Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №380/12520/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/12520/25 пров. № А/857/41271/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року (головуючий суддя Гулкевич І.З.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Львів, у справі №380/12520/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

19 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просила: визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.05.2025 №134550032647; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 , до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е»- «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що прийняти відповідне рішення, наступний період: з 13.10.1983 по 26.12.1986 – викладач по класу флейти в Київській дитячій музичній школі №10 (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»); з 01.09.1990 по 07.02.2025 (день призначення пенсії по віку) – викладач по класу флейти в Львівському державному музичному ліцеї імені Соломії Крушельницької (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»); зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на день досягнення позивачем пенсійного віку та призначення з 07.02.2025 пенсії за віком, його спеціальний (педагогічний) стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становив більше 30 років. З таких підстав, суд встановив, що позивач відповідав необхідним вимогам станом на день подання заяви про призначення пенсії. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.05.2025 №134550032647 є протиправним та підлягає скасуванню. За наведених обставин суд дійшов висновку, що відмова відповідача щодо виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій позивачу є протиправною, а порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи: з 13.10.1983 по 26.12.1986 – викладач по класу флейти в Київській дитячій музичній школі №10; з 01.09.1990 по 07.02.2025 (день призначення пенсії по віку) – викладач по класу флейти в Львівському державному музичному ліцеї імені Соломії Крушельницької, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року скасувати та в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивує тим, що ОСОБА_1 з 13.10.1983 по 26.12.1986 працювала в Київській дитячій музичній школі на посаді педагога по класу флейти, уточнюючу довідку за даний період не надано, а з 01.09.1990 по день досягнення пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) працювала у Львівському державному музичному ліцеї імені С. Крушельницької на посаді викладача по класу флейти, згідно довідки №203 від 24.04.2025 заклад відноситься до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, який не передбачений Переліком № 909. Враховуючи наведене, вважає, що відсутні правові підстави для виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону № 1058, оскільки на день досягнення пенсійного віку (13.11.2024) ОСОБА_1 не працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Враховуючи вищезазначене вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області правомірно винесено рішення від 02.05.2025 № 134550032647 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону № 1058.

Також із рішенням суду не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та подало апеляційну скаргу, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року скасувати та в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивує тим, що у позивача відсутній необхідний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу ХІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у ОСОБА_1 відсутнє. Також зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, не розглядало ані подану заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, ані документів доданих до цієї заяви, відповідно й не приймало жодних рішень щодо цього питання, а тому не може виступати відповідачем у даній справі, так як не вчиняло жодних протиправних дій та не порушувало жодних прав позивача.

Позивач подав відзиви на апеляційні скарги відповідачів, в яких вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає частково.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 07.02.2025 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала:

-з 13.10.1983 по 26.12.1986 – викладач по класу флейти в Київській дитячій музичній школі №10.

-з 01.09.1990 по 07.02.2025 (день призначення пенсії по віку) – викладач по класу флейти в Львівському державному музичному ліцеї імені Соломії Крушельницької.

25.04.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії та призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.05.2025 №134550032647 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії та у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти пенсій згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Підставою для відмови пенсійний орган зазначив, що заявницею для перерахунку пенсії надано довідку №203 від 24.04.2025, видану Міністерством культури та стратегічних комунікацій України про період роботи з 01.09.1990 по теперішній час викладачем по класу флейти у Львівському державному музичному ліцеї ім. С. Крушельницької. Вказаний період роботи не можливо зарахувати до стажу як працівника освіти, оскільки вище зазначений заклад не передбачений Переліком №909.

Не погодившись з цим рішенням пенсійного органу, позивач оскаржила його до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Вимогами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України № 1788-XII від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» (Закон № 1788-XI) та Законом України № 1058-ІV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-ІV).

Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-»ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України Постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком №909.

Пунктом 5 вказаного Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-»ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

З вищенаведених правових норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17.

З матеріалів справи убачається, що згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала:

-з 13.10.1983 по 26.12.1986 – викладач по класу флейти в Київській дитячій музичній школі №10.

-з 01.09.1990 по 07.02.2025 (день призначення пенсії по віку) – викладач по класу флейти в Львівському державному музичному ліцеї імені Соломії Крушельницької.

Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 02 травня 2025 року №134550032647 відмовлено у призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, оскільки Львівський державний музичний ліцей ім. С. Крушельницької не передбачений переліком №909.

Так, порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постанова правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №566/11846; далі Порядок №22-1, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами).

Відповідно до підпункту 8 пункту 2.1 Порядку №22-1 документами, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону є трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб. У тих випадках, коли в трудовій книжці або відомостях про трудову діяльність у реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація, що підтверджує роботу на посадах і в закладах, установах державної та комунальної форми власності, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення», від 04 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», додаються уточнюючі довідки закладів, установ або їх правонаступників, інші документи, що підтверджують такі відомості.

Отже, наведене дає підстави для висновку, що основними документами, які підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, є трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб. Необхідність подання уточнюючих довідок закладів, установ або їх правонаступників, та інших документів виникає у разі відсутності у трудовій книжці або у реєстрі застрахованих осіб інформації, що підтверджує роботу на посадах і в закладах, установах державної та комунальної форми власності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач надавав органу Пенсійного фонду трудову книжку при призначенні пенсії; довідку про роботу позивача в Львівському державному музичному ліцеї ім. С.Крушельницької.

Так, Львівський державний музичний ліцей імені Соломії Крушельницької є державним закладом освіти та у своїй діяльності керується Законами України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», Положенням про мистецький ліцей та Статутом закладу.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 №909 передбачено, що до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, належать музичні і художні школи, а до посад у вказаних закладах і установах освіти – «викладач».

Як правильно встановив суд першої інстанції, відповідно до Реєстру суб`єктів освітньої діяльності Львівський державний музичний ліцей імені Соломії Крушельницької є закладом загальної середньої освіти.

При цьому, факт підпорядкування Львівського державного музичного ліцею ім. С. Крушельницької Міністерству культури не позбавляє його статусу закладу освіти.

Крім цього, апеляційний суд наголошує на тому, що відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» від 14.06.2000 №963, посада викладач відноситься як до посад педагогічних працівників, так і до посад науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти.

Щодо доводів відповідача про необхідність надання уточнюючої довідки, для зарахування періоду роботи з 13.10.1983 по 26.12.1986 в Київській дитячій музичній школі на посаді педагога по класу флейти, апеляційний суд зазначає таке.

Як убачається зі спірного рішення та матеріалів адміністративної справи, позивачу не було доведено про необхідність надання будь-якої уточнюючої довідки для підтвердження стажу роботи в Київській дитячій музичній школі, відтак, вказані доводи не можуть бути взяті до уваги судом при оцінці такого рішення.

Апеляційний суд при розгляді цієї справи також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постановах від 29.08.2018 у справі №492/446/15-а, від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 та від 13.02.2019 у справі №233/4308/17, в яких вирішуючи спори, пов`язані із застосуванням Постанови №909, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків про недопустимість формальних (дискримінаційних) підходів органів ПФУ до реалізації особою конституційного права на соціальний захист при наявності підтвердженого стажу роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту.

Таким чином, період роботи в навчальних закладах з 13.10.1983 по 26.12.1986 та з 01.09.1990 по 07.02.2025 на посаді педагога та викладача підтверджує вислугу років на посадах працівників освіти для призначення пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Окрім цього, період роботи в навчальних закладах з 13.10.1983 по 26.12.1986 та з 01.09.1990 по 07.02.2025 на посаді педагога та викладача зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 частини 1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.

За таких обставин, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач підпадає під дію пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та має право на отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що на день досягнення позивачем пенсійного віку та призначення з 07.02.2025 пенсії за віком, його спеціальний (педагогічний) стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становив більше 30 років, а тому позивач відповідав необхідним вимогам станом на день подання заяви про призначення пенсії.

З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.05.2025 №134550032647 є протиправним та підлягає скасуванню.

При прийнятті рішення судом апеляційної інстанції враховано, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналізуючи зазначені норми Порядку № 22-1, суд апеляційної інстанції зазначає, що:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та вирішення питання щодо зарахування стажу є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву про призначення допомоги та прийняв рішення про відмову.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги в частині зобов`язання зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 13.10.1983 по 26.12.1986 – викладач по класу флейти в Київській дитячій музичній школі №10; з 01.09.1990 по 07.02.2025 (день призначення пенсії по віку), що дає право на пенсію за вислугу років передбачених п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та, відповідно, зобов`язання нарахувати ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підлягають задоволенню, водночас такі зобов`язання, з врахуванням приписів ст. 9 КАС України, слід покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з огляду на те, що він є органом, який приймав рішення та яке визнано судом протиправне, а тому саме цей відповідач має обов`язок такі дії вчинити, що відповідатиме як його повноваженням, так і ефективності судового захисту порушеного права позивача.

Водночас, з урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що належним відповідачем у правовідносинах щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оскільки позивач перебуває в нього на обліку, що правильно враховано судом першої інстанції.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір правильно визнав протиправним та скасував рішення пенсійного органу про відмову у призначенні допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, водночас помилково зобов`язав зарахувати спірний періоди та провести нарахування спірної допомоги органу, який не уповноважений такі питання вирішувати у спірному випадку, водночас дійшов правильного висновку в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести виплату спірної допомоги.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції задовольняючи позов, неповно встановив обставини у справі та частково неправильно застосував норми матеріального права що має наслідком рішення суду скасувати та позов задовольнити частково.

Щодо судових витрат, то з врахуванням вимог ст. 139 КАС України та часткового задоволення позову такі підлягають розподілу пропорційно з відповідачів на користь позивача.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі №380/12520/25 скасувати та позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.05.2025 №134550032647.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е»- «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 13.10.1983 по 26.12.1986 – викладач по класу флейти в Київській дитячій музичній школі №10; з 01.09.1990 по 07.02.2025 (день призначення пенсії по віку) – викладач по класу флейти в Львівському державному музичному ліцеї імені Соломії Крушельницької, нарахувавши ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДПРОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 969 (дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 00 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДПРОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 969 (дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 00 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний