Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №460/11974/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/11974/24 пров. № А/857/33674/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Кузьмича С.М., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Зозуля Д.П.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення – 13 листопада 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

08 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області, в якому просив: визнати протиправними рішення, оформлене протоколом № 7110-ПТ-8-24 від 23.05.2024, яким йому відмовлено у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни; зобов`язати надати статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення «Особа з інвалідністю внаслідок війни».

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про надання йому посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни. Однак протоколом № 7110-ПТ-8-24 засідання комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу "Особа з інвалідністю внаслідок війни" йому відмовлено в наданні цього статусу, на підставі підпункту 5 пункту 16 Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Вважає, що відмова у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення є необґрунтованою й такою, що порушує його право на одержання вказаного статусу. Вказує, що відповідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 15.03.2024 серії 12ААГ №290, йому встановлена ІІІ група інвалідності з 05.03.2024, причиною якої є травма, пов`язана з виконанням обов`язкової військової служби.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено наявності передбачених статтею 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII правових підстав для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки наданими доказами підтверджено лише встановлення йому інвалідності внаслідок травми, причинний зв`язок якої визначено як «травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби», що не є тотожним формулюванням «пов`язана із захистом Батьківщини» чи отриманням поранення, контузії, каліцтва або захворювання під час безпосередньої участі у заходах, визначених пунктом 11 статті 7 Закону № 3551-XII.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що наявні у справі докази, зокрема, довідка про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, довідка про обставини травми та документи МСЕК, у своїй сукупності підтверджують, що інвалідність настала внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби у ході безпосередньої участі у заходах із захисту Батьківщини, що відповідає вимогам статті 7 Закону № 3551-XII.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 16.11.2023 госпітальна ВЛК травматологічного профілю НВМКЦ "ГВКГ" за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2023 №3205/лк провела огляд позивача .

За наслідками чого складено Свідоцтво про хворобу № 624-т, відповідно до пункту 12 якого: діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: наслідки закритого переломовивиху (26.04.2023) голівок обох плечових кісток та компресійного перелому Th6-Th12 хребців, лікованих консервативно у вигляді неконсолідованих зі зміщенням переломів голівок плечових кісток при значному порушенні функції; клиновидної деформації Th6-Th12 хребців 2-3 ст. з наявністю грудного горба з больовим синдромом при значному порушенні функції. Посттравматична мієлопатія на рівні Th8 з розвитком легкого нижнього парапарезу, чутливих порушень з помірним порушенням функції. "Травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби", "Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини".

15.01.2024 позивача на підставі наказу № 16 командира військової частини НОМЕР_1 виключено зі списків особового складу частини, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 та копією відповідного наказу.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААГ № 290532 від 15.03.2024 позивачу встановлено третю групу інвалідності: травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1836/ДГ від 09.11.2023 сержант ОСОБА_1 26.04.2023 одержав закриті переломовивихи обох плечових кісток, компресійний перелом тіл хребців Th8, Th10-Th11 внаслідок судомного нападу невідомого походження за обставин судомного нападу невідомого походження з втратою свідомості у нього під час перебування на складі майна інженерної служби. Небойова травма при виконання службових обов`язків. На момент травмування не знаходився у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння.

Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 2237/УБД від 13.11.2023 позивач дійсно в період з 24.03.2022 по 11.06.2022, з 19.06.2022 по 03.11.2022, з 24.11.2022 по 30.04.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

08.04.2024 позивач звернувся до Департаменту соціального захисту та гідності Виконавчого комітету Вараської міської ради із заявою, у які просив видати посвідчення «Особа з інвалідністю внаслідок війни». До заяви долучив: копію паспорта; документ про безпосередню участь в захисті незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України; довідка МСЕК про групу та причину інвалідності; рішення ВЛК.

Відповідач, протоколом № 7110-ПТ-8-24 засідання комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу «Особа з інвалідністю внаслідок війни», «Член сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України», «Ветеран праці», з розгляду спірних питань від 23.05.2024 відмовив позивачу у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі підпункту 5 пункту 16 Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичні операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 №685 (зі змінами) та рекомендував позивачу звернутись до ЦВЛК щодо перегляду причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни, учасників бойових дій як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Згідно із ст. 4 Закону України № 3551-XII, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Статтею 7 Закону України № 3551-XII визначено осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно до п.11 ст.7 Закон № 3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа:

військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Таким чином, обов`язковими умовами набуття статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» відповідно до п.11 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є набуття інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідно до частин 3, 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), військовий обов`язок включає, зокрема, проходження військової служби.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на категорії, серед яких є: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Статтею 24 Закону № 2232-XII визначено початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов`язків військової служби (у редакції, чинній на час проходження позивачем військової служби).

Відповідно до частин 1, 2 вказаної статті початком проходження військової служби вважається: 1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних; 4) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Водночас, згідно із частиною 3 статті 24 Закону № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що поняття «проходження військової служби» включає весь період перебування військовослужбовця на військовій службі з дня зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) по день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, тобто є ширшим за поняття «виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків)», яке, в свою чергу, включає лише проміжок часу безпосереднього несення військової служби та виконання відповідних обов`язків.

Відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення № 302) передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з п.7 Положення № 302 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до п.10 Положення № 302 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» визначено порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями.

Причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Відповідно до п.26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності є:

- загальне захворювання;

- інвалідність з дитинства;

- нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я);

- професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання:

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди;

- одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій та Луганській областях; під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання;

- одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянських і Другої світової воєн та в повоєнний період;

- пов`язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав;

- пов`язані з виконанням службових обов`язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

- одержані внаслідок політичних репресій;

- пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

- одержані під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (у Революції Гідності);

поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення;

захворювання:

- отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

- пов`язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

При цьому, відповідно до п.21.5 п.21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення № 402) постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

ґ) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

д) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

Із системного аналізу наведених положень слідує, що причинний зв`язок встановлення інвалідності з формулюванням «захворювання під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків)», «захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» та причинний зв`язок встановлення інвалідності з формулюванням «ТРАВМА, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА З ВИКОНАННЯМ ОБОВ`ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ» є відмінними підставами для встановлення відповідної групи інвалідності та не підлягають ототожненню між собою.

Колегія суддів звертає увагу на те, що протоколом № 7110-ПТ-8-24 засідання комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу "Особа з інвалідністю внаслідок війни" позивачу відмовлено в наданні статус особи з інвалідністю внаслідок війни, на підставі підпункту 5 пункту 16 Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни

Відповідно до підпункту 5 пункту 16 Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичні операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 № 685 місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики відмовляє заявнику у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у разі коли причина інвалідності внаслідок поранення (контузії, каліцтва або захворювання) заявника не пов`язана із безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Як підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 2237/УБД від 13.11.2023 позивач дійсно в період з 24.03.2022 по 11.06.2022, з 19.06.2022 по 03.11.2022, з 24.11.2022 по 30.04.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 09.11.2023 № 1836/1, виданою військовою частиною НОМЕР_1 , сержант ОСОБА_1 26.04.2023 одержав закриті переломовивихи обох плечових кісток, компресійний перелом тіл хребців Th8, Th10-Th11 внаслідок судомного нападу невідомого походження за обставин судомного нападу невідомого походження з втратою свідомості у нього під час перебування на складі майна інженерної служби. Небойова травма при виконання службових обов`язків. На момент травмування не знаходився у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння.

Свідоцтво про хворобу № 624-т також засвідчує, що діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: наслідки закритого переломовивиху (26.04.2023) голівок обох плечових кісток та компресійного перелому Th6-Th12 хребців, лікованих консервативно у вигляді неконсолідованих зі зміщенням переломів голівок плечових кісток при значному порушенні функції; клиновидної деформації Th6-Th12 хребців 2-3 ст. з наявністю грудного горба з больовим синдромом при значному порушенні функції. Посттравматична мієлопатія на рівні Th8 з розвитком легкого нижнього парапарезу, чутливих порушень з помірним порушенням функції. "Травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби", "Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини".

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААГ № 290532 від 15.03.2024 позивачу встановлено третю групу інвалідності: травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що інвалідність позивача не встановлена внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Подані позивачем документи підтверджують те, що він проходив військову службу та отримав травму, проте вказані документи не містять відповідного формулювання, яке підтверджувало б причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, травми чи каліцтва, пов`язаних із захистом Батьківщини або під час безпосереднього виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків) в районах проведення відповідних операцій чи заходів, та надавало б право для встановлення статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни».

Таким чином, позивач не належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до положень статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки ІІІ група інвалідності з 05.03.2024 йому встановлена внаслідок» травми, так, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби», що має вирішальне значення при розгляду цієї справи.

Водночас, колегія суддів зауважує, що в протоколі № 7110-ПТ-8-24 засідання комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу «Особа з інвалідністю внаслідок війни», «Член сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України», «Ветеран праці», з розгляду спірних питань від 23.05.2024 рекомендовано звернутись до Центральної військово-лікарської комісії для зміни причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва).

Врахувавши те, що інвалідність позивача встановлена внаслідок травми, отриманої при виконанні службових обов`язків під час військової служби, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до ст.7 Закону № 3551-XII.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 460/11974/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді С. М. Кузьмич

А. Р. Курилець