно до вимог статті 266 КУпАП. Крім того, апелянт наголошує на порушенні процедури складання протоколу, зазначаючи, що його виготовлено за його відсутності, без роз`яснення прав за статтею 268 КУпАП та без вручення другого примірника. Скаржник звертає увагу на неврахування судом показань свідків, які спростовували факт керування ним автомобілем.

На думку апелянта, його вину не доведено за стандартом «поза розумним сумнівом». Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 посилається на несвоєчасне отримання копії оскаржуваного судового рішення та перебування на лікуванні.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне заслуговують на увагу і підтверджуються матеріалами справи, а тому суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду міста Києва поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Дяковський О. С. підтримали подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до змісту протокол про адміністративне правопорушення від 24.01.2025 серії ЕПР1 № 229559 ОСОБА_1 24.01.2025 о 00 год. 00 хв. керував автомобілем «Land Rover», д.н.з. НОМЕР_2 , за адресою: вул. Нижній Вал, 27/29, що у Подільському районі м. Києва, з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, поведінка, яка не відповідає дійсності). Водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на місці та у спеціалізованому закладі охорони здоров`я. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за . 1 ст. 130 КУпАП.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, районний суд виходив з доведеності вини останнього у порушенні ним вимог пункту 2.5 ПДР України.

Апеляційний суд погоджується з такими висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Окремим видом адміністративних правопорушень є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 , та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС і МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.

Згідно з частинами 1-3, 5 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню та оглядові. Огляд проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в закладах охорони здоров`я у разі незгоди особи з результатами огляду на місці. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу. Огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Апеляційний суд зауважує, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в частині відмови від проходження огляду, має формальний характер. Це означає, що відповідальність настає виключно за сам факт відмови водія від виконання законної вимоги працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння, незалежно від мотивів такої відмови чи фактичного стану водія (наявності чи відсутності сп`яніння). Правопорушення вважається закінченим з моменту, коли особа в будь-якій формі (усно, письмово або шляхом ухилення) висловила свою незгоду пройти огляд у встановленому порядку, що фактично перешкоджає реалізації державної функції щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи наявні:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 229559 від 24.01.2025, в якому викладені обставини вчинення правопорушення;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- відеозаписи з нагрудних камер співробітників поліції.

З дослідженого відеозапису слідує, що працівники поліції, які прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди, встановлювали її учасників. За повідомленням другого учасника пригоди водія автомобіля «Peugeot 301» (державний номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_2 , у автомобілі «Land Rover» водієм був чоловік. Під час спілкування з двома чоловіками, які стояли неподалік, працівник поліції запитав, чи їхали вони з дівчиною біля авто, на що ті відповіли заперечно, зазначивши, що за кермом була вона, а один із них повідомив, що тільки під`їхав (час на відео 22:16:34). Водночас ОСОБА_2 повторно наголосив, що водієм іншого автомобіля точно була не жінка, зафіксована на відео, яка також особисто повідомила поліцейським, що за кермом не перебувала (час на відео 22:16:38). При цьому під час розмови з поліцейським ця жінка зазначила: «він не послухався мене і сів за кермо» (час на відео 22:17:12).

У подальшому до працівників поліції підійшли два чоловіки в темно-синіх довгих куртках. На запитання поліцейського про те, хто був за кермом, один із них відповів заперечно, показавши на дівчину в білій куртці (як згодом з`ясувалося, ОСОБА_3 - цивільну дружину ОСОБА_1 ) та пояснивши, що вона подзвонила і він під`їхав, а інший чоловік також заперечив факт керування (час на відео 22:17:50). ОСОБА_2 повідомив поліцейським, що водій іншого авто точно був у чорній жилетці (час на відео 22:19:07). Після цього працівник поліції повідомив зазначеним чоловікам про наявність підстав вважати їх причетними до правопорушення та про проведення відносно них поверхневої перевірки (час на відео 22:20:24), яку поліцейські надалі і здійснили.

Згодом до місця події підійшов ще один чоловік у чорній жилетці (час на відео 22:22:09) - ОСОБА_1 , який на запитання працівника поліції, чи був він за кермом, спочатку відповів: «мабуть так» (час на відео 22:22:16). Проте після телефонної розмови, на прохання поліцейського надати посвідчення водія та документи на автомобіль, ОСОБА_1 почав стверджувати, що власницею автомобіля є присутня жінка, а він за кермом не перебував (час на відео 22:25:47). Протягом тривалого часу на вимоги поліцейських надати документи ОСОБА_1 постійно заперечував факт керування та поводився емоційно, у зв`язку з чим поліцейський попередив його про можливість застосування кайданок у разі відмови пред`явити документи (час на відео 22:27:51). Надалі ОСОБА_3 та чоловік, який приїхав на її прохання, посадили ОСОБА_1 на заднє сидіння автомобіля «Land Rover» і повідомили про очікування адвоката, після чого ОСОБА_3 взяла у водія та пред`явила поліцейським посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 у додатку «Дія» та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (час на відео 22:32:51).

Після встановлення особи водія працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager», на що останній вимагав надати відео з камер та зазначав, що не керував авто (час на відео 22:37:49). На повторні пропозиції поліцейського пройти огляд ОСОБА_1 систематично відповідав відмовою, повторюючи, що не керував транспортним засобом, у зв`язку з чим поліцейський оголосив, що розцінює такі дії як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння (час на відео 22:39:15, 22:42:02). Надалі відбулося складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 за статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП.

З матеріалів справи також слідує, що постановою Подільського районного суду міста Києва від 21 квітня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Судами було беззаперечно встановлено, що 24.01.2025 о 21 год. 44 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Land Rover», д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Нижній Вал у Подільському районі м. Києва, був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, не обрав безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Peugeot 301», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , що спричинило механічні пошкодження автомобілів з матеріальними збитками.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд доходить висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а також дотримання поліцейськими процедури висунення пропозиції та проведення огляду повністю підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства. Наведені фактичні дані є належними та допустимими, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку, є узгодженими між собою та зафіксовані у первинних процесуальних документах і на відеозаписі.

Суд зауважує, що під час складання протоколу та інших супутніх документів (направлення) ОСОБА_1 не висловлював жодних зауважень чи заперечень щодо змісту цих документів або дій працівників поліції, що підтверджується відсутністю відповідних записів у графі «пояснення» та безпосередньо відеозаписом подій.

Звертаючи окрему увагу на відсутність пояснень ОСОБА_1 у протоколі та аналізуючи приписи статей 256 і 280 КУпАП, апеляційний суд наголошує: відмова від реалізації права на надання пояснень безпосередньо на місці події є свідомим вибором особи. Відсутність будь-яких зауважень у первинних процесуальних документах свідчить про те, що апелянт власноруч позбавив себе можливості зафіксувати власну версію подій у момент їх вчинення. У зв`язку з цим нинішні доводи апеляційної скарги суд розцінює як такі, що не базуються на об`єктивних даних та спрямовані виключно на уникнення відповідальності.

З огляду на формальний склад правопорушення, що ставиться у провину ОСОБА_1 , факт відмови від виконання законної вимоги поліцейського пройти огляд є достатньою та вичерпною підставою для притягнення особи до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються відеозаписами з нагрудних камер співробітників поліції та судовими рішеннями у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за статтею 124 КУпАП за цією ж подією, які набрали законної сили.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Сукупність досліджених доказів дозволяє суду зробити переконливий висновок про винуватість ОСОБА_1 за стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Будь-яких процедурних порушень вимог статті 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 або Порядку № 1103, які б ставили під сумнів законність дій поліції щодо направлення водія на огляд, судом не встановлено.

Суд першої інстанції належним чином виконав обов`язок, передбачений статтею 280 КУпАП, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи. Вина апелянта доведена, а сукупність доказів (протокол та відеозапис) повністю виключає будь-яке інше пояснення події. Суд першої інстанції діяв у межах закону та з метою захисту суспільних інтересів. Підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду міста Києва від 23 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Подільського районного суду міста Києва від 23 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова