Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №140/14873/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Костюкевич С.Ф.

23 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/14873/25 пров. № А/857/26023/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Запотічного І.І., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі № 140/14873/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

01.12.2025р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, у якому просив суд:

- визнати протиправною відмову у виплаті недоодержаної пенсії матері після її смерті в розмірі 130 254,54 грн.

- зобов`язати здійснити виплату недоодержаної пенсії матері після її смерті в розмірі 130 254,54 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.04.2026р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.04.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України у Волинській області та отримувала пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.01.2022р. у справі №140/14259/21, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_2 відповідно до ст.43, ст.63 Закону України «Пpo пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про гpoшoвe забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18 жовтня 2021 року №ХА20606 про розмір грошового забезпечення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.10.2023р. у справі №140/20573/23, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести з 01.02.2023р. нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2025р. у справі №140/3569/25, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_2 з 01.02.2022р. на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.03.2025р. № ХА 20606 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022р., з 01.02.2023р. на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.03.2025р. № ХА 20606 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023р.

ч.4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду від 04.01.2022р. у справі №140/14259/21, від 20.10.2023р. у справі №140/20573/23, від 13.05.2025р. у справі №140/3569/25 Головне управління пенсійного фонду України у Волинській області здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_2 , де загальна сума недоотриманої пенсії становить 130 254,54 грн.

Згідно свідоцтва про народження від 09.10.1967р. серії НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є сином ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 25.06.2025р. серії НОМЕР_2 .

Із змісту довідки ЖБК «Юпітер» №33 від 06.10.2025р. видно, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований з 12.08.2009р. за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 проживала з 25.05.2025р. до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1

11.09.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою, в якій просив: виплатити недоотриману пенсію матері ОСОБА_2 , яка виникла при перерахунку пенсії на виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду: від 04.01.2022р. у справі №140/14259/21, від 20.10.2023р. у справі №140/20573/23, від 13.05.2025р. у справі №140/3569/25.

24.09.2025р. Головне управління ПФУ у Волинській області листом №13082-12437/М-02/8-0300/25 повідомив позивача, що питання щодо отримання заборгованості за рішенням суду від 04.01.2022р. у справі №140/14259/21, від 20.10.2023р. у справі №140/20573/23, від 13.05.2025р. у справі №140/3569/25 може бути вирішено в судовому порядку.

ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992р. (далі по тексту - Закон № 2262-XII).

ч.1, ч.3 ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р. № 3-1, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Порядок №3-1).

В п.3, п.4 розділу І Порядку №3-1 передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

п.9 розділу ІІ Порядку №3-1 встановлено, що до заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подаються такі документи:

1) свідоцтво про смерть пенсіонера;

2) документи, що підтверджують належність членів сім`ї до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, які передбачені пунктом 3 цього розділу;

3) документи, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером, які передбачені пунктом 12 цього розділу, та відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку) (для виплати членам сім`ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника).

Таким чином, суми недоодержаної пенсії, призначеної на підставі Закону України 2262-XII, виплачуються членам сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Відповідно до п.2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014р. № 13-1) для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Як видно з матеріалів справи та не заперечується пенсійним органом, згідно рішеннями Волинського окружного адміністративного суду від 04.01.2022р. у справі №140/14259/21, від 20.10.2023р. у справі №140/20573/23, від 13.05.2025р. у справі №140/3569/25 обліковується борг за пенсією належною ОСОБА_2 в сумі 130 254,54 грн.

З довідки ЖБК «Юпітер» №33 від 06.10.2025р. видно, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований з 12.08.2009р. за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 проживала з 25.05.2025р. до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1

Отже, ОСОБА_1 є сином та членом сім`ї померлої ОСОБА_2 , яка на момент смерті проживала разом з сином.

Із заявою про виплату недоотриманої пенсії матері до пенсійного органу ОСОБА_1 звернувся 11.09.2025р., що вказує на дотримання позивачем строку звернення, встановленого ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

При цьому, ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу за недоотриманою пенсією у зв`язку із смертю пенсіонера матері, як член сім`ї, який проживав разом із пенсіонером на день його смерті.

Таким чином, позивач має право на отримання недоотриманої пенсії померлої матері. Питання спадщини не є предметом спору.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління пенсійного фонду України у Волинській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області – залишити без задоволення, а Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі № 140/14873/25- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді І. І. Запотічний

Р. Б. Хобор