Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №380/9142/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/9142/25 пров. № А/857/11784/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі № 380/9142/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Гулкевич І.З. у м. Львові в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи), дата складення повного тексту судового рішення не зазначена), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 (далі також – ВЧ НОМЕР_2 , відповідач 1), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо невиплати добових за час перебування у відрядженні ОСОБА_1 за період часу з 09 грудня 2023 року по 07 вересня 2024 року;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити добові витрати за час перебування у відрядженні ОСОБА_1 за період часу з 09 грудня 2023 року по 07 вересня 2024 року;

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки та дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2023 року по 2024 рік включно, виходячи з розміру грошового забезпечення на 07.09.2024 року;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки та дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2023 року по 2024 рік включно, виходячи з розміру грошового забезпечення на 07.09.2024 року;

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна за період проходження військової служби.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року залучено як співвідповідача у справі військову частину НОМЕР_1 (далі також – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач 2).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 добових за час перебування у відрядженні з 09.12.2023 по 07.09.2024.

Зобов`язано відповідача 1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 добових за час перебування у відрядженні з 09.12.2023 по 07.09.2024 відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.02.2017 № 105 (зі змінами) «Про затвердження Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України» та постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. № 98 (зі змінами) «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» (далі також – Постанова № 98).

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням в частині задоволених вимог, його оскаржив відповідач 2, оскільки вважає його незаконним, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що в матеріалах справи відсутнє повідомлення управління Служби безпеки України про неможливість забезпечити позивача, який прибув у відрядження, триразовим харчуванням.

У відповідь на подану апеляційну скаргу позивач подав відзив, в якому заперечує проти вимог скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог учасниками справи не оскаржується, а тому в силу приписів частини першої статті 308 КАС України не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 з 09.05.2022 по 31.05.2022, що підтверджується Довідкою № 692 від 15.08.2022.

З 01.06.2022 по 09.04.2023 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується Довідкою № 160 від 12.08.2022 та записами у посвідченні офіцера НОМЕР_4 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 09.04.2023 року № 66 ОСОБА_1 призначено на посаду командира мінометного взводу старшого офіцера на мінометній батареї НОМЕР_5 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_6 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сил територіальної оборони Збройних сил України, що підтверджується записами у посвідченні офіцера НОМЕР_4 та довідкою № 145/р від 13.06.2023.

08 грудня 2023 року ОСОБА_1 направлено у відрядження до управління Служби безпеки України, м. Київ, з 9 грудня 2023 року до окремого розпорядження на підставі: листа Голови Служби безпеки України, що підтверджується Витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 348 від 08.12.2023.

На підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 348 від 08.12.2023 та листа Голови Служби безпеки України Рябоволу Ф.С. видано посвідчення про відрядження № 323 від 08.12.2023.

ОСОБА_1 вибув із ВЧ НОМЕР_2 09.12.2023 та прибув до управління Служби безпеки України 10.12.2023. У відрядженні перебував до 06.09.2024, цього ж дня вибув із управління Служби безпеки України та 07.09.2024 прибув до ВЧ НОМЕР_2 , що підтверджується відповідними відмітками у Посвідченні про відрядження № 323 від 08.12.2023.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 07.09.2024 № 263 ОСОБА_1 на підставі статті 6 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок та військову службу» (далі також – Закон № 2232-XII), пунктів 10 та 144 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України та Наказу Міністра оборони України № 1422 від 28.08.2024 року, виключено зі списків особового складу Збройних Сил України і направлено для подальшого проходження військової служби до Служби безпеки України. 07.09.2024 позивачу видано Припис № 1317/р щодо вибуття із військової частини НОМЕР_2 до Служби безпеки України, м. Київ, для подальшого проходження військової служби, а також Грошовий атестат № 839, Атестат Військовослужбовця на продовольство № 24. Проте, добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб понесенні у зв`язку з відрядженням) за час перебування у відрядженні ВЧ НОМЕР_2 позивачу не виплачувались, триразовим харчуванням за рахунок держави – не забезпечувався. Позивач декілька разів усно звертався до ВЧ НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати йому добових витрат за час відрядження, на свої звернення отримував відповідь, що це питання ще вирішується.

10.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до ВЧ НОМЕР_2 з заявою про виплату добових за період перебування у відрядженні з 09.12.2023 по 07.09.2024 та виплати належної йому компенсації вартості за неотримане речове майно відповідно до чинного законодавства. Відповіді не отримав.

24 лютого 2025 року представник направив адвокатський запит до ВЧ НОМЕР_2 щодо з`ясування підстав ненарахування та невиплати ОСОБА_1 добових витрат за час перебування у відрядженні. Відповіді не отримав.

25 березня 2025 року представник направив повторно адвокатський запит з проханням надати належним чином завірені наступні документи:

- розрахунок грошового забезпечення, довідки про складові грошового забезпечення за весь період служби у ВЧ НОМЕР_2 та грошовий атестат ОСОБА_1 ;

- витяг з наказу про зарахування до особового складу ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_1 ;

- довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

21 квітня 2025 року, представник позивача отримав лист від ВЧ НОМЕР_2 від 14.04.2025 року № 2578/р у відповідь на адвокатські запити від 24.02.2025 та 25.03.2025 року, в якому командиром ВЧ НОМЕР_2 повідомлено, про відсутність підстав для здійснення виплат добових витрат з наступних підстав: «Згідно інструкції про відрядження військовослужбовців затвердженої Міністерством оборони України від 20.02.2017 № 105 виплата добових витрат військовослужбовцю не здійснюється за дні коли військовослужбовець забезпечувався триразовим харчуванням за рахунок держави. Згідно листа Міністерства оборони від 20.05.2022 № 9696 приймаюча сторона повинна забезпечити зарахування на продовольче забезпечення військовослужбовців, які прибули у службове відрядження, у разі неможливості забезпечити військовослужбовців, які прибули у відрядження триразовим харчанням потрібно письмово повідомити командира військової частини, з якої військовослужбовці прибули у відрядження, із зазначенням причин.». Також відмовлено у грошовій компенсації вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1 : «Відповідно до пункту 17 розділу ІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 передбачено, що мобілізовані військовослужбовці звільняються в запас в тій формі одягу, що знаходилась в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причин), під час звільнення не видаються. Таким чином військова частина видає довідку про вартість речового майна з нульовим розрахунком.»

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати витрат на відрядження, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, грошової компенсації за неотримане речове майно, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення в частині задоволених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що після повернення з відрядження саме ВЧ НОМЕР_2 повинна була виплатити позивачу добові за час відрядження в розмірі, визначеному чинним законодавством на час відрядження, за кожну добу відрядження.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне.

Згідно з частиною шостою статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон № 2011-XII) при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підтверджуючими документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі також – Закон № 265/95-ВР) та Податкового кодексу України (пункт 9 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 № 105 (далі також - Інструкція № 105).

Абзац перший пункту 10 Інструкції № 105 зазначає, що окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв`язку з таким відрядженням).

Відповідно до абзацу одинадцятого пункту 24 Інструкції № 105 виплата добових військовослужбовцям не здійснюється за дні, коли вони (у передбачених законодавством випадках) забезпечуються триразовим харчуванням за рахунок держави, а також за період, коли відрядженому здійснюються польові виплати (морське грошове забезпечення).

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 09.12.2002 № 402 військовослужбовці, які прибули у військову частину в відрядження, зараховуються на продовольче забезпечення наказом командира військової частини.

З метою недопущення фінансових порушень під час направлення військовослужбовців у відрядження під час дії воєнного стану, на підставі вимог заступника Міністра оборони України № 9696/з від 20.05.2022, військовослужбовці, під час направлення у відрядження під час дії воєнного стану забезпечуються:

- видачею продовольчих атестатів (або добовим польовим набором продуктів (повсякденним набором сухих продуктів);

- зарахуванням на продовольче забезпечення із забезпеченням триразовим харчуванням.

У разі неможливості забезпечити військовослужбовців, які прибули у відрядження триразовим харчуванням, командування частини повинно надіслати повідомлення командиру військової частини, з якої військовослужбовці прибули у відрядження, із зазначенням причин.

Згідно пункту 13 Постанови № 98 особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд`єгерської служби Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ.

Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових; відшкодування витрат на найм житлового приміщення за час перебування у такому відрядженні; відшкодування вартості проїзду до місця відрядження та назад.

Виплата добових та відшкодування витрат на найм житлового приміщення здійснюються за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них) (пункт 20 Інструкції № 105).

Крім того, відповідно до пункту 1.1 пункту 1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України», затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.08.2011 № 530 (далі також - Інструкція № 530), службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу. Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.

Пунктом 1.11 Інструкції № 530 встановлено, що виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення проводяться за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них). Відмітки завіряються: у військових частинах - підписом командира військової частини або начальника штабу, а в установах, на підприємствах і в організаціях та інших органах виконавчої влади - підписом посадової особи, на яку покладено обов`язок відмічати посвідчення про відрядження.

При цьому, згідно з пунктом 1.4 Інструкції № 530 забороняється провадити виплату добових та відшкодовувати витрати на наймання житлового приміщення за посвідченнями про відрядження, виданими з порушенням порядку їх оформлення, встановленого законодавством України.

Так, за відсутності в посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них) добові не виплачуються (пункт 1.12 Інструкції № 530).

Згідно з пунктом 6 Постанови № 98 строк одного відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів, за кордон 60 календарних днів, крім випадків, зазначених в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту.

Строк відрядження військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу та працівників, які в особливий період направляються в межах України в райони воєнних (бойових) дій для участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також здійснення заходів із забезпечення правопорядку на деокупованих територіях та на державному кордоні, не повинен перевищувати період здійснення таких заходів.

Згідно з пунктом 7 Постанови № 98 державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях.

Відповідно до пункту 3 Інструкції № 105 рішення про направлення військовослужбовців у відрядження оформляється відповідним наказом, в якому зазначаються: пункт призначення; найменування військової частини (установи, організації), куди відряджається військовослужбовець; строк та терміни відрядження; мета відрядження.

Згідно з пунктом 6 Інструкції № 105 військова частина (установа, організація), що відряджає військовослужбовця, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час відрядження (авансом). Аванс відрядженому військовослужбовцю перераховується в безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження забезпечення позивача відповідачем вказаним порядком авансом.

Суд зазначає, що наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 12.05.2023 (по стройовій частині) позивач був зарахований на продовольче забезпечення з сніданку 13.03.2023 та знятий з продовольчого забезпечення з сніданку 08.09.2024 (наказ від 07.09.2024 № 263).

Відповідно до посвідчення про відрядження від 08.12.2023 №323 ОСОБА_1 перебував у відрядженні у періоди з 09.12.2023 по 06.09.2024.

Суд зауважує, що в посвідченні містяться відповідні відомості про вибуття позивача у відрядження та прибуття з відрядження. При цьому, в посвідченні про відрядження ОСОБА_1 не вказано про забезпечення позивача триразовим харчуванням.

Більше того, на виконання вимог ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду про витребування доказів, Департамент контррозвідки СБУ повідомив, що ОСОБА_1 на котловому забезпеченні не перебував та триразовим харчуванням не забезпечувався, що спростовує доводи апелянта.

За наявності таких обставин, після повернення з відрядження відповідач повинен був виплатити позивачу добові за час відрядження в розмірі, визначеному чинним законодавством на час відрядження, за кожну добу відрядження. Як встановлено судом, таких виплат відповідачем здійснено не було, що є протиправним.

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо невиплати позивачу добових за час відрядження в розмірі, визначеному чинним законодавством, є протиправною.

Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.

Разом з тим, відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року № Д-321/65/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році», директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних сил України від 22 травня 2025 року № Д-22/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році», ВЧ НОМЕР_2 розформовано (ліквідовано).

Правонаступником ВЧ НОМЕР_2 визначено ВЧ НОМЕР_1 (юридична адреса для листування: АДРЕСА_1 ).

Приписами статті 52 КАС України передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відтак, колегія суддів, дійшла висновку про необхідність заміни ВЧ НОМЕР_2 її правонаступником - ВЧ НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити первісного відповідача по справі № 380/9142/25 - військову частину НОМЕР_2 на її правонаступника - військову частину НОМЕР_1 .

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі № 380/9142/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя В. С. Затолочний

судді І. В. Глушко

Н. М. Судова-Хомюк